Ухвала суду № 95218874, 24.02.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/19589/20

Провадження №1-кп/127/792/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Сідлака А.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого - адвоката Хоміча О.О.,

сторони захисту: адвоката Цвєтков О.В., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2020 р. за № 12020020010000626,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Прокурор вважає за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Також не заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_3 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник - адвокат Хоміч О.О. - не заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. При цьому просили прийняти до розгляду позовну заяву та залучити до участі у кримінальному провадженні цивільного співвідповідача.

Адвокат Цвєтков О.В., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 , вважає, що обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду, оскільки не відповідає вимогам чинного кримінально-процесуального закону і має бути повернутий прокурору. Зокрема, у обвинувальному акті не зазначені відомості щодо усіх потерпілих у кримінальному провадженні, натомість зроблено посилання, що потерпілою є ОСОБА_4 , яка внаслідок події померла. Також захисник зауважив, що в обвинувальному акті не зазначено розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Окрім наведеного, захисник посилався на порушення під час досудового розслідування права обвинуваченого на захист, на невиконання вимог процесуального закону щодо призначення експертиз щодо психічного стану ОСОБА_2 та виявлених у нього тілесних ушкоджень, встановлення розміру завданого збитку керованого ОСОБА_2 автомобілю. Окрім наведеного, зауважив, що під час відкриття матеріалів кримінального провадження не зазначено кількість аркушів кримінального провадження, які були відкриті стороні захисту.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до такого висновку.

З частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) випливає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Стороною захисту ініційоване питання щодо повернення обвинувального акта у зв`язку з його невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону. Як вже суд зазначив вище, пунктом 3 частини третьої статті 314 КПК суд уповноважений повернути обвинувальний акт прокурору лише у разі, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Тобто зазначена правова норма є відсильною.

Слід зауважити, що згідно з частиною четвертою статті 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Вимоги до обвинувального акта встановлені статтею 291 КПК. Зокрема, частиною другою статті 291 КПК наведено перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, а частиною четвертою статті 291 КПК - перелік документів, які додаються до обвинувального акту.

Захисник обвинуваченого як на підставу для повернення обвинувального акта посилався на те, що в останньому не зазначено усіх потерпілих, натомість зроблено посилання на те, що потерпілою у кримінальному провадженні є ОСОБА_4 , яка внаслідок події дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) померла. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в обвинувальному акті зазначено, що особи з числа близьких родичів відповідно до приписів частини шостої статті 55 КПК не подали заяви про залучення до кримінального провадження в якості потерпілих. Також у обвинувальному акті наявне посилання на те, що близькі родичі померлої згідно з частиною п`ятою статті 55 КПК не подали письмової згоди на їх залучення до провадження в якості потерпілих. Тому посилання захисника на зазначену обставину (не зазначення в обвинувальному акті усіх потерпілих у кримінальному провадженні) як на підставу для повернення обвинувального акта суд вважає не коректним. Крім того, суд вважає за доцільне зауважити, що саме під час підготовчого судового засідання, к слідує зі змісту пункту 3 частини другої статті 315 КПК, з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Як на підставу для повернення обвинувального акта прокурору захисник обвинуваченого також посилався на те, що в обвинувальному акті не зазначено розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для повернення обвинувального акта у зв`язку із зауваженим захисником обвинуваченого, суд вважає за доцільне зауважити таке.

З наданого суду обвинувального акта випливає, що в останньому наявне посилання на розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Суд також враховує, що для вирішення питання щодо обґрунтованості зазначених у обвинувальному акті відомостей щодо розміру заподіяної шкоди необхідно дослідити докази, зібрані у кримінальному провадженні, з точки зору їх достатності, достовірності та допустимості. Зі змісту частини першої статті 94 КПК випливає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Тому суд вважає, що правові підстави для повернення обвинувального акта з наведених захисником підстав також відсутні.

Окрім наведеного, як на підставу для повернення обвинувального акта прокурору захисник посилався на порушення під час досудового розслідування права обвинуваченого на захист, на невиконання вимог процесуального закону щодо призначення експертиз щодо психічного стану ОСОБА_2 та виявлених у нього тілесних ушкоджень, встановлення розміру завданого збитку керованого ОСОБА_2 автомобілю. Зазначені обставини також потребують дослідження зібраних під час досудового розслідування доказів відповідно до приписів статті 94 КПК. На стадії підготовчого судового засідання суд, як зазначено вище, не уповноважений вирішувати такі питання, натомість вони мають бути вирішені під час розгляду справи по суті. Тому суд вважає, що правові підстави для повернення обвинувального акта з наведених захисником підстав відсутні.

Також захисник як на підставу для повернення обвинувального акта прокурору посилався на те, що під час відкриття матеріалів кримінального провадження не зазначено кількість аркушів кримінального провадження, які були відкриті стороні захисту.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для повернення обвинувального акта у зв`язку з неналежним відкриттям матеріалів кримінального провадження, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Порядок відкриття матеріалів кримінального провадження регламентований статтею 290 КПК і цією ж нормою визначені правові наслідки порушення такого порядку. Однак вирішення зазначеного питання (порушення порядку відкриття матеріалів кримінального провадження) потребує дослідження наданих суду доказів у їх сукупності відповідно до приписів статті 94 КПК, що судом здійснюється під час судового розгляду кримінального провадження по суті. Тому суд вважає, що повернення обвинувального акту з наведених підстав також не ґрунтується на приписах чинного кримінально-процесуального закону.

Отже, оцінюючи обвинувальний акт на відповідність вимогам кримінально-процесуального закону, суд вважає, що вимоги статті 291 КПК щодо форми, змісту та додатків обвинувального акта стороною обвинувачення виконано, а тому суд вважає, що правові підстави для повернення обвинувального акта прокурору в зв`язку з його невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону відсутні. Натомість суд вважає, що правові підстави для прийняття будь-яких інших рішень, передбачених частиною третьою статті 314 КПК, тобто для затвердження угоди, направлення обвинувального акта до іншого суду чи закриття кримінального провадження відсутні. Натомість з наданого суду обвинувального акта вбачається, що кримінальне провадження підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження необхідно здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, потерпілого та його представника.

Суд при цьому вважає за доцільне зауважити, що до суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення зазначеної вище заяви ОСОБА_3 , суд враховує, що згідно з приписами пункту 3 частини другої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) саме в підготовчому судовому засіданні вирішується питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Відповідно до частини першої статті 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Зі змісту частини третьої статті 55 КПК випливає, що потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Згідно з реченням першим абзацу першого частини шостої статті 55 КПК якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. При цьому реченням другим абзацу першого частини шостої статті 55 КПК визначено, що потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Зі змісту пункту 1 частини першої статті 3 КПК випливає, що близькі родичі та члени сім`ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

З наданих ОСОБА_3 копій свідоцтв про народження випливає, що померла згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 є бабкою заявника ( ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_5 , який є батьком ОСОБА_3 ).

Посилання ОСОБА_3 на те, що під час досудового розслідування йому не було належним чином роз`яснено процесуальні права та обов`язки і приписи статті 55 КПК суд оцінює критично. Зокрема, з наданої суду заяви та додатків до неї не випливає, що ОСОБА_3 звертався із заявою про його визнання потерпілим у кримінальному провадженні до слідчого чи прокурора. Інших відомостей, які б підтверджували факт такого звернення заявником суду надані не були.

Отже, зважаючи на викладені вище обставини, суд вважає, що заяву ОСОБА_3 слід задовольнити та визнати його потерпілим у кримінальному провадженні.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

Вирішуючи питання щодо поданого потерпілим ОСОБА_1 цивільного позову, суд враховує таке.

Відповідно до частини четвертої статті 128 КПК форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Частиною п`ятою статті 128 КПК регламентовано, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вимоги до позовної заяви містяться у частині третій статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). Зазначеним вимогам поданий позов відповідає, крім того, як вже суд зазначив вище, частина п`ята статті 128 КПК містить застереження, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими саме КПК, і лише у разі коли, процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Зважаючи на завдання кримінального судочинства, визначені у статті 2 КПК, суд вважає за доцільне прийняти поданий до суду позов до розгляду. При цьому слід зауважити, що § 1 Глави 4 ЦПК, передбачає лише процесуальну можливість заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача та залучення третіх осіб що заявляють або не заявляють самостійних вимог.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для залучення ПрАТ «УТСК» суд враховує, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду (далі - ВС) від 04.07.2018 р., у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

При цьому у постанові від 16.07.2019 р. ВС зауважено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Тому покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З огляду на викладене, зважаючи на ту обставину, що цивільна відповідальність обвинуваченого була застрахована, суд вважає за доцільне залучити ПрАТ «УТСК» до участі у справі в якості співвідповідача.

Згідно з приписами статті 178 ЦПК слід надати обвинуваченому та його захиснику, цивільному відповідачу право подання до суду відзиву.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта, згідно з яким ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2020 р. за № 12020020010000626, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 04 березня 2021 року о 10.00 год.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, потерпілого та його представника.

Визнати ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2020 за № 12020020010000626.

Позовну заяву потерпілого ОСОБА_1 прийняти до розгляду.

Залучити до участі у кримінальному провадженні в якості цивільного співвідповідача ПрАТ «УТСК».

Надати обвинуваченому ОСОБА_2 та ПрАТ «УТСК» строк до 04.03.2021 для подання відзиву на подану позовну заяву.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: