Рішення № 95199405, 23.02.2021, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2817/20

провадження №: 2/398/285/21

РІШЕННЯ

Іменем України

"23" лютого 2021 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді -Коліуш Г.В., з участю секретарів судового засідання Замкової Ю.С., Хілевич Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства "Нацональна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

з участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення Публічного акціонерного товариства «НАСК "Оранта» 48 441грн. 01коп. матеріальної школи, завданої внаслідок ДТП, стягнення з ОСОБА_3 суми франшизи, стягнення з відповідачів судового збору в сумі 840грн.та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 вересня 2018 року о 08 год. 30 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Toyota Hilux, державний номерний знак НОМЕР_1 , на автошляху М04 Знамянка-Луганськ-Ізварено, здійснюючи обгін в кінці підйому на перехресті, не впевнився в безпеці такого маневру, допустив зіткнення з автомобілем «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який здійснював поворот наліво, скоївши таким чином адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП. Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.02.2020 року по справі №398/3715/18 ОСОБА_3 визнано виннимза ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн. Внаслідок зазначеного ДТП позивачу, як власнику автомобіля, завдано матеріальну шкоду в результаті пошкодження автомобіля «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , розмір якої згідно з ремонтною калькуляцією від 08.10.2018 року становить 48 441,01грн., включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування. Листом №09-02-22/2457 від 03.03.2020 року ПАТ «НАСК «Оранта» було відмовлено позивачу у страховому відшкодуванні на підставі ст. 37.1 та 37.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» через неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином страховою компанією не відшкодовано матеріальну шкоду заподіяну позивачу внаслідок ДТП. Крім того, з ОСОБА_3 підлягає стягненню франшиза та з відповідачів підлягає стягненню судовий збір в сумі 840 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Ухвалою від 08.12.2020 року відкрито провадження у справ в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначений на 18.12.2020 року.

18.12.2020 року представником подана заява про уточнення позовних вимог, а саме, про стягнення Публічного акціонерного товариства «НАСК "Оранта» 48 441грн. 01коп. матеріальної школи, завданої внаслідок ДТП, стягнення з ОСОБА_3 суми франшизи, стягнення з відповідачів судового збору в сумі 840грн.та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

18.12.2020 року розгляд справи відкладений на 25.01.2021 року за клопотанням відповідача ОСОБА_3 та його представника через неможливість явки його представника в судове засідання.

16 січня 2021 року представником ПАТ «НАСК «Оранта» поданий відзив на позов про невизнання позову з тих підстав, що відповідно до п.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування потерпілій чи іншій особі, яка має право на отримання відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Позовна давність встановлюється в законі з метою упорядкування реалізації свого права на захист протягом встановленого строку. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові. Позивач не звернувся до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування в передбачений законом річний строк. Саме несвоєчасне звернення позивача стало підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування відповідно до пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.Матеріали справи не містять доказів подання заяви позивачем на виплату страхового відшкодування за полісом №АМ/0778192 протягом року з моменту ДТП, тому відмова у виплаті є правомірною.

25.01.2021 року представником відповідача ОСОБА_3 поданий відзив на позов про невизнання позову з тих підстав, що він не є власником автомобіля, автомобіля належить юридичній особі -СФГ «Шевченко», він офіційно працює в даному господарстві на посаді механіка та керував автомобілем під час ДТП в зв`язку з виконанням трудових обов`язків. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником автомобіля та особа, яка керувала автомобілем в зв`язку з виконанням трудових обов`язків не несе відповідальність за завдану шкоду, така особа може бути притягнута до відповідальності лише в порядку регресу відповідно до ст.1191 ЦК України.

Ухвалою від 25.01.2021 року прийнятодо розгляду уточнену позовну заяву, залучено до участі у справі ПАТ "НАСК "Оранта" як співвідповідача, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків, судове засідання відкладено на 23.02.2021 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові та заяві про уточнення позовних вимог, пояснив, що 27.09.2018 року сталося ДТП з участю автомобіля, яким керував ОСОБА_3 та автомобіля, власником якого він є, яким керував ОСОБА_5 . Після ДТП він разом з ОСОБА_5 прийшов до відділення ПАТ «НАСК «Оранта» в м. Олександрії та в присутності представника страхової компанії Розумович О.А. написав повідомлення про ДТП, заяву про відшкодування шкоди, надав відповідні документи, ОСОБА_6 роз`яснила йому, що після винесення постанови судом він повинен надати до страхової компанії зазначену постанову та після цього йому буде виплачено страхове відшкодування. Через півтора року, 20.02.2020 року, він приніс до страхової компанії постанову суду, якою ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні ДТП, та представник страхової компанії Розумович О.А. запропонувала йому повторно написати заяву про відшкодування шкоди, проте ОСОБА_6 не роз`яснила йому, що в даному випадку вже пройшов строк зі зверненням про відшкодування шкоди, завданої ДТП. Вважає, що він вчасно подав першу заяву про відшкодування шкоди, а саме, в день скоєння ДТП - 27.09.2018 року, тому відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування є незаконною, свідок ОСОБА_6 помилково вважала, що позивач до страхової компанії приходить з ОСОБА_3 , також він та свідок помилилися щодо дати, коли вони приходили до страхової компанії та це було наступного дня після ДТП. Зазначив, що оскільки розмір шкоди визначений в сумі 48 441грн. 01 коп., а розмір франшизи складає 1000 грн., тому з ПАТ «НАСК «Оранта» слід стягнути 47 441грн. 01 коп., з ОСОБА_3 - 1000 грн. франшизи, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні виомги підтримала, зазначила, що з урахуванням розміру франшизи з ПАТ «НАСК «Оранта» слід стягнути 47 441грн. 01 коп., показаннями позивача та свідка ОСОБА_5 доведено, що позивач подав заяву про відшкодування шкоду 28.09.2018 року, тобто у строк, встановлений законом, представник страхової компанії змусила його написати повторну заяву, тому позовні вимоги підлягають задоволенню

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Тимченко Б.О, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених в відзиві на позов, пояснив, що відповідальність за завдану ДТП шкоду повинен нести власник автомобіля, яким є СФГ «Шевченко», відповідач керував автомобілем в зв`язку з виконанням трудових обов`язків, тому є неналежним відповідачем.

Представник відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надала показання, відповідно до яких вона працює на посаді начальника Олександрійського відділення ПАТ «НАСК «Оранта», в 2018 році ОСОБА_1 та водій іншого автомобіля прийшли до страхової компанії та ОСОБА_1 заповнив бланк повідомлення про ДТП, надав копію паспорта, ідентифікаційного коду, документи на автомобіль тощо. Свідок роз`яснила відповідачу порядок здійснення страхових виплат. Наступного разу в лютому 2020 року позивач прийшов до страхової компанії та показав повідомлення від головного офісу ПАТ «НАСК «Оранта» про те, що в зв`язку з відсутністю заяви про виплату страхового відшкодування його страхова справа зупинена. Вона зателефонувала в Кропивницьке відділення та їй повідомили, що в зв`язку з неподанням в строк заяви страхове відшкодування не буде виплачено, проте позивач все одно написав зазначену заяву. Свідок ніколи не повідомляла позивачу, що його заява була втрачена, він її писав один раз - в лютому 2020 року, одразу після ДТП позивач заяву про відшкодування шкоди не писав, така заява не зареєстрована. Після прийняття документів вона направляє електронні копії до Кропивницького відділення, яке, в свою чергу, направляє, їх до Головного офісу, паперові документи свідок направляє як правило через два дні, тому що заявники ще приносять документи, яких в них не було в день звернення.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надала показання, відповідно до яких під час ДТП він керував автомобілем, власником якого є позивач, в той же день після ДТП вони з позивачем прийшли до начальника Олександрійського відділення ПАТ «НАСК «Оранта», де позивач написав заяву про вчинення ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування, була складена схема ДТП, він це чітко пам`ятає, оскільки представник страхової компанії роз`ясняла позивачу порядок виплати, а саме, що йому потрібно відкрити рахунок в Ощадбанку, які ще документи подавав позивач та всі інші обставини подачі документів для виплати страхового відшкодування він не пам`ятає, під час написання заяв на бланках він стояв поруч з позивачем. Перед судовим засіданням вони обговорювали події, що відбулися, з позивачем, згадували їх, він цікавиться ходом проведення виплат позивачу, оскільки несе моральну відповідальність перед ним.

Суд, вислухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Щодо стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, суд зазначає наступне.

Позивач є власником автомобіля «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтовм про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що 27.09.2018 року о 08год. 30хв. на автошляху М04 Знам`янка-Луганськ-Ізварено ОСОБА_3 керуючи автомобілем «TOYOTA HULIX», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи обгін в кінці підйому на перехресті, не впевнившись в безпеці такого маневру, допустив зіткнення з автомобілем «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.14.6 та п.14.6г ПДР України.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.02.2020 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 (триста сорок) грн, постанова набрала законної сили 12 лютого 2020 року.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ0778192 від 17.10.2017 року ПАТ «НАСК «Оранта» застрахована цивільна правова відповідальність СФГ «Шевченко», забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Toyota Hilux, номерний знак НОМЕР_1 , строк дії договору з 18.10.2017 року по 17.10.2018 року, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, становить 100 000 грн., розмір франшизи складає 1 000 грн.

28.09.2019 року позивач повідомив ПАТ «НАСК «Оранта» про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 27 вересня 2018 року о 08.20год на автодорозі Знамянка-Луганськ-Ізваріно, за участю водій ОСОБА_3 , який керував автомобілем Toyota Hilux,д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є СФГ «Шевченко», та водія автомобіля Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_5 , власником автомобіля є ОСОБА_1 (повідомлення про ДТП від 28.09.2018 року)

28.З9.2018 року аварійним комісаром Мартиненко О.М. проведений огляд автомобіля Opel Astra G, д.н.з. НОМЕР_4 та складений протокол (акт) огляду транспортного засобу, яким встановлений перелік пошкоджень автомобіля.

Відповідно до ремонтної калькуляції №ВА7266ВМ від 08.10.2018 року, загальна вартість ремонту автомобіля Opel Astra G, д.н.з. НОМЕР_4 після ДТП складає 48 441,01грн.

20.02.2020 року позивач подав до ПАТ «НАСК «Оранта» заяву про страхове відшкодування збитків, завданих пошкодженням належного йому автомобіля Opel Astra в результаті скоєння після ДТП, що сталося 27.09.2018 року.

03.03.2020 року за вих. №09-02-22/2457 ПАТ «НАСК «Оранта» повідомило позивача про відсутність підстав для здійснення страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_4 на підставі пп.37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в зв`язку з пропуском позивачем річного строку з дня скоєння ДТП для подачі заяви про страхове відшкодування, оскільки ДТП сталося 27.09.2018 року, а позивач звернувся до страхової компанії з заявою про страхове відшкодування лише 20.02.2020 року.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1 зазначеного Закону).

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 35.1 ст. 35 зазначеного Закону встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

За приписами п.36.1 ст.36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі № 465/6315/16-ц від

Отже, оскільки позивач звернувся до відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування з пропуском річного строку, який є присічним, тому страхова компанія обґрунтовано відмовила у виплаті страхового відшкодування, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_5 про те, що позивач в його присутності в день скоєння ДТП писав заяву про страхове відшкодування, оскільки, по-перше, свідок невірно зазначив дату звернення до страхової компанії, по-друге, свідок чітко пам`ятає тільки те, що позивач писав саме повідомлення про ДТП та заяву про відшкодування шкоди, проте про інші події, які відбувалися під час перебування в ПАТ «НАСК «Оранта» не пам`ятає, плутається в послідовності подій, по-третє, показав, що перед судовим засіданням разом з позивачем обговорювали та пригадували події того дня, вчетверте, показання свідка щодо деталей подій співпадають з показаннями позивача, хоча різні люди не з однаковим ступенем точності сприймають одні й ті ж обставини, неоднаковим є і обсяг сприйняття, здатність зафіксувати ту чи іншу кількість деталей у пам`яті тощо.

Щодо стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди у вигляді франшизи в розмірі 1000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ0778192 від 17.10.2017 року ПАТ «НАСК «Оранта» застрахована цивільна правова відповідальність СФГ «Шевченко», забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Toyota Hilux, номерний знак НОМЕР_1 , строк дії договору з 18.10.2017 року по 17.10.2018 року, страхова суми за шкоду, завдану майну, становить 100 000 грн., розмір франшизи складає 1 000 грн.

Франшиза -це частина збитку, яку страховик не відшкодовує, франшизу сплачує винуватець ДТП, оскільки при укладенні договору страхування (полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) страхувальник погодився на його істотні умови, взявши на себе відповідальність за ризики, які можуть настати, зокрема, у вигляді встановленого розміру франшизи.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Власником зазначеного автомобіля є Селянське (фермерське) господарство «Шевченко», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Відповідач ОСОБА_3 працює в СФГ «Шевченко» на посаді інженера-механіка з 01.02.2008 року по теперішній час, що підтверджується довідкою від 23.02.2021 року №3745, виданою СФГ «Шевченко».

Частиною 1 ст.1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджуватищо особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, на відповідний правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Отже, суд приходить до висновку, що в даній справі належним відповідачем за позовними вимогами про стягнення франшизи є власник транспортного засобу.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (ст.175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи в зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ст.51 ЦПК України).

В даній справі позивач чи представник позивача клопотань про заміну первісного відповідача ОСОБА_3 належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв, хоча інтереси особи в цій справі представляє адвокат.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Отже, оскільки позовні вимоги про стягнення франшизи пред`явлені до неналежного відповідача, тому позов в цій частині не підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в задоволенні позову витрати позивача на професійну правничу допомогу та судовий збір відшкодуванню відповідачами не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від імені якого діє представник ОСОБА_2 (адреса робочого місця: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), Публічного акціонерного товариства "Нацональна акціонерна страхова компанія "Оранта" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7д, код ЄДРПОУ 00034186) про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , адреса робочого місця: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_4 , адреса робочого місця: АДРЕСА_4 .

ПАТ "НАСК "Оранта", місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7д, код ЄДРПОУ 00034186.

Повний текст рішення складений 01.03.2021 року.

Суддя Коліуш Г.В.