Рішення № 95203899, 26.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року Справа № 160/1000/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду Українки в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду Українки в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового (трудового) стажу періоди її навчання та роботи з 01 вересня 1976 року по 11 березня 1980 року, з 02 жовтня 1980 року по 11 січня 1982 року, з 13 січня 1982 року по 31 січня 1983 року та з 01 лютого 1986 року по 14 грудня 1995 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування ОСОБА_1 до загального страхового (трудового) стажу періоди її навчання та роботи з 01 вересня 1976 року по 11 березня 1980 року, з 02 жовтня 1980 року по 11 січня 1982 року, з 13 січня 1982 року по 31 січня 1983 року та з 01 лютого 1986 року по 14 грудня 1995 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 22 вересня 2020 року з врахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її навчання та роботи з 01 вересня 1976 року по 11 березня 1980 року, з 02 жовтня 1980 року по 11 січня 1982 року, з 13 січня 1982 року по 31 січня 1983 року та з 01 лютого 1986 року по 14 грудня 1995 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 22.02.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу був наданий строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.10.2020 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, листом від 15.12.2020 року пенсійний фонд відмовив у призначенні пенсії з тих підстав, що у неї відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії. Так, пенсійним фондом не зараховані до загального страхового (трудового) стажу періоди навчання та роботи з 01 вересня 1976 року по 11 березня 1980 року, з 02 жовтня 1980 року по 11 січня 1982 року, з 13 січня 1982 року по 31 січня 1983 року та з 01 лютого 1986 року по 14 грудня 1995 року. Позивач вважає, що така відмова у призначенні їй пенсії, порушує її права та законні інтереси, у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду за хистом своїх порушених прав та інтересів.

15.02.2021 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, в якому представник просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що трудова книжка позивача містить виправлення у даті прийняття на роботу та печатку УССР, крім того, неможливо встановити зміну прізвища після укладення шлюбу, через не надання свідоцтва про шлюб. Так, неможливо зарахувати до загального страхового (трудового) стажу періоди навчання та роботи з 01 вересня 1976 року по 11 березня 1980 року, з 02 жовтня 1980 року по 11 січня 1982 року, з 13 січня 1982 року по 31 січня 1983 року та з 01 лютого 1986 року по 14 грудня 1995 року. Таким чином, відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії. На підставі викладеного у задоволенні позову просили відмовити.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.10.2020 року звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проте, листом від 15.12.2020 року № 0400-010303-8/120004 Відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком з посиланням на те, що в останньої відсутній страховий стаж.

Згідно інформації управління загальний стаж ОСОБА_1 складає 14 років 11 місяців 09 днів, при цьому, не зарахований стаж за періоди: 01 вересня 1976 року по 11 березня 1980 року, оскільки відсутнє підтвердження зміни прізвища позивача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 »; з 02 жовтня 1980 року по 11 січня 1982 року, оскільки наявне виправлення у даті прийняття на роботу; з 13 січня 1982 року по 14 грудня 1995 року, оскільки запис про звільнення скріплений печаткою УССР.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості відмови пенсійного фонду у призначенні пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку - 59 років 6 місяців, які народилися з 1 жовтня 1960 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому право на призначення пенсії за віком у неї виникло з 22.09.2020 року.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Даним Порядком (пункт 3) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові розрахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду у той чи інший період роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач на звернення позивача щодо призначення пенсії листом від 15.12.2020 року № 0400-010303-8/120004 відмовив останній у її призначенні, оскільки при розрахунку загального трудового стажу не можливо зарахувати періоди роботи згідно записів 1, 4-6, 7-15 трудової книжки.

Так, в період з 01.09.1976 року по 11.03.1980 року позивач навчалася у Ворошиловградському політехнікумі сільського господарства (запис № 1 трудової книжки, зроблений на підставі диплома № НОМЕР_1 від 11.03.1980 року).

Підставою для неврахування цього стажу стала відсутність свідоцтва про шлюб, у зв`язку з чим, не прослідковується зв`язок між прізвищем « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 ».

З наданого витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища вбачається, що 26.10.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції у Луганській області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 .

Отже зміна прізвища позивача підтверджується належними та допустимими доказами.

Також, період роботи з 02.10.1980 року по 11.01.1982 року вказаний у трудовій книжці серія НОМЕР_2 (записи № 4-6, наказ від 02.10.1980 року № 119), містить виправлення в даті прийняття на роботу 02.10.1980 року.

Разом з тим, суд зазначає, що враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, позивач не може відповідати за правильність записів в трудовій книжці, через те, що такий обов`язок покладений на роботодавця і неточності в трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування стажу для призначення пенсії.

Крім того, записи № 7-15 трудової книжки містять інформацію про її прийняття за переводом з 13.01.1982 року в Антрацитівське спеціалізоване управління, подальше переведення за посадами та звільнення 14.12.1995 року у зв`язку зі скороченням штату.

Однак, цей стаж не зарахований відповідачем через те, що записи у трудовій книжці позивача скріплені печаткою УРСР.

Проте, таке посилання відповідача не ґрунтується на жодній нормі законодавства, а положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 року «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» № 2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 року № 643 не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни.

На думку суду, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 275/615/17 (К/9901/768/17).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу в зарахуванні періодів роботи, що вказані в записах №№ 1, 4-6, 7-15 трудової книжки серія НОМЕР_2 , оскільки остання не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки на підприємстві, і це не може бути підставою для позбавлення її права на соціальний захист.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового (трудового) стажу періодів її навчання та роботи з 01 вересня 1976 року по 11 березня 1980 року, з 02 жовтня 1980 року по 11 січня 1982 року, з 13 січня 1982 року по 14 грудня 1995 року, є протиправними, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування ОСОБА_1 до загального страхового (трудового) стажу періоди її навчання та роботи з 01 вересня 1976 року по 11 березня 1980 року, з 02 жовтня 1980 року по 11 січня 1982 року, з 13 січня 1982 року по 14 грудня 1995 року та зобов`язати нарахувати та виплатити останній пенсію за віком з 22 вересня 2020 року.

При цьому, зобов`язуючи здійснити дії саме з 22.09.2020 року, суд виходить з того, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 45 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №3624-1331-7221-7749 від 22.01.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, враховуючи положення ст. 371 КАС України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду Українки в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового (трудового) стажу періодів її навчання та роботи з 01 вересня 1976 року по 11 березня 1980 року, з 02 жовтня 1980 року по 11 січня 1982 року, з 13 січня 1982 року по 14 грудня 1995 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування ОСОБА_1 до загального страхового (трудового) стажу періоди її навчання та роботи з 01 вересня 1976 року по 11 березня 1980 року, з 02 жовтня 1980 року по 11 січня 1982 року, з 13 січня 1982 року по 14 грудня 1995 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 22 вересня 2020 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду Українки в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець