Рішення № 95221310, 11.02.2021, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6294/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

за участю секретаря судового засідання Савченко М.В.,

розглянувши у судовому засіданні у смт.Овідіополь справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Калаглійська сільська рада Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та визнання особи такою, що втратила право користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому просив суд, визнати за гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 59 кв.м. (з них житлова - 37 кв.м., допоміжна (підсобна) - 22 кв.м.), який розташований на земельній ділянці, загальною площею: 1,03 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України номер НОМЕР_3 , орган що видав: 5140, дата видачі 31.03.2020 року), таким, що припинив право користування земельною ділянкою, загальною площею 0,32 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,41 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив слухати справи у його відсутність та на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відтак, у відповідності до порядку, встановленого ст.ст. 280-282 ЦПК України суд, приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо такого вирішення справи, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та вимоги позову підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини, на які посилається позивач в своїй заяві.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

22 травня 1998 року позивач зі своєю матір`ю, ОСОБА_4 будучи жителями м. Одеса та приїхали до с. Миколаївка Овідіопольського району Одеської області з метою придбання житлового будинку.Того ж дня вони познайомились з гр. ОСОБА_2 та оглянули належний йому на праві приватної власності житловий будинок, який знаходився за адресою: АДРЕСА_2 . Даний житловий будинок належав гр. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори, реєстраційний номер 893 від 14.04.1988 року. Позивача влаштував стан будинку та місце його розташування і вони домовились з гр. ОСОБА_2 , про купівлю його за 2000 (дві тисячі) доларів США. Оскільки гр. ОСОБА_2 були потрібні гроші для термінового вирішення особистих питань, 23 травня 1998 року, вони знову приїхали до с. Миколаївки та повністю розрахувались з ним за даний будинок, передавши гр. ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) доларів США. Після повного розрахунку, ми домовились з гр. ОСОБА_2 , що переїжджаємо жити до даного будинку, та, оскільки день розрахунку, 23.05.1998 року - це була субота, то нотаріальне посвідчення даного договору купівлі-продажу зробимо у інший робочий день.

Того ж дня, гр. ОСОБА_2 передав позивачу правовстановлюючі документи на даний житловий будинок, виїхав з села і більше не приїздив, будинком не цікавився, на його утримання грошових коштів або матеріалів не надавав. Всупереч домовленості він так і не приїхав, щоб оформити нотаріальний договір купівлі-продажу.

Станом на день подання позовної заяви, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 59 кв.м. (з них житлова - 37 кв.м., допоміжна (підсобна) - 22 кв.м.), та земельна ділянка, на якій він розташований, загальною площею 1,03 га, яка перебуває у фактичному користуванні позивача, знаходяться у історично-сформованій частині села Калаглія за адресою: АДРЕСА_1 .

Колишня адреса ( АДРЕСА_2 ) була змінена у зв`язку з тим, що назва с. Миколаївка Овідіопольського району Одеської області змінено на с. Калаглія Овідіопольського району Одеської області (згідно Постанови Верховної ради України «Про присвоєння найменування новоутвореному населеному пункту Овідіопольського району Одеської області» № 2191 - III від 21 грудня 2000 року та рішення Одеської обласної ради «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Овідіопольського району Одеської області» від 9 лютого 2001 року № 283-XXIII), а номер будинку змінився у результаті послідуючої інвентаризації номерів житлових будинків та земельних ділянок по АДРЕСА_1 .

Даний факт підтверджується довідкою про підтвердження адреси об`єкту нерухомого майна, яка видана Виконавчим комітетом Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 24.11.2020 року за № 865.

Весь цей час з 23.05.1998 року і до теперішнього часу (тобто, більше 20 років) житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , володіє та користується позивач, доглядає за його технічним станом, здійснює за власний кошт облаштування та ремонт будинку, обробляє земельну ділянку, на якій він розташований та сплачує земельний податок до місцевого бюджету.

Дані факти підтверджуються:

- банківськими квитанціями про сплату земельного податку більш як за 15 останніх років (копії додаються);

- випискою із погосподарської книги № 2 за 2016-2021 роки, номер особового рахунку НОМЕР_4 , що видана Калаглійською сільською радою Овідіопольського району Одеської області від 24.11.2020 року за № 861 (копія додається).

Застосовуючи норми матеріального права при розгляді справи суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, а відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить згальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа наділена правом звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 року від 01 грудня 2004 року надано тлумачення, що поняття "охоронюваний законом інтерес", у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно ( набувальна давність ), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність - одна з підстав набуття права власності. Суб`єктом набувальної давності може бути як фізична, так і юридична особа.

Як зазначено у ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до Ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2008 року, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Судовою практикою (Постанова Вищого господарського суду України від 6 червня 2007 р. у справі № 3/269) визначено наступні положення: відповідно до п.п. 1, 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.04 р. ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

П.13. Постанови Пленуму можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Враховуючи, що відкрите і безперервне володіння позивачем зазначеним об`єктом нерухомості значно перевищує 15 років, то позивач має право на визнання за ним права власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Критеріями необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю володіння, яке має бути добросовісним, відкритим, очевидним для усіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним: володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

Таким чином, спосіб набуття права власності базується на сукупності обставин - тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Добросовісне володіння припускає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів про набувальну давність слід враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Відповідно до положень с.120 ЗК України у поєднанні з нормою с.125 ЗК України у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Станом на день купівлі у гр. ОСОБА_2 житлового будинку, він був розташований на земельній ділянці загальною площею 0,71 га, яка знаходилась у його фактичному користуванні та не була приватизована.

Згідно чинного законодавства, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами набуте позивачем за набувальною давністю через 15 років, як я добросовісно заволоділа об`єктом нерухомого майна, титульним власником якого є ОСОБА_2 , а тому за положеннями ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України з моменту коли припинилось його право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти, до мене, як до особи, яка набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розміщеними на земельній ділянці за давністю володіння, перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені та право користування нею без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст. 119 Земельного кодексу України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.

ОСОБА_3 , 24 квітня 2020 року склав відповідну заяву про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, що була посвідчена приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мазаратієм А.В., номер у реєстрі 730 від 24.04.2020 року.

Згідно даної заяви, гр. ОСОБА_3 :

- добровільно відмовився від користування частиною вищевказаної земельної ділянки, площею: 0,32 га (згідно збірного кадастрового плану щодо фактичного використання земельних ділянок, що додається, дана площа переходить до ділянки за адресою: АДРЕСА_1 );

- погодив надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної частини земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 03 липня 1995 року Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), з послідуючою передачею їй даної земельної ділянки безоплатно у власність.

Будь-які будівлі або споруди на частині земельної ділянки, яка перейшла у користування позивача (площа - 0,32 га) - відсутні.

Належний гр. ОСОБА_3 житловий будинок - знаходиться на іншій частині земельної ділянки, яка залишилась у його фактичному користуванні (площа - 0,09 га).

Даним вчинком гр. ОСОБА_3 не порушив права будь-кого, у тому числі малолітніх дітей, у зв`язку з тим, що за даною адресою він проживає один, дружини та дітей не має, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію (форма №1), яка видана Калаглійською сільською радою Овідіопольського району Одеської області від 15.04.2020 року № 183 (копія додається).

Тобто, починаючи з 24.04.2020 року, фактично у користуванні позивача знаходиться земельна ділянка загальною площею 1,03 га, за яку регулярно сплачує земельний податок, що підтверджується довідкою, виданою Виконавчим комітетом Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 24.11.2020 року за № 866 (копія додається). У 2020 році позивачем було сплачено земельний податок вже за загальну площу: 1,03 га, що підтверджується квитанцією, доданою до позовної заяви.

Згідно вищевказаної довідки, земельна ділянка, на якій знаходиться належний позивачу житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 1,03 га - не приватизована, будь-яких дозволів на розроблення документації із землеустрою нікому не надавалося, у власність гр. ОСОБА_1 (та будь-якій іншій особі) не передавалась, до сільської ради заяв від гр. ОСОБА_1 (та від будь-яких інших осіб), щодо передачі даної земельної ділянки їм у власність - не надходило, державні акти не видавались.

Враховуючи вищезазначене судом було перевірено законність вимог позивача та встановлено що позивач добросовісно, відкрито, володіє нерухомим майном на протязі більше 10 років, суд вважає, що позивач дійсно набув право власності на зазначене майно, у зв`язку з чим, задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 200,218,206, 223,247 259, 263-265 ЦПК України, рішення Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 року від 01 грудня 2004 року, Постановою Вищого господарського суду України від 6 червня 2007 р. у справі № 3/269 суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 59 кв.м. (з них житлова - 37 кв.м., допоміжна (підсобна) - 22 кв.м.), який розташований на земельній ділянці, загальною площею: 1,03 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України номер НОМЕР_3 , орган що видав: 5140, дата видачі 31.03.2020 року), таким, що припинив право користування земельною ділянкою, загальною площею 0,32 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,41 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його оголошення до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В. К. Кочко