Рішення № 95203734, 29.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Справа № 160/10579/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просять:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за № 1058-ІУ ОСОБА_1 , про яке повідомлено у листі від 23.07.2020 за № 0400-0305-8/59449;

- визнати за ОСОБА_1 право на призначення пенсії за п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за № 1058-ІУ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07. 2020 року про призначення пенсії за віком за п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за № 1058-ІУ відповідно до вимог ч.5 ст.45 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за № 1058-ІУ та призначити ОСОБА_1 пенсію за п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за № 1058-ІУ та вимог ч.5 ст.45 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за № 1058-ІУ з 07.04.2020 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 07.07.2020 вона звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 та пакетом документів, однак відповідач відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за відсутності досягнення необхідного віку. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки при прийнятті спірного рішення відповідачем на враховано рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-Р/2020.

Не погодившись з відмовою позивач звернулась до суду з адміністративним позовом та просила задовольнити його у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано всі докази, на підставі яких позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

05 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у справі № 160/10579/20 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області разом з належним чином завіреною копією пенсійної справи ОСОБА_1 .

Представник відповідача у відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у спосіб та у межах повноважень, визначених чинним законодавством. Зазначив про пріоритетність норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при розгляді заяви позивачки.

19.10.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив в якому позивач просила врахувати відповідь на відзив при винесенні рішення судом у даній справі.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України)

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку із тим, що в період, що припадав на час розгляду справи суддя Тулянцева І.В. знаходилась у щорічній відпустці та на лікарняному, рішення ухвалено 29.12.2020 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 07 липня 2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії відповідно до Списку №1 по досягненню 45 річного віку.

Відповідач листом за вих. № 0400-0305-8/59449 від 23.07.2020 повідомив позивача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, а саме - досягнення 50 - ти річного віку. Також відповідачем зазначено, що страховий стаж позивачки складає 25 років 11 місяців 24 дні, в тому числі, за Списком № 1 - 15 років 10 місяців 24 дні. На момент звернення за призначенням пенсії її вік склав 45 років, а отже права на пенсію, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на 07.07.2020 року, позивачка не набула.

Вважаючи протиправною відмову у призначенні пенсії позивач звернулась до суду із даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесення рішення по справі виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Так, відповідно до пункту 2 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (в редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому, згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ, набрання чинності з 01.04.2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений пунктом «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок було збільшено із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року, набували право на пенсію по досягненню 50 років.

Згідно з п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (Закон №1058), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII (Закон №2148) який набрав чинності 11.10.2017 року, було доповнено текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, ст. 114, згідно з частиною 1 якої, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Так, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема: 50 - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Таке правове регулювання існувало до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до п. 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до прийняття Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Таким чином, вимоги вказаних законів містять розбіжність відносно позивачки щодо вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до прийняття Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 50 років за ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При вирішенні цього спору, суд враховує принцип адміністративного судочинства - верховенство права, відповідно до якого, згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України, саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви № 846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є «практичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява № 31443/96, пункт 115).

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, зокрема пункт «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для вказаних осіб підхід.

Тобто, у розглядуваній справі, до спірних правовідносин, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивачки, а саме пункт «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відтак, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Із матеріалів справи встановлено, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (07.07.2020), позивачці виповнилось 45 років 5 місяців 25 днів.

При цьому, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії від 23.07.2020 року зазначило, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на 07.07.2020 року складає 25 років 11 місяців 08 днів, в тому числі стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, становить 15 років 10 місяців 24 дні.

Наявність страхового та спеціального стажу роботи позивача не є предметом даного спору.

Згідно матеріалів пенсійної справи позивачки, пенсійним органом було здійснено розрахунок загального (страхового) стажу та стажу роботи за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до якого станом на 01.04.2015 року позивачка мала пільговий стаж за Списком № 1, що перевищував 7 років 6 місяців.

Отже, позивачка, яка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (07.07.2020), досягла віку 45 років, мала страховий стаж 25 років 11 місяців 08 днів, в тому числі - стаж роботи за Списком №1 - 15 років 10 місяців 24 днів, тобто, мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 ОСОБА_1 , про яке повідомлено у листі від 23.07.2020 за № 0400-0305-8/59449, є протиправним, а позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки до спірних відносин повинні застосовуватись норми саме Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 право на призначення пенсії за п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за № 1058-ІУ, оскільки вважає, що скасування рішення про відмову у призначенні пенсії є належним способом захисту прав та інтересів позивачки у спірних відносинах.

Стосовно обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 07.07.2020 року про призначення пенсії на підставі п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за № 1058-ІУ з 07.04.2020 року, суд зазначає наступне.

По - перше, суд вважає, що позивачем допущено технічну описку щодо часу з якого повинна бути призначена пенсія - 07.04.2020 року, оскільки із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу 07.07.2020 року, тобто, саме цю дату суд розглядає в контексті спірних відносин.

По - друге, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачкою до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії від 07.07.2020 року, були подані всі необхідні документи, що підтверджують її право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Спір щодо розміру загального та пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 1, між сторонами відсутній. Відповідачем вважається підтвердженим пільговий стаж позивачки за Списком № 1 - 15 років 10 місяців 24 дні, що є підставою для призначення пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з метою всебічного захисту прав та інтересів позивачки та для необхідності відновлення порушених прав позивачки, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 07.07.2020 року.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та прийнятих рішень у спірних відносинах. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за № 1058-ІV ОСОБА_1 , оформлене листом від 23.07.2020 за № 0400-0305-8/59449.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, з 07.07.2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева