Рішення № 95207499, 18.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року м. Київ № 640/30030/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)про зобов`язання вчинити дії,Позивач - ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 30.04.2016 по 02.09.2020 в розмірі 129 071,94 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2021 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Під час розгляду справи в судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату час та місце проведення судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи. Правом на подання відзиву не скористався, внаслідок чого суд розглядає справу і вирішує спір на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 року Позивача було призначено на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції.

29.01.2010 було направлено подання в.о. начальника відділу ДВС Головного управління юстиції у м. Київ Корнієнко В.І. до Головного управління юстиції у м. Київ про відсторонення Позивача від виконання повноважень за посадою на виконання доручення Міністерства юстиції України №25-32/580 від 16.10.2009 «Про стан виконання органами державної виконавчої служби вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією» та у відповідності до ст. 22 Закону України «Про державну службу, п. 4 Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 та згідно наказу Головного управління юстиції у м. Київ №85/02 від 27.01.2010 у зв`язку з порушенням кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 386 КК України.

В той же день наказом №93/03 Головного управління юстиції м. Київ Позивача було відсторонено від обов`язків за посадою з 29.01.2010 та наказом № 94/03 було скасовано виплату Позивачу надбавки за виконання особливо важливої роботи.

За період з 15.01.2010 року по 08.11.2011 року Відповідачем на користь Позивача не виплачувалася заробітна плата.

24.02.2012 року Позивач звільнився із займаної посади за згодою сторін.

В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі 826/11039/16 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Головного територіального управління юстиції у м. Київ в частині не виплати Позивачу заробітної плати за період з 15.01.2010 по 08.11.2011. Стягнуто на користь Позивача заробітну плату в сумі 38 600,31 грн за період з 15.01.2010 по 08.11.2011 та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільнені в сумі 97250,88грн. за період з 25.02.2012 по 05.06.2015.

Як зазначає позивач, фактично заробітна плата за період з 15.01.2010 по 08.11.2011 в сумі 38600 була ним отримана 29.04.2016.

Разом із тим, у Позивача виникло право на отримання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яку Позивач отримав згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 року по справі 826/8319/16 в сумі 72 084,23грн. та яка була виплачена 02.09.2020.

На переконання позивача, оскільки відповідач провів фактичний розрахунок належних сум при звільненні лише 02.09.2020 року, а тому він має право на отримання середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільнені за період 30.04.2016року (29.04.2016 фактично отримана заробітна плата) по 02.09.2020року (02.09.2020 отримано компенсацію за втрату частини доходів).

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно до ст. 43 Конституції України визначається, що кожен громадянин має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Державою громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Дані аспекти закріплені також статті 23, 24 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 00Н 10 грудня 1948 p., Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права 1966 р. і деяких інших міжнародно-правових актах.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначено ст. 117 КЗпП України, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (далі - Пленум) звернуто увагу судів на необхідність вжиття заходів до належного виконання вимог закону при розгляді справ про оплату праці, маючи на увазі, що судовий захист є важливою гарантією конституційного права громадянина заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з пунктом 20 Пленуму установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як підтверджується матеріалами справи, питання стягнення на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку вже вирішено Київським апеляційним адміністративним судом в постанові від 29.03.2016 по справі 826/11039/16.

При цьому, виплата позивачу 02.09.2020 компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не є підставою для повторного стягнення на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку, оскільки така компенсація не є заробітком, а отже, на думку суду, не можливо погодитись з позивачем в тому, що остаточний розрахунок із позивачем зі сторони роботодавця був проведений саме 02.09.2020.

За таких обставин, оскільки заробітна плата вже виплачена позивачу 29.04.2016, підстави для стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку з 30.04.2016 по 02.09.2020 відсутні, а позовні вимоги, в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

ЦЕНТРАЛЬНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.КИЇВ) (код 43315602, адреса: 01001, місто Київ, ПРОВУЛОК МУЗЕЙНИЙ, будинок 2-Д).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 26.02.2020.

Суддя П.О. Григорович