Рішення № 95200430, 25.02.2021, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/4668/20 Провадження 2/636/290/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2021 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О. О.

за участю секретаря судового засідання Караулової О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив стягнути з останнього на свою користь заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 21474,79 грн, без вирахування з цієї суми податків та обов`язкових платежів при її виплаті; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 857,03 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 58106,4 грн, з вирахуванням з цієї суми податків та обов`язкових платежів при її виплаті; моральну шкоду в сумі 5000,00 грн; допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 17.02.2020 був звільнений з підприємства відповідача, при звільненні йому не виплачена заробітна плата. На звернення позивача та його представника з проханням виплатити заробітну плату відповідач не відповів. У зв`язку з ухиленням відповідача від сплати позивачу чесно зроблених коштів, позивач зазнав моральних страждань, які полягають у емоційному стресі, порушенні чоловічої гідності та виявляються, в тому числі, у порушенні сну, дратівливості. Позивач також просить суд врахувати при розподілі судових витрат витрати з правової допомоги в розмірі 1000 грн., які зазнав позивач. На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, хоча 16.01.2021 надіслав до суду клопотання, у якому просив відкласти судове засідання та надати йому додатковий час для подачі відзиву. Вказане клопотання задоволене судом ухвалою від 18.01.2021.

В судове засідання сторони не з`явились про його проведення повідомлені належним чином. До початку проведення судового засідання представник позивача, який діє на підставі ордеру на надання правової допомоги подав заяву, у якій просив суд розглядати справу без участі його та позивача, позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Керуючись вимогами ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280, 281 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши позовну заяву, повно та всебічно дослідивши матеріали справи встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що позивач працював на підприємстві відповідача та 17.02.2020 звільнений за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 12-16).

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

29.01.2021 Головне управління Держпраці у Харківській області у відповідь на запит позивача надало останньому відповідь, у якій було запропоновано позивачу звернутися до суду для вирішення питання щодо стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що відповідач нарахував позивачу заробітну плату за листопад 2019 року в розмірі 4856,39 грн; за грудень 2019 року - 5261,24 грн; за січень 2020 року - 5053,72 грн; за лютий 2020 року - 6303,44 грн, а в загальному розмірі - 21474,79 грн.

У частині другій статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд вважає, що сума заборгованості з заробітної плати, невиплаченої при звільненні позивача в розмірі 21474,79 грн підлягає стягненню з відповідача. Суд зазначає, що згідно з копією розрахункового листа (а.с. 17) сума заборгованості з заробітної плати відповідача перед позивачем вказана без утримання з цієї суми будь-яких податків та інших обов`язкових платежів.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Період затримки в проведенні розрахунку згідно з розрахунками позивача, які суд вважає достовірними, складає 220 днів та охоплює період з 18.02.2020 по 28.12.2020.

Згідно з п. 21 Пленуму Верховного суду України, наданих в абз. 5 п. 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» ( далі - Постанова Пленуму) при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Відповідно до абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму, наданих в абз. 5 п. 6 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд відхиляє розрахунок середньої заробітної плати позивача, викладений у позовній заяві, оскільки такий розрахунок не відповідає абз. 3 п. 2 Порядку, і здійснює власні розрахунки відповідно до вимог Порядку на підставі наданих доказів.

Суд встановив, що середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, у якому його звільнено (17 лютого 2020 року) становить 245,60 грн у день (5261,24 грн - заробітна плата позивача за грудень 2019 року + 5053,72 грн - заробітна плата позивача за січень 2020 року / 42 робочих дні - у грудні 2019 року (21) та у січні 2020 року (21). Вказані вище суми зазначені в тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки та інші обов`язкові платежі.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження факту здійснення розрахунку з позивачем за нараховану але не виплачену заробітну плату за час затримки, тому суд здійснює розрахунок середньої заробітної плати за період затримки її виплати, який позивач вказує у своїй позовній заяві, тобто з 18.02.2020 по 28.12.2020, що, згідно з розрахунками позивача складає 220 днів.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 54032 грн. (245,60 грн. - середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю у якому його звільнено * 220 робочих днів - період затримки розрахунку при звільненні, за який позивач просить суд стягнути середній заробіток) середнього заробітку в зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні.

Згідно зі статтями 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру , зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Позивачем надано розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, виходячи з суми заробітної плати без утримання з неї податків і обов`язкових платежів з посиланням на розрахунковий лист, у якому відсутній розрахунок податків і обов`язкових платежів, які утримуються з заробітної плати позивача.

Відповідач всупереч вимогам ч. 6 ст. 84 ЦПК України не надав витребуваний ухвалою суду від 29 грудня 2020 року розрахунок заборгованості позивача, який має містити вказані вище відомості, необхідні для розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Частиною 2 статті 12 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої Міжнародною організацією праці 01.07.1949 передбачено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та № 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява № 9 42527/98) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

З огляду на неподання відповідачем без повідомлення причин доказів, необхідних для розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, враховуючи конституційні та міжнародні норми права, які захищають право особи на виплату заробітної плати у відповідний строк, суд вважає за необхідне прийняти розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, який наведений позивачем у позовній заяві та задовольнити вимогу з її стягнення з видповідача.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає , зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди та її розмір обґрунтованими. При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди і визначенні її розміру суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, ступінь вини відповідача, вимоги розумності і справедливості.

Щодо вимог позивача про розподіл судових витрат з урахуванням витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд враховує, що позивач не надав суду доказів (договорів, рахунків тощо, які містять відомості про суму, сплачену позивачем за надання правової допомоги) на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, тому з відповідача підлягає стягненню тільки сума судового збору на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 23 ЦК України, ст. ст. 47, 94, 115-117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст. ст. 12, 13, 76-81, 100, 141, 263-265, 268, 273, 279, 280?282, 284, 289, 352, 354, 355, 430, п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати в розмірі 21474 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн 79 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 54032 (п`ятдесят чотири тисячі тридцять дві) грн, з наступним утриманням з указаних у цьому абзаці сум прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 857 (вісімсот п`ятдесят сім) грн 03 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць .

В задовленні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь держави суму судового збору в розмірі 800 (вісімсот) грн 70 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

судового рішення

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць може бути пред`явлене до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ним законної сили.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод», ЄДРПОУ: 05808853, юридична адреса: м. Харків, пр. Індустріальний, 3.

Повне судове рішення складене 01.03.2021.

Суддя О. О. Золотоверха