Рішення № 95203726, 01.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року Справа № 160/12097/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа: ОСОБА_2 , в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову ВП №51490676 від 27.09.2019 року, винесену начальником Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Ляшенко Юрієм Юрійовичем , про накладення штрафу у розмірі 49553,84 грн..

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27.09.2019 року відповідачем була винесена постанова ВП № 51490676, згідно якої на нього був накладений штраф на користь держави у розмірі 49553,84 грн., за наявності заборгованості зі сплати аліментів перед ОСОБА_2 , на суму, що перевищує суму платежів понад 36 місяців та станом на 22.09.2019 року становить 99 107,68 грн.

Позивач не погоджується із вказаною постановою, оскільки обставини її винесення виникли до того, як було прийнято Закон України від 03.07.2018 №2475-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».

Також позивач зазначив, що відповідачем порушено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, оскільки відповідач жодного разу не повідомляв позивача про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, однак, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На адресу третьої особи була направлена ухвала про відкриття провадження у справі, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою відділення Укрпошти «За закінченням терміну зберігання».

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Так, судом встановлено, що 27.09.2019 року, начальником відділу Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ляшенком Юрієм Юрійовичем, була винесена постанова ВП № 51490676.

Згідно вказаної постанови на позивача (боржника) накладено штраф на користь держави у розмірі 49553,84 грн. за заборгованість зі сплати аліментів, що перевищує суму платежів понад 36 місяців та станом на 22.09.2019 р. становить 99 107,68 грн.

Постанова винесена на виконання виконавчого листа №2-766/03 виданого 16.12.2003 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про щомісячне стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімума доходів громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 3 вказаної статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

28.08.2018 року набрав чинності Закон України від 03.07.2018 №2475-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».

Крім іншого, Законом № 2475-УІІІ стаття 71 Закону №1404-VІІІ була доповнена частиною 14 наступного змісту:

«За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

Однак, суд враховує, що до 28.08.2018 року стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості в залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.

Отже, заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась до 28.08.2018 року та становила відповідну суму, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена частиною 14 статті 71 Закону, введена лише з 28.08.2018 року.

При цьому, статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно- правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оскільки заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась з 2003 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", введена лише з 28 серпня 2018 року, то з урахуванням ст. 58 Конституції України на позивача не може бути накладено штраф з розрахунку всієї суми заборгованості.

Також суд враховує, що згідно з пунктом 4 розділу XVI Особливості виконання рішень про стягнення аліментів Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувана і боржника.

Однак, як зазначає позивач, відповідач жодного разу не повідомляв позивача про наявність у останнього заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності застосування до ОСОБА_1 штрафу у розмірі 50% із суми заборгованості зі сплати аліментів, а тому спірна постанова про стягнення штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України суд також вважає за необхідне присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП №51490676 від 27.09.2019 року, винесену начальником Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ляшенко Юрієм Юрійовичем про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 49 553,84 грн.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник