Ухвала суду № 95203806, 22.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 лютого 2021 року Справа 160/246/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника Військової про застосування позовної давності по справі №160/246/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А2533 про визнання бездіяльності протиправною, визнання дій протиправними та зобов`язання вчини певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини А2533, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2533 щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу військової частини;

- визнати протиправними дії військової частини А2533 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні;

- зобов`язати військову частину А2533 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 03.03.2020 року по дату набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Позовна заява обґрунтована протиправними діями відповідача, які полягають у не проведенні остаточного розрахунку з позивачем у день виключення зі списків особового складу військової частини.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи – 160/246/21 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/246/21 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Призначено справу до розгляду з 11 лютого 2021 р.

08 лютого 2021 р. від командира військової частини А2533 надійшла заява продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та відкладення розгляду справи №160/246/20.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року було задоволено заяву командира Військової частини А2533 про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву та відкладення розгляду справи №160/246/21 та продовжено строк подачі відзиву на позовну заяву.

18 лютого 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представник відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

Крім того, 18 лютого 2021 року до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

В обґрунтування означеної заяви, представником відповідача зазначається, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом з огляду не те, що в даній категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася чи звертатиметься особа до суду з позовом за їх захистом, як зазначив позивач остаточний розрахунок з військовослужбовцем проведено 02 березня 2020 року, проте до суду з позовом військовослужбовець звернувся лише 05 січня 2021 року, тобто майже через рік після отримання належних йому при звільненні коштів, враховуючи викладене відповідач просить, залишити без розгляду позовну заяву позивача.

Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Таким чином, розгляд заяви про застосування позовної давності за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є загальною нормою, яка визначає строк звернення до суду і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є спеціальною нормою у розв`язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.

Водночас частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є загальною нормою у розв`язанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.

У зазначених положеннях Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Так, статтею 233 КЗпП України визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Зокрема, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1 ст.233). Разом із цим частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237 1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Як вказано у позовній заяві, що 02.03.2020 року він був звільнений з військової служби у запас та знятий з усіх видів грошового забезпечення, проте відповідачем не було нараховано та невиплачена індексація грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 01.03.2018.

26 серпня 2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив позовну заяву позивача (справа №160/4809/20), рішення набрало законної сили та виконано у добровільному порядку, 25 листопада 2020 року отримав на картковий рахунок грошові кошти за індексацію у розмірі 3951,93 грн.

Суд зазначає, що до позовної заяви позивачем було надано виписку про надходження коштів на рахунок , згідно якої фактичний розрахунок із позивачем був здійснений 25.11.2020 року.

З вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 05 січня 2021 року, що підтверджується конвертом наявним в матеріалах справи.

Отже, з урахуванням наведених висновків, позивачем не був пропущений строк звернення до суду, встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача про застосування процесуальних строків.

Керуючись ст. ст. 122, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача про застосування процесуальних строків відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.

Суддя Н.В. Боженко