Рішення № 95205754, 26.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 р. № 400/4525/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Громадянський посад", вул. Гмирьова, 1, м. Миколаїв, 54028

про:надання дозволу на погашення суми податкового боргу в сумі 1 288 091,60 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі – Управління або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 1 288 091,60 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю «Громадянський посад» (далі – відповідач) за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог Управління вказало, що відповідач має податковий борг, і вжиті позивачем заходи до погашення цього боргу не призвели.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Копія ухвали про відкриття провадження надіслана судом за юридичною адресою відповідача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань рекомендованим поштовим відправленням із зворотним повідомленням, яке повернулося до суду без вручення із відміткою оператора поштового зв`язку про причину невручення – «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У зв`язку з цим копія ухвали про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу.

Суд викликав відповідача в судове засідання повісткою, яка повернута до суду без вручення із відміткою оператора поштового зв`язку про причину невручення – «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 127 Кодексу адміністративного судочинства України, часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, повістка про виклик до суду вважається врученою відповідачу.

На підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

За відповідачем обліковується заборгованість із сплати податків на загальну суму 1 288 091,60 грн.

Позивач направляв відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 23.01.2018 № 2719-17, яка повернута позивачу без вручення з відміткою оператора поштового зв`язку про причину невручення – «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 12-13).

Рішенням від 10.06.2019 у справі № 400/1376/19 Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги Управління, стягнувши з відповідача в дохід держави 1 288 091,60 грн. (а. с. 14-16)

Позивач направив до банківських установ інкасові доручення (розпорядження) на суму 1 288 091,60 грн., які були повернуті без виконання (а. с. 17-22).

25.09.2019 майно відповідача (контрольно-пропускний пункт з підвалом за літ. Б загальною площею 60,6 кв.м.) було описано податковим керуючим у податкову заставу (а. с. 23-24).

Факт реєстрації податкової застави в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підтверджений відповідним витягом (а. с. 25-26).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями абзацу 1 підпункту 87.1, підпункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що звернення контролюючим органом до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 821/1907/14

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що позивач дотримався послідовності виконання вимог статті 95 Податкового кодексу України щодо застосування контролюючим органом до платника податків, який має податковий борг, заходів з його погашення.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач доказів погашення податкового боргу станом на час розгляду справи не надав, суми боргу та аргументів позивача не заперечив.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 102 грн. за платіжним дорученням від 29.09.2020 № 2292 не належить стягувати з відповідача.

Керуючись статтями 19, 139, 241 – 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Громадянський посад" (вул. Гмирьова, 1, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 35403636) задовольнити.

2. Надати Головному управлінню ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) дозвіл на погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Громадянський посад» (вул. Гмирьова, 1, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 35403636) в сумі 1 288 091,60 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна