Рішення № 95206524, 22.02.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4398/20

22 лютого 2021 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Смільська В.М.

свідок ОСОБА_2

свідок ОСОБА_4

свідок ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV).

У грудні 2020 року позивач отримав лист № 1900-0303-8/20517 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 01.12.2020 року про відмову в призначенні йому пенсії за віком, так як на момент звернення за призначенням пенсії страховий стаж складав 23 роки 04 місяці 25 днів, що є меншим за необхідний.

Позивач вважає, що рішення головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області в частині не зарахування в трудового стажу періоду роботи позивача з 04.01.1982р. по 14.08.1992 р. в Теребовлянському побуткомбінаті та відмови в призначенні пенсії за віком являється неправомірним та повинно бути скасованим.

Ухвалою від 30.12.2020 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 25.01.2021 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 18.02.2021 о 11:00 год.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 27.01.2021. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Згідно представлених документів для призначення пенсії (трудова книжка, військовий квиток та дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ) в страховий стаж враховано такі періоди:

з 25.10.1979 по 21.11.1981 - військова служба;

з 17.08.1992 по 28.12.2007 - робота в МП "Весна" ;

з 01.09.2010 по 25.05.2012 - робота в ПМП "Весна";

з 05.06.2012 по 28.01.2013 - отримання допомоги по безробіттю;

з 29.01.2013 по 30.04.2020 - робота в ФОП ОСОБА_2 .

Повідомляємо про те, що згідно записів трудової книжки до страхового стажу не зарахований період роботи з 04.01.1982 по 14.08.1992 в Теребовлянському побуткомбінаті, оскільки запис про звільнення з роботи завірений не чітким відтиском печатки.

Довідкою архівного відділу Теребовлянської районної державної адміністрації № 03-11/К-1622 від 21.12.2020 року повідомлено, що документи з основної діяльності, з особового складу, відомості нарахування заробітної плати Теребовлянського райпобуткомбінату на державне зберігання в архівний відділ не надходили.

Варто зауважити, що позивач не надав інших документів, які б містили відомості про період роботи з 04.01.1982 року по 14.08.1992 року в Теребовлянському побуткомбінаті.

Зважаючи на це, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській область вважає, що здійснити призначення пенсії за віком ОСОБА_1 підстав немає. А тому, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 18.02.2021, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволено клопотання про виклик і допит свідків та оголошено перерву до 22.02.2021 о 09:45 год.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в його задоволенні, з мотивів викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши в судовому засіданні думку сторін, з`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 почав свою трудову діяльність у 1982 році в Теребовлянському побуткомбінаті Теребовлянського району Тернопільської області.

При досягненні ІНФОРМАЦІЯ_4 60-ти річного віку позивач, у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернувся до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області за адресою: м. Теребовля, вулиця 22 Січня, 17 із заявою про призначення йому пенсії за віком подавши встановлені документи.

У грудні 2020 року позивач отримав лист № 1900-0303-8/20517 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 01.12.2020 року про відмову в призначенні йому пенсії за віком, так як на момент звернення за призначенням пенсії страховий стаж складав 23 роки 04 місяці 25 днів, що є меншим за необхідний.

Позивач не погодившись із рішенням головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області про відмову в призначенні йому пенсії за віком, звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників в разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року N 18-1 (далі - Порядок N 18-1).

Відповідно до пункту 11 Порядку N 18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Як видно з матеріалів справи, позивач з 25.10.1979 року по 21 листопада 1981 року проходив службу в Збройних Силах СРСР. Після демобілізації був прийнятий на роботу в Теребовлянський побуткомбінат у взуттєву майстерню Микулинецького будинку побуту з 04 січня 1982 року, де було заведено трудову книжку НОМЕР_1 . На даному підприємстві ОСОБА_1 пропрацював виготовлювачем взуття з 04 січня 1982 року по 14 серпня 1992 року, тобто більше 10-ти років.

За записами в трудовій книжці значиться, що ОСОБА_1 працював:

- 04.01.1982 прийнятий на роботу учнем у взуттєву майстерню Микулинецького будинку побуту Теребовлянського побуткомбінату ( наказ № 1 від 04.01.1982р.);

- 04.07.1982 присвоєно кваліфікацію взуттєвика 02 розряду ( наказ № 79 від 04.07.1982 р.);

- 01.10.1991 присвоєно четвертий розряд затяжчика взуття (наказ №89);

- 14.08.1992 звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (наказ № 65 від 14.08.1992р.);

- 17.08.1992 прийнятий на роботу затяжчиком низу взуття та ремонту взуття 4-го розряду приватного малого підприємства « Весна» смт. Микулинці;

- 28.12.2007 звільнений з роботи за згодою двох сторін п.1 ст. 36 КЗпП України (наказ № 42 від 28.12.1992р.);

- 01.09.2010 прийнятий на роботу взуттєвиком - затяжчиком низу взуття ПМП « Весна» (наказ №20 від 01.09.2010 р.);

- 25.05.2012 звільнений з роботи за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України (наказ№12 від 25.05.2012р.);

- 29.01.2013 прийнятий на роботу ФОП- ОСОБА_2 взуттєвиком з індивідуального пошиття взуття за трудовим договором № 2 від 29.01.2013 року, що зареєстрований в Теребовлянському РЦЗ 29.01.2013 року.

Судом встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_1 факт звільнення ОСОБА_1 з роботи 14.08.1992 року завірено печаткою Теребовлянського побуткомбінату, проте її чітке зображення частково втрачено часом.

Крім того, як зазначено в трудовій книжці НОМЕР_1 виписаній на прізвище позивача, при прийнятті на роботу 04.01.1982 року в Теребовлянський побуткомбінат та здійсненні всіх записів про його трудову діяльність слідує, що ОСОБА_1 фактично працював і дальше по даний час продовжує працювати в одному і тому приміщенні бувшого Микулинецького будинку побуту Теребовлянського побуткомбінату, який в процесі приватизації перейшов у власність приватного малого підприємства «ВЕСНА» смт. Микулинці.

При зарахуванні в страховий стаж періоду роботи з 04.01.1982р. по 14.08.1992р. його стаж нараховував би більше 37 років, що надавало підставу для призначення позивачу пенсії за віком.

На даний час в архіві Теребовлянського району із вищезазначеного підприємства -Теребовлянського побуткомбінату будь-яких документів немає, поскільки не було здано в архів встановлених законодавством документів, що тепер змушує позивача звертатись до суду за захистом порушених прав.

Також, в судовому засіданні було допитано свідків: бувший завідуючий цеху ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документ, що посвідчує особу: НОМЕР_2 , виданий Теребовлянським РВУМВС України в Тернопільській області, 15.10.1997; заготовник верху взуття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документ, що посвідчує особу: НОМЕР_3 , виданий Теребовлянським РВУМВС України в Тернопільській області, 10.02.1999; працівник цеху ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документ, що посвідчує особу: НОМЕР_4 , виданий Теребовлянським РВУМВС України в Тернопільській області, 12.10.1998. Всі вищезазначені свідки підтвердили факт роботи позивача у Теребовлянському побуткомбінаті.

Таким чином, формальні та неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні позиції були висловлені Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі N 593/283/17 та №638/18467/15-а від 30 вересня 2020 року.

Крім цього, суд вважає зазначити, що згідно статті 62 Закону N 1788-ХІІ та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, відповідачем не було здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж ОСОБА_1 , а тому позовна заява підлягає до задоволення та відповідача слід зобов`язати зарахувати в страховий та загальний стаж роботи в період з 04.01.1982 по 14.08.1992 в Теребовлянському побуткомбінаті та призначити йому пенсію за віком з ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що з наведених у позовних заявах мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №6 від 21.12.2020.

Керуючись статтями 139,241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області від 01.12.2020 року №1900-0303-8/20517 в частині не зарахування ОСОБА_1 в страховий та загальний стаж роботи в період з 04.01.1982 по 14.08.1992 в Теребовлянському побуткомбінаті та відмови в призначенні йому пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 в страховий та загальний стаж роботи в період з 04.01.1982 по 14.08.1992 його роботи в Теребовлянському побуткомбінаті та призначити йому пенсію за віком з 20.08.2020.

Рішення суду в частині присудження та виплати пенсії у межах стягнення за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок, відповідно до квитанції № 6 від 21.12.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 березня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Подлісна І.М.