Рішення № 95198546, 19.02.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3861/20

Провадження № 2/206/61/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2021 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача та третіх осіб.

Відповідач є дочкою позивача. Позивачу на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В цьому будинку зареєстрована позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , донька позивача ОСОБА_3 та онука позивача ОСОБА_4 . В 2005 році відповідач вийшла заміж, в 2006 році у неї народилася дитина. З 2005 року відповідач проживала разом зі своїм чоловіком, а до позивача додому приходила іноді поночувати. В 2010 році відповідач забрала з будинку всі свої особисті речі та залишила будинок остаточно. Потім відповідач з сім`єю переїхали до міста Києва. Відповідач ніколи не сплачувала комунальні послуги. Позивач та третя особа ніколи не перешкоджали відповідачці проживати в будинку. Домовленостей між сторонами щодо збереження за відповідачем права користування житлом в домоволодінні не було. Таким чином відповідач втратила право користування житловим приміщенням, у зв`язку із чим, позивач просила визнати відповідача, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 (а.с. 1).

Відповідач надіслала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи без її участі (а.с. 54).

Третя особа ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечувала (а.с. 28).

Представник третьої особи Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради подав заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити без участі Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради та прийняти рішення суду згідно матеріалів справи та відповідно до чинного законодавства (а.с. 29-30).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

26.08.2020 позивач звернулася до суду із даної позовної заявою.

22.09.2020 відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.10.2020.

19.10.2020 підготовче судове засідання було відкладено на 16.11.2020 у зв`язку з неявкою відповідача.

19.10.2020 від третьої особи ОСОБА_3 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

12.11.2020 від представника третьої особи Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

16.11.2020 підготовче судове засідання було відкладено на 09.12.2020 у зв`язку з неявкою відповідача.

09.12.2020 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про виклик свідків.

09.12.2020 підготовче судове засідання було відкладено на 12.01.2021 у зв`язку з неявкою відповідача.

11.01.2021 від позивача до суду надійшла заява про перенесення судового засідання у зв`язку з затримкою заяви відповідача.

12.01.2021 підготовче судове засідання було відкладено на 17.02.2021 у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання.

13.01.2021 від відповідача надійшла заява про згоду на зняття з реєстраційного обліку.

17.02.2021 судом оголошено перерву до 19.02.2021 у зв`язку з заявою позивача.

19.02.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позову.

19.02.2021 судом закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження, розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово позивача та досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

19.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.07.2000, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 . Дані відомості внесено до технічного паспорту (а.с. 3, 4-6).

Згідно копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб № 3237 від 07.08.2020 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 (позивач) - власник, ОСОБА_3 (третя особа) - донька, ОСОБА_2 (відповідач) - донька та ОСОБА_4 - онука (а.с. 7).

У відповідності до копії акту складеного 10.08.2020 та підписаного головою квартального комітету № 27 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7., ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з 2010 року не проживає, її особистих речей за адресою не виявлено (а.с. 10).

Згідно довідки голови квартального комітету № 27 ОСОБА_5 від 09.09.2020, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1., за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з 2010 року по теперішній час (а.с. 17, 18).

Також, судом встановлено, що відповідач є громадянкою Російської Федерації та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 45-46).

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Дані правовідносини регулюються Конституцією України та Цивільним кодексом України.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки само по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, а також ст. Протоколу № 1 до неї передбачають право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майном, не допускаючи позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, в разі якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як встановлено судом з письмових доказів, відповідач дійсно за місцем реєстрації не проживає, та не має такого наміру у майбутньому, наявність будь-яких перешкод зі сторони позивача у проживанні за вказаною адресою відповідача судом не встановлено. Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом 6 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Судом приймається заява відповідача про визнання позову, оскільки, як встановлено судом, відповідач виїхала за межі України на проживання до Російської Федерації, повертатись наміру не має.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, вислухавши у судовому засіданні вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю та відповідно визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що є підставою для зняття її з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ), треті особи: ОСОБА_3 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 58, каб. 213, ЄДРПОУ 40392181) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01.03.2021.

Головуючий суддя: К.С. Маштак