Рішення № 95207207, 01.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року м. Київ № 640/18713/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02232, м. Київ, вул. Бальзака, 64, код ЄДРПОУ 34972294), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 14.02.2015 про відкриття виконавчого провадження № 46532532,

- визнати протиправною та скасувати постанову від 14.02.2015 про відкриття виконавчого провадження № 46532532,

- визнати протиправною та скасувати постанову від 14.02.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 46532532,

- визнати протиправною та скасувати постанову від 23.02.2015 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 46532532,

- визнати протиправною та скасувати постанову від 21.04.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 46532532,

- визнати протиправною та скасувати постанову від 21.04.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 46532532.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2020 позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2020, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції, суд повертається до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконавцем при відкритті виконавчих проваджень не дотримано вимог законодавства щодо перевірки перебування майна боржника в межах виконавчого округу, в якому відповідач здійснює діяльність та на який розповсюджується його компетенція.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ним правомірно відкрито спірне виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, адреса якого була зазначена стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М. 10.02.2015 вчинено виконавчий напис, в якому звернено стягнення на транспортний засіб марки Vokswagen, модель - СС, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Зазначений транспортний засіб належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 28.09.2013 Чернівецьким центром при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області. Транспортний засіб передано в заставу Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» на підставі договору застави, посвідченому 18.09.2013 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу.

Вказаний виконавчий документ 24.09.2020 пред`явлений стягувачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ МОБІЛІТІ" для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції разом із заявою, в якій стягувач повідомив, що місцезнаходженням транспортного засобу є м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 54.

Постановою відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції від 14.02.2015 відкрито виконавче провадження № 46532532. У межах даного виконавчого провадження також було прийнято постанову від 14.02.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постанову від 23.02.2015 про розшук майна боржника, постанову від 21.04.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору, постанову від 21.04.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Позивач, вважаючи, що виконавцем порушено законодавство, яким регулюється діяльність органів примусового виконання рішень, звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлювались Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Пунктом 4 частини другої статті 17 Закону № 606-XIV, виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Закону № 606-XIV, державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 606-XIV у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 606-XIV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно зі частин першої, другої статті 25 Закону № 606-ХІV, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, положення статті 25 Закону № 606-ХІV встановлюють імперативний обов`язок приватного виконавця перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів.

У випадку, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, тобто якщо адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), що вказана у виконавчому документі, або місцезнаходження майна боржника не знаходиться на території, на яку розповсюджується компетенція відповідного органу виконавчої служби, то він зобов`язаний повернути виконавчий документ без виконання.

При цьому, норми Закону № 606-ХІV, а також Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (у редакції станом на 14.02.2015), не зобов`язують стягувача при зверненні із письмовою заявою про відкриття виконавчого провадження надавати додаткові докази на підтвердження тих відомостей, які ним зазначені у заяві, зокрема, щодо підтвердження адреси місцезнаходження майна боржника.

Таким чином, Закон № 606-ХІV не відносить до повноважень відповідача на стадії відкриття виконавчого провадження обов`язкову фактичну перевірку даних, вказаних у заяві про відкриття виконавчого провадження в тому числі і перевірку місцезнаходження транспортного засобу.

Враховуючи наведене, якщо адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах території, на яку розповсюджуються повноваження державного виконавця, то відкриття виконавчого провадження є правомірним.

Якщо ж адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться поза межами такої території, приватний виконавець зобов`язаний повернути такий виконавчий документ.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» із заявою про відкриття виконавчого провадження, зазначено місцезнаходження транспортного засобу: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 54. Зазначена адреса знаходиться в межах Деснянського району міста Києва, а отже відкриття виконавчого провадження відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва є правомірним.

Також, при прийнятті рішення у даній справі судом враховується частина п`ята статті 20 Закону № 606-ХІV, згідно якої, у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з`ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

У той же час, позивач, як боржник у виконавчому провадженні, не позбавлений законом права повідомити державного виконавця про дійсне місцезнаходження майна, на яке звернено стягнення.

Тобто, факт лише відкриття виконавчого провадження за невірним місцезнаходженням майна боржника, за умови якщо державний виконавець не знав про цей факт станом на момент відкриття виконавчого провадження, ніяким чином не порушує його прав, оскільки у разі зміни ним місця роботи та місцезнаходження, виконавчий документ може бути переданий з одного до іншого відділу державної виконавчої служби для подальшого проведення виконавчих дій.

У даному випадку права позивача будуть порушеними з моменту, коли державний виконавець буде повідомлений про встановлення адреси місцезнаходження майна боржника та не здійснить заходів щодо передачі виконавчого документа до іншого відділу державної виконавчої служби.

Враховуючи, що станом на момент винесення постанови про відкриття спірного виконавчого провадження № 46532532 у державного виконавця була наявна інформація про місцезнаходження об`єкту стягнення на території Деснянського району міста Києва, що в силу згадуваної норми Закону надає право відповідачу вчинювати відповідні виконавчі дії, а також з огляду на право стягувача вибору місця вчинення виконавчих дій, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом № 606-ХІV.

З приводу доводів позивача щодо неналежно оформленої довіреності представника стягувача, яка була подана разом з заявою про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає, що з копії матеріалів спірного виконавчого провадження не вбачається, що довіреність представника стягувача оформлена з порушенням встановленого порядку.

Також, суд відхиляє доводи позивача щодо неотримання ним копії постанови про відкриття виконавчого провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, закон пов`язує факт належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження з надісланням постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документів, а не з фактичним отриманням боржником поштового відправлення.

Відповідачем надано докази того, що ним належним чином було направлено на адресу боржника копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Водночас, поштове відправлення не було отримано боржником з незалежних від виконавця причин.

Суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, які були прийняті під час виконавчого провадження № 46532532, оскільки єдиною підставою для їх скасування позивач зазначає протиправність дій державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження, які були визнані судом правомірними під час розгляду цієї справи.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02232, м. Київ, вул. Бальзака, 64, код ЄДРПОУ 34972294) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 295-297. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов