Рішення № 95206024, 01.03.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7666/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (надалі також - позивач) до Слобожанської митниці Держмитслужби (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №UA807000/2020/0001275/2 від 16 липня 2020 року про коригування митної вартості товарів.

В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, який безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів без врахування наданих позивачем документів на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару, який імпортується (каучук ізобутилен ізопреновий (Бутилкаучук)), визначеної декларантом за основним методом. При цьому, відповідач не довів, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності чи наявні ознаки підробки або не місять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На переконання позивача, спірне рішення прийняте відповідачем без дослідження факторів, які б дали змогу з достовірністю встановити факт заниження митної вартості товару.

Ухвалою суду від 28 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22 січня 2021 року до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач позов не визнає з огляду на правомірність рішення щодо коригування митної вартості. Вказує, що в процесі порівняння рівня заявленої декларантом митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, посадовою особою митниці виявлено, що рівень цін подібних товарів значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість /а.с. 52-62/.

29 січня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача вказав на помилковість тверджень відповідача про те, що розбіжності у тимчасовій митній декларації країни відправлення, щодо реквізитів попереднього інвойсу, у даному випадку, не впливають на визначенні митної вартості Товару. Натомість, митна вартість Товару, визначена декларантом згідно документів, що місять ідентичну інформацію про ціну товару та його кількість. Натомість, детальний аналіз наданої МД№UА100390/2020/753322 від 02.07.2020 підтверджує безпідставність її застосування митним органом при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Згідно інформації МД №UА100390/2020/753322 від 02.07.2020 року товар за товарною позицією № 3 задекларований з кодом згідно УКТ ЗЕД - 40023100 та поставлений на адресу ТОВ «Київгума» на умовах - DАР Бровари, Україна (Правила Інкотермс 2010). Звернув увагу суду, що згідно МД №UА100390/2020/753322 від 02.07.2020 року країною експортером товару є країна Європейського Союзу - Естонія, товар поставлявся на умовах DАР Бровари. Україна, тобто у ціну товару вже включені усі витрати виробника (постачальника), розраховані ним від моменту виготовлення товару до моменту поставки товару на склад покупця у м. Бровари Київської області України. Тобто, при визначенні ціни товару на умовах DАР Бровари, Україна при її формуванні вже враховані витрати на транспорті послуги, що є вищими ніж у позивача у зв`язку з проходженням вантажу через території третіх країн. Також при формуванні ціни товару враховані витрати на пакування, маркування вантажу, сплату вивізного мита, витрати на проходження товару країною експортера, витрати на отримання експортних ліцензій, дозволів, свідоцтв та інші. Окремо наголосив на помилковості окремих зазначень відповідача, що відносяться до розгляду іншої справи /а.с. 127-130/.

Ухвалою від 22 лютого 2021 року клопотання представника позивача про продовження розгляду справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін - залишено без задоволення.

Дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (по тексту контракту - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Центр» (по тексту контракту - Постачальник) укладено Контракт №20500/2019/1196 від 09.12.2019 (надалі - Контракт), з Додатком №2/К від 25.06.2020 (надалі - Додаток до Контракту), згідно якого, Постачальник зобов`язався поставити Покупцю у липні 2020 року синтетичний каучук марки БК-1675 у кількості та на умовах, що визначаються у Додатках до Контракту /а.с. 24-29/.

Так, відповідно до пункту 1 Додатку №2/К від 25.06.2020 Контракту ціна за 1 тону Товару (+-/10%) на умовах ТСА Тольятті складає - 1200,00 доларів США/т при загальному обсязі поставки до 22,000 т /а.с. 30/.

Згідно з пунктом 4.3. Контракту, оплата кожної партії товару, що підлягає поставці за цим Контрактом здійснюється безпосередньо Покупцем, у наступному порядку:

- 100% від загальної вартості партії Товару, погодженої Сторонами в Додатках до цього контракту, в порядку попередньої оплати, прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у п. 11 цього Контракту, упродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Додатку до цього Контракту та падання попереднього інвойсу на оплату.

Остаточний розрахунок між Покупцем та Постачальником за поставлений за цим Контрактом Товар здійснюється, якщо інше не обумовлено у додатках до цього Контракту, упродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Сторонами акту звірки розрахунків по кожному Додатку до цього Контракту на підставі остаточного інвойсу, наданого Постачальником та оформленого відповідно до п.1.7. цього Контракту.

Попередній інвойс - інвойс, що оформляється Постачальником на підставі Додатків до цього Контракту (п. 1.6. Контракту).

Попереднім інвойсом №20500/2019/1196/00014 від 07.07.2020 ціну за одиницю Товару, що підлягав поставці згідно Контракту з Додатком №2/К від 25.06.2020 встановлено у розмірі - 1200,00 доларів США/т /а.с. 31/.

Позивачем здійснено оплату такого товару згідно платіжного доручення в іноземній валюті №33 на загальну суму 26400 доларів США/а.с. 32/.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) серії А№535530 Товар у кількості - 20160,00 кг поставлений Покупцеві - 16.07.2020 /а.с. 33/.

З метою здійснення митного оформлення товару позивач подав до митного оформлення митну декларацію №UA807120/2020/002166 від 16 липня 2020 року /а.с. 24-39, 91/ з додатками:

- Контракт № 20500/2019/1196 від 09.12.2019;

- Додаток №2/К від 25.06.2020 до Контракту (ціна Товару - 1200,00 доларів США/т);

- Митна декларація країни відправлення №10418010/140720/0189929 (ціна Товару -1200,00 доларів США/т);

- Сертифікат якості № 1748 від 140.7.2020;

- Попередній інвойс №20500/2019/1196/00014 від 07.07.2020 (ціна Товару - 1200,00 доларів США/т);

- Товарно-супровідний інвойс № 0582 від 14.07.2020 (ціна Товару - 1200,00 доларів США/т);

- Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №1429 від 10.07.2020 (ціна Товару - 1200,00 доларів США/т);

- Платіжне доручення в іноземній валюті №33 від 07.07.2020;

- Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) серії А № 535530;

- Пакувальний лист № 1749 від 14.07.2020.

У процесі порівняння рівня заявленої декларантом позивача митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, посадовою особою митниці виявлено, що рівень цін подібних товарів значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість.

Відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807120/2020/00151, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з порушенням вимог статті 54 Митного кодексу України /а.с. 22/.

Крім того, 16 липня 2020 року Слобожанською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/0001275/2, згідно з яким визначено митну вартість за другорядним методом (резервним методом), в порядку статті 64 Митного кодексу України /а.с. 20-21/.

При цьому, в обґрунтування причин неможливості визнання заявленої позивачем митної вартості, митницею зазначено наступне: результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 59, 60,62,63 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ містять розбіжності в частині реквізитів попереднього інвойсу, зазначених в митній декларації країни відправлення; в зв`язку із непідтвердженою документально відсутністю впливу на формування ціни існуючої взаємозалежності між контрагентами зовнішньоекономічної операції; не надано цінової інформації від виробника продукції; висновок експерта щодо вартісних характеристик не прийнято для підтвердження заявленої митної вартості з причини невідповідності заявленої ціни кон`юктурі ринку в результаті проведеного аналізу за вказаними у висновку джерелами Інтернет ресурсу; а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта прийняти рішення не дотримуючись 10-ти денного терміну. Джерелом інформації для даного Рішення є наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень ЄАІС ідентичного товару: МД UA100390/2020/753322 від 02.07.2020 та інші подібні факти митних оформлень. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.15 № 689. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає тов.№ 1: 1,75 дол. США/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту.

Не погодившись із правомірністю такого рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню та діям суб`єкта владних повноважень, а також відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Правовідносини, що виникають з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За приписами частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач одночасно з митною декларацією подав до контролюючого органу усі необхідні документи, перелік яких визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з положеннями частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Правилами частин другої та третьої зазначеної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В силу положень частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зважаючи на те, що документи позивача містили всі відомості на підтвердження числових показників складових митної вартості товарів, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні об`єктивні підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а відтак, і були відсутні законні підстави для коригування митної вартості товару та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Разом із цим контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв`язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару за другорядним методом - за ціною угоди щодо ідентичних товарів.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості дій митного органа, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 3 статті 7 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (надалі – МКУ) засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 МКУ при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

За змістом статті 318 МКУ митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Частинами 1, 2 статті 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МКУ визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами частини 2 статті 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За змістом частини 2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 4 статті 53 МКУ у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною 6 статті 53 МКУ передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Статтею 57 МКУ визначено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування.

Так, відповідно до частини 1 статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до положень частини 2-8 статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина 4 статті 58 МКУ).

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МКУ)

Статтею 64 МКУ передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18 (провадження № К/9901/24076/19), від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 02 липня 2020 року у справі № 803/916/17 (провадження № К/9901/1137/17).

Суд акцентує увагу на тому, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). Митний орган вправі застосувати резервний метод 2ґ, якщо за умови наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості декларант додаткових документів не надав, а надані документи не дають можливості для застосування першого методу, і відповідно до приписів Митного кодексу України була проведена процедура консультацій, під час якої встановлена неможливість застосування другорядних 2а, 2б, 2в, 2г методів визначення митної вартості з наведенням належного обґрунтування неможливості їх застосування.

Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, передбачено, що Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається лише при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Із системного аналізу наведених норм права випливає висновок про те, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом - за ціною угоди щодо ідентичних товарів.

Відповідач зазначає, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення ціни.

Дослідивши долучені сторонами документи суд зазначає, що жодних розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості товару немає, оскільки митна декларація країни відправлення №10418010/140720/0189929 від 04.03.2020, митна декларація №UA807120/2020/002166 від 16 липня 2020 року, додаток 2/к від 25.06.2020 та попередній інвойс від 07.07.2020 та інвойс від 14.07.2020 відображають ціну товару на рівні 1200 доларів США/тонну.

В частині інших розбіжностей суду не надано жодних конкретних причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, митним органом не наведено, а викладені у спірному рішенні формулювання (в зв`язку із непідтвердженою документально відсутністю впливу на формування ціни існуючої взаємозалежності між контрагентами зовнішньоекономічної операції; не надано цінової інформації від виробника продукції; висновок експерта щодо вартісних характеристик не прийнято для підтвердження заявленої митної вартості з причини невідповідності заявленої ціни кон`юктурі ринку в результаті проведеного аналізу за вказаними у висновку джерелами Інтернет ресурсу) не містять зв`язку з фактичними обставинами справи.

Більш того, відповідачем у відзиву на позовну заяву не надано їм належного пояснення у розрізі встановлення розбіжностей та застосування резервного методу.

Надаючи оцінку вибору відповідачем для отримання цінової інформації МД №UА 100390/2020/753322 від 02.07.2020 суд, погоджуючись з наведеними позивачем спростуваннями, зазначає наступне.

Згідно інформації МД №UА100390/2020/753322 від 02.07.2020 товар за товарною позицією № 3 задекларований з кодом згідно УКТ ЗЕД - 40023100 та поставлений на адресу ТОВ "Київгума" на умовах - DАР Бровари, Україна (Правила Інкотермс 2010).

В той же час, згідно МД №UА100390/2020/753322 від 02.07.2020 країною експортером товару є країна Європейського Союзу - Естонія, товар поставлявся на умовах DАР Бровари. Україна, тобто у ціну товару вже включені усі витрати виробника (постачальника), розраховані ним від моменту виготовлення товару до моменту поставки товару на склад покупця у м. Бровари Київської області України.

Тобто, при визначенні ціни товару на умовах DАР Бровари, Україна при її формуванні вже враховані витрати на транспорті послуги, що є вищими ніж у позивача у зв`язку з проходженням вантажу через території третіх країн. Також при формуванні ціни товару враховані витрати на пакування, маркування вантажу, сплату вивізного мита, витрати на проходження товару країною експортера, витрати на отримання експортних ліцензій, дозволів, свідоцтв та інші.

Разом з тим, з митних декларацій позивача МД № 807120/2020/002166 від 16.07.2020 та МД № 807120/2020/002176 від 16.07.2020 встановлено, що товар з кодом УКТ ЗЕД - 40023100 поставлявся на умовах - РСА Тольятті, РФ (Правила Інкотермс 2010). Відповідно, до ціни товару на умовах РСА Тольятті, РФ не включені витрати (виробника) постачальника товару на його транспортування, адже вказані витрати згідно умов поставки покладені на покупця.

Таким чином, товар ТОВ "Київгума" та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" поставлено в Україну на різних умовах: DАР Бровари, Україна та ЕСА Тольятті, РФ, та з різних країн, що не дає підстав стверджувати про формування ідентичної ціни на товар з один кодом УКТ ЗЕД - 40023100.

Слід також зазначити, що відповідачем до відзиву на позовну заяву, окрім копії форми МД-2 МД №UА100390/2020/753322 від 02.07.2020 не додаються документи, які подавалися декларантом (ТОВ "Київгума") до митного оформлення та з яких можливо б було прослідкувати формування складових митної вартості товару, що сукупно при розрахунку ціни за одну одиницю товару становить - 1,75 доларів США.

Підтвердження доводу позивача про включення постачальником до ціни товару усіх витрат пов`язаних з поставкою товару на умовах DАР Бровари, Україна є МД №UА100390/2020/753322 від 02.07.2020, у графі 45 якої декларантом і ТОВ "Київгума" задекларовано митну вартість товару - 227678,85 грн та з цієї ж суми у графі 47 митної декларації зроблені розрахунки усіх митних платежів.

Тобто, до ціни товару (фактурна вартість товару - графа 42 МД) включені усі витрати постачальника, понесені ним до моменту фактичної поставки товару на склад покупця, адже фактурна вартість товару співпадає з митною вартістю товару (графа 45 МД).

З огляду на встановлені обставини, доводи відповідача, щодо застосування цінової інформації з МД №UА100390/2020/753322 від 02.07.2020 (по товарній позиції №3) при прийнятті оскаржуваного рішення не заслуговують на увагу, адже товари ТОВ "Київгума" та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" постачалися на різних умовах, що мало істотний вплив на формування ціни товару та відповідно, визначення їх митної вартості.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про повне дотримання позивачем вимог митного законодавства в частині надання контролюючому органу під час митного оформлення товару за митною декларацією № UA807120/2020/002166 від 16 липня 2020 року усіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за основним методом.

Разом з цим, відповідачем доказів протилежного суду не надано. Натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушив законні інтереси позивача.

Зважаючи на те, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та сформував рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/0001275/2 від 16 липня 2020 року, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половки, 62, м. Полтава, 36010, ідентифікаційний код 38194448) до Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленко, 16-Б, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 43332958) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби №UA807000/2020/0001275/2 від 16 липня 2020 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половка, 62 м. Полтава, ідентифікаційний код 38194448) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленко 16-Б, м. Харків, ідентифікаційний код 43332958) витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн /дві тисячі сто дві гривні 00 копійок/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський