Ухвала суду № 95199451, 01.03.2021, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Кремінна

01 березня 2021 року Справа № 420/953/17

Провадження № 1-кп/414/11/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі колегії суддів :

головуючого судді Акулова Є.М .,

суддів Костроби Ю.Ю., Тесленко І.О

за участю секретаря судового засідання Білан Н.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурора - Неманова Н.О.,

захисника - Шмуйлової І.М.

розглянувши у підготовчому, відкритогму, судовому засіданні в залі суду в м. Кремінна обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22015130000000018 від 20 січня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,-

встановила:

У Кремінський районний суд Луганської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22015130000000018 від 20 січня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про постановлення ухвали суду про здійснення спеціального судового провадження стосовно оголошеного у розшук ОСОБА_1 , яке обгрунтовує переховуванням останнього на непідконтрольній Україні території. Підтвердив, щодо обвинуваченого здійснювалося спеціальне досудове розслідування. Підозру вручено БТІ за останнім відомим місцем мешкання ОСОБА_1 . Вказав, що натепер у нього немає жодної інформації щодо обвинуваченого.

Захисник-адвокат Шмуйлова І.М. у підготовчому судовому засіданні висловила свою категоричну позицію щодо неможливості здійснення спеціального судового провадження. Зазначила, що з моменту призначення її захисником у цій справі і дотепер у неї немає даних, що обвинуваченому відомо, що відносно нього розглядається кримінальне провадження, немає даних про те, що він переховується на тимчасово непідконтрольній українській владі території та відмовився з`явитися в суд. Їй не відома його позиція щодо обвинувачення. Вона жодного разу не зустрічалася з ним, не мала будь-якої розмови, їй не відомйого засоби зв"язку. А тому вважала, що наведених підстав слід відмовити прокурору у задоволенні його клопотання та з огляду на усталену практику Европейського Суду з прав людини щодо зщаочного засудження.

Щодо клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження, колегія суддів зазначає таке.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України, участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Так, право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Крім того, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 р. передбачає, що кожний має право при розгляді будь-якого пред`явленого йому обвинувачення на ряд гарантій на основі повної рівності й, зокрема бути засудженим у його присутності та захищати себе особисто або за допомогою обраного ним захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі, виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р, відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред`явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Процедури «іn absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. Європейським Судом з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії») є необґрунтованими.

Так, у справі «Сейдович проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу, вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.

В даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред`явлені йому обвинувачення. З цих підстав неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (див. рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984 р. Серія А, т. 76, с. 11, п. 28). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з`явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з`явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред`явлено кримінальне обвинувачення, право "захищати себе особисто", "допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані", "користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові", і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином (див. рішення у справі Неймастера» від 7 травня 1974 р. Серія А, т. 17, с. 16, п. 36; рішення у справі Ле Конта, Ван Льовена і Де Мейєра від 23 червня 1981 р. Серія А, т. 43, с. 25-26, п. 59; рішення по справі Альберта і Ле Конта від 10 лютого 1983 р. Серія А, т. 58, с. 19, п. 35).

Крім того, в даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання.

У справі «Хисі проти Албанії» (заява № 72361/11), «Мало проти Албанії» (№ 72359/11), «Мука проти Албанії» (№ 57456/11), «Toпі проти Албанії »(№ 14816/08), прес-реліз виданий Секретарем Суду ЄСПЛ 180 (2018) 22.05.2018, зокрема в рішенні ЄСПЛ зауважено щодо порушення ст. 6 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини, оскільки провадження проти обвинувачених були проведені за їх відсутності, без їх інформування і без їх відмови від права з`явитися в суді.

Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.

У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з`ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з`ясування причин неявки сторін.

В даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази щодо належного інформування обвинуваченого та про його відмову від права з`явитися в суді, про те, що він в достатній мірі проінформований про те, що був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд даного кримінального провадження.

З урахуванням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, а також вищенаведеної практики Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачений позбавлений права висловити бажання на розгляд його справи судом, захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисника, обраного ним особисто, допитувати свідків, що показують проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції та користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові.

Вищевикладені обставини є підставою для висновку колегії про те, що заявлене прокурором клопотання про постановлення ухвали суду про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого є передчасним, оскільки прокурором до клопотання не надано належних доказів перебування обвинуваченого на території проведення операції об`єднаних сил, відмови від права з`явитися до суду, відсутні беззаперечні докази щодо належного інформування обвинуваченого та про його відмову від права з`явитися в суді.

Крім того, в даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагається ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання, що є підставою на цій стадії для відмови в задоволенні клопотання прокурора.

Разом з тим, зважаючи на те, що проведення судового засідання у відсутності обвинуваченого неможливо та органом досудового розслідування оголошений в розшук, суд вважає за необхідне на підставі п.п. 2, 10, 13, 14, 15, 16 ч.1, ч.2 ст.7, ст.335 КПК України, провадження по справі зупинити до розшуку обвинуваченого ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 323, 335, 372 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Неманова Н.О про здійснення спеціального судового провадження за матеріалами кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Зупинити судове провадження по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, до його розшук.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення судом.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя Є.М. Акулов

Судді Ю.Ю. Костроба

І.О. Тесленко