Ухвала суду № 95223203, 26.02.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/725/21

Провадження № 2/456/658/2021

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

26 лютого 2021 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гула Л. В. , вивчивши позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором SAMDN50000056565210 від 04.02.2019 в розмірі 162096,97 грн, яка складається з наступного: 0,00 грн – заборгованість за кредитом, 760,74 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн – заборгованість за комісією; 161336,23 грн – заборгованість за пенею, та судові витрати по справі.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

Так, на підтвердження сплати судового збору за подання до суду позовної заяви позивачем до матеріалів позовної заяви додано платіжне доручення № IHB90B3GOU від 20.01.2021 про сплату судового збору в розмірі 2431,45 грн.

Однак вказаний документ не може бути належним доказом сплати судового збору, враховуючи наступне.

Чинним законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами Закону України від 05 квітня 2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до інформаційного листа Державної судової адміністрації від 10 листопада 2011 року № 12-6621/11 щодо застосування Закону України «Про судовий збір» документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету _ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, дублікати, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

При цьому платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.10.2018 у справі № 757/7529/17-ц, від 30.03.2018 у справі № 914/1542/17, від 16.01.2019 у справі №905/1057/18, від 10.05.2018 у справі № 613/372/16-ц та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 907/892/15, від 16.04.2018 у справі № 922/3137/17, від 20.04.2018 у справі №910/12031/17, від 21.02.2019 у справі № 910/8880/18.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, такі узгоджуються із раніше висловленою позицією, наведеною в пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», згідно з якою документи на підтвердження сплати судового збору позивачем подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Проте, як зазначено вище, позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення, що не узгоджується з вищенаведеними нормами.

Отже, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.

Крім того, позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, не надано доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та правил надання банківських послуг і Пам`ятки клієнта, що в сукупності із Заявою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

Як у позовній заяві, так і в документах, долучених до неї, відсутні дані щодо часу видачі відповідачу платіжної картки (із зазначенням строку її дії), а також дані щодо часу переоформлення цієї картки (якщо така обставина мала місце) у зв`язку із закінченням строку її дії чи з інших підстав (у тому числі у зв`язку із укладенням додаткової угоди).

Окрім цього, позивачем не долучено до матеріалів справи «Тарифи банку» щодо платіжної картки, на яку відповідач отримав кредитні кошти.

Банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення процентів за користування кредитом, пені, комісії, штрафу, що позбавляє суд можливості встановити правомірність їх нарахування.

У ч. 3 ст. 549 ЦК України зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) установлено позовну давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК)

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 161336,23 грн нарахованої пені, однак не зазначає період, за який така пеня нарахована, що позбавляє суд можливості встановити, чи заявлена дана позовна вимога в межах строку позовної давності.

Відповідно до вимог статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Водночас суд зауважує, що під час перевірки копій документів слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 8 розділу 10 зазначених Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».

Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18 (провадження № К/9901/8838/19).

Однак документи, які додані позивачем до позовної заяви, а саме: виписки з 04.02.2019 по 05.01.2021, а також документи, які додані до копії позовної заяви для вручення відповідачу, належним чином у встановленому законом порядку не засвідчені.

Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем такої інформації, у тому числі шляхом її друкування шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону тощо.

Вимоги до оформлювання документів встановлено ДСТУ 4163-2003, чинним від 01.09.2003, обов`язковим до застосування підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності. Згідно з вимогами пункту 7.1 цього стандарту документи виготовляють на конторській друкарській машинці або за допомогою комп`ютерної техніки. Подані у подальших положеннях розміри стосуються документів, які мають розмір шрифту 12-14 друкарських пунктів. Згідно з пунктом 5.27 цього ж стандарту відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Як сам текст позовної заяви, так і додатки до неї виготовлені кеглем меншим ніж 12-14, що суперечить вимогам закону та інструкції з діловодства.

Також документи, що додані до позову нечитабельні, розрахунок заборгованості виготовлений кеглем меншим ніж 12-14, копія позовної заяви з додатками для відповідача надані з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ДСТУ 4163-2003, долучені копії документів, що зазначені у додатку до позовної заяви, належним чином не посвідчені із зазначенням прізвища особи, яка їх подає, а позивач просить розглядати справу за відсутності представника. За таких обставин суд позбавлений можливості призначати дану справу до розгляду.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач вказаних вимог не дотримався та звернувся до суду із позовною заявою, додавши документи, виготовлені неналежним шрифтом, що також ускладнює їх дослідження.

Особливу увагу позивача суд вважає за необхідне звернути на виклад обставин, наведених у позові та доданих на їх підтвердження документах у додатках до нього. Так, у мотивувальній частині позову позивач зазначає про укладення з відповідачем заяви анкети б/н від 16.01.2012 та підписання до неї додаткової угоди від 04.02.2019. У прохальній частині зазначає про стягнення заборгованості за кредитним договором SAMDN50000056565210 від 04.02.2019 та додає відповідний розрахунок заборгованості за ним. При цьому вказаного договору до позову не надає. В матеріалах справи наявна виключно копія додаткової угоди до договору SAMDN50000056565210 від 04.02.2019. У долученому додатковому договорі вказується, що такий укладено з метою створення сприятливих умов для виконання договору SAMDN50000056565210 від 16.01.2012, проте такого також не надано.

Відтак залишається незрозумілим, який саме договір (із зазначення номера і дати) було укладено між сторонами та за яким із них позивач просить стягнути заборгованість.

Перелічені недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження по справі та подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Суд звертає увагу на те, що від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сформульованої, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року в справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

При цьому враховую позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, в пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», відповідно до якої обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuzv. Poland» № 28249/95).

Вважаю, що за таких обставин позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу термін для усунення недоліків.

Керуючись ст. 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без руху і надати позивачу термін для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання вимог даної ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В.Гула