Рішення № 95220641, 14.01.2021, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3763/20

Провадження № 2/311/238/2021

14.01.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграл» (адреса місцезнаходження: пр..Ентузіастів, буд.15 кв.14 м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області) про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

24.11.2020 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 , пред`явлений представником позивача - адвокатом Коваленко В.В. (1-4,22-26), який в подальшому був уточнений в редакції від 14.01.2021 року (а.с.70) до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграл» про визнання права власності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 , зазначає, що за договором міни, укладеного через Товарну Біржу «Інтеграл», ОСОБА_1 набув права власності на чотирьох кімнатну квартиру загальною площею 88,1 м2, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Договору міни вказано, що 13 червня 2000 року ОСОБА_1 проживаючий в квартирі АДРЕСА_3 як член Товарної Біржі «Інтеграл» зі статусом «Р» з однієї сторони та з іншої сторони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від себе та від неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4., проживаючі в квартирі АДРЕСА_4 на підставі рішення міської ради по опіки та піклуванню виконавчого комітету Дніпрорудненськсй міської ради від 17.05.2000 року №2, як члени Товарної Біржі «Інтеграл» зі статусом «Р» оформили через Товарну біржу «Інтеграл» договір міни двокімнатної квартири, яка належить ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_3 , площею 43,7 кв.м., яка переходить у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від себе та від неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4., а їх чотирьох кімнатна квартира АДРЕСА_4 , площею 88,1 кв. метри - переходить у власність ОСОБА_1 .

Договір на підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу» було зареєстровано в журналі реєстрації угод за №Н-551 від 13.06.2000 року.

Згідно реєстраційного посвідчення, договір міни за №Н-551 від 13.06.2000 року був зареєстрований в районному комунальному підприємстві «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області, в реєстровій книзі №18 за №21 від 22.06.2000 року, та внесені зміни до технічного паспорту на квартиру з відповідними змінами про власника.

Після оформлення договору міни квартири ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від себе та від неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4., переїхали в квартиру АДРЕСА_3 , а позивач ОСОБА_1 заселився в квартиру АДРЕСА_4 .

Згідно відповіді ДніпрорудненськоІ міської ради за №10/29-2921 від 13.10.2020 року вказано, що інформація стосовно Товарної Біржі «Інтеграл» в архіві міської рада відсутня та міська рада відмовила у надання інформації щодо місця реєстрації відповідачів.

Згідно відповіді Василівської районної державної адміністрації від 06.10.2020 року №2182/01-14 повідомляється, що в архіві відсутні документи щодо Товарної Біржі «Інтеграл».

Право власності на квартиру АДРЕСА_5 за договором міни №Н-551 від 13.06.2000 року у відповідності до діючого на той час законодавства, було зареєстровано в РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі №18 за №21 від 22.06.2000.

Позивач вказує, що суперечливі норми законодавства, згідно яких законодавець допускав можливість укладання угод на нерухоме майно через товарні біржі, призвели де того, що укладений позивачем договір міни квартир був проведений через товарну біржу, та придбана квартира була зареєстрована в установленому порядку на його власника.

Таким чином, як вказує ОСОБА_1 у позові, порушуються його права як власника нерухомого майна. На час укладання договору міни об`єктів нерухомості діяв Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 року, який в подальшому втратив чинність з 01.01.2004 року на підставі Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року. Підставою звернення до суду з позовом про визнання права власності стала та обставина, що позивач ОСОБА_1 на даний час позбавлений можливості зареєструвати право власності на нерухоме майно, яке було придбано ним на підставі угоди, оформленої та зареєстрованої на товарній біржі, і розпорядитися цим нерухомим майном на свій розсуд, оскільки договір міни об`єктів нерухомості не був нотаріально посвідчений, державна реєстрація права власності може бути проведена лише після визнання права власності на підставі рішення суду. У зв?язку з чим, позивач ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з даним позовом, та в якому позивач просить: визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_4 , на підставі договору Міни об`єктів нерухомості від 13 червня 2000 року, зареєстрованого на Товарній біржі «Інтеграл», за реєстраційним номером № Н-551.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2020 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та осіб, які беруть участь у справі (а.с.53).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 14 січня 2021 року закрито провадження у даній цивільній справі № 311/3763/20 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю вказаних відповідачів (а.с.75-76).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте до суду подано заяву представника позивача адвоката Коваленка В.В, з проханням розглянути справу у його відсутність та без участі його довірителя, заявлені та в подальшому уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити позов за підставами, викладеними у позовній заяві (а.с.70).

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду подано відповідачем заява, в якій викладено клопотання з проханням розглянути справу у його відсутність, заявлені позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову за викладеними у ньому підставами (а.с.42,73).

В судове засідання представник третьої особи ТОВ «Інтеграл» не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином та у встановленому законом порядку (а.с.61), проте про причини неявки суду не повідомлено, заперечень на позов не надано, самостійних вимог щодо предмета позову не заявлено.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; , учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що 13 червня 2000 року між сторонами договору - ОСОБА_1 , мешкаючого в квартирі АДРЕСА_3 з однієї сторони та з іншої сторони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, на підставі рішення міської ради по опіки та піклуванню виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради від 17.05.2000 року №2, мешкаючих в квартирі АДРЕСА_4 - був укладений на Товарній біржі «Інтеграл» договір міни двокімнатної квартири, яка належить ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_3 , жилою площею 29,2 кв.м., загальною площею 43,7 кв.м. на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_4 , жилою площею 55,4 кв.м., загальною площею 88,1 кв. м., яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.30).

Відповідно до вищевказаного договору міни, ОСОБА_1 отримав у власність квартиру АДРЕСА_4 , жилою площею 55,4 м?, загальною площею 88,1 м? та копія якого міститься в матеріалах цивільної справи (а.с.30).

На підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу» вказаний договір міни було зареєстровано в журналі реєстрації угод за №Н-551 від 13.06.2000 року.

Договір міни був посвідчений підписами сторін договору міни: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та членом Товарної біржи «Інтеграл» ОСОБА_6 , а також зареєстрований в Журналі реєстрації угод за № Н-551 від 13.06.2000 року. У договорі міни зазначено, що сторона 1 здійснює доплату стороні 2 в розмірі 2000,00 гривень. Сторони договору засвідчили, що зазначені об`єкти нерухомості нікому до укладення угоди не продані, не подаровані, не закладені, в спорі та під арештом не перебувають. Вищевказані обставини свідчать про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору міни квартир, ніяких обмежень для його укладання не було.

Вищевказаний договір міни був зареєстрований 22 червня 2000 року у Василівському РБТІ за ОСОБА_1 та здійснено відповідний запис у реєстраційну книгу № 18 за реєстровим № 21, що також підтверджується копією технічного паспорта від 19.06.1996 року, з відповідною реєстрацією поточних змін від 22.05.2000 року, та від 22.06.2000 року (а.с.32,33).

Таким чином, згідно із діючим законодавством на час укладання договору міни, цей Договір був зареєстрований у Державному комунальному підприємстві «Василівське районне бюро технічної інвентаризації», про що свідчить зроблений відповідний запис у технічному паспорті в графі власників житлового приміщення - квартири АДРЕСА_4 , на підставі вказаної біржової угоди Товарної біржи «Інтеграл» (а.с.31,32), власником якої зазначений ОСОБА_1 , позивач по справі.

Укладений договір міни нерухомості був виконаний сторонами у повному обсязі, що свідчить подана суду заява відповідача ОСОБА_2 про визнання позову у повному обсязі та відсутність на теперішній час будь-яких претензій до позивача ОСОБА_1 , як сторони договору.

Реєстрація Василівським районним бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_4 на підставі договору міни об`єктів нерухомості, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на червень 2000 року фактично не суперечила чинному законодавству.

За наслідками укладення договору міни від 13.06.2000 року, ОСОБА_1 , який є позивачем у справі, отримав у власність квартиру АДРЕСА_4 , а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (відповідачі по справі) отримали у власність квартиру АДРЕСА_3 .

На час укладення договору міни в 2000 році сторони правочину не були повідомлені належним чином про те, що правочин щодо нерухомого майна, у відповідності до ст.47 ЦК України (в ред.1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки та той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно ст.15 якого правочини, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

При вчиненні вищевказаного правочину (договір міни) всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме міни вищевказаних об`єктів нерухомого майна, правочин був реальним і вчиненим у формі дозволеним чинним законодавством України в 2000 році. Усі вимоги договору міни сторонами Договору були виконані, ніяких претензій щодо передачі майна не було, та сторонами правочину один до одного будь-які інші претензії не пред`являлися. Державна реєстрація договору міни 22.06.2000 року проведена РКП «Василівське БТІ".

З свідоцтва про смерть, виданим 13.09.2005 року відділом РАЦСу Василівського РУЮ Запорізької області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 36 років померла ОСОБА_3 , сторона Договору міни, та копія свідоцтва про смерть міститься в матеріалах справи (а.с.71).

Крім того, з свідоцтва про смерть, виданим 03.08.2015 року відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 27 років помер ОСОБА_4 , сторона Договору міни, та копія свідоцтва про смерть міститься в матеріалах справи (а.с.72).

Відповідно до звіту про оцінку об`єкту нерухомості від 12.11.2020 року чотирикімнатної квартири АДРЕСА_4 , складеного 12.11.2020 року ФОП ОСОБА_7 , ринкова вартість вказаного об`єкту нерухомості станом на 01.11.2020 року становить 359824,19 грн., без ПДВ (а.с.13-16).

Відповідно до ст.220 чинного ЦК України, у разі недодержання сторонами закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Також, вирішуючи спір, суд керується положенням Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, оскільки спірні відносини виникли до набрання чинності новим ЦК України.

Згідно вимог ст.227 ЦК УРСР договір купівлі - продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК України та ч.2 ст.220 ЦК України (в редакції 1963 року), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року зазначено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу (в тому числі при придбанні на біржових торгах), міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

Згідно ст.15 Закону України "Про товарні біржі" не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржовий договір з моменту його реєстрації на біржі є вчиненим правочином.

Реєстрація бюро технічної інвентаризації за позивачем права власності на спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, станом на вересень 1997 року не суперечила чинному законодавству. Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі - продажу, міни зареєстрованих біржею.

Крім того, Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 року № 121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839, також передбачено підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, міни, зареєстрованих біржою.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Вищезазначене не суперечить й вимогами ст.328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Та враховуючи ті обставини, що позивач ОСОБА_1 , позивач у справі, повністю виконав умови договору міни, отримав у власність квартиру АДРЕСА_4 , та у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 отримана у власність квартира АДРЕСА_3 , що вбачається з п.1 даного правочину та вказаний Договір міни у відповідності з вимогами ч.2 ст.227 ЦК УРСР був зареєстрований у Василівському бюро технічної інвентаризації, у порядку, передбаченому на той час Законом. Договір міни з підстав недотримання нотаріальної форми, судом недійсним не визнавався, ОСОБА_1 на підставі ст.ст.128, 153 ЦК УРСР і ст.49 Закону України "Про власність" набув право власності на квартиру АДРЕСА_4 і правомірно володіє нею. Передбачених законом підстав для визнання дійсним неоспореної угоди (договору міни) вказаної квартири в судовому порядку не має. Також, як зазначено у позові, ОСОБА_1 прийняв вищевказану квартиру шляхом проживання та реєстрації в ній 18.07.2000 року.

Таким чином, враховуючи, що на теперішній час позивач ОСОБА_1 не може розпоряджатись належною йому квартирою з вищенаведених підстав, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_4 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за вищевикладеними підставами, оскільки вказаний вище договір міни, який був укладений 13 червня 2000 року між ОСОБА_1 , з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, з другої сторони, був викладений у письмовій формі та зареєстрований на Товарній біржі «Інтеграл». Дана угода не була нотаріально посвідчена сторонами по причині їх юридичної необізнаності. Сторони договору міни - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - досягли спільної згоди стосовно всіх істотних умов укладеного договору. Даний договір виконаний у повному обсязі обома сторонами, передбачених законом обмежень для укладання даної угоди в наявності не було, протизаконних умов укладений договір не містить, ніяких заперечень щодо суттєвих умов договору та претензій майнового чи матеріального характеру сторони один до одного не мають та протягом тривалого періоду часу один до одного не пред`являли, тому заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за вищевикладеними підставами.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.47 ЦК України (в ред.1963 року), п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року, ст.ст.328, 331,392 ЦК України (в редакції 2003 року), ст.ст. 9, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (громадянин України, уродженець с.Троїцьк Мелеузівського району Автономної Республіки Башкортостан, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) - право власності на квартиру АДРЕСА_4 , на підставі договору Міни від 13 червня 2000 року, зареєстрованого на Товарній біржі «Інтеграл», за реєстраційним номером № Н-551.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено - 19 січня 2021 року.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО