Ухвала суду № 95217683, 25.02.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/796/21

Провадження № 2/496/1264/21

У Х В А Л А

25 лютого 2021 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., розглянувши заяву представника позивача – адвоката Шаповал В.В. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський Альянс» до Приватного акціонерного товариства «Селена», ОСОБА_1 , Державного реєстратора Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області – Буран Н.М. про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача – адвокат Шаповал В.В. звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди.

Разом з позовною заявою представник позивача надав заяву про забезпечення позову в якій просить суд: - Заборонити до набрання рішенням суду в цій справі законної сили Приватному акціонерному товариству «Селена» (код ЄДРПОУ 30818912) або будь-яким особам від його імені вчиняти будь-які дії на підставі оскарженого договору оренди землі № 19/128 від 14.03.2019 року, зокрема, щодо користування земельною ділянкою загальною площею 11,749 га, кадастровий номер 5121082400:01:003:0248; - Заборонити до набрання рішенням суду в цій справі законної сили ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Приватному акціонерному товариству «Селена» (код ЄДРПОУ 30818912) або будь-яким особам від їх імені вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки загальною площею 11,749 га, кадастровий номер 5121082400:01:003:0248.

Обґрунтовуючи вказану заяву про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що предметом спору є відповідна земельна ділянка, право оренди якої отримав позивач на підставі чинного Первісного Договору оренди земельної ділянки від 15 лютого 2012 року, і яка під час дії цього договору була повторно здана відповідачем 2 в оренду відповідачу 1 на підставі Оскаржуваного Договору № 19/128 від 14.03.2019 року. А відтак, початок використання відповідачем 1 спірної земельної ділянки до вирішення цієї справи по суті призведе до того, що після (і за умови) задоволення позовних вимог судом ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений. Як визначено в п. «б» ч. 1 ст. 95 Земельного Кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію. Цим положенням кореспондує зміст ст. 775 Цивільного Кодексу України, за якою наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм. Відповідно ж до ст. 189 Цивільного Кодексу України продукцією, плодами та доходами є все, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Таким чином, якщо відповідач 1 протягом розгляду справи розпочне господарювати на спірній земельній ділянці на підставі незаконного оскаржуваного Договору оренди, навіть після визнання цього Договору судом недійсним, відповідач 1 збереже права на продукцію, вирощену на спірній ділянці під час її неправомірного використання, і буде вимагати її повернення чи відшкодування. Належним засобом забезпечення буде заборона відповідачу 1 вчиняти дії щодо реалізації своїх прав орендаря за оскаржуваним Договором оренди землі № 19/128 від 14.03.2019 року, зокрема, щодо користування спірною земельною ділянкою, а також заборона відповідачу 1 та відповідачу 2 вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно земельної ділянки із кадастровим номером 5121082400:01:003:0248. Вжиття таких заходів забезпечення унеможливлять виникнення ситуації, коли наслідки користування земельною ділянкою без достатнього титулу відповідачем 1 будуть невідворотнім і призведуть до його неправомірного збагачення і, відповідно, завдання збитків позивачу як законному землекористувачу. Зважаючи на вказане та з метою забезпечення ефективного захисту своїх порушених прав та законних інтересів сторона позивача вважає необхідним застосування у цій справі заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд вважає, що в заяві про забезпечення позову слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є прак ОСОБА_2 не застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на позивача.

У заяві зазначено, що якщо відповідач 1 протягом розгляду справи розпочне господарювати на спірній земельній ділянці на підставі незаконного оскаржуваного Договору оренди, навіть після визнання цього Договору судом недійсним, відповідач 1 збереже права на продукцію, вирощену на спірній ділянці під час її неправомірного використання, і буде вимагати її повернення чи відшкодування, а тому з метою забезпечення ефективного захисту своїх порушених прав та законних інтересів позивач вважає необхідним застосування у цій справі заходів забезпечення позову.

Доказів того, що відповідачем 1 буде проводитись господарська діяльність по вирощуванню продукції представником позивача не надано.

Суд зазначає, що вказані обставини справи, які мають важливе значення для справи, можуть бути з`ясовані лише у судовому засіданні, у зв`язку з чим, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову.

Так, дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та додані до неї документи, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки представником позивача не зазначено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та у заяві наведені лише припущення представника позивача щодо імовірності здійснення господарської діяльності на спірній земельній ділянці, а так само вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, на підтвердження вказаних представником позивача обставин жодних доказів не надано.

Керуючись ст. ст.150-153, 187, 274, ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника позивача – адвоката Шаповал В.В. про забезпечення позову шляхом заборони до набрання рішенням суду в цій справі законної сили вчиняти Приватному акціонерному товариству «Селена» або будь-яким особам від його імені вчиняти будь-які дії на підставі оскарженого договору оренди землі № 19/128 від 14.03.2019 року, зокрема, щодо користування земельною ділянкою загальною площею 11,749 га, кадастровий номер 5121082400:01:003:0248 та заборони до набрання рішенням суду в цій справі законної сили ОСОБА_1 та Приватному акціонерному товариству «Селена» або будь-яким особам від їх імені вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки загальною площею 11,749 га., кадастровий номер 5121082400:01:003:0248 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Повний текст ухвали складено 25 лютого 2021 року.

Суддя О.П. Галич