Рішення № 95203728, 08.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Справа № 160/12433/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років, врахувавши розрахунок вислуги років для перерахунку пенсії у пільговому обчисленні 33 років 06 місяців 19 днів; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років, врахувавши розрахунок вислуги років для перерахунку пенсії у пільговому обчисленні 33 років 06 місяців 19 днів та з дня призначення пенсії за вислугу років виплатити йому різницю недоплаченого пенсійного забезпечення внаслідок неправильного обчислення вислуги років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 02.06.2017 року наказом № 88/ОС-17 був звільнений у запас Збройних Сил України (за власним бажанням) з посади начальника відділу охорони Державної установи «Бердянська виправна колонія (№77)». У вказаному наказі вислуга років на день звільнення складає військова служба: 19 років 08 місяців 12 днів; цивільний стаж: 07 років 10 місяців 22 дні; загальний трудовий стаж 27 років 07 місяців 04 дні, однак не вказано вислугу років у пільговому обчисленні. Так, Державною установою «Бердянська виправна колонія №77» було складено та надано відповідачу для перерахунку пенсії розрахунок вислуги років у календарному та пільговому обчисленні. 19.02.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, враховуючи розрахунок вислуги років у пільговому обчисленні 33 роки 06 місяців 19 днів. Однак, на сьогоднішній день відповідач перерахунок пенсії не здійснив, та відповіді не надав. З огляду на викладене, позивач вважає, протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку враховуючи вислугу років у пільговому обчисленні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 року відкрито провадження у справі №160/12433/20 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

06.11.2020 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечував проти задоволення позовних вимог з таких підстав. Так, позивач 02.06.2017 року був звільнений з посади начальника відділу охорони державної установи «Бердянська виправна колонія № 77» у зв`язку з чим та на підставі особистої заяви з 03.06.2017 року йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262 в розмірі 52 % суми грошового забезпечення з урахуванням 27 років згідно Розрахунку вислуги років для призначення пенсії, виданої Державною установою «Бердянська виправна колонія № 77». Так, до загального трудового стажу входив страховий стаж в кількості 07 років 10 місяців 22 дні та стаж військової служби у кількості 19 років 08 місяців 12 дні. При цьому, в розрахунку вислуги років від 27.12.2019 року, виданого Державною установою «Бердянська виправна колонія № 77» знову ж зазначена служба у календарному обчисленні в кількості 19 років 08 місяців 12 днів. Інші розрахунки, які б змінювали вислугу років позивача у календарному обчисленні відповідачу не були надані.

16.11.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій він підтримав позицію викладену в позовній заяві.

Розглянувши подані сторонами письмові докази, всебічно і повно, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-099109) начальника відділу охорони державної установи «Бердянська виправна колонія (№ 77)» 02 червня 2017 року, на підставі наказу від 02.06.2017 № 88/ОС-17 звільнено зі служби, на підставі п. 7 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

03.06.2017 року позивачеві було призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 52% грошового забезпечення враховуючи вислугу років 27 років (19 календ.).

Розрахунок пенсії було здійснено на підставі довідки від 02 червня 2017 року, виданої Державною установою «Бердянська виправна колонія №77», за якою вислуга років позивача на день звільнення становить: військова служба: 19 років 08 місяців 12 днів; цивільний стаж: 07 років 10 місяців 22 дні; загальний трудовий стаж: 27 років 07 місяців 04 дні.

27.12.2019 року Бердянською виправною колонією №77 було надано уточнений розрахунок вислуги років для перерахунку пенсії позивача.

Зі змісту розрахунку від 27.12.2019 року складеного Державною установою «Бердянська виправна колонія (№ 77)» наданого для перерахунку пенсії підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 вбачається, що військова служба: у календарному обчисленні складає 19 років 08 місяців 12 днів; у пільговому обчисленні 25 років 07 місяців 27 днів. Цивільний стаж складає 07 років 10 місяців 22 дні; загальний трудовий стаж: у календарному обчисленні 27 років 07місяців 04 днів; у пільговому обчисленні 33 років 06 місяців 19 днів.

15.01.2020 року Державною установою «Бердянська виправна колонія №77» було направлено довідку від 27.12.2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для проведення перерахунку пенсії позивача.

19.02.2020 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років, надавши до неї довідку від 27.12.2019 року.

Проте, листом від 28.02.2020 за вих. № 129-1311/О-02/8-0800/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки календарна вислуга років на день звільнення становила 19 років 09 місяців та 23 дні. В наданій довідці від 27.12.2019 року зазначена служба у календарному обчисленні 19 років 8 місяців 12 днів. Оскільки інших розрахунків, які б змінювали вислугу років, до управління не надходило, відсутні підстави для перерахунку пенсії.

Не отримавши відповіді на свою заяву про перерахунок пенсії та вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Згідно пункту «б» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону №2262, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 17-1 цього Закону, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок прийнято постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393.

Так, відповідно «Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів, зокрема час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

В свою чергу відповідно частини 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, що передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації права на призначення різних видів пенсій і основним актом, на підставі чого здійснюється таке регулювання є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і повинно пов`язуватися не з категорією працівників, а зі спеціальним статусом, якого особа набула після проходження військової служби у визначений період часу, і така можливість передбачена постановою КМУ № 393.

Таким чином, судом встановлено, що окрім актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті акти, що передбачають пільгове обчислення періоду проходження військової служби для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення різних видів пенсій.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 р. по справі № 750/9775/16-а.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років, отримавши розрахунок від 27.12.2019 року з пільговим обрахуванням стажу, діяв не у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на встановлену під час розгляду справи протиправну відмову Пенсійного органу у перерахунку пенсії, з метою відновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років, врахувавши розрахунок вислуги років для перерахунку пенсії у пільговому обчисленні 33 років 06 місяців 19 днів та з дня призначення пенсії за вислугу років виплатити йому різницю недоплаченого пенсійного забезпечення.

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення адміністративного позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат, а саме, судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , кнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б, ЄДРПОУ 204900112) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_1 у перерахунку його пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років, врахувавши розрахунок вислуги років для перерахунку пенсії у пільговому обчисленні 33 роки 06 місяців 19 днів з дня призначення пенсії за вислугу років та виплатити йому різницю недоотриманого пенсійного забезпечення, враховуючи сплачені суми.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська