Ухвала суду № 95202715, 01.03.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

01 березня 2021 року Справа № 915/202/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» (54038, м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенко, буд. 31; ідентифікаційний код 35066856)

про видачу судового наказу

про: стягнення з Приватного підприємця Шаніної Оксани Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошової заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території у розмірі 1594,67 грн,

В С Т А Н О В И В:

19.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 19.02.2021 (вх. № 2603/21) про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємця Шаніної Оксани Олександрівни (код ІПН НОМЕР_1 ), зареєстрованої за юридичною адресою: АДРЕСА_2 ) грошової заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за період з 01.03.2018р. по 01.01.2021р. за Договором № 15 «Участі суб`єктів господарювання у відшкодуванні витрат на утримання будинків у споруд та прибудинкової території» від 01.01.2012р. у розмірі 1594,67 грн та судового збору у розмірі 227,00 грн.

Вимоги заявника ґрунтуються на підставі укладеного між сторонами у письмовій формі договору участі суб`єктів господарювання у відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкової території № 15 від 01.01.2012 та мотивовані неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за вказаним договором.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з таким:

Згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

За приписами ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень ч.ч. 1-3 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

За приписами п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

По-перше, судом встановлено, що у якості боржника у заяві про видачу судового наказу стягувачем визначено Приватного підприємця Шаніну Оксану Олександрівну (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) як суб`єкта підприємницької діяльності.

Суд відмічає, що згідно ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Приписами ч. 1 ст. 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно також до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Статтею 7 вказаного закону передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судом встановлено, що в Єдиному держаному реєстрі наявні два записи щодо Шаніної Оксани Олександрівни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця, які, водночас, містять відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця:

- дата запису: 13.03.2017, номер запису: 25220060008022811, підстава: власне рішення;

- дата запису: 22.12.2020, номер запису: 2005220060001076010, підстава: власне рішення.

Отже заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам визначеним п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України в частині неправильного зазначення боржника у статусі фізичної особи-підприємця, державна реєстрація якого припинена з 22.12.2020.

Додатково, суд зазначає, що господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Разом із тим, ч. 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв`язку із втратою нею статусу підприємця.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.

Таким чином, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, суд має встановити обставини виникнення або порушення права грошової вимоги зокрема, й саме в тій сумі, щодо стягнення якої подано відповідну заяву, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

По-друге, статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту заяви, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліски-М», та доданих до неї документів вбачається, що 01.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліски-М», як виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Шаніною Ольгою Олександрівною, як суб`єктом господарювання, був укладений Договір участі суб`єктів господарювання у відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкової території № 15, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (далі - послуг), а суб`єктом господарювання - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

При цьому, умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Виконавець до 10 числа, слідуючого за звітним місяцем, надає власнику приміщення відповідний рахунок до сплати послуг. Суб`єкт господарювання до 15 числа, слідуючого за звітним місяцем, оплачує рахунок Виконавця за надання послуг.

Як вказує Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліски-М», боржник зобов`язаний був оплачувати послуги в установлений цим договором строк на підставі виставлених рахунків, чого належним чином боржник не робив.

При цьому, на підтвердження існування відповідної грошової вимоги до боржника заявник надає суду лише три підписаних одноособово акти звіряння взаємних розрахунків (від 31.12.2019, від 31.12.2020 та від 31.01.2021).

Водночас ні передбачених умовами укладеного між сторонами Договору рахунків, ні доказів їх виставлення боржнику, заявник суду не надає.

Таким чином, у суду відсутня можливість перевірити правильність здійсненого позивачем нарахування суми боргу та дійти висновку про виникнення або порушення права грошової вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» на суму 1594,67 грн, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

З урахуванням викладених вище обставин та норм процесуального права у сукупності, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» у видачі судового наказу на підставі п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Приписами ч. 2 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У відповідності до ч. 1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Частиною 2 ст.153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» у видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємця Шаніної Оксани Олександрівни грошової заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території у розмірі 1594,67 грн за заявою б/н від 19.02.2021 (вх. № 2603/21) про видачу судового наказу у справі № 915/202/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова