Рішення № 95205136, 01.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 березня 2021 року Справа № 280/4604/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 12)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення капіталізованих платежів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача капіталізовані платежі у розмірі 281 152,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.06.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення державної реєстрації фізичної особи- підприємця далі ОСОБА_1 . Разом із тим, у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі з 26.03.2012 на обліку перебував ОСОБА_2 , який під час роботи на посаді столяра у ФОП ОСОБА_1 постраждав від нещасного випадку на виробництві. Посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 вказує, що в разі припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця належні потерпілому платежі мають бути капіталізовані. З огляду на викладене, виникла потреба в капіталізації коштів для відшкодування шкоди ОСОБА_2 в сумі 281 152 грн. 17 коп., що підтверджується відповідним розрахунком потреби в капіталізації коштів. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15.07.2020 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до першого робочого дня включно після завершення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), але не менше, ніж протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

У зв`язку із перебуванням судді Бойченко Ю.П. у відпустці, питання щодо відкриття провадження у справі вирішувалося першого робочого дня - 14.09.2020.

Ухвалою суду від 14.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/4604/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, подав відзив, у якому зазначив, що капіталізація платежів здійснюється тільки у випадку ліквідації фізичної особи-підприємця - страхувальника, після визнання боржника банкрутом та відкриття стосовно нього ліквідаційної процедури. В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази того, що господарським судом визнана неспроможність відповідача відновити свою платоспроможність та що ОСОБА_1 визнаний банкрутом. Так, господарським судом не порушувалася справа про банкрутство відповідача, а запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 внесено за власним рішенням, тобто добровільно. Тобто, в даному випадку відбулась не ліквідація фізичної особи-підприємця відповідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а припинення діяльності відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 51 Господарського кодексу України (з власної ініціативи підприємця), що виключає можливість застосування до існуючих правовідносин положень Порядку капіталізації платежів. З урахуванням викладеного у задоволенні позову просить відмовити.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. від 02.11.2020 №52358), в якій він спростовує аргументи відповідача.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом з відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 22.05.2002 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, з основним видом економічної діяльності виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (код КВЕД 16.23).

Матеріалами справи підтверджується, що з 26.03.2012 на обліку у відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Запоріжжя перебуває ОСОБА_2 .

Так, ОСОБА_2 , працюючи столяром у ФОП ОСОБА_1 , постраждав від нещасного випадку на виробництві, про що 09.02.2012 складено Акт №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Відповідно до Виписки з акту огляду МСЕК від 15.03.2012 до довідки серії АВ 008692 ОСОБА_2 встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково.

Постановою Запорізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 21.04.2020 № 0802/8638/8638/13 призначено ОСОБА_2 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 745,92 грн.; постановлено виплати проводити з 01.03.2020 безстроково.

15.06.2020 внесено запис про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, номер запису: 21030060004043672, підстава: власне рішення.

Враховуючи, що згідно з розрахунком потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим на виробництві станом на 22.06.2020 потреба в капіталізації складає 281 152,17 грн., Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області звернулось до суду із позовом про стягнення вказаних коштів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої, другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно з частиною другою статті 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Соціальне страхування здійснюється за принципами: відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом. (п. 10 ч. 1 ст. 3 Закону №1105-XIV).

Статтею 18 Закону №1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Згідно зі ч. 2 ст. 4 Закону №1105-XIV Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням положень статті 11 Закону №1105-XIV до спірних правовідносин слід застосовувати положення Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986 (далі - Порядок №986).

Згідно з частиною сьомою статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Відповідно до пункту 3 Порядку №986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином: 1) щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати на догляд за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на забезпечення потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організацію та оплату навчання водінню автомобіля, а також на виплату компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на санаторно-курортне лікування - із розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки: для осіб з інвалідністю I групи - щороку, для інших осіб з інвалідністю - не рідше одного разу на три роки. (пункт 4 Порядку №986).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимоги статті 11 Закону №1105-XIV поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.11.2020 у справі №1940/1440/18.

Частиною четвертою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV встановлено, що для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Отже, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, і саме із внесенням до Єдиного державного реєстру відповідного запису у ОСОБА_1 виникли зобов`язання перед Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого ОСОБА_2 .

Як встановлено ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав; заперечень щодо розрахунку капіталізованих платежів до суду не надходило.

На підставі викладеного, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 12; код ЄДРПОУ 41320207) капіталізовані платежі у розмірі 281 152 (двісті вісімдесят одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 17 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 01.03.2021.

Суддя Ю.П. Бойченко