Рішення № 95221064, 01.02.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/843/20

Провадження №2/333/145/21

рішення

Іменем України

01 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Єрохіної А.Б.,

представника відповідача Пахоменка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з централізованого опалення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду зі позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надання послуг з централізованого опалення в розмірі 46 716 грн. 89 коп.

Позивач в обґрунтування позову вказав, що основним предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій і її збут.

На виконання своєї мети Концерн «МТМ» здійснював постачання теплової енергії відповідачу у нежитлове приміщення XI літ. А-5, загальною площею 210,50 кв.м., яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 .

Відповідачем договір з Концерном «МТМ» на надання послуг з теплопостачання укладений не був по незалежним та невідомим позивачу причинам.

Зазначене нежитлове приміщення знаходиться у житловому будинку та має єдину, невідокремлену систему теплопостачання з будинком.

ОСОБА_1 займає нежитлове приміщення на підставі договору купівлі - продажу № 2190 від 25.05.2010 року.

Рішення про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя приймає виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Позивачем було відпущено теплової енергії відповідачу за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, з листопада 2017 року по квітень 2018 року та з листопада 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму 46 716,89 грн., яку ОСОБА_1 не сплатив.

Усі обставини існування фактичних договірних відносин щодо постачання теплової енергії встановлені рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2019 року і доказуванню не підлягають.

У зв`язку з викладеним, Концерн «МТМ» просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 46 716 грн. 89 коп., інфляційні втрати в розмірі 6425 грн. 51 коп., 3 % річних в розмірі 1817 грн. 82 коп. та суму судового збору в розмірі 2102 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.04.2020 року цивільну справу прийнято до провадження, прийнято рішення розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

30.07.2020 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про необхідність розгляду справи за правилами загального провадження, так як справа є складною та потребує детального дослідження обставин справи за участю сторін для дачі пояснень.

Ухвалою суду від 31.07.2020 року на підставі заяви відповідача ОСОБА_1 судом прийнято рішення проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відзив на позов від відповідача та його представника до суду не надходив.

Ухвалою суду від 26.08.2020 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити. Зазначила, що договір між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 не укладено, хоча останній користувався опаленням з 2012 року. Неодноразово на адресу ОСОБА_1 було направлено листи про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії, проте вони були відповідачем проігноровані. Так як, опалювальні прибори у нежитловому приміщенні відповідача відсутні, то розрахунок здійснюється на загальних підставах і згідно розрахунку теплового навантаження на опалення виставлялися суми для оплати за надані послуги.

Концерн «МТМ» направляв відповідачу акти приймання - передачі теплової енергії за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, з листопада 2017 року по квітень 2018 року та з листопада 2018 року по квітень 2019 року згідно особового рахунку № НОМЕР_2 , а також вимогу щодо погашення заборгованості за теплову енергію № 842/09 від 13.06.2019 року, проте наявна заборгованість не погашена.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 споживав теплову енергію, а на прохання укласти договір про надання послуг не реагував, вважає, що вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач до суду не з`явився, довірив свої інтереси представляти ОСОБА_3 , який проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що договір між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 про надання послуг централізованого опалення не укладався. Категорично заперечував проти розрахунку заборгованості, так як в будинку встановлений загальнобудинковий лічильник і нарахування повинні бути відповідно до даних лічильника, а вони взагалі відсутні. При цьому, до суду відповідачем надано розрахунки теплових навантажень на опалення від 2012 року та 2019 року, де тепловіддача опалювальних приборів і трубопроводів складає 1 490 ккал/год., а у розрахунку теплових навантажень на опалення, наданих до суду Концерном «МТМ» тепловіддача опалювальних приборів і трубопроводів складає 5 197 ккал/год., що значно порушує його права.

ОСОБА_3 надав суду контррозрахунки основного боргу за тепловим навантаженням 1490 Г/Кал за даними відповідача та за тепловим навантаженням 5197 Г/Кал за даними позивача. При цьому, представник відповідача зазначив, що у розрахунку позивача за тепловим навантаженням 5 197 Г/Кал є помилки, які збільшують суму основного боргу.

01.02.2021 року до суду від представника Концерну «МТМ» Гончарова В.І. надійшла заява про розгляд справи без його участі, а також про визнання контррозрахунку основного боргу за тепловим навантаженням 5197 Г/Кал за даними позивача, який був надісланий до суду представником відповідача 17.12.202 року. На підставі зазначеного контррозрахунку, в своїй заяві, представник Концерну «МТМ» Гончаров В.І. просив задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 41 712,08 грн., інфляційних втрат в розмірі 5737,34 грн. та 3% річних в розмірі 1623,14 грн., а також судового збору в розмірі 2102,00 грн.

У своїй заяві ОСОБА_4 вказав, що розрахунок теплового навантаження у розмірі 5197 Г/Кал вже розглядався судом у справі №334/6520/17 і був визнаним обґрунтованим. Розрахунок, який був наданий представником відповідача суду не може бути прийнятий до уваги, оскільки інженер-проектувальник, який його складав має право проводити роботи лише того обсягу, що вказані в його сертифікаті, а саме – проектувати в частині забезпечення механічного опору та стійкості. Дані, що цей інженер-проектувальник має право визначати теплове навантаження приміщень, що давно збудовані, в його сертифікаті, відсутні. Також, розрахунок теплового навантаження, який надав ОСОБА_3 здійснений на замовлення ПП «Т.О.К.», яке ніякого відношення до справи, що розглядається не має.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до такого.

Відповідно до ч. 2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з вимогами ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76,81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно пункту 2.1. Статуту Концерну «Міські теплові мережі», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 1589 р. від 26.07.2002 року, зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району, який діє на підставі статуту здійснив постачання теплової енергії в нежитлове приміщення у будинку АДРЕСА_2 , власником якого, є ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.05.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С.

У відповідності до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію й ін. послуги) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Рішення про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя приймає виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Опалювальний сезон 2016-2017 років у м. Запоріжжя розпочався з 13.10.2016 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 612 від 13.10.2016 року, а закінчився 03.04.2017 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 177 від 30.03.2017 року.

Опалювальний сезон 2017-2018 років у м. Запоріжжя розпочався з 24.10.2017 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 617 від 20.10.2017 року, а закінчився 05.04.2017 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 151 від 04.04.2018 року.

Опалювальний сезон 2018-2019 років у м. Запоріжжя розпочався з 04.11.2018 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 511 від 01.11.2018 року, а закінчився 05.04.2019 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 130 від 04.04.2019 року.

Факт надання теплової енергії підтверджено розрахунком теплового навантаження, актами передання теплової енергії та рахунками. Цей факт безпосередньо не оспорюється і представником відповідача.

Відповідачем було спожито за період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року теплової енергії на загальну суму 41 712,08грн. Це підтверджується контррозрахунком основного боргу, здійсненим представником відповідача ОСОБА_3 , з яким погодився представник позивача у своїй заяві від 01.02.2021 року.

На адресу відповідача ОСОБА_1 . Концерном «МТМ» направлялись несплачені рахунки за спожиту теплову енергію, також зазначено, що станом на 01.06.2019 р. виникла заборгованість, яку необхідно сплатити протягом семи днів, факт відправлення цього листа підтверджується поштовою квитанцією від 13.06.2019 р. № 215600426655.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633 IV, місцева (розподільча) теплова мережа – це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно з положеннями ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633 IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом установлено, а представник відповідача проти цього не заперечував, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення ХІ літ А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 210,5 кв.м, до якого позивачем постачається теплова енергія.

Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі продажу теплової енергії не виключає можливості стягнення зі споживача вартості спожитої ним теплової енергії, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

Транзитні прямі та зворотні трубопроводи, які проходять через нежитлові підвальні приміщення відповідача відноситься до внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Через трубопроводи прямого та зворотного току теплоносія, які встановлені у вказаних нежитлових приміщеннях здійснюється постачання теплової енергії (надається послуга з централізованого теплопостачання) споживачам, які проживають в даному багатоквартирному будинку.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633 IV, споживач теплової енергії – це фізична особа, яка використовує теплову енергію. Теплова енергія – це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі продажу. Система централізованого теплопостачання – це сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача.

Відповідно до вимог ст.ст. 68,162 Житлового кодексу України, статті 19 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633 IV, споживачі зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті послуги, тобто за фактично отриману теплову енергію.

Обов`язок сплатити вартість теплової енергії законодавець пов`язує не за видом пристроїв, які використовують теплову енергію, а за фактом її споживання.

Якщо у нежитлових приміщеннях наявні трубопроводи, стояки, споживач сплачує за фактичне тепло, яке виділяється від них, оскільки фактично споживає теплову енергію.

З придбанням у власність нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку у відповідача, як їх власника, виник обов`язок брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна (житлового будинку). Обігрів житлового будинку у опалювальний період є спільним обов`язком його співвласників з метою дотримання, зокрема, санітарних норм.

Предметом спору і об`єктом цивільно - правових відносин є надання у належне відповідачу приміщення теплової енергії, яка була фактично отримана споживачем від наявних трубопроводів, розташованих в його приміщеннях.

Належне відповідачу нежитлове приміщення, знаходиться у житловому будинку та відповідно має загальну систему опалення з житловим будинком. Теплові мережі житлового будинку (у тому числі трубопроводи та стояки) входять до складу приладів, що використовують теплову енергію (теплоносій) для потреб опалення та є складовою частиною єдиного технологічного процесу теплоспоживання.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією від 03 жовтня 2007 року № 1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Враховуючи, що договору між сторонами укладено не було, тому позивач під час вирахування щомісячного обсягу спожитої теплової енергії у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 застосовував теплове навантаження у розмірі 5197 ккал/год., яке було встановлено розрахунком теплового навантаження на опалення від 20.07.2015 року.

Концерн «МТМ» щомісячно розраховував сплату за спожиту теплову енергію таким чином: (показання загальнобудівникового лічильника – показання лічильників споживачів, які мають власний прилад обліку) : теплове навантаження усіх споживачів Х теплове навантаження (0,005197 Гкал) ОСОБА_1 .

Суд відхиляє доводи представника відповідача стосовно заперечень проти розрахунку теплового навантаження, оскільки у разі незгоди відповідача щодо обсягів подачі теплової енергії у вказане нежитлове приміщення, а відтак і розмірів (розрахунку) теплового навантаження, сторона відповідача не надала іншого розрахунку, який би узгоджувався з нормативними актами, що регулюють здійснення такого розрахунку.

Так, суд не приймає до уваги надані представником відповідача розрахунки теплового навантаження, розроблені ПП «АлСтеп» у 2012 та 2019 роках. Виконавцем вказаних розрахунків є ОСОБА_5 , який 12.09.2012 року отримав Кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури (професія інженер-проектувальник), а головним інженером проекту (ГІПом) є ПП «АлСтеп».

У разі призначення сертифікованого інженера-проектувальника, він зобов`язаний забезпечити відповідність проектної документації всьому комплексу вимог чинних будівельних норм, які стосуються об`єкта, що проектується.

Відповідальний виконавець окремих видів робіт (послуг), в даному випадку ОСОБА_5 , може виконувати лише ті роботи, які передбачені в його сертифікаті.

Таким чином, суд погоджується із представником позивача, що ОСОБА_5 фактично виконав роботу – здійснив розрахунок навантаження теплової енергії не стосовно об`єкта, що проектується, а стосовно об`єкта, що давно побудований, тобто роботу, не передбачену Кваліфікаційним сертифікатом.

Отже, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 є споживачем теплової енергії і зобов`язаний оплатити отримані послуги незалежно від того, чи укладався між сторонами договір про теплопостачання, чи ні.

Враховуючи, те що позивачем під час здійснення розрахунку основного боргу за грудень 2017 року було допущено арифметичну помилку, суд приймає до уваги контррозрахунок представника відповідача та вважає, що задоволенню підлягають уточнені позовні вимоги, а саме: у розмірі 41 712 грн. 08 коп.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, якій прострочив виконанню грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуваннях встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від прострочена суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, який надано позивачем сума 3% річних від простроченої суми складає 1817,82 грн., а сума інфляційних втрат 6 425,51 грн.

В заяві від 01.02.2021 року представник Концерну «МТМ» Гончаров В.І., враховуючи зменшення суми основного боргу, просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 5737,34 грн. та 3% річних в розмірі 1623,14 грн.

У постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 року була висловлена правова позиція щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, у Постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року, справа № 6-59цс13, у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, висловлена правова позиція, де Верховний Суд України зазначив, що закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій ст. 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Враховуючи, що представник відповідача не надав до суду свій контррозрахунок щодо 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат, тому вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 41 712 грн. 08 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 737 грн. 34 коп. та 3% річних у розмірі 1 623 грн. 14 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 2102 грн. Оскільки позов задоволено частково, а саме – на 89,29 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно в сумі 1876,89 грн. (2102Х89,29/100).

Керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 68, 162 ЖК України, Закону України «Про теплопостачання», ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 86, 141, 280, 289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з централізованого опалення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) заборгованість за надання послуг з централізованого опалення у розмірі 41 712 (сорок одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 08 коп.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 1623 (одна тисяча шістсот двадцять три) грн. 14 коп.; інфляційні втрати у розмірі 5737 (п`ять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 34 коп., а всього 49072 (сорок тисяч сімдесят дві гривні) 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі», (ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) суму сплаченого судового збору у розмірі 1876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) грн. 89 коп.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09.02.2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод