Рішення № 95207481, 01.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року м. Київ № 640/6415/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління військових представництв Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент фінансів Міністерства оборони України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

16.03.2020 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління військових представництв Міністерства оборони України (далі - Управління військових представництв Міноборони України), третя особа: Департамент фінансів Міноборони України, в якій просить:

- визнати бездіяльність Управління військових представництв Міноборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби, - протиправною;

- зобов`язати Управління військових представництв Міноборони зарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з розміру мого грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на час виключення його зі списків особового складу, відповідачем протиправно не проведено виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 31.03.2020 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На час розгляду справи Окружним адміністративним судом міста Києва, відповідач відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не надав.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника 1285 Головного військового представництва Міноборони України та є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 17.08.2017 серії НОМЕР_1 .

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 29.07.2019 № 421 позивача звільнено з військової служби в запас відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) (за станом здоров`я).

Згідно із витягом із наказу начальника 1285 військового представництва Міноборони України від 07.08.2019 № 7 полковника ОСОБА_1 , начальника 1285 Головного військового представника Міноборони, звільненого наказом Міністра оборони України від 29.07.2019 № 421 з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, з правом носіння військової форми одягу, вважати що справи та посаду здав 07.08.2019 і направити для зарахування на військовий облік до Солом`янського районного у м. Києві військового комісаріату. З 07.08.2019 виключено зі списків особового складу 1285 військового представництва Міноборони України та усіх видів забезпечення.

14.02.2020 позивач звернувся до Начальника Управління військових представництв Міноборони України, у якій висловив прохання надати довідку про невикористані ним дні щорічної додаткової відпуски за 2015-2019 роки та ініціювати питання щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з розміру його грошового забезпечення станом день звільнення з військової служби.

Листом від 26.02.2020 № 259/763 Управління військових представництв Міноборони України повідомило позивача, зокрема, про те, що оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 № 620/4218/18 щодо права осіб на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учасник бойових дій, набрала законної сили після його звільнення з військової служби, підстав для нарахування компенсації позивачу не має. Також вказаним листом повідомлено позивача про те, що вирішити питання можливо лише в судовому порядку.

Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому компенсацію за невикористані дні соціальної відпуски, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною восьмою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки».

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

У свою чергу, згідно з абзацами 2 та 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пунктів 17 та 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Отже, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової соціальної відпуски.

Проте, вказаним Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18, в якій суд зазначив, що висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону №2011-XII.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати грошових компенсацій за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки за період з 2015 року по 07.08.2019.

Таким чином, під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано грошову компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпуски, чого відповідачем здійснено не було.

Беручи до уваги, що обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки покладено в даному випадку на Департамент фінансів Міноборони, а також з огляду на те, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII за 2015 та 2019 роки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління військових представництв Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент фінансів Міністерства оборони України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління військових представництв Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби, - протиправною.

Зобов`язати Управління військових представництв Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з розміру мого грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Відповідач - Управління військових представництв Міністерства оборони України (просп. Перемоги, 55/2, м. Київ, 03113; код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 24982210).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент фінансів Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 22990305).

Суддя О.М. Чудак