Рішення № 95203910, 26.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року Справа № 160/17424/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про

визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в праві на отримання сум недоотриманої пенсії після померлого ОСОБА_2 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок сум недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 та сплатити їх ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , якому була призначена пенсія згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ. На момент смерті батька позивача, тобто на 10.02.2020 залишились неодержані суми пенсійних виплат.

При зверненні до відповідача із заявою про отримання нарахованих але невиплачених сум пенсії померлого батька, позивачу було відмовлено на підставі ст. 61 Закону України № 2262-ХІІ, оскільки пропущений шести місячний строк після смерті пенсіонера.

Позивач не погоджується з діями відповідача оскільки остання неодноразово зверталась до пенсійного органу з відповідною заявою в шестимісячний термін, разом з тим на момент звернення були запровадженні карантинні обмеження, а перебіг строку давності за отримання адміністративних послуг на час запровадження карантину законом було призупинено. З огляду на викладене позивач вважає, що їй протиправно відмовлено в праві на одержання виплати відкладеної пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.01.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те що батько позивача - ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України № 2262-ХІІ до 10.02.2020 через смерть. 12.10.2020 на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_1 (доньки померлого ОСОБА_2 ) про повідомлення та сплату недоотриманої суми пенсії її батька, на що листом від 20.10.2020 № 20535-21128/С-03/8-0400/20, позивачу було повідомлено про відсутність правових підстав для виплати відкладеної пенсії на підставі ст. 61 Закону України № 2262-ХІІ, оскільки пропущений шести місячний строк після смерті пенсіонера.

На думку відповідача, останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а отже свободи або законні інтереси позивача не є порушеними, а його вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Новокодацьким районним у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

04.08.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. направлено запит до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з інформаційним запитом щодо недоотриманої пенсії ОСОБА_2 для включення до спадкового майна останньої.

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б отримано лист від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 0400-0407-8/66037 від 14.08.2020, в якому роз`яснювалось, що відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ суми пенсій, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечують пенсію у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на оскарження цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

12.10.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_2 . Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.11.2020 №20535-21128/С-03/8-0400/20, позивачу було повідомлено про відсутність правових підстав для виплати неодержаних сум пенсії на підставі ст. 61 Закону України № 2262-ХІІ, оскільки пропущений шести місячний строк після смерті пенсіонера.

Не погодившись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, померлий батько позивача отримував пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII): суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

З системного аналізу ст. 61 Закону України № 2262-ХІІ можна зробити висновок, що однією із підстав отримання неодержаних сум пенсії померлого пенсіонера є необхідність проживати разом із пенсіонером на день його смерті та бути членом сім`ї.

Проте позивач не надала до суду доказів, які підтверджують її проживання разом з батьком на день смерті останнього.

Разом з тим позивач в обґрунтування позовних вимог зазначала, що факт її проживання разом з батьком на день його смерті можуть підтвердити свідки, та надала письмові пояснення останніх.

Суд роз`яснює позивачу, що встановлення фактів, що мають юридичне значення регулюється розділом ІV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України». Питання встановлення факту сумісного проживання осіб не відноситься до юрисдикції адміністративних судів а є повноваженнями виключно загальних місцевих судів.

Для встановлення факту сумісного проживання позивача з її батьком на день смерті останнього, ОСОБА_1 необхідно звернутись до місцевого суду загальної юрисдикції із заявою відповідно до розділу ІV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України» про встановлення факту, що має юридичне значення.

Отже, на час розгляду справи, позивачем не надано підтверджуючих доказів що вона була членом сім`ї, та проживала разом з її батьком на день смерті останнього.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач на момент ухвалення рішення не є суб`єктом отримання неодержаних пенсійних сум в розумінні ст. 61 Закону України № 2262-ХІІ, оскільки нею не підтверджено сумісне проживання разом з померлим пенсіонером.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішення) та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, отже у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись 9,77,139, 241-243, 246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко