Рішення № 95203541, 26.02.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/17513/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» до Поліської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» (далі – ТзОВ «Дім Кераміки ТД», позивач) звернулося з позовом до Поліської митниці Державної митної служби України (далі – Поліська митниця Держмитслужби, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 23.09.2020 № 204120/2020/000300/2, від 06.10.2020 № 204120/2020/000329/2, від 06.10.2020 № 204120/2020/000340/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем укладено контракт на основі якого було придбано плитку керамічну, а також рекламні демонстраційні панелі з плиткою та подано до Поліської митниці Держмитслужби відповідні митні декларації.

Однак, Поліською митницею Держмитслужби були прийняті рішення про коригування митної вартості від 23.09.2020 № 204120/2020/000300/2, від 06.10.2020 № 204120/2020/000329/2, від 06.10.2020 № 204120/2020/000340/1.

Позивач не погоджується з даними рішеннями, оскільки декларантом було надано митному органу всі витребувані ним документи, які цілком та повністю підтверджують заявлену декларантом митну вартість. Проте, митним органом було проігноровано всі зазначені докази та прийнято незаконні та необґрунтовані рішення. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не зазначено, чому вказані документи, подані до митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості товару. У свою чергу, приписи Митного кодексу України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Представник позивача вказує, що митний орган ігнорує митні декларації №209170/2020/064859 від 08.09.2020, №204120/2020/075940 від 28.08.2020, де ТзОВ “Дім Кераміки ТД” на цих же умовах поставки у цього ж постачальника купувався та розмитнювався аналогічний товар та був розмитнений митним органом за ціною угоди, тобто за першим методом без будь-яких зауважень митного органу із цінами ідентичними тим, які відображені у теперішніх деклараціях. Однак, незважаючи на те що ТзОВ “Дім Кераміки ТД” звертало увагу митного органу на такі декларації при митному оформленні, митним органом не тільки було проігноровано вказані декларації із аналогічним товаром, а також не було її використано для застосування попередніх до резервного методу (щодо аналогічних, подібних товарів), а також не було використано як джерело інформації. Так само було проігноровано висновок експерта ТПП про підтвердження вартості задекларованого товару.

Представник позивача зазначає, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. У свою чергу, рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містить. Взагалі, в оскаржуваних рішеннях не вказано жодного джерела інформації, а також всупереч вказаній нормі в рішеннях відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості, а також такий розрахунок всупереч статті 55 МК України не був наданий декларанту на його письмову вимогу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, оскільки за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, поданих до митного оформлення, в наданих документах було встановлено розбіжності. Декларанту було запропоновано надати виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларант надав висновок № В-999 від 29.09.2020, однак у висновку експерта відсутнє детальне дослідження вартості поданого товару, лише підтвердження фактурної вартості поданих документів. Декларант надав виписку вих. №03.24/09 від 24.09.2020, однак подані відомості про складову ціни стосується загальної інформації за 1 кв. м. і не можна ідентифікувати з товаром відповідних артикулів, зазначених в інвойсі. Крім того, позивачем було надано висновок № В-983 від 21.09.2020, однак у висновку експерта відсутнє детальне дослідження вартості поданого товару, лише підтвердження фактурної вартості поданих документів. Також, декларант надав виписку вих. №03.16/09 від 16.09.2020, однак подані відомості про складову ціни стосується загальної інформації за 1 кв. м. і не можна ідентифікувати з товаром відповідних артикулів, зазначених в інвойсі.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці. Митну вартість імпортованого товару по МД № UA204120/2020/094105 визначено на основі раніше визнаних вартостей - МД від 30.08.2020 №UA209170/2020/061373, від 26.08.2020 №UA209170/2020/060859; по МД № UA204120/2020/094106 визначено на основі раніше визнаних вартостей – МД від 25.09.2020 №UA305060/2020/011426, від 14.09.2020 №UA209140/2020/084491; по МД № UA204120/2020/087987 визначено на основі раніше визнаних митницею рівнів митних вартостей з розрахунку – 0,68 USD/кг.

З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що митним органом у відзиві на позовну заяву не спростовано жодного факту викладеного у позовній заяві. Із оскаржуваних рішень не вбачається жодних розбіжностей в документах, поданих до митного оформлення. У відзиві на позов наводиться лише одна підстава для прийняття оскаржуваних рішень – це ненадання належного доказу про витрати на транспортування, при цьому митний орган вважає довідку про транспортні витрати подану декларантом під час митного оформлення неналежним доказом. Така позиція митного органу є безпідставною та незаконною. Так, представник позивача вказує на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також вказує, що декларантом було надано митному органу всі витребувані ним документи, які цілком та повністю підтверджують заявлену декларантом митну вартість. Однак, незважаючи на вищевикладене, митним органом було повністю проігноровано всі зазначені докази та прийнято незаконні та необґрунтовані рішення, в яких відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості, а також такий розрахунок в супереч статті 55 МК не був наданий декларанту на його письмову вимогу.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 01.10.2020 між LASSELSBERGER, s.r.o. (Чеськa республіка) та ТзОВ “Дім Кераміки ТД” було укладено договір поставки №LB/DK-2020 від 01.01.2020, на основі якого було придбано плитку керамічну.

21.09.2020 декларантом позивача було подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію типу №UA204120/2020/087987 та пакет документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: плитка керамічна неглазурована для підлоги та стін без зображень з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас. %: арт. CETR.DAR63723.RA01 EXTRA світло-сіра 60 х 60 rect. 598 х 598 х 10 мм - 302,40 м. кв. арт. CETR.DARSE723.NEK2 EXTRA світло-сіра 30 х 60 rect. 298 х 298 х 10 мм – 216.0 м. кв. арт. CQUA.DAK63738.NE02 QARSIT темно-сіра 60 х 60 rect. 598 х 598 х 10 мм – 172,80 м. кв. арт. CBET.DAK63791.NE02 BETONICO сіра 60 х 60 rect. 598 х 598 х 10 мм – 69,12 м. кв. арт. CETR.DAR63725. NE02 EXTRA чорна 60 х 60 rect. 598 х 598 х 10 мм – 103,68 м. кв. арт. CETR.DAR63725. NE02 EXTRA чорна 60 х 60 rect. 598 х 598 х 10 мм – 138,24 м. кв. Виробник - LASSELSBERGER s.r.o. Торговельна марка – RAKO. Митну вартість зазначеного товару визначено за основним методом, при чому фактурну вартість зазначено у розмірі 5404,6600 USD, а загальну митну вартість у розмірі 6007,3700 USD, що згідно курсу становить 169443,3000 грн.

Однак, 23.09.2020 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №UА204120/2020/000300/2.

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що “митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку розбіжностями: 1) згідно з пунктом 2.2 контракту LB/DK-2020 від 01.01.2020 ціни на кожен вид товару вказуються в інвойсах, однак їх не можливо ідентифікувати саме з поданою комерційною пропозицією виробника, виходячи з якісних характеристик товару; 2) наданий декларантом документ під кодом 3000 (комерційна пропозиція виробника товарів) не містить терміну дії та стосується не для широкого кола осіб; 3) додатково наданий експертний висновок ТПП №В-988 від 23.09.2020 носить інформаційний характер, оскільки ґрунтується на поданих документах.

Відмовою в наданні додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 MK України та у відповідності до частини п`ятої статті 54 МК України, де зазначено, що при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 VII ГАТТ/СОТ від 1994 року, про що надісланий лист від 23.09.2020.

Митниця також володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів: MД від 19.08.2020 №UA305160/2020/42212 (0,68 USD/кг).

Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних митницею, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) переклад митної декларації країни відправлення.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці. Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних вартостей - МД №UA204120/2020/087987 0,68 USD/кг; ). Числове значення митної вартості товару становить 419637,5081 грн. (14877,65 USD)”.

Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01494. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідність до рішення про визначення митної вартості товарів від 23.09.2020 №UA204120/2020/000300/2.

Крім того, 06.10.2020 декларантом позивача було подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію №UA204120/2020/094105 та пакет документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: 1. Плитка керамічна неглазурована для підлоги та стін без зображень з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас.%: арт. CETR.DAR63725. NE02 EXTRA чорна 60 х 60 rect. 598 х 598 х 10 – 68,12 м.кв, арт. CETR.DAR63724. NE02 EXTRA темно-сіра 60 х 60 rect. 598 х 598 х 10 – 414,72 м.кв, арт. CALB.DAP63733 NE02 ALBA сіра 60 х 60 lapp. 598 х 598 х 10 – 69,120 м.кв., арт. CBAS.DAK63432. NE02 BASE світла сіра 60 х 60 rect. 598 х 598 х 10 – 138,24 м.кв., арт. CBAS.DAK63433. NE02 BASE чорна 60 х 60 rect. 598 х 598 х 10 – 69,12 м.кв. Виробник - LASSELSBERGER s.r.o. Торговельна марка – RAKO.

2. Плитка керамічна неглазурована для підлоги та стін без зображень з коефіцієнтом поглинання води понад 10 мас.%: арт. COBJ.WAA1N000. NE02 COLOR ONE біла gls 20 х 20 198 х 198 х 6,5мм – 252,0 м.кв, арт. CUPP.WADMB512.RA01UP multicolored dekor 20х40 198 х 398 х7мм – 3,2 м.кв, арт. CUPP.WADMB511.RA01UP dark blue 20 х 40 198 х 398 х 7 мм – 9,6 м.кв, арт. CUPP.WADMB510.RA01UP слонова кістка 20 х 40 198 х 398 х 7 мм – 16,0 м.кв, арт. CUPP.WR3V4511.RAK1UP темно-синя relif 30х60 rect. 598 х 298 х 10мм – 1,08 м.кв, арт. CUPP.WR3V4000. RAK1UP біла relif 30х60 rect. 598 х 298 х 10мм – 1,08 м.кв. Виробник - LASSELSBERGER s.r.o. Торговельна марка – RAKO.

Митну вартість товару №1 визначено за основним методом, при чому фактурну вартість зазначено у розмірі 2956,9500 USD, а загальну митну вартість у розмірі 3425,1200 USD, що згідно курсу становить 97276,5000 грн.,

Митну вартість товару №2 визначено за основним методом, при чому фактурну вартість зазначено у розмірі 689,7200 USD, а загальну митну вартість у розмірі 779,6300 USD, що згідно курсу становить 22142,2100 грн.,

Однак, 06.10.2020 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №UА204120/2020/000329/2.

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що “митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки не подано у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України та відповідно до частини 5 статті 54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, в поданих до митного оформлення за митною декларацією № UA204120/2020/094105 (довідковий номер 5726) документах було встановлено розбіжності та неточності, зокрема, для підтвердження витрат, понесених на транспортування товарів до митного кордону України подано довідку від 01.10.2020 б/н. Відповідно до статті 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З огляду на те, що довідка про витрати на транспортування до первинних документів не належить, числове значення витрат на транспортування не підтверджено документально.

Митниця володіє ціновою інформацією щодо вартості подібних товарів, митну вартість яких раніше визнано митними органами: товар № 1 - МД від 30.08.2020 №UA209170/2020/061373 рівень митної вартості - 0.67 дол. США/кг; товар № 2 - МД від 26.08.2020 №UA209170/2020/060859 - рівень митної вартості становить 0.67 дол. США/кг.

Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних митницею, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) платіжні документи щодо сплати вартості товарів покупцеві, які дають можливість ідентифікувати розрахунки за товари, подані до митного оформлення; 5) інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до частини 6 статті 53 МК України.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.

Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей: товар № 1 (МД від 30.08.2020 №UА209170/2020/061373) числове значення митної вартості товару №1 у валюті фактури за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення становить 11123,48 дол. США та в національній валюті України - 315916,89 грн., рівень митної вартості товару становить 0.67 дол. США/кг. Товар № 2 (МД від 26.08.2020 №UA209170/2020/060859) числове значення митної вартості товару №1 у валюті фактури за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення становить 2151,06 дол. США та в національній валюті України - 61092,09 грн., рівень митної вартості товару становить 0.67 дол. США/кг».

Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01607. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідність до рішення про визначення митної вартості товарів від 06.10.2020 №UA204120/2020/000329/2.

Крім цього, 06.10.2020 декларантом позивача було подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію №UA204120/2020/094106 та пакет документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: 1. Рекламні зразки: рекламні демонстраційні панелі з плиткою – 34 шт., розміри 200х100. Виробник - LASSELSBERGER s.r.o. Торговельна марка – RAKO.

2. Рекламні зразки: Стенд металевий демонстраційний без плитки – 1 шт., розміри 1660х600х1260 мм. Виробник - LASSELSBERGER s.r.o. Торговельна марка – RAKO.

Митну вартість товару №1 визначено за основним методом, при чому фактурну вартість зазначено у розмірі 306,0000 USD, а загальну митну вартість у розмірі 343,9100 USD, що згідно курсу становить 9767,3500 грн.

Митну вартість товару №2 визначено за основним методом, при чому фактурну вартість зазначено у розмірі 9,0000 USD, а загальну митну вартість у розмірі 11,5800 USD, що згідно курсу становить 328,9300 грн.

Однак, 06.10.2020 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №UА204120/2020/000340/1.

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що «митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки декларантом не подано у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 МК України та у відповідності до частини 5 статті 54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією № UA204120/2020/094106 (довідковий номер 5727) документах було встановлено розбіжності та неточності, зокрема, для підтвердження витрат понесених на транспортування товарів до митного кордону України подано довідку від 01.10.2020 б/н. Відповідно до статті 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З огляду на те, що довідка про витрати на транспортування до первинних документів не належить, числове значення витрат на транспортування не підтверджено документально.

Митниця володіє ціновою інформацією щодо вартості подібних товарів, митну вартість яких раніше визнано митними органами: Товар № 1 - МД від 25.09.2020 №UA305060/2020/011426 рівень митної вартості (далі - РМВ) 1,35 дол. США/кг ;

Товар № 2 - МД від 14.09.2020 №UA209140/2020/084491 РМВ 4,81 дол. США/кг.

Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних митницею, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товарів; 2) прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) у разі здійснення оплати - платіжні документи щодо сплати вартості товарів покупцеві, які дають можливість ідентифікувати розрахунки за товари, подані до митного оформлення; 5) інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до частини 6 статті 53 МК України.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документальне підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці. Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей.

Товар № 1 (МД від 25.09.2020 №UА305060/2020/011426) числове значення митної вартості товару №1 у валюті фактури за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення становить 1613,25 дол. США та в національній валюті України-45817,75 грн., рівень митної вартості товару становить 1,35 дол. США/кг$

Товар № 2 (МД від 14.09.2020 №UA209140/2020/084491) числове значення митної вартості товару №1 у валюті фактури за-курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення становить 336,70 дол. США та в національній валюті України - 9562,58 грн., рівень митної вартості товару становить 4,81 дол. США/кг

Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01609. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідність до рішення про визначення митної вартості товарів від 06.10.2020 №UA204120/2020/000340/1.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме: плитка керамічна неглазурована для підлоги та стін без зображень, рекламні зразки та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Так, до митної декларації №UA204120/2020/087987 від 23.09.2020 декларантом було додано, зокрема: рахунок-фактура від 15.09.2020 №283027741 (а.с.54), міжнародна товарно-транспортна накладна CZ D3812368 (а.с. 55), митна декларація країни відправлення 20 CZ61000028PDIRY1 від 18.09.2020 (а.с.56), рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.09.2020 № 3В-0000450, довідка про транспортні витрати від 23.09.2020 (а.с.59), некласифіковані комерційні документи від 16.09.2020 (а.с. 61) тощо.

У свою чергу, до митної декларації №UA204120/2020/094105 від 06.10.2020 декларантом було додано, зокрема: рахунок-фактура від 30.09.2020 №283027920 (а.с.29-32), міжнародна товарно-транспортна накладна CZ D4363811 (а.с. 33), митна декларація країни відправлення 20 CZ6100002А6АDRВ2 від 01.10.2020 (а.с.34-35), рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.10.2020 № ПЮ-0000160, довідка про транспортні витрати від 01.10.2020 (а.с.38), некласифіковані комерційні документи від 30.09.2020 (а.с. 41) тощо.

Також до митної декларації №UA204120/2020/094106 від 06.10.2020 декларантом було додано, зокрема: рахунок-проформа від 30.09.2020 №331000 (а.с.18), митна декларація країни відправлення 20 CZ6100002G61YCZ1 від 01.10.2020 (а.с.19-20), рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.10.2020 № ПЮ-0000160 (а.с. 22), довідка про транспортні витрати від 01.10.2020 (а.с.23), тощо.

Крім того, додатково на вимогу митниці декларантом надано відповідачу до митної декларації №UA204120/2020/087987 від 23.09.2020: експертний висновок Волинської торгово-промислової палати №В-983 від 21.09.2020, пакувальні листи, які підтверджують кількість та номенклатуру задекларованого товару), листи від компанії LASSELSBERGER щодо пояснення формування цін, в тому числі акційних, прайс-лист, свіфт-рахунок, а також митну декларацію, за якою такий же товар за тими ж умовами поставки був оформлений за першим методом; до митної декларації №UA204120/2020/094105 від 06.10.2020: експертний висновок Волинської торгово-промислової палати №В-983 від 21.09.2020, пакувальні листи, які підтверджують кількість та номенклатуру задекларованого товару), листи від компанії LASSELSBERGER щодо пояснення формування цін, в тому числі акційних, прайс-лист, свіфт-рахунок, довідку про транспортні витрати, рахунок-фактуру по наданих транспортних послугах та акт приймання-передачі транспортних послуг.

На запит митного органу по МД №UA204120/2020/094106 від 06.10.2020 стосовно надання додаткових документів, ТзОВ «Дім Кераміки ТД» листом від 06.10.2020 № 2 повідомив, що такі документи не можуть бути надані, оскільки заявлений товар являється рекламною продукцією і відправлено товар на адресу товариства від компанії LASSELSBERGER згідно проформи № 331000 від 30.09.2020 на безоплатній основі. Заявлена вартість у проформі виставлена для проведення митних формальностей. Товар поставлявся позивачу від компанії LASSELSBERGER на безоплатній основі як рекламний у зв`язку з довгостроковою співпрацею та для розширення асортименту продукції надсилаються рекламні товари, які демонструють нові колекції (а.с. 24).

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 року у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідачем не було визнано митну вартість імпортованих позивачем товарів у зв`язку з відмовою надати додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товарів; 2) прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) платіжні документи щодо сплати вартості товарів покупцеві, які дають можливість ідентифікувати розрахунки за товари, подані до митного оформлення; 5) переклад митної декларації країни відправлення; 6) інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до частини 6 статті 53 МК України.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації щодо формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Разом з тим, посилання Поліської митниці ДФС у рішенні від 23.09.2020 №UА204120/2020/000300/2 на необхідність коригування митної вартості у зв`язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а саме: згідно з пунктом 2.2 контракту LB/DK-2020 від 01.01.2020 ціни на кожен вид товару вказуються в інвойсах, однак їх не можливо ідентифікувати саме з поданою комерційною пропозицією виробника, виходячи з якісних характеристик товару; наданий декларантом документ під кодом 3000 (комерційна пропозиція виробника товарів) не містить терміну дії та стосується не для широкого кола осіб та додатково наданий експертний висновок ТПП №В-988 від 23.09.2020 носить інформаційний характер, оскільки ґрунтується на поданих документах.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача з тих підстав, що позивачем до митного оформлення було усі надано документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість товару - “Плитки керамічної…”. Крім того, на вимогу митного органу, для підтвердження митної вартості товарів декларантом надано і додаткові документи: сертифікат відповідності; висновок торгово-промислової палати; пакувальні листи; листи компанії LASSELSBERGER до Поліської митниці;

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.

Щодо посилання Поліської митниці ДФС у рішеннях від 06.10.2020 №UА204120/2020/000329/2 та №UА204120/2020/000340/1 на необхідність коригування митної вартості у зв`язку із наявністю розбіжностей та неточностей, зокрема, щодо не підтвердження документально витрат на транспортування товару, оскільки довідка від 01.10.2020 б/н про витрати на транспортування не належить до первинних документів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (далі - Правила заповнення декларації митної вартості), до документів, які підтверджують вартість перевезення, можуть належати:

-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Наведений у Правилах заповнення декларації митної вартості перелік документів, що надаються декларантом для підтвердження витрат на транспортування, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію “можуть належати”, не є вичерпним.

Оскільки законодавством про державну митну справу не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, надана перевізником відповідна довідка є допустимим доказом розміру таких витрат.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

Зокрема, ТзОВ «Дім Кераміки ТД» надало до оформлення довідку про транспортні витрати від 01.10.2020 б/н, рахунок-фактуру на оплату № ПЮ-0000160 від 01.10.2020, в яких містяться всі необхідні для підтвердження транспортних витрат відомості.

На думку суду, довідка про транспортні витрати, яку надав позивач під час процедури митного оформлення товару, містить необхідну інформацію щодо складової митної вартості в частині понесених позивачем витрат на транспортування товару.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №814/800/15 (адміністративне провадження №К/9901/3478/18).

Як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом – резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митної декларації 19.08.2020 №UA305160/2020/42212 рівень митної вартості 0,68 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення від 23.09.2020 № UA204120/2020/000300/2; митних декларацій від 30.08.2020 №209170/2020/061373, від 26.08.2020 №UA209170/2020/060859 рівень митної вартості 0,67 дол. США/кг, які були використані відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення від 06.10.2020 № UA204120/2020/000329/2; митних декларацій від 25.09.2020 №305060/2020/011426 рівень митної вартості 1,35 дол. США/кг, від 14.09.2020 №UA209140/2020/084491 рівень митної вартості 4,81 дол. США/кг, які були використані відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення від 06.10.2020 № UA204120/2020/000340/1, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в поданих до митного оформлення документах, ціна товару визначена за одиницю, тоді як митний орган в оскаржуваному рішенні посилався на митні декларації, де визначено митну вартість товарів не за одиницю товару, а за кілограм.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 23.09.2020 № 204120/2020/000300/2, від 06.10.2020 № 204120/2020/000329/2, від 06.10.2020 № 204120/2020/000340/1 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 6306,00 грн., сплачений відповідно до платіжних доручень від 24.12.2020 №1055, № 1054 та №1053 (а.с. 11-13).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги №01/12/20-01 від 01.12.2020, акту приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №01/12/20-01 від 01.12.2020 від 07.12.2020, рахунку-фактури №07/12/20-01 від 07.12.2020, платіжного доручення від 08.12.2020 №996) позивач сплатив Адвокатському об`єднанню “ПРЕМІУМ СЕРВІС” кошти в загальній сумі 10000,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до рахунку-фактури №07/12/20-01 від 07.12.2020 складається з: надання правничої інформації, консультацій, пояснень з питань правомірності винесення рішень про коригування митної вартості - 2000,00 грн. (1 год.), складання позовної заяви – 6000,00 грн. (3 год.), представництво у суді однієї інстанції – 2000,00 грн. (1 год.).

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З огляду на вказані обставини справи, суд приходить до висновку, що підготовка даного позову за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів у реєстрі не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову тривалістю у 3 год. та вартістю таких послуг у розмірі 6000,00 грн. за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів реєстрі не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Відтак враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 4500,00 грн., що становить вартість послуг із написання та подання до суду позовної заяви тривалістю 2 год. 15 хв.

Всі інші витрати зазначені в рахунку-фактурі не пов`язані з розглядом справи та охоплюються написанням та поданням до суду позовної заяви.

Крім того, суд зазначає, що дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Отже, решту витрат у сумі 5500,00 грн. повинен понести позивач.

Враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 6306,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби від 23.09.2020 № 204120/2020/000300/2, від 06.10.2020 № 204120/2020/000329/2, від 06.10.2020 № 204120/2020/000340/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» судовий збір у розмірі 6306,00 грн. (шість тисяч триста шість гривень 00 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Конякіна, 18а, код ЄДРПОУ 37786217).

Відповідач: Поліська митниця Держмитслужби (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43350097).

Суддя Р.С. Денисюк