Рішення № 95203397, 15.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 січня 2021 р. Справа № 120/6079/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

08 лютого 2019 року відповідачем до контролюючого органу подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, у якій самостійно визначено суму податку на доходи фізичних осіб (6975,80 гривень) та суму військового збору (581,30 гривень), що підлягають сплаті до бюджету.

У зв`язку із несплатою ОСОБА_1 самостійно визначеної суми податкових зобов`язань Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 05 серпня 2019 року сформовано податкову вимогу №280055-50, у якій визначено суму податкового боргу в розмірі 7557,10 гривень, яку надіслано відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 .

Несплата відповідачем вказаної суми слугувала підставою звернення податкового органу до суду із позовом щодо стягнення податкового боргу в розмірі 7557,10 гривень.

На виконання вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України судом надіслано до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області запит щодо надання інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1

06 листопада 2020 року до суду від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до суду надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 11 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

17 листопада 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що 05 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області сформовано податкову вимогу №280055-50, у якій ОСОБА_1 визначено суму податкового боргу в розмірі 7557,10 гривень. Зі змісту податкової вимоги слідує, що таку надіслано рекомендованим листом на адресу: АДРЕСА_3 , однак поштове відправлення повернулося до податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Відповідач зазначає, що 05 березня ним прийнято рішення створити юридичну особу адвокатське бюро "Олександра Івасика", місцезнаходженням якого визначено: м. Вінниця, вул. Стрілецька, буд. 1А, офіс 301. Таким чином, з моменту прийняття рішення про зміну організаційно-правової форми здійснення адвокатської діяльності із самозайнятої особи на адвокатське бюро, тому з 07 березня 2019 року змінилася адреса здійснення відповідачем адвокатської діяльності з АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 . Крім того, відповідачем 26 березня 2019 року надіслано до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску (форма №7-ЄСВ), а також заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків (форма №8-ОПП). А тому відповідач вважає, що податкова вимога від 05 серпня 2019 року надіслана на невірну адресу, внаслідок чого не отримана ним, що, в свою чергу, свідчить про те, що грошове зобов`язання в сумі 7557,10 гривень не набуло статусу узгодженого. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення із ОСОБА_1 податкового боргу не підлягають задоволенню.

24 листопада 2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що заборгованість в загальній сумі 7557,10 гривень утворилася в результаті не сплати самостійно задекларованих відповідачем сум у податковій декларації про майновий стан і доходи від 08 лютого 2019 року, що подана ОСОБА_1 , а не юридичною особою адвокатським бюро "Олександра Івасика". При цьому, в силу вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України). Оскільки, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі, та відповідно до відомостей із центральної бази даних ДПС Державного реєстру фізичних осіб - платників податків податкова адреса ОСОБА_1 визначена АДРЕСА_5 , тому, на думку представника позивача, податкова вимога №280055-50 від 05 серпня 2019 року вважається належним чином врученою йому, адже надіслана саме за цією адресою, а відтак грошове зобов`язання в сумі 7557,10 гривень є узгодженим.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

При цьому, слід врахувати те, що суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук К.О. на підставі наказу голови суду №181-в/к від 24 грудня 2020 року перебував у щорічній відпустці у період з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року, а у період з 11 січня 2021 року по 14 січня 2021 року перебував на лікарняному, тому повний текст судового рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів частини 6 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 до 27 березня 2019 року перебував на податковому обліку у контролюючому органі.

08 лютого 2019 року відповідачем подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, у якій самостійно визначено суму податку на доходи фізичних осіб, а також суму військового збору, що підлягають сплаті, в розмірі 6975,80 гривень та 581,30 гривень відповідно.

У зв`язку із несплатою відповідачем сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2018 рік утворилась заборгованість в загальному розмірі 7557,10 гривень.

05 серпня 2019 року контролюючим органом сформовано податкову вимогу №280055-50, яку надіслано відповідачеві за адресою: АДРЕСА_3 .

Проте, відповідач вважає, що податкова вимога від 05 серпня 2019 року надіслана на невірну адресу, внаслідок чого не отримана ним, що, в свою чергу, свідчить про те, що грошове зобов`язання в сумі 7557,10 гривень не набуло статусу узгодженого.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Обов`язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), відповідно до якого, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Водночас, особливості формування та надсилання податкової вимоги визначені статтею 59 ПК України (слід застосовувати в редакції, чинній на момент формування та надсилання податкової вимоги відповідачеві).

За правилами, визначеними статтею 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Вказана норма в частині, що стосується надсилання (вручення) податкової вимоги є бланкетною, адже відсилає до іншої норми, якою врегульовано порядок надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, пунктом 58.3 статті 58 ПК України (слід застосовувати в редакції, чинній на момент надсилання податкової вимоги відповідачеві) визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Подібні положення містяться і у Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610.

Зокрема, пунктом 7 розділу IV вказаного Порядку передбачено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення податкової вимоги. При цьому, відповідно до податкового законодавства податкова вимога надсилається фізичній особі на адресу за місцем її проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі №810/1963/18, від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19, від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20, від 02 грудня 2020 року у справі № 160/2705/19.

Як свідчать матеріали справи, за ОСОБА_1 рахується податковий борг зі сплатити податку на доходи фізичних осіб та військового збору в загальному розмірі 7557,10 гривень.

Наявність у відповідача податкового боргу у загальному розмірі 7557,10 гривень підтверджується самостійно поданою відповідачем декларацією про майновий стан і доходи за підсумками 2018 звітного року, податковою вимогою №280055-50 від 05 серпня 2019 року, а також витягом із облікової картки платника податків.

При цьому, матеріали справи не містять доказів погашення податкового боргу у вказаному розмірі.

Окрім того, в ході судового розгляду встановлено, що відповідно до відомостей із центральної бази даних ДПС Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, остання відома податковому органу податкова адреса ОСОБА_1 є АДРЕСА_5 , на яку і було надіслано податкову вимогу №280055-50 від 05 серпня 2019 року.

Більше того, слід звернути увагу на тому, що зареєстрованим місцем проживання відповідача станом на 06 листопада 2020 року також є АДРЕСА_5 , про що свідчить відповідь відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, що надана на запит Вінницького окружного адміністративного суду, надісланого на виконання частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що податкова вимога №280055-50 від 05 серпня 2019 року надіслана на невірну адресу, внаслідок чого вважається такою, що неотримана відповідачем, а грошове зобов`язання - неузгодженим, слід визнати безпідставними, адже, як встановлено судом, контролюючим органом відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України та пункту 7 розділу IV Порядку №610 податкову вимогу надіслано на адресу за місцем проживання відповідача з повідомленням про вручення (ця ж адреса і була останнім відомим місцезнаходженням ОСОБА_1 ).

А відтак, суд погоджується із доводами представника позивача щодо надіслання податкової вимоги №280055-50 від 05 серпня 2019 року за останнім відомим місцезнаходженням фізичної особи ОСОБА_1 , а тому така вважається належним чином врученою.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

З урахуванням положень частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з огляду на відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для відшкодування таких витрат.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 податковий борг у сумі 7557 гривень (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 10 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43142454)

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Повний текст рішення складено 15.01.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович