Рішення № 95215726, 22.02.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1305/20

Номер провадження 2/194/62/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.

за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 серпня 2011 року у розмірі 22344 грн. 86 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 10 серпня 2011 року. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, тому позивач вимушений звернутися до суду з відповідною позовною заявою. У зв`язку з чим АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з відповідача заборгованість по зазначеному договору в розмірі 22344 грн. 86 коп., що утворилася станом на 24 вересня 2020 року, а також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Представник позивача надав до суду клопотання, згідно якого позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлялись про день та час розгляду справи. В ході розгляду справи представник відповідача надав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позов не визнає повністю, просив застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності та в позові відмовити в повному обсязі. Крім того, зазначив, що Умови та правила, на які посилається позивач, ОСОБА_1 не підписані, згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року - Умови та правила є складовою кредитного договору лише за умови обізнаності клієнта шляхом підписання саме тієї редакції, яка діяла на момент повідомлення клієнта про Умови та Правила надання банківських послуг и Тарифів.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників судового процесу, які належним чином повідомлені про день та час розгляду справи та подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 10 серпня 2011 року ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До матеріалів справи додано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 пільгового періоду», яка підписана позивачем 10 вересня 2011 року, відповідно до якого пеня за несвоєчасне погашення заборгованості складає 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується раз не місяць при наявності просрочки по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні просроски на суму від 50 грн. і більше (а.с. 13).

Крім того, до кредитного договору додано Умови та правила надання банківських послуг.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10 серпня 2011 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами та станом на 24 вересня 2020 року має заборгованість за кредитом в сумі 22344 грн. 86 коп., яка складається з: 13033 грн. 94 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 5581 грн. 52 коп. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 3729 грн. 40 коп. - нарахованої пені (а.с. 9).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, а саме: заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625ЦК України та пеню.

У заяві позичальника від 10 серпня 2011 року будь-який вид пені відсутній, а довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» підписана лише 10 вересня 2011 року, але без зазначення прізвища, ім`я та по-батькові, а тому суд не може встановити особу, яка підписувала вказану довідку (а.с. 13).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором посилався на Умови та правила надання банківських послуг, як невід`ємну частину спірного договору.

Умови та правила надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: умови обслуговування карти, обов`язки та права клієнта, відповідальність сторін, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач саме з цими Умовами ознайомилася і погодилася, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки та відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тобто, на переконання суду підлягає стягненню лише сума заборгованості за простроченим тілом кредита у розмірі 13033,94 грн.

Щодо нарахованої пені, то суд зазначає наступне.

До позовної заяви банком додано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем (а.с. 13).

Однак, суд не приймає цю довідку в якості належного та допустимого доказу по справі, оскільки її неможливо пов`язати з будь-якими банківськими послугами, що були надані відповідачу, оскільки в ній не зазначено, до якої саме картки вона має відношення. При цьому, дана довідка підписана вже після надання картки відповідачеві, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

Тобто, вказана довідка від 10 вересня 2011 року не стосується анкети-заяви від 10 серпня 2011 року, оскільки з її зміст суперечить позовним вимогам, а також через те, що довідка підписана після підписання анкети-заяви та видачі картки і в ній відсутні посилання на те, що вона стосується саме умов кредитування за анкетою-заявою від 10 серпня 2011 року. До того ж, номери документів в анкеті-заяві ( НОМЕР_1 ) та вищевказані довідці ( НОМЕР_2 ) різняться та не є однаковими, що свідчить також про різну природу походження цих документів.

Крім того, зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору від 10 серпня 2011 року у вигляді заяви-анкети вбачається, що він не містить строку повернення кредиту (користування ним), а тому в суду відсутні підстави стверджувати про прострочення повернення суми та можливість застосування положень ст. 625 ЦК України (підставою застосування якої є прострочення сплати боргу) та матеріали позову не містять жодного розрахунку такої заборгованості, згідно ст. 625 ЦК України, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, в письмовій заяві представник відповідача просив застосувати строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови).

Судом встановлено, що анкета-заява від 10 серпня 2011 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.

Відповідно до довідки, ОСОБА_1 були надані кредитні картки, в тому числі й за № НОМЕР_3 (а.с. 10).

Також встановлено, що останній платіж у сумі 644,79 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_1 внесла 10 вересня 2019 року (а.с. 46-48, 118-120), а з позовом до суду банк звернувся 30 жовтня 2020 року, тобто з межах строку, передбаченого чинним законодавством.

На підставі викладеного, суд вважає, що банк своєчасно звернувся до суду з даним позовом, а тому клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 10 серпня 2011 року, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13033 грн. 94 коп.

Задовольняючи позов частково, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у розмірі 1226 грн. 11 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_5 , МФО № 305299) заборгованість за тілом кредиту за договором № б/н від 10 серпня 2011 року станом на 24 вересня 2020 року, у розмірі 13033 (тринадцять тисяч тридцять три) грн. 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_5 , МФО № 305299)судовий збір в сумі 1226 (одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 11 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Тернівський міський суд Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2021 року.

Сторони справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Ю.І. Соколова