Рішення № 95209751, 24.02.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7596/18

Категорія 46

2/295/173/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2021 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого - судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Вольській К.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житомирської міської ради по усунення перешкод у користуванні належною земельною ділянкою, зобов`язання до вчинення дій, відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд із позовом, в якому, з урахуванням поданих уточнень зазначила, що вона є власником 44/100 ідеальних частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,042 га., переданої у власність позивача рішенням Житомирської міської ради від 29.09.2004 року.

Позивач зауважує, що відповідач здійснив відгородження частини земельної ділянки, належної позивачу, порушив родючий грунт, улаштував поруч із парканом дренажну каналізаційну мережу вигрібної ями, розмістив майданчик для компосту, чим обмежив права позивача на використання земельної ділянки як власника та завдав суттєвих незручностей, пов`язаних із порушенням вимог санітарних правил.

З врахуванням наведеного, позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення від огорожі та каналізаційно-дренажних і компостних споруд, зобов`язати протягом місяця після набрання рішенням законної сили перенести на відповідну відстань, яка відповідає закону та санітарним нормам; стягнути 3000,00 грн. шкоди, завданої внаслідок пошкодження грунтового покрову та знищення кущів малини та картоплі.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач, представник відповідача заперечували з приводу задоволення позовних вимог.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивач є власником 44/100 ідеальних частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Житомирської міської ради від 29.09.2004 року № 417 позивачу передано у власність земельну ділянку площею 0,0420 га. за відповідною адресою в межах земельної ділянки загальної площі 0,0992 га.

Згідно виданого державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 122690 зазначено план земельної ділянки з відомостями про розмір кожної з ліній контуру ділянки; вказано інших співвласників, якими є: ОСОБА_3 - в розмірі 0,0535 га., Житомирська міська рада - 0,0037 га.

Відповідач є власником 31/100 ідеальних частин будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Земельна ділянка, передбачена для будівництва та обслуговування наведеного будинку, у власності відповідача не перебуває.

Між користувачами суміжних земельних ділянок існує спір, пов`язаний із дотриманням правил добросусідства, а також щодо межі, яка повинна поділяти земельній ділянки, на яких розташовані належні сторонам будинки.

Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як передбачено частинами першою, другою статті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно із статтею 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Статтею 107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п`ята стаття 158 ЗК України).

Суд зауважує, що питання з приводу накладення земельних ділянок може бути вирішене лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації, на підставі якої й можливо визначити наявність чи відсутність накладень.

Як зауважувалось вище, відносно позивача, згідно обсягу прав співвласників житлового будинку, наявне лише рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки як частини загальної за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні сторони визнали, що між співвласниками будинку АДРЕСА_1 на розгляді в суді перебуває справа про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Відповідач не приймає участь у розгляді даної справи, вимоги до такої особи не пред`являються.

З наданих позивачем для огляду в судовому засіданні матеріалами експертного висновку щодо можливих варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого під час судвого провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою, слідує, що експертом надавались висновки про порядок користування ділянкою, яка не є меншою 0,0992 га.

Вказане спростовує твердження позивача про порушення її прав з боку відповідача внаслідок самовільного захоплення та зменшення площі належної їй земельної ділянки.

Суд безпосередньо надає оцінку як доказу висновку експертів № 103/11-2019, за змістом якого межа від точок «В» і «Г» - лінії, що межує між землекористувачами, за фактичного натурного обстеження становить 24,21 м., тобто є більшою у порівнянні із вказаним відповідним показником у державному актів на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 122690.

Суд не може погодитись із твердженням представника позивача про те, що таке відхилення сталось внаслідок захоплення частини земельної ділянки відповідачем, яке призвело до збільшення межової лінії.

В даному випадку слід додатково звернути увагу, що згідно експертного дослідження межа від «Б» до «В» - лінія, яка не розділяє землекористувачів, є також не відповідною показникам, наведеним у державному акті на право власності на земельну, та є більшою у такому порівнянні (24,21 м. згідно натурного обстеження > 23,39 м. згідно державного акту).

Експерти у висновку зазначили, що встановити чи відбулось накладення земельної ділянки, якою фактично користується відповідач ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 із земельною ділянкою згідно державного акту, виданого на ім`я ОСОБА_1 , не вбачається за можливе.

Слід звернути увагу, що за змістом частин першої, третьої статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019року по справі № 350/67/15-ц зазначив, що потрібно відрізняти позовні вимоги про встановлення та про відновлення меж земельної ділянки.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

З огляду на ту обставину, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження формування та закріплення земельно-кадастровою документацією конфігурації земельної ділянки, переданої у власність позивачу, така ділянка позбавлена прив`язки до існуючих будівель чи пунктів державної геодезичної мережі, акти щодо встановлення та закріплення меж в натурі з описом межових знаків чи лінійних межових споруд і їх прив`язок відсутні, вимоги позивача про зобов`язання звільнити ділянку від огорожі не підлягають до задоволення.

З приводу заявлених вимог про звільнення від каналізаційно-дренажних і компостних споруд, суд зауважує.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров`я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.

За положеннями п. 2.3.1. 2.3.2 Санітарних правил утримання територій населених пунктів від 05.08.1988 N 4690-88, положення яких суд приймає до уваги з врахуванням відомостей щодо періоду побудови та експлуатації будинку за адресою: АДРЕСА_2 , для рідких відходів в не каналізованому вигляді домоволодіння облаштовуються дворовими помийницями, які повинні мати вигріб і наземну частину з кришкою і гратами для твердих фракцій. Для зручності очищення решітки передня стійка повинна бути зйомною або відкриватися. При наявності вбиралень вигріб може бути загальним.

Дворові вбиральні повинні бути віддалені від житлових будинків, дитячих установ, шкіл, майданчиків для ігор дітей і відпочинку населення на відстань не менше 20 і не більше 100 м.

На території приватних домоволодінь відстань від дворових вбиралень до домоволодінь визначається самими власниками і може бути скорочена до 8-10 метрів.

У конфліктних ситуаціях місце розміщення дворових вбиралень визначається представниками громадськості, адміністративних комісій Рад.

У відповідності до п. 24 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України 17.03.2011 N 145, відведення стічних вод, що утворилися в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), повинно здійснюватись централізованою системою водовідведення.

У разі відсутності інженерних мереж міської (селищної, сільської) каналізації або розташування об`єктів на відстані не менше ніж 500 м від найближчого колектора стічних вод необхідно передбачати каналізування об`єктів на локальні очисні споруди, при цьому перевагу слід віддавати ґрунтовим методам біологічного очищення стічних вод.

Згідно п.3.26 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб, сараї для утримання худоби і птиці - не ближче 12 м. Господарські будівлі й гаражі допускається об`єднувати на суміжних ділянках.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу». Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Суд звертає увагу, що складений експертами висновок з відомостями про відстань між вбиральнею та фактичною межею, компостними спорудами 1 і 2 та фактичною межею, не містить відомостей про відстань від наведених споруд до житлових будинків, зокрема, належного позивачу. Всі з наведених споруд перебувають на земельній ділянці, якою фактично користується відповідач.

Комунальним підприємством «Експлуатація штучних споруд» ЖМР 21.06.2018 року повідомлено, що при комісійному обстеженні працівниками КП ЕШС ЖМР прибудинкової території на предмет скидів забруднюючих нечистот в мережу зливовою каналізації за адресою АДРЕСА_2 , встановлено, що в дворі ОСОБА_2 в наявності дренажна мережа водовідведення з дворової території та скидом у колектор зливової каналізації в районі будинку АДРЕСА_4 відповідно до існуючого робочого проекту. Також в наявності існує мережа побутово-фекальної каналізації зі стоком до вигрібної ями по АДРЕСА_2 . Побутово-фекальних скидів в мережу зливової каналізації не виявлено (а.с.53).

За таких обставин, коли суду не надано достатніх доказів, які би вказували на порушення прав позивача, що полягають у необхідності збереження належних для здоров`я і життя умов проживання, при цьому, баланс інтересів двох сторін, пов`язаний із виправданим запитом на належне побутове забезпечення, не порушений, суд відмовляє у задоволенні даних вимог.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивачем не надано доказів на підтвердження завдання матеріальної шкоди у вигляді знищення кущів малини, картоплі, не вбачає суд підстав і для відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 258-273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житомирської міської ради по усунення перешкод у користуванні належною земельною ділянкою, зобов`язання до вчинення дій, відшкодування шкоди.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом трид цяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення буде виготовлено 26.02.2021 року.

Суддя: Д.М.Лєдньов