Рішення № 95203011, 24.02.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3812/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Вознюка Євгена Анатолійовича, Харківська область, село Шелестове до Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", Харківська область, м.Мерефа про стягнення коштів за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача:Куц К.К., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Вознюк Євген Анатолійович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" про стягнення суми заборгованості за договорами про надання послуг, пов`язаних з лісівництвом у розмірі 577620,68 грн, інфляційних збитків 14 007,34 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами (3% річних) 15924,11 грн, штрафу 79 182,97 грн. Також, до стягнення з відповідача позивачем заявлено судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позову позивач посилається, зокрема на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині проведення повної та своєчасної оплати за договорами про надання послуг, пов`язаних з лісництвом №103-2/20-ЛЗ від 12 липня 2020 року, №97-2/20-ЛЗ від 02 червня 2020 року, №96-2/20-ЛЗ від 02 червня 2020 року, №61-1/20-ЛЗ від 11 березня 2020 року, №58-1/20-ЛЗ від 11 березня 2020 року, №57-1/20-ЛЗ від 11 березня 2020 року, №360-4/19-ЛЗ від 18 листопада 2019 року, №261-3/19-ЛЗ від 04 вересня 2019 року, №212-3/19-ЛЗ від 12 липня 2019 року, №147-2/19-ЛЗ від 10 червня 2019 року, №144-2/19-ЛЗ від 31 травня 2019 року, №247-4/18-ЛЗ від 02 жовтня 2018 року, №245-4/18-ЛЗ від 02 жовтня 2018 року, №181-3/18-ЛЗ від 20 липня 2018 року, №180-3/18-ЛЗ від 20 липня 2018 року, №68-1/18-ЛЗ від 15 лютого 2018 року, №64-1/18-ЛЗ від 14 лютого 2018 року, №25-1/18-ЛЗ від 29 січня 2018 року.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання 23.12.2020 об 11:30.

Протокольною ухвалою від 23.12.2020 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 13.01.2021 о 12:15.

В ході підготовчого провадження, відповідачем до суду 24.12.2020 був наданий відзив на позов (вх.30181), згідно якого, останній вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду того, що позивачем у наданих за договорами №247-4/18-ЛЗ від 02.10.2018, №245-4/18-ЛЗ від 02.10.2018, №181-З/18-ЛЗ від 20.07.2018, №180-3/18-ЛЗ від 20.07.2018, №68-1/18-ЛЗ від 15.02.2018, №64-1/18-ЛЗ від 14.02.2018, №25-1/18-ЛЗ від 29.01.2018 розрахунках враховані не всі платежі, а тому є і помилковими розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, що зумовлює необхідність здійснення позивачем нового розрахунку в цій частині. Вказує, що за договорами №247-4/18-ЛЗ від 02.10.2018, №245-4/18-ЛЗ від 02.10.2018, №181-З/18-ЛЗ від 20.07.2018, №180-3/18-ЛЗ від 20.07.2018, №68-1/18-ЛЗ від 15.02.2018, №64-1/18-ЛЗ від 14.02.2018, №25-1/18-ЛЗ від 29.01.2018 позивачем порушено строки позовної давності, встановлені ст. 258 ЦК України, в частині стягнення штрафних санкцій.

Позивачем до суду 13.01.2021 надано відповідь на відзив (вх.№593) ,разом з заявою про зменшення позовних вимог, в якій з урахуванням викладених відповідачем у відзиві на позов обставин, пропущенням строків позовної давності в частині стягнення штрафних санкцій та неврахуванням усіх здійснених відповідачем платежів за договорами №247-4/18-ЛЗ від 02.10.2018, №245-4/18-ЛЗ від 02.10.2018, №181-З/18-ЛЗ від 20.07.2018, №180-3/18-ЛЗ від 20.07.2018, №68-1/18-ЛЗ від 15.02.2018, №64-1/18-ЛЗ від 14.02.2018, №25-1/18-ЛЗ від 29.01.2018 вказує, що остаточно підлягають стягненню з відповідача 521 103,63 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 460 332,20 грн., інфляційні збитки 7 345,78 грн., 3% річних 11012,79 грн., штраф у розмірі 42 412,86 грн.

Протокольною ухвалою від 13.01.2021, на підставі ч.2 ст.119 ГПК України поновлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позов. На підставі п.2 ч.2 ст.42 ГПК України протокольною ухвалою прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог; задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх.№594 від 13.01.2021), у зв`язку із чим, на підставі п.1 ч.2 ст.183 ГПК України підготовче засідання було відкладено на 27.01.2021 о 10:45.

Протокольною ухвалою від 27.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.02.2021 о 10:30.

17.02.2021 представником відповідача до суду надано клопотання про долучення додаткових доказів (вх.№3951), а саме - копій платіжних доручень, які підтверджують сплату відповідачем після закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті основного боргу на суму 75 534,99 грн. Вказані документи були доулчені судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 17.02.2021 на підставі ч.2 ст.202 ГПК України відкладено судове засідання на 24.02.2021 о 14:00 год, про що в порядку ст.120-121 ГПК України ухвалою суду від 17.02.2021 було повідомлено позивача.

Представник позивача у судове засідання 24.02.2021 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся ухвалою суду від 17.02.2021 та телефонограмою.

Представник відповідача у судовом засіданні 24.0.2021 позов визнав частково, заперечував проти задоволення вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між фізичною особою-підприємцем Вознюк Євгеном Анатолійовичем (позивач, виконавець) та Державним підприємством «Жовтневе лісове господарство» (відповідач, замовник) були укладені договори про надання послуг, пов`язаних з лісництвом №103-2/20-ЛЗ від 12 липня 2020 року, №97-2/20-ЛЗ від 02 червня 2020 року, №96-2/20-ЛЗ від 02 червня 2020 року, №61-1/20-ЛЗ від 11 березня 2020 року, №58-1/20-ЛЗ від 11 березня 2020 року, №57-1/20-ЛЗ від 11 березня 2020 року, №360-4/19-ЛЗ від 18 листопада 2019 року, №261-3/19-ЛЗ від 04 вересня 2019 року, №212-3/19-ЛЗ від 12 липня 2019 року, №147-2/19-ЛЗ від 10 червня 2019 року, №144-2/19-ЛЗ від 31 травня 2019 року, №247-4/18-ЛЗ від 02 жовтня 2018 року, №245-4/18-ЛЗ від 02 жовтня 2018 року, №181-3/18-ЛЗ від 20 липня 2018 року, №180-3/18-ЛЗ від 20 липня 2018 року, №68-1/18-ЛЗ від 15 лютого 2018 року, №64-1/18-ЛЗ від 14 лютого 2018 року, №25-1/18-ЛЗ від 29 січня 2018 року, відповідно до умов пункту 1.1. яких, які є аналогічними за змістом, виконавець взяв на себе зобов`язання на власний ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги, пов`язані з лісництвом (код 02.40.1 за ДК 016-2010), (ДК021:2015-77230000 -1) за завданням «Замовника», який в свою чергу має право та зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги.

Згідно з п.1.3 вищеозначених договорів, документальний супровід надання/прийняття Сторонами послуг, здійснюється за встановленими формами у Додатках, які є невід`ємною частиною даного Договору: карта технологічного процесу розроблення лісосіки (Додаток №1); акт приймання - передачі лісосіки для розробки (Додаток №2); технічне завдання (Додаток №3); кошторис на послуги, які надаються за Договором (Додаток №4); протокол погодження вартості послуг, які надаються за Договором (Додаток №5); акт виконаних робіт (Додаток №6).

Умовами Пункту 4.3, 5.4.4 договорів встановлено, що «Замовник» проводить оплату наданих послуг протягом 90 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акта виконаних робіт. Замовник зобов`язаний оплатити надані «Виконавцем» послуги в розмірі та строки, встановлені Договором.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що останній, як виконавець за вищевказаними договорами про надання послуг, надав відповідачу, як замовнику обумовлені сторонами послуги, пов`язані з лісництвом про що посилається на підписані між сторонами акти приймання-передачі робіт та послуг.

Відповідач послуги від позивача отримав, втім їх вартість, зазначену в актах приймання-передачі робіт та послуг, своєчасно та повністю позивачу не сплатив, у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яка з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог склала 460 332, 20 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з наданням послуг на підставі укладеного договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт надання обумовлених договором послуг підтверджується наявним у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі робіт та послуг: №203 від 31.07.2020, №143 від 23.07.2020, №117 від 30.06.2020, №116 від 30.06.2020,№77 від 31.03.2020, №111 від 29.05.2020, №58 від 31.03.2020, №119 від 16.06.2020, №57 від 31.03.2020, №894 від 19.11.2019, №967 від 12.12.2019, №495 від 30.09.2019, №782 від 13.11.2019, №612 від 29.10.2019, №303 від 31.07.2019, №354 від 30.08.2019, №507 від 10.09.2019, №322 від 31.07.2019, №266 від 27.06.2019,№215 від 31.05.2019, №491 від 31.10.2018, №535 від 30.11.2018, №421 від 31.10.2018,469 від 31.10.2018, №359 від 28.09.2018, №299 від 31.08.2018, №638 від 30.12.2018, 568 від 30.11.2018, №483 від 31.10.2018, №683 від 30.12.2018, №528 від 31.10.2018, №412 від 28.09.2018, №250 від 31.07.2018, №39 від 28.02.2018, №509 від 31.10.2018, №312 від 31.08.2018, №209 від 27.07.2018, №174 від 29.06.2018, №79 від 31.03.2018, №19 від 28.02.2018, №94 від 31.03.2018, №40 від 28.02.2018, №635 від 30.12.2018, №541 від 30.11.2018, які підписані уповноваженими представниками замовника та виконавця без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості наданих послуг.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 460 332,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, в розумінні зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України предмет спору вважається відсутнім, якщо він існував на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі, але припинив своє існування в процесі розгляду справи судом. Якщо ж предмет спору припинив своє існування до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існував на момент такого звернення підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України відсутні, а в позові слід відмовити (відповідну позицію викладено в постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 13/51-04 від 26.06.2019).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи , відповідачем після відкриття провадження по справі і призначення до розгляду справи по суті у період з 16.01.2021 по 04.02.2021 було частково сплачено на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 75 534,99 грн., тобто з простроченням обумовлених договором строків (заборгованість існувала на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі), після звернення позивача з цим позовом до суду та порушення провадження у цій справі.

Отже, вказані обставини зумовлюють необхідність саме закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 75 534,99 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та процентів річних, суд виходить з наступного.

Вимогами статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем індексу інфляції у розмірі 7 345,78 грн та 3% річних у розмірі 11 012,79 грн, враховуючи вимоги статті 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 1107,61 грн інфляційних втрат та 555,32 грн 3 % річних підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 42 412,86, суд зазначає.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.6 вищевказаних договорів передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за Договором «Замовник» сплачує «Виконавцю» штраф у розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості прострочених (невиконаних) зобов`язань.

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати наданих послуг, зазначене також надає право позивачу на нарахування штрафних санкцій в порядку, визначеному п. 7.6 договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу за договорами №103-3/20-ЛЗ від 12.07.2020, №97-2/20-ЛЗ від 02.06.2020, №96-2/20-ЛЗ від 02.06.2020, №61-1/20-ЛЗ від 11.03.2020, №58-1/20-ЛЗ від 11.03.2020, №57-1/20-ЛЗ від 11.03.2020, №360-4/19-ЛЗ від 18.11.2019, №261-3/19-ЛЗ від 04.09.2019,№212-3/19-ЛЗ від 12.07.2019, №147-2/19-ЛЗ від 10.06.2019, суд констатує, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам цих договорів, розрахунок здійснено в межах позовної давності та арифметично вірно.

За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 42 412,86 грн. підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, у зв`язку із зменшенням позовних вимог та закриття провадження у справі в частині суми основного боргу у розмірі 75 534,99 грн. витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача у розмірі 6683,53 грн.

Щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу, останнім у позовній заяві наголошено, що вказані витрати та докази їх понесення, відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00993165; 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул.. Лесі Українки, буд.63) на користь Фізичної особи-підприємця Вознюка Євгена Анатолійовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) суму заборгованості за договорами про надання послуг, пов`язаних з лісництвом 384 797 грн. 21 коп., інфляційні збитки 7 345 грн. 78 коп., 3% річних 11 012 грн. 79 коп., штраф 42 412 грн. 86 коп. та витрати по сплаті судового збору 6683 грн. 53 коп.

Закрити провадження у справі № 922/3812/20 в частині стягнення суми основної заборгованості - 75 534,99 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "01" березня 2021 р.

Суддя С.Ч. Жельне