Рішення № 95205731, 26.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 р. № 400/4817/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

про:визнання протиправною та скасування постанови від 22.09.2020 № 215682,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області від 22 вересня 2020 року №215682 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000 гривень;

стягнути на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 гривень, а всього 5102 гривні за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що акт, на підставі якого винесено спірну постанову складено з порушенням, а саме: чітко не зазначено яке безпосередньо порушення було вчинино та взагалі не ззагнпчено габаритно-ваггових даних, а довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення відповідно до п.18 Порядку № 103 від 11.02.2015р. не складалась взагалі та не видавалась водію транспортного засобу. Крім того, позивач зазначив, що будь-яких доказів проведення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам, дотримання визначених у дозволі умов і режиму руху транспортних засобів з використанням сертифікованого обладнання відповідачем не надавалось. Жодного повідомлення про розгляд справи про порушення позивач від уповноваженого органу не отримував, а про прийняття оскаржуваної постанови як вказав позивач в позові, він дізнався з телефонної розмови з працівниками відповідача. Позовні вимоги позивач просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскаржувана позивачем постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивачем під час перевірки не було надано дозволу, а тому у перевіряючих були достатні підстави для накладення штрафу відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Запрошення на розгляд справи про порушення відповідач надсилав позивачу, яке останній отримав особисто, що підтверджується

поштовим повідомлення про вручення наданого до відзиву. Проте, позивач на розгляд справи не з`явився. Відповідач вважає, що він діяв правомірно, винесене ним рішення є законним, а тому позовні вимоги є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Ухвалою від 03.11.2020р. суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Ухвалою від 10.12.2020 року суд забезпечив позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 63656579, яке провадиться на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.09.2020 року № 215682 , до набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.

Представник відповідача надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження.

Суд клопотання представника відповідача задовольнив та ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований Миколаївською міською радою 07.05.2008 року як фізична особа-підпримець, основним видом діяльності якого згідно КВЕД 01.11 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Виходячи з матеріалів справи, 22.07.2020 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, на підставі направлення на перевірку від 20.07.2020 року №009854, було проведено ваговий контроль транспортного засобу DAF FT 105.460. д/н НОМЕР_1 . Під час проведення рейдової перевірки було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами. За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №237934 від 22.07.2020 року.

Відповідно до вказаного вище акту від 22.07.2020р. посадовими особами контролюючого органу зафіксовано порушення передбачене ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Акт проведення перевірки підписаний водієм транспортного засобу, що перевірявся ОСОБА_2 , який зазначив, що з діями інспектора не погоджується.

Крім того, перевіряючими 22.07.2020р. складено Акт № 0001241 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та розрахунок № 98 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування складеного до Акту № 0001241.

Як зазначив відповідач у відзиві, управлінням Укртраснбезпеки у Миколаївській області 10.09.2020р. було направлено запрошення на адресу позивача для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 22.09.2020 року. Таке запрошення було отримано позивачем 18.09.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, наданим до справи відповідачем разом з відзивом.

Проте, як стверджує позивач в позові, таке запрошення він не отримував.

На підставі вказаного акту перевірки, Управлінням Укртансбезпеки у Миколаївській області прийнято постанову № 215682 від 25.09.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн. до ФОП ОСОБА_1 за порушення абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою № 215682, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи обов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених

Конституцією України та іншими Законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 р. № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі - Порядок), Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. (далі - Правила дорожнього руху) та Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 (далі - Правила проїзду транспортних засобів).

На підставі частини 1 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Приписами статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок - № 1567).

Згідно із зазначеним Порядком № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт»; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі -

Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу

встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.01, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою

понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до п.п.21.-25 Порядку у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Виходячи з матеріалів справи, судом не встановлено того, що при проведенні перевірки 22.07 2020 року додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом відповідачем застосовувалось вимірювальне обладнання.

Зокрема, в акті № 237934 від 22.07.2020 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не зазначено, яке безпосередньо порушення було вчинено, взагалі не зазначено габаритно-вагові данні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення відповідно до п. 18 Порядку взагалі перевіряючими не складалася та не видавалася. Зокрема, відповідачем у відзиві на позовну заяву про складання такої довідки не зазначено жодного обгрунтування.

Згідно з пунктом 14 Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з. підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Згідно з п. 21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки транспортних засобів порушень законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акт а) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.

Відповідно до п. 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Як було встановлено в процесі розгляду справи, 22.07.2020 року працівниками Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було проведено документальний контроль транспортного засобу DAF XF 105.460 з причіпом д/н НОМЕР_2 та НОМЕР_3 . Під час проведення рейдової перевірки було виявлено порушення ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт», а саме - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

У відповідності до ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, суб`єктом юридичної відповідальності за ст. 60 Закону № 2344 є автомобільний перевізник.

Згідно статті 1 Закону № 2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, автомобільний перевізник це не завжди власник автомобіля, це особа, яка його використовує, тобто здійснює перевезення пасажирів чи (та) вантажів цим транспортним засобом.

Згідно наданих сторонами до справи документів, судом встановлено, що будь-яких доказів проведення габаритно-вагового контролю у спеціально-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам, дотримання визначених у дозволі умов і режиму руху транспортних засобів з використанням сертифікованого обладнання не надано.

Аналізуючи докази у справі, суд вважає, що Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області безпідставно, без доказів та як наслідок протиправно винесло постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №215682 в сумі 34 000 гривень.

Крім того, відповідно п. 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п.п.26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно із п. 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Відповідно до п. 29 Порядку N« 1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Отже, Порядком N« 1567 чітко передбачено надсилання повідомлення про розгляд справи суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Так, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

Проведення перевірки транспортного засобу проводилось 22.07.2020р.

Запрошення на розгляд справи про скоєння правопорушення законодавства про автомобільний транспорт видано відповідачем 10.09.2020р. та як стверджує відповідач було направлено позивачу рекомендованим листом, яке позивач отримав 18.09.2020р. Таке повідомлення про вручення надав відповідач до справи разом з відзивом на позовну заяву.

Суд, аналізуючи надані відповідачем докази, приходить до того, що на повідомленні про вручення позивачу вказаного вище запрошення міститься підпис, який згідно паспорту позивача та іншим документам у справі, візуально не співпадає з підписом ОСОБА_1 .

Крім того, як стверджує позивач в позові, такого запрошення на розгляд справи про скоєння правопрушення законодавства про автомобільний транспорт видано відповідачем 10.09.2020р., він не отримував.

Також, суд вважає за необхідне вказати на те, що таке запрошення видане відповідачем з порушенням двомісячного строку визначеного відповідно п. 25 Порядку №1567.

Згідно Правил дорожнього руху (п.22.5) передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м , за довжиною - 22 м, фактичну масу понад 40 т, навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси транспортного засобу, навантаження на вісь, габаритів та протяжністю маршруту, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та /або великогабаритного транспортного засобу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року.

Відповідно до ст.33 Закону України " Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

До позивача постановою від 22.09.2020 року № 215682 застосовано адміністративно-господарські санкції, за порушення п. 16 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт": перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Позивач перевозив вантаж - комбайн зернозбиральний, що підтверджується актом № 0001241 від 22.07.2020р.

Відповідач доказів на спростування твердження позивача про перевезення ним такого вантажу з перевищенням встановлених габартно-вагових параметрів не надав.

Чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (п.22.5 Правил дорожнього руху),

тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті» Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області утворено як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті, який є структурним підрозділом апарату Служби та не є окремою юридичною особою і не має рахунків в органах Казначейства.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3000грн., суд зазначає таке.

До матеріалів справи представник позивача надав договір про надання юридичних послуг адвакатом від 29.10.2020р. укладеним мід адвокатом Безпрозванним Д.О. та позивачем ОСОБА_1 , розрахунок витрат на правову допомогу по справі від 30.10.2020р., квитанцію № 494760 та суму 3000грн.

Відповідно до ч.2 ст. 134 КАС України За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ціїє статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 4 ст.134 КАС України визначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розглянувши заяву представника позивача та надані до заяви документи, суд встановив, що заява відповідає ч.4,5,7 ст.134 КАС України.

Відповідач з приводу заявленої вимоги не надав заперечень до суду.

Згідно наданого пресдтавником позивача розрахунку витрат на правову допомогу по справі від 30.10.2020р., адвокатом по справі здійснено підготовку позовної заяви та матеріалів до неї, подання позовної заяви до суду , за яку визнаечно вартість послуг адваката в розмірі 2500грн., та участь адваката в судовому засіданні, за яке визначено вартість послуги - 500грн.

Суд ззаначає, що адвокат Безпрозванний Д.О. не брав участі в судовому засіданні по справі № 400/4817/20, оскільки справу було призначено до розгляду в порядку ст.260 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).

Таким чином, заява представника позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області від 22 вересня 2020 року №215682 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000 гривень.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 2102,00грн., сплачений квитанцією від 30.10.2020р.

4. Стягнути з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816545) на користь Фізичної оосби-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2500грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов