Ухвала суду № 95209831, 25.02.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1572/21

2-з/296/37/21

УХВАЛА

Іменем України

"25" лютого 2021 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Адамович О.Й., розглянувши заяву представника позивача – адвоката Трофімова А.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «КБ Приватбанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Трофімов А.В. звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з позовною заявою до Акціонерного товариства «КБ Приватбанк», в якій просить визнати виконавчий напис, вчинений 21.06.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №61740 на користь Акціонерного товариства «КБ Приватбанк», таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовною заявою представник позивача – адвокат Трофімов А.В. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, згідно якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни №1740 від 21.06.2019 р. до набрання рішення у справі законної сили.

В обґрунтування заяви вказано, що виконавчий напис вчинений за межами строків передбачених ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», заборгованість не є безспірною, вчинення виконавчого напису в період дії мараторію на стягнення майна, нарахування та стягнення пені в іноземній валюті. Зазначив, що постановою державного виконавця на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса було відкрите виконавче провадження та в межах виконавчого провадження винесено постанову про опис та арешт майна божника. Також державним виконавцем була винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні та в подальшому відбулись торги по іпотечному майну. Вважає, що до вирішення спору є необхідність вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з ч.1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Однак, в заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування позову в частині необхідності та можливості застосування такого заходу забезпечення позову з посиланням на конкретні норми ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Разом з тим, заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України, оскільки подана до відкриття провадження у справі та в ній додатково не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, п.п.1-4 Постанови Пленуму передбачено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

З наведених вище позиції Пленуму Верховного Суду України, а також з положень ст. 149 ЦПК України суд приймає рішення про необхідність забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Такий висновок можливо зробити лише після підтвердження доказами викладених в заяві про забезпечення позову обстави.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №211/129/18-ц вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Однак, в заяві про забезпечення позову не вказано пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Додана до заяви копія листа щодо проведення електронних торгів лише частково відображає вказаний лист та не завірена належним чином.

Вказані вище відомості є необхідними для забезпечення позову у відповідності до положень ст. 151 ЦПК України, і за їх відсутності заява про забезпечення позову не може бути прийнята та розглянута по суті.

Згідно ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

На підставі вищевикладеного суддя вважає, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а тому підлягає поверненню заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача – адвоката Трофімова А.В. про забезпечення позову - повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О. Й. Адамович