Рішення № 95206512, 01.03.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року справа № 480/9244/20

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши в спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9244/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.11.2020 № Ф 719-17-У. Свої вимоги мотивує тим, що вона з 01.08.2014 працює на посаді начальника юридичного відділу ТОВ "Сумська паляниця". Одночасно вона має право на зайняття адвокатською діяльністю, перебуває на обліку в органах доходів і зборів як платник єдиного внеску. Проте адвокатською діяльністю, як самозайнята особа, вона не займається і доходу не отримує. Не дивлячись на вказані обставини, Головне управління ДПС у Сумській області протиправно нарахувало їй, як самозайнятій особі, єдиний соціальний внесок в сумі 6295,30 грн. та винесло вимогу про сплату боргу від 13.11.2020 № Ф 719-17-У.

Головним управлінням ДПС у Сумській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ДПС як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, з обліку не знята, а тому, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зобов`язана нараховувати та сплачувати єдиний внесок, незалежно від фінансового стану та отримання прибутку.

Ухвалою суду від 23.12.2020 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ухвалою від 28.01.2020 суд замінив відповідача у справі - Головне управління ДПС у Сумській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469), як територіальний орган на правах відокремленого підрозділу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 працює в ТОВ "Сумська паляниця" на посаді начальника юридичного відділу з 01.08.2014 по теперішній час, що підтверджується довідкою від 21.12.2020 №09/215 та копією трудової книжки (а.с.13-18).

За весь період роботи позивача на посаді начальника юридичного відділу ТОВ "Сумська паляниця" сплачувало за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як застрахованої особи.

08.02.2018 Радою адвокатів Сумської області видано свідоцтво ОСОБА_1 про право на зайняття адвокатською діяльністю серія НОМЕР_2, взята на облік як платник єдиного внеску.

Головним управлінням ДПС у Сумській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 №Ф-719-17, згідно якої станом на 31.10.2018 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 5619,47 грн.

Не погодившись з вказаною вимогою позивачка оскаржила її до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 по справі 480/4744/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2019, визнано протиправною та скасовано вимогу від 28.11.2018 №Ф-719-17 на суму 5619,47 грн.

Автоматичні нарахування в сумі 5619,47 грн. та штрафні санкції (пеня) за платежем (71040000) по платнику незалежної професійної діяльності ОСОБА_1 були скасовані рішенням Головного управління ДПС у Сумській області від 30.03.2020 №244/18-28-54-33.

Проте, 11.02.2020 Головним управлінням ДПС у Сумській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-719-17, згідно якої станом на 31.01.2020 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 19093,37 грн.

Не погодившись з вказаною вимогою позивачка оскаржила її до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 по справі №480/4924/20, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 № Ф-719-17 на суму 13473,90 грн.

13.11.2020 Головним управлінням ДПС у Сумській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-719-17, згідно якої станом на 31.10.2020 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 6295,30 грн.

Згідно інтегрованої картки платника, за ОСОБА_1 обліковується борг зі сплати єдиного внеску у сумі 6295,30 грн.

Не погодившись з вказаною вимогою, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є найманим працівником - начальником юридичного відділу ТОВ "Сумська паляниця". За весь час роботи позивача у ТОВ "Сумська паляниця", роботодавець щомісячно сплачував за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як за найманого працівника, в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати. Відповідач не надав суду доказів того, що ОСОБА_1 , крім виконання своїх обов`язків як найманого працівника, займається адвокатською діяльністю, як самозайнята особа та отримує від такої діяльності дохід. Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, у тому числі юридичних або самозайнятих осіб, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за 2020 рік нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.01.2020 по справі № 480/4656/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Головне управління ДПС у Сумській області, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності своєї вимоги про сплату боргу. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 № Ф-719-17 на суму 6295.30 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 21.12.2020 № 55901. Таким чином, судовий збір в сумі 840,80 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Сумській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 № Ф-719-17 на суму 6295,30 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Сумській області (м.Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ ВП 43995469) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар