Рішення № 95220371, 01.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13355/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Івашко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 21.04.2018 Ужгородським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що зроблено актовий запис №239, визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі однієї четвертої від суми доходів щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Свої позовні вимоги мотивує наступним.

21 квітня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстровано Ужгородським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що зроблено актовий запис №239. Від даного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час перебуває на утриманні позивачки.

Внаслідок протилежних поглядів на шлюб та сім`ю шлюбні відносини подружжя фактично припинились. Позивачка вважає, що збереження шлюбу та примирення є неможливим.

Позивачка просить залишити їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживати з нею, посилаючись на те, що нею створено сину атмосферу любові, всі необхідні матеріальні та побутові умови для фізичного, духовного та морального розвитку, навчання, розвитку природних здібностей, підготовки до самостійного життя та праці.

Обґрунтовуючи вимогу щодо стягнення аліментів, позивачка зазначає, що відповідач працює в управлінні стратегічних розслідувань в Закарпатській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків немає, відтак враховуючи рівний обов`язок батьків утримувати дитину, просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі ј заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 21.01.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

У дане судове засідання позивачка не з`явилася. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: служба у справах дітей Ужгородської міської ради, подала клопотання про розгляд справи без їх участі у зв`язку з карантинними заходами з метою недопущення поширенню коронавірусу. При прийнятті рішення просить суд максимально врахувати інтереси дитини.

Відповідач у судове засідання не з`явився, разом з тим до суду надійшла заява від відповідача, в якій він просить справу розглянути без його участі та зазначає, що позовні вимоги визнає повністю, просить суд прийняти рішення у підготовчому судовому засіданні, повідомляє, що наслідки визнання позову йому відомі.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Враховуючи, що відповідачем особисто подано заяву про визнання позову з проханням прийняти рішення у підготовчому судовому засіданні та враховуючи зазначення у заяві про те, що йому зрозумілі наслідки визнання ним позову, суд констатує про обізнаність особи про наслідки вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Щодо вимоги про розірвання шлюбу, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч. 3ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Згідно з положенням ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстровано Ужгородським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що зроблено актовий запис №239, видано свідоцтво про шлюб від 21 квітня 2018 року серії НОМЕР_1 . Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 , дружини - ОСОБА_1 .

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №1376.

Згідно з положеннями частини 2 статті 368 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Судом встановлено, що сторони від шлюбу мають спільну неповнолітню дитину, сімейне життя позивача та відповідача не склалось у зв`язку з тим, що вони мають різні погляди на сімейне життя, виховання дітей, шлюбні відносини фактично припинені.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.

З огляду на викладене, враховуючи спільне бажання подружжя розірвати шлюб, суд дійшов висновку, що формальне існування даного шлюбу суперечить моральним засадам суспільства, у зв`язку з чим позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що також закріплено в ст.141 СК України, та Конвенції про права дитини.

Крім цього слід зауважити, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю не обмежений у своєму правах на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Враховуючи те, що матір`ю дитини створено належні матеріальні та побутові умови для фізичного, духовного та морального розвитку, навчання, розвитку природних здібностей, дитина після фактичного припинення шлюбних відносин залишилася проживати з матір`ю, а також те, що батько дитини визнав позов, тобто, не заперечує проти залишення проживання їх спільного сина з матір`ю, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивачки щодо визначення місця проживання дитини з нею.

Щодо вимоги про стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дитини.

Вимогами ст.141 Сімейного кодексу України передбачено, зокрема, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів з відповідача у розмірі ј доходів щомісячно, враховуючи наявність в останнього постійної роботи та відсутність інших утриманців.

Відповідно до ч.1 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Тобто, законодавцем визначено той мінімальний розмір частки, який повинен суд визначати у випадку присудження аліментів у частці від доходу платника аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Частиною 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, дитина проживає з матір`ю, відповідач є працездатним, відомості про стан його здоров`я , які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти на дитину у суду відсутні, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі ј доходів відповідача щомісячно, починаючи з 14 грудня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням повного задоволення позову в частині розірвання шлюбу, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Відповідно до ч. 3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі ст. ст. 24, 56, 104, 105, 110, 160, 161, 180-184, 191 СК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21.04.2018 Ужгородським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що зроблено актовий запис №239, - розірвати.

Неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №1376, залишити проживати з матір`ю, ОСОБА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј доходів відповідача щомісячно, починаючи з 14 грудня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80(вісімсот сорок грн. вісімдесят коп.) гривень судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )

Відповідач: ОСОБА_2 , (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради (м.Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 42858487)

Повне рішення складено 01.03.2021.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник