Ухвала суду № 95199515, 25.02.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2021 425/1474/20

1-кп/425/57/21

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Козюменської В.В.,

при секретарі Рогожкіній І.Ю.,

за участю прокурора Деркачова Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника адвоката Хорольського І.В.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Рубіжанського міського суду знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, в ході досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1 були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, відповідно до ухвали Рубіжанського міського суду Луганської області від 05.01.2021 року, був продовжений на 60 днів, тобто по 05.03.2021 року включно.

Таким чином, строк тримання під вартою, встановлений обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою суду, закінчується 05 березня 2021 року, однак судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено, тому прокурором заявлено клопотання про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою.

Разом з тим, з довідки Рубіжанського міського суду Луганської області вбачається, що Вищою радою правосуддя 18.02.2021 р. було прийнято рішення про звільнення судді ОСОБА_3 з посади судді Рубіжанського міського суду Луганської області у зв`язку з виходом у відставку.

Крім того, з довідки Рубіжанського міського суду Луганської області вбачається, що, на підставі наказу голови Рубіжанського міського суду № 11-В від 02.02.2021 р., суддя Кобзар Ю.Ю. перебуває у частині щорічної основної відпустки тривалістю 5 календарних дня з 22.02.2021 р. по 26.02.2021 р..

Як зазначено у абз. 5 п. 20-5 Розділу ХІ КПК України «Перехідні положення», у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Таким чином, оскільки вказане клопотання прокурора у складі колегії суддів через прийняття відставки головуючого судді ОСОБА_3 та перебування судді Кобзаря Ю.Ю. у частині щорічної основної відпустки розглянути у визначеному КПК України строк та порядку неможливо, суддя зі складу колегії суддів Козюменська В.В., з метою дотримання принципів законності та верховенства права, вважає за необхідне розглянути це клопотання одноособово.

З клопотання прокурора вбачається, що у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п. п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке законом передбачено покарання у

вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, знаючи про покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винним, та, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, оскільки неодноразово виїжджав з України на заробітки до РФ (з РФ в останнє повернувся в 2016 р.), де його розшукати та затримати не стане за можливе. Крім того, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на зазначених у клопотанні свідків з метою зміни показів останніми, оскільки, здебільшого, допитані в якості свідків є особами, які тривалий час підтримують з обвинуваченим дружні стосунки, що значною мірою буде полегшувати незаконний вплив на них з боку ОСОБА_1 .. Також прокурор зазначав, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може вчинити інше

кримінальне правопорушення, в тому числі - пов`язане із заподіянням тілесних ушкоджень або смерті іншій людині (зокрема - одному з допитаних свідків), оскільки він є особою, яка часто вживає алкогольні напої та в стані алкогольного сп`яніння може становитися схильним до вчинення фізичного

насильства, ОСОБА_4 є особою, раніше судимою за вчинення умисного злочину, судимість за вчинення якого не знята та не погашена, та вчинив нове кримінальне правопорушення у період випробувального терміну, що свідчить про стійкий умисел останнього, спрямований на продовження

злочинної діяльності та те, що він, перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Прокурор наголошував, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Прокурор звертав увагу суд на те, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі обвинуваченого настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» No33977/96 від 25.07.2001 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Прокурор акцентував увагу суду на тому, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, тому просив продовжити термін дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів.

Потерпіла підтримала клопотання прокурора.

Захисник заперечував проти клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як передбачено у ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (відповідно до рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р., врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства; крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту).

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням обставин кримінального провадження, яке на даний час не закінчено, особи обвинуваченого, який не одружений, не працює, утриманців не має, тобто, на думку суду, не має міцних соціальних зв`язків, неодноразово виїжджав з України на заробітки до РФ (з РФ в останнє повернувся в 2016 р.), раніше судимий, судимість у встановленому законом порядку не знято та не погашено, відповідно до обвинувачення, скоїв даний злочин в період іспитового строку (згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Сельчук проти Туреччини (Selcuk v.Turkey), Мацнеттер проти Австрії (Matznetter v.Austria), наявність судимостей вказує на наявність підстав для ризику вчинити інше кримінальне правопорушення), відповідно до обвинувачення, скоїв дане кримінальне правопорушення, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього, для запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, з врахуванням відсутності належних даних щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого, що унеможливлює його тримання під вартою, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.

Зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, суд за наведених вище підстав, вважає недоцільним.

Суд вважає, що ризики наразі є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`які, альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого.

Суд вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу щодо охорони прав та інтересів інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, вважати продовженими строком на 60 днів, тобто по 25.04.2021 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити до ДУ «Старобільський СІЗО».

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим ОСОБА_1 в той же строк та в тому ж порядку з моменту отримання ними копії ухвали.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 01.03.2021 року о 08 годині 15 хвилин в приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області (м. Рубіжне, вул. Миру, 34).

Суддя В.В. Козюменська