Рішення № 95203739, 26.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Справа № 160/15483/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1964, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2020 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії військової частини А1964 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 01 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації - січень 2008 року; визнати протиправними дії військової частини А1964 щодо невключення індексації в довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати військову частину А1964 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 01 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року та компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01 січня 2016 року до 01 лютого 2018 року однією сумою; зобов`язати військову частину А1964 скласти та подати нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

05.01.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог по справі № 160/15483/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в якій позивач просить також визнати протиправними дії військової частини А1964 щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації, яку позивач отримував під час проходження військової служби та здійснення виплати суми перерахунку; зобов`язати військову частину А1964 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації, яку позивач отримував під час проходження військової служби та здійснення виплати суми перерахунку; визнати протиправними дії військової частини А1964 щодо не проведення своєчасного розрахунку ОСОБА_1 при звільненні; зобов`язати військову частину А1964 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 03 серпня 2020 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що він проходив військову службу у Військовій частині А1964, однак у період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, яка є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Водночас, відмова в перерахунку та доплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної індексації грошового забезпечення порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Також позивач вважає, що відповідач повинен був виплатити в день звільнення всі належні суми. Натомість розрахунок проведено з запізненням на 40 днів, а отже відповідач повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку з 03.08.2020 року.

Заперечуючи проти позовної заяви, відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

У відзиві відповідач вказав, що оскільки у межах наявного фінансового ресурсу можливості здійснити виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було, крім того, Порядок № 1078 не передбачає механізму нарахування та виплати індексації за попередні роки. Також, відповідач зазначив, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

19.01.2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій підтримано позицію викладену в позовній заяві.

Третьою особою письмових пояснень надано не було.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу командира військової частини А 1964 (по стройовій частини) № 165 від 31.07.2020 року майора ОСОБА_1 начальника інженерної служби (23 тарифний розряд), відповідно до п.2 ч.5 статті ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", звільненого наказом командира військової частини (по особовому складу) від 17.07. 2020 року № 199 з військової служби у запас за пунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту), вважати, що 02 серпня 2020 року справи та посаду здав.

З 02 серпня 2020 року позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовій облік до Новомосковського ОМТЦК та СП Дніпропетровської області.

Відповідно витягу з наказу №165 від 31.07.2020 року ОСОБА_1 здійснено наступні виплати за період з 01 по 02 серпня 2020 року:

надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % до посадового складу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років у залежності від складення та важливості виконуваних обов`язків;

щомісячну премію відповідно його особистого внеску у загальні результати служби у розмірі 35 % посадового окладу;

грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % грошового забезпечення за кожний повний послужний рік, з розрахунку за повні 26 років військової служби;

надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% до посадового окладу;

грошову компенсацію взамін вартості предметів обмундирування в сумі: 68 983, 59 грн.;

матеріальну допомогу за 2020 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1 340 грн.;

індексацію з 01 по 02 серпня 2020 року відповідно до постанови КУ від 17.07.2003 року № 1078;

відповідно до абз.3 п.14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплачено грошову компенсацію за 84 дні невикористаної додаткової відпустки як учасники бойових дій за 2015-2020 роки.

Постійним службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України забезпечений.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 виданим у листопаді 2015 року, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

31.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Командира військової частини А 1964 з заявою, в якій просив провести обчислення та виплату індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ України від 17.07.2003 року № 1079 за період з 01 січня 2016 року по 02 серпня 2020 року; здійснити внесення змін до грошового атестату, та довідки про розміри додаткових видів грошового забезпечення; вказані зміни надати до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України для складання довідки для обчислення пенсії пенсійним фондом.

Листом від 20.11.2020 року № 2172 військовою частиною А 1964 надано відповідь, в якій повідомлено, що правових підстав для перерахунку забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 серпня 2020 року за займаною посадою та внесення змін до грошового атестату, та довідки про розміри додаткових видів грошового забезпечення у військової частини немає. Крім того, зазначено, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 № 13700/3 та від 08.08.2017 № 78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не має. У межах наявного фінансового ресурсу можливості нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерства оборони не було.

24.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Командира військової частини А 1964 з заявою, в якій просив повідомити, чи була включена індексація в щомісячні види грошового забезпечення для виплати його одноразової грошової допомоги у разі звільнення, у разі не включення просив, провести перерахунок та виплату допомоги з урахуванням щомісячної індексації, яка нараховувалась на день звільнення.

24.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Командира військової частини А 1964 з запитом, в якому просив повідомити, коли та в яких сумах було проведено остаточний розрахунок з ним по звільненні, з наданням копій платіжних документів на підтвердження.

Листом від 22.12.2020 року № 2443 військовою частиною А 1964 надано відповідь, в якій повідомлено, що наказом командира від 31.07.2020 року № 165 з 02.08.2020 року ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини. Розрахунок проведено по 28 липня 2020 року, оскільки контракт який був укладений на 6 років закінчився 26.06.2020 року .Згідно книги обліку тимчасово відсутніх військової частини А 1964, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 18.06.2020 року по 07.07.2020 року, та з 07.07.2020 року по 28.07.2020 року, грошове забезпечення було нараховано по день виключення зі стаціонарного лікування військової частини А 1615. При звільненні на картковий рахунок була перерахована сума 282 849, 13 грн. (відомості зарахування коштів від 05.08.2020 року та витяг із розрахунково-платіжної відомості, який додається), 15 981, 31 грн. (відомості зарахування коштів від 11.09.2020 року, додається). Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби була нарахована згідно наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 (зі змінами), з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою. Тому індексація в щомісячні види грошового забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не включалася та підстав для перерахунку немає.

22.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Командира військової частини А 1964 з заявою, в якій просив виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 03.08.2020 року по 11.09.2020 року.

Листом від 30.12.2020 року № 2443 військовою частиною А 1964 надано відповідь, в якій повідомлено, що заявка на виплату належного грошового забезпечення при звільненні була направлена до вищого довольчого органу за вих.№ 1311 від 17.07.2020 року. На момент звільнення військову частину А 1964 не було профінансовано по даній статті відставки. По надходженню коштів на реєстраційний рахунок військової частини, вище зазначену виплату буде перераховано на картковий рахунок.

Крім того, відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, військовослужбовець до проведення з ним усіх розрахунків, не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. До дати виключення зі списків особового складу частини рапорту з вимогою продовжити час проходження служби до повного розрахунку ОСОБА_1 подано не було.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі також - Закон України №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі також - Закон України №1282-XII) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону України №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно статті 6 Закону України №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 №1078 (надалі також - Порядок №1078), згідно з пунктом 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру знеціненого грошового забезпечення.

Вказана правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 (справа №638/9697/17).

Як слідує з матеріалів справи, позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.02.2018 року відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась.

За таких обставин дії відповідача, щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вищевказаний період є протиправними.

Окрім цього, згідно Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягає також грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене суд приходить висновку, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.02.2018 року.

Оскільки судом встановлено, що при невиплаті індексації заробітної плати за період з 01.01.2016 по 01.02.2018 року відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, суд приходить висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Щодо вимоги позивача про виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця для розрахунку, суд звертає увагу позивача на те, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватися позивачу, належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні таких сум, а тому вимога позивача в частині зобов`язання відповідача встановити базовий місяць для обчислення індексації не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, в той час як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

Щодо вимоги про перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації, суд враховує наступне.

Згідно частини 3 статті 9 Закону України № 2011, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 820/5286/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88305272).

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно не здійснено новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації, яку позивач мав отримати за час проходження військової служби.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку з 03.08.2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) даний кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час, такі питання врегульовані КЗпП України.

Так, відповідно до ст. 43 КЗпП України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 вказаної Конвенції встановлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 ст. 116 КЗпП України визначено, що у разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 31.10.2019 року по справі № 825/598/17, від 31.10.2019 року по справі № 2340/4192/18.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п. 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

У даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку з ним.

Разом з тим, аналізуючи вищезгадані норми матеріального права, Верховний Суд у постанові від 15.09.2015 року по справі № 21-1765а15 прийшов до висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.

При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 року у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Як встановлено судом, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації, а також не було виплачено у повному обсязі індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 01 лютого 2018 року.

Разом з цим, остаточний розрахунок з позивачем на час розгляду даної справи проведено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що належим способом захисту прав позивача буде зобов`язання Військової частини А1302 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку.

Одночасно, суд вважає, що відповідачем протиправно не проведено своєчасного остаточного розрахунку з позивачем при звільненні.

Окрім того, оскільки відповідачем під час звільнення позивача не були враховані всі складові грошового забезпечення, то суд вважає за необхідне задовольнити вимогу щодо зобов`язання військової частини А1964 скласти та подати нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню судом.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини А 1964 (51270, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Гвардійське, ЄДРПОУ 08153571), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А1964 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року.

Визнати протиправними дії Військової частини А1964 щодо невключення індексації в довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину А1964 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року та компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01.01.201 року по 01.02.2018 року.

Визнати протиправними дії Військової частини А1964 щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації, яку позивач отримував під час проходження військової служби та здійснення виплати суми перерахунку.

Зобов`язати Військову частину А1964 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації, яку позивач отримував під час проходження військової служби та здійснення виплати суми перерахунку.

Визнати протиправними дії Військової частини А1964 щодо не проведення своєчасного розрахунку ОСОБА_1 при звільненні.

Зобов`язати військову частину А1964 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 03 серпня 2020 року.

Зобов`язати Військову частину А1964 скласти та подати нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська