Вирок № 95216508, 01.03.2021, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/574/20

провадження № 1-кп/624/7/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220720000141 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця станція Упорна, Лабінського району, Краснодарського Краю, Росія, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немаючого, офіційно непрацевлаштованого, на обліку в центрі зайнятості неперебуваючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично перебуваючого на лікуванні в санаторії «Ріпки» Богодухівського району Харківської області, в силу ст. 89 КК України до 2004 року не судимий, судимий: 1) 27.02.2004 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, 2)11.08.2005 Балаклійським районним судом Харківської області за ч.1 ст. 162, ч.1 ст.122 КК України із застосуванням ст.70,71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений з Харківської виправної колонії №43 11.11.2009 на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.11.2009 року, 3) 15.06.2011 Балаклійським районним судом Харківської області за ч.1 ст.122 КК України до 2 років випраних робіт з утриманням на рахунок держави 20 відсотків заробітної плати, 4) 25.07.2013 Балаклійським районним судом Харківської області за ч.5 ст. 53, ч.1 ст. 125 КК України до 50 годин громадських робіт, 5) 19.12.2013 Балаклійським районним судом Харківської області за ч.1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі зі звільнення на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

за зміненим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Кегичівського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області Старишка В.В., потерпілої ОСОБА_2

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в:

05.05.2018 близько 06-00 години, більш точний час встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1 , проходячи повз території подвір`я, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , побачив відчинену хвіртку паркану, що останнього здивувало, так як ОСОБА_1 знав, що в будинку за вищевказаною адресою ніхто не проживає. Після чого ОСОБА_1 , зацікавившись тим, що хвіртка паркану була відчинена, зайшов на територію вищевказаного домоволодіння, де серед подвір`я побачив 2 металеві хвіртки та мангал. Вже перебуваючи на території подвір`я вищевказаного домоволодіння, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, таємно та протиправно, повторно, з корисливих мотивів, знаючи, що його дії не помічені сторонніми особами, вчинив крадіжку 2 металевих хвірток та мангалу, які належать потерпілій ОСОБА_2 .

Після чого ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, виніс вищевказані речі за територію подвір`я, переніс їх на відстань близько 700 м та заховав їх в посадці, після чого зник з місця скоєння злочину.

05.05.2018 приблизно о 08-00 годині ОСОБА_1 повернувся до місця, де він раніше заховав викрадене майно, а саме до посадки, що знаходиться на відстані близько 700 м від території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , взяв викрадене майно та розпорядився ним на власний розсуд, а саме збув його ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ринкова вартість викраденого майна згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №17729 від 17.09.2018 становить 178 грн 20 коп.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе визнав повністю, пояснив, що дійсно вчинив інкримінований йому злочин при вищезазначених обставинах. Пояснив, що в травні 2018 року вранці, десь біля 6 години повертався від сина та побачив, що хвіртка за адресою по АДРЕСА_2 відкрита, хоча знав, що там ніхто не проживає. Увійшов до домоволодіння з цікавості, мети вчинити крадіжку при цьому не мав. Помітив, що біля хвіртки стояв мангал та хвіртки та так як йому були потрібні кошти вирішив їх викрасти. Забрав ці вироби та сховав в посадці. Потім забрав їх та здав на металобрухт. Потім ці вироби були вилучені працівниками поліції.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 05 травня 2018 року виявила, що не має хвіртки. Тоді вона поїхала до пункту прийому металобрухту де їй повідомили, що ОСОБА_1 здав викрадені в неї вироби. Потім вона подзвонила до поліції. Претензій до ОСОБА_1 не має.

Визнавальні свідчення обвинуваченого суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності його позиції, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого та потерпілої.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до нетяжкого злочину.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України до 2004 року не судимий, судимий 1)27.02.2004 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, 2)11.08.2005 Балаклійським районним судом Харківської області за ч.1 ст. 162, ч.1 ст.122 КК України із застосуванням ст.70,71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений з Харківської виправної колонії №43 11.11.2009 на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.11.2009 року, 3) 15.06.2011 Балаклійським районним судом Харківської області за ч.1 ст.122 КК України до 2 років випраних робіт з утриманням на рахунок держави 20 відсотків заробітної плати, 4) 25.07.2013 Балаклійським районним судом Харківської області за ч.5 ст. 53, ч.1 ст. 125 КК України до 50 годин громадських робіт, 5) 19.10.2013 Балаклійським районним судом Харківської області за ч.1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі зі звільнення на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, на обліку Балаклійського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області не перебуває, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання станом на 25.05.2018 характеризується формально задовільно, як такий, що порушень громадського порядку не допускає, ніде не працює, скарг на поведінку до виконавчого комітету сільської ради не надходило.

До суду надана досудова доповідь, згідно з якою ризики вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк становитиме високий рівень небезпеки для суспільства.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає рецидив злочинів.

Підстав для застосування ст. 69, ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Кегичівським районним сектором з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий, на думку органу пробації виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк становитиме високий рівень небезпеки для суспільства. У разі звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на нього додаткового обов`язку п.2 ч.3 ст. 76 КК України.

Із врахуванням вчиненого злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставин, які впливають на призначення покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, відсутність претензій у потерпілої, суд дійшов висновку про, відсутність підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді арешту та обмеження волі, а вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого призначити покарання у виді позбавлення волі. Разом з тим суд приходить до переконання про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства і призначає покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, а саме звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладення на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення. Суд призначає покарання про яке просив прокурор.

На думку суду це покарання є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід обвинуваченому під час досудового розслідування не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, арешт на майно не накладався.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету 21081100) судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №17729 від 17.09.2018 в сумі 1430 (тисяча чотириста тридцять) гривень.

Речові докази: дві металеві хвіртки та металевий мангал з чорного металу - заліза загальною вагою 39 кг 600 гр, що передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), повернути їй як законному володільцю.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Т.В. Крапівка