Рішення № 95229225, 18.02.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/3125/19

Провадження № 2/947/189/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків Олени Василівни,

секретаря судового засідання - Белінської Ганни Сергіївни,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальний відділ служби у справах дітей ОМР у Київському районі в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

14.02.2019 року позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду із позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за договором про іпотечний кредит №2076-н від 06 листопада 2007 року у сумі 3618883,45 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути зі сторони відповідача судові витрати на користь позивача.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.12.2019 року /суддя Коваленко О.Б./ у справі № 520/3125/19 позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальний відділ служби у справах дітей ОМР у Київському районі в особі Київської районної адміністрації ОМР, про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Ухвалою суду від 11.08.2020 року вказане заочне рішення скасоване та призначено розгляд справи до підготовчого судового засідання 06.10.2020 року.

06.10.2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Черненка В.О. надійшов відзив на позовну заяву.

06.10.2020 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Черненка В.О. надійшов відзив на позовну заяву.

09.11.2020 року представник позивача надав клопотання про поновлення строку позовної давності та відповідь на відзив ОСОБА_3 та ОСОБА_2

10.11.2020 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Черненка В.О. надійшли заперечення на відповідь на відзив сторони позивача.

10.11.2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Черненка В.О. надійшли заперечення на відповідь на відзив сторони позивача.

Надані відзиви містять вимоги щодо застосування строків позовної давності щодо пред`явлення позову.

Ухвалою судді Київського районного суду від 18.01.2021 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В позовних вимогах позивач АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» посилається на те, що відповідно договору про іпотечний кредит №2076-н від 06.11.2007 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління надало ОСОБА_3 кредит в сумі 2 000 000.00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14.0 % річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 06.11.2027 року на придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06.11.2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бардіною О.О., за реєстровим № 1349.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бардіною О.О. 06.11.2007 року за реєстровим №1348, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 06.11.2007 року за номером 2471651 (п. 1.3. Договору іпотеки).

Однак встановлені Кредитним договором терміни повернення наданого кредиту (основної суми) та терміни сплати відсотків за кредит відповідачем не дотримувались.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.09.2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 заборгованість за договором про іпотечний кредит №2076-н від 06.11.2007 року у розмірі 2 532 868,92 грн.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.06.2013 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за донарахованими відсотками та пенею у сумі 1086014,53 грн.

Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором №2076-нвід 06.11.2007року, стягнутий завище наведеними рішеннями судів, складає 3 618 883,45 грн.

На теперішній час, зазначені рішення Овідіопольського районного суду Одеської області не виконані.

А тому позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.12.2019 року /суддя Коваленко О.Б./ у справі № 520/3125/19 позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» було задоволено.

ОСОБА_2 подала заяву про перегляд заочного рішення, наполягаючи на тому, що позивачем при поданні позовної заяви до суду 14.02.2019 року було порушено строк позовної давності. Оскільки термін позовної давності за вимогою до Іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки сплив через 3 роки з часу від дати невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі). Тобто, позивач міг пред`явити позов до Іпотекодавця починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (28.07.2013 року) протягом трьох років - до 28.07.2016 року. Крім того, в матеріалах справи відсутній дозвіл щодо реалізації майна від виконавчого органу міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей. Натомість в справі знаходиться відмова органу опіки та піклування щодо надання дозволу на реалізацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказана правова позиція ОСОБА_2 викладена також у відзиві на позовну заяву від 06.10.2020 року.

У відзиві на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Черненка В.О., викладена вимога про застосування судом позовної давності до вимог АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09.11.2020 року представник позивача надав клопотання про поновлення строку позовної давності та відповідь на відзив, у яких, представник АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» зазначає, що в даному випадку наявне порушене право позивача, про захист якого він звертається до суду. При цьому, позивач посилається на те, що тільки 18.09.2018 року Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 921/107/15-г/16, зазначила, що застосування кредитором іншого законного способу для захисту свого порушеного права не є подвійним стягненням заборгованості. Тобто, лише після 18.09.2018 року позивач отримав реальну можливість задоволення судом подібного позову.

Крім того, у відповіді на відзив ОСОБА_2 , представник позивача вказує, що на момент укладення іпотечного договору ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ще не народилася, а спірна квартира придбана ОСОБА_3 саме за рахунок кредитних коштів, а отже при ухваленні були всі підстави для його задоволення.

10.11.2020 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Черненка В.О. надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача. Відповідач зазначає, що позивач знав про своє порушене право, але свідомо не звернувся за захистом та не надав будь-яких доказів, що йому було відмовлено в такому захисті. При цьому, поважними причинами для пропуску строку позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Не пред`явлення позову навмисно або по необережності не може бути підставою для визнання причини пропуску позовної давності поважною. Відповідач вважає, що Банк підтверджує той факт, що він свідомо та навмисно не звертався до суду за захистом свого права.

Вказана правова позиція викладена також в запереченнях на відповідь на відзив від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Черненка В.О.

Представник третьої особи Територіальний відділ служби у справах дітей ОМР у Київському районі в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради до судових засідань не з`являвся, будь-яких заяв або клопотань по справі не надавав.

Оскільки справа перебуває в провадженні суду вже значно тривалий час, а третя особа, яка була належним чином повідомлена, не була присутня на жодному судовому засіданні по вказаній справі, суд, для недопущення порушення законних прав сторін по справі, вважає за можливим розглянути справу без представника третьої особи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Матеріали справи містять письмові пояснення направлені до суду електронною поштою 20.01.2021 року за підписом начальника служби у справах дітей ОМР, в яких зазначено, що вказана служба чітко не вивчила матеріали справи та не може надати правову позицію, але служба повинна врахувати найкращі інтереси дітей.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що відповідно договору про іпотечний кредит №2076-н від 06.11.2007 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління надало ОСОБА_3 кредит в сумі 2 000 000.00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14.0 % річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 06.11.2027 року на придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ./ а.с. 4-5/

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06.11.2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бардіною О.О., за реєстровим № 1349./а.с.6-8/

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , загальною площе. 185,4 кв.м., житловою площею 75,5 кв.м., кількість житлових кімнат 3, реєстраційний номер в реєстрі прав на нерухоме майно 7404192.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бардіною О.О. 06.11.2007 року за реєстровим №1348, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 06.11.2007 року за номером 2471651 (п. 1.3. Договору іпотеки).

Позивач, відповідно до договору, свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів відповідачувиконав в повному обсязі.

Однак, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, не надав своєчасно позивачу кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.09.2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 заборгованість за договором про іпотечний кредит №2076-н від 06.11.2007 року у розмірі 2532868,92 грн./ а.с.9/

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.06.2013 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за донарахованими відсотками та пенею у сумі 1086014,53 грн. /а.с.10/

Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором №2076-н від 06.11.2007 року, стягнутий за вищенаведеними рішеннями судів, складає 3 618 883,45 грн.

Вказана заборгованість погашена з боку відповідача не була.

Відповідно до довідки № 48 про склад сім`ї або зареєстрованих в житловому приміщені / будинку осіб в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ./а.с. 66/

У поясненнях (в порядку ст. 181 ЦПК України) № 09/10853 від 15.11.2019 року, наданих Службою у справах дітей Одеської міської ради, вказано, що у разі надходження від органу опіки та піклування листа щодо необхідності підготовки висновку, зазначене питання буде детально вивчене та визначено правову позицію служби у справах дітей Одеської міської ради. Аналогічний лист наданий суду при новому розгляді справи 20.01.2021 року / т.1а.с. 82-83; т2.99-101/.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Законом України «Про Іпотеку» роз`яснено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права та обов`язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно із ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою Іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом

Згідно зі ст.ст 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Таким чином суд приходить до висновку, що у позивача наявне право на пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, суд враховує вимоги ст.ст. 253, 256, 261, 267 ЦК України щодо застосування позовної давності на звернення до суду щодо захисту своїх прав.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями, строк виконання яких визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» вказує на форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.06.2013 року було задоволено вимогу банку щодо зміни строків кредитного договору та встановлено термін остаточного погашення кредиту - дата подання позовної заяви. Вказане рішення оскаржено не було та набрало законної сили.

Умовами договору іпотеки визначено, що він забезпечує виконання зобов`язання, що витікають з кредитного договору. Отже, змінивши строк виконання основного зобов`язання, банк був зобов`язаний пред`явити позов до боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки протягом трьох років від дати коли в нього виникло право щодо дострокового виконання умов кредитного договору.

Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховного суду України від 11 жовтня 2017 року по справі № 585/1512/15-ц.

Таким чином, оскільки строк виконання зобов`язань за кредитним договором був змінений у 2013 році, право пред`явити вимогу про звернення стягнення на квартиру виникло у позивача ще 28.07.2013 року. При цьому, позивач міг пред`явити позов до відповідача протягом трьох років тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Разом з тим, позовна заява про звернення стягнення на квартиру подана Банком лише 14.02.2019 року, тобто після спливу позовної давності.

Європейський Суд з прав людини, тлумачачи поняття строку позовної давності, розкриває його й з іншого боку, а саме: як передбачене законом право правопорушника уникнути від переслідування або притягнення до суду за спливом визначеного строку після скоєння правопорушення. Строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасників виконують декілька цілей, в числі яких, - забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушення прав осіб, які могли би бути зменшені, якщо б суди розглядали їх справи на основі доказів, що могли би бути неповними за спливом часу (див. п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Застосування строку позовної давності в цілях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність та остаточність.

За таких обставин суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, в зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі відмови у задоволенні позову витрати на сплату судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 267, 575, 1050 ЦК України, ст. 109 ЖК України, Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про охорону дитинства", суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09328601, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальний відділ служби у справах дітей ОМР у Київському районі в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26303241, місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 9), про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення суду складено 01.03.2021 року.

Суддя Васильків О.В.