Рішення № 95224011, 19.02.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3331/20

Провадження № 2/487/370/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

19.02.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Полінкевич К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати

В С Т А Н О В И В:

15.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», в якій просила стягнути на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що наказом директора Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» № 05-К від 18 січня 2019 року вона була прийнята на посаду провідного інженера з ремонту та експлуатаційного утримання автодоріг ДІЇ « Миколаївський облавтодор», до роботи стала 21.01.2019 року. Наказом № 13-к від 1 березня 2019 року мене було звільнено з займаної посади по переведенню на посаду бухгалтерського відділу провідним бухгалтером на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною до 3-8 років. Наказом № 35-к від 15 липня 2019 року мене було звільнено з займаної посади по переводу на посаду провідного інженера-лаборанта лабораторії підприємства. Наказом № 33-к від 25 липня 2019 року її було звільнено з займаної посади за згодою сторін, згідно п. 1 ст.36 КЗпП України. На момент звільнення відповідачем не було проведено повний розрахунок по виплаті заробітної плати в сумі 5800,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку за 6 місяців 2019 року у сумі 3501,87 грн. 6 лютого 2020 року позивач звернулася з письмовою заявою до відповідача, якою просила надати їй інформацію щодо несплати розрахункових коштів заробітної плати та вказала, що станом на 6.02.2020 року вона не отримала заробітну плату за липень 2019 року та компенсацію за невикористану відпустку. Також просила надати письмову відповідь, але відповіді не отримала. В зв`язку з чим позивач у позовній заяві просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за 26 календарних днів за липень 2019 року 5 800 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 6 місяців 2019 року 3 501,87 грн., а всього 9 501, 87 грн. Зобов`язати Дочірнє підприємство «Миколаєвоблавтодор» ВАТ «Державна акціонерна кампанія» Автомобільні дороги України» виплатити мені відшкодування у вигляді середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 26 липня 2019 року по день фактичного розрахунку. Стягнути з відповідача на її користь 1000 грн. за надання правової допомоги.

Ухвалою суду від 19 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач до судового засідання не з`явилась, надала до суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, хоча про час і місце засідання був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказі, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з копією трудової книжки позивача ОСОБА_1 ДП «Миколаївський Облавтодор» було прийнято її на роботу 21.01.2019 року на посаду провідного інженера з ремонту та експлуатації утримання автодоріг. 01.03.2019 року позивача звільнено по переведенню на посаду бухгалтерського відділу провідним бухгалтером на період відпустки основного працівника по догляду за дини тою до 3-х років. 15 липня 2019 року по переводу на посаду провідного інженера-лаборанта лабораторії. 25.07.2019 року позивач звільнилась з роботи за згодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. На день звільнення з роботи ДП «Миколаївський Облавтодор» нарахувала позивачу заробітну плату в сумі 4382,86 грн., яка при звільненні виплачена не була. Також позивачу при звільненні не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку у сумі 4860,88 грн.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до положень ст.1 Конвенції про захист заробітної плати №95, яка ратифікована 31 січня 1961 року, метою цієї Конвенції є термін "заробітна плата", який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу (ст.12 Конвенції про захист заробітної плати).

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Таким чином, нормою статті 117 КЗпП України встановлено обов`язок для роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи , що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки №12/773 від 11.02.2021 року за липень 2019 року станом на дату видачі довідки, заборгованість ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» перед ОСОБА_1 після проведення всіх необхідних утримань (на руки) складає 9243,74 грн, а саме по видам виплат: по заробітній платі 4382,86 грн, компенсація за невикористану відпустку 4860,88 грн.

Середньоденна заробітна плата позивача за два місяці, що передують даті звільнення травень-червень 2019 року складає: 493,23 грн.

Кількість робочих днів затримки з дня звільнення 26.07.2019 року по день ухвалення рішення судом 19.02.2021 року складає - 395 робочих днів.

Таким чином розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 194825,85 грн. (493,23 грн.х395 днів).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати в сумі 9243,74 грн та середній заробіток за весь час затримки заробітної плати по день ухвалення рішення, а саме за період з 26.07.2019 по 19.02.2021 в розмірі 194825,85 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В тому числі, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Тобто, правова допомоги є предметом доказування.

Позивачем надано суду квитанцію про оплату гонорару за позовну заяву в сумі 1000 гривень, отримувач адвокат Головко Л.М., сплатила ОСОБА_1 , квитанція від 15.07.2020 року №10/2. Безпосереднього договору між позивачем та адвокатом, повноважень адвоката, акту виконаних робіт, що підтверджують понесені витрати, обсяг замовлених та виконаних робіт, визначення розміру гонорару, суду не було надано. Тому, суд приходить до переконання щодо відмови в задоволення вимог про відшкодування відповідних витрат.

За змістом пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»(у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18.

З матеріалів справи випливає, що звернувшись до суду у червні 2020 р. із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 судовий збір не сплатила. Оскільки позов суд задовольняє у повному обсязі, розподіляючи судові витрати згідно правилам ст. 141 ЦПК, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у дохід держави за дві позовні вимоги у розмірі 1681,60 грн. (840,80х2).

Керуючись ст.10,18,23,76,141,279,258,259-260, 280-282,352,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з ДП «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 9243,74 грн.

Стягнути з ДП «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 26.07.2019 по 19.02.2021 у розмірі 194825,85 грн.

Стягнути з ДП «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ДП «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А, ЄДРПОУ 31159920.

Суддя В.О. Гаврасієнко