Рішення № 95221018, 25.02.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/6666/19

Номер провадження 2/333/956/21

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2021 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Стоматова Е.Г., за участю: секретаря судового засідання Артеменко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»(01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2019 року, позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.04.2011 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 гривень 00 копійок у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком є договір.

На протязі строку дії договору кредиту відповідач постійно порушував умови договору, кредит та проценти за користування кредитом сплачував не в строк і не повністю.

Оскільки відповідач допустив однобічну відмову від виконання зобов`язань, чим істотно порушив умови кредитної угоди, то станом на 30.09.2019 року заборгованість по кредитному договору № б/н від 28.04.2011 року в загальному розмірі становить 124194 гривень 10 копійок.

Так, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за вищезазначеним кредитним договором у розмірі 124194 гривень 10 копійок та, крім того, судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 1 921 гривня 00 копійок.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2020 року вищезазначені позовні вимоги задоволені.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року вищезазначене заочне рішення суду скасоване та призначений новий розгляд даної цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.

Відповідач скористалася своїм процесуальним правом та надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження укладення між ним та позивачем кредитного договору. Вважає, що заявлений розмір кредитної заборгованості не підтверджений належним чином, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не оформлений у відповідності до вимог законодавства. Також відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності; позовні вимоги підтримує в повному обсязі; у разі повторної неявки відповідача у судове засідання просить ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, надав суду заяву про проведення судового засідання без його участі, проти задоволення позову заперечує, підтримує доводи наведенні у відзиві на позовну заяву, просить застосувати строк позовної давності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву представника позивача, представника відповідача, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28.04.2011 року відповідач підписав заяву про надання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (наразі даний банк іменується АТ КБ «ПРИВАТБАНК») йому банківських послуг, а саме надання кредиту у розмірі 5 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. З Анкети-заяви позичальника вбачається, що позичальник надав свою згоду на те, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З огляду на вищезазначене судом встановлено, що між сторонами укладений кредитний договір у вигляді анкети-заяви відповідачки про надання позивачем їй кредиту та Довідки про кредитування, в яких погоджені основні умови кредитування.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомлювався та погоджувався з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Посилання позивача на те, що відповідач підписуючи анкету-заяву визнав Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи Банку розміщених на сайті: www.privatbank.ua (якими передбачено зміна Тарифу, процентної ставки тощо), є складовою кредитного договору не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) про те, що умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (28.04.2011 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом 20 листопада 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.62 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст.129 Конституції України), що передбачено і ст.12 ЦПК України.

На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що стороною відповідача по справі клопотань про призначення судово-бухгалтерської експертизи не заявлялось, а тому суд при розгляді справи буде опиратись на докази, що знаходяться в матеріалах справи.

За змістом ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Враховуючи наведене, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, оскільки вони не підписані та не визнаються позичальником.

Суд вважає, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг які не підписані відповідачем, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.04.2011 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому наявні підстави вважати, що сторонами обумовлені тільки ті умови, що містяться в анкеті-заяві.

Суд критично ставиться до даного письмового доказу та визнає його неналежним доказом по справі, оскільки не можливо достеменно знати, що позичальник був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг в тій редакції, що надана суду.

З первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та які фіксують факти здійснення господарських операцій, в даному випадку виписки з особового карткового рахунку, вбачається, що в період кредитування відповідач не систематично повертав отримані кредитні кошти та не повністю сплачував проценти за користування цими коштами у встановленому за домовленістю сторін кредитного договору розмірі, в зв`язку з чим станом на 30.09.2019 року виникла кредитна заборгованість по тілу кредиту у розмірі 4 758.24 грн., по не сплаченим відсоткам у розмірі 249 584 грн., заборгованість за пенею та комісією 5542,10 грн.. але позивач скористався своїм правом і просить стягнути з відповідача частково заборгованість у розмірі: 4758,24 грн. – заборгованість за кредитом та 119 435,86 грн. заборгованість за відсотками за період з 28.04.2011 року по 31.10.2018 року.

АТ КБ “Приватбанк” на підтвердження своєчасності звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів за кредитним договором посилається на п. 1.1.7.12 де зазначено, що Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону про розірвання даного договору він автоматично лонгується на той же строк, та на п. 1.1.7.42 де зазначено, що дія Договору закінчується після повного погашення заборгованості.

Але, у підписаній відповідачем заяві строк дії картки не зазначено, Умови та Правила, на які посилається позивач, не підписані відповідачем та ним не визнаються, тому не можуть бути прийняті як умови договору, укладеного між сторонами. Обґрунтовуючи позов, позивач посилався й на Тарифи банку, однак таких до позову не додав та матеріали справи не містять, а надана банком довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" також відповідачем не підписана.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина першастатті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»(далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від22 листопада 1996 року № 543/96-В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Відповідачем заявлено про застосування строків позовної даності до пред`явлених позовних вимог.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки укладений між сторонами договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Позивач указав в позовній заяві, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна сторона не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Термін повернення кредиту співпадає зі строком дії картки, що зазначений у довідці про отримання картки. При цьому, позивач цю обставину не довів і паперову копію кредитної картки в якості доказу до своєї позовної заяви не долучив.

Відповідно до Правил користування кредитною карткою граничний строк дії картки /місяць, рік/ указано на ній і вона дійсна до останнього календарного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту у повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на платіжній картці /поле МОNIН/

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження № 14-10 цс18.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України, у постанові від 19 березня 2014 р. у справі № 6-14 цс 14 відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах зазначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Від встановлення кінцевого терміну дії картки залежить як застосування строку давності за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, так і розрахунок суми заборгованості, якщо такий борг на час подачі позову в дійсності існував.

З копії виписки з особистого рахунку (а.с. 9-14) встановлено, що останній платіж по картці відповідач здійснив 28.04.2015 року, а з позовом банк звернувся до суду 20.11.2019 року, відтак суд дійшов висновку про сплив строку позовної давності.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, відповідно до ст. 257 ЦПК України встановлена позовна давність у три роки. Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Враховуючи, що представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності, беручи до уваги перебіг позовної давності щодо повернення кредиту за договором б/н від 28.04.2011 року у повному обсязі почався зі спливом останнього дня місяця дії картки, останній платіж було здійснено 28.04.2015 року, а позов надійшов до суду 20.11.2019 року, тобто по закінченню трирічного строку позовної давності, відтак відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Представником відповідача заявлені вимоги про стягнення з позивача, понесених витрат на оплату судового збору за пред`явлення заяви про перегляд рішення у розмірі 420,40 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, суд вважає, що заявлені відповідачем вимоги про стягнення з позивача на його користь витрат на сплату судового збору за пред`явлення заяви про перегляд заочного рішення, які підтверджені відповідною квитанцією № 43504 від 13 жовтня 2020 року (а.с. 103) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.251-254, 256-261, ст. 266, ч.3,4 ст. 267, ст.ст. 610, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»(01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати на сплату судового збору у розмірі 420 гривень 40 копійок ( чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 01 березня 2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов