Ухвала суду № 95196361, 26.02.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3087/15-ц

Провадження №4-с/758/111/21

У Х В А Л А

про відмову в відкритті провадження у справі

26 лютого 2021 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Якимець О.І., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання неправомірними бездіяльності та постанов Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

на адресу Подільського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій заявники просять суд: визнати неправомірною постанову про скасування процесуального документа від 17.02.2021 ВП №52210420; визнати неправомірною постанову про стягнення виконавчого збору від 17.02.2021 ВП №52210420; визнати неправомірною бездіяльність Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві, яка полягає у незакінчені виконавчого провадження №52210420, у зв`язку із виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; визнати неправомірною бездіяльність Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві, яка полягає у незакінчені виконавчого провадження №52210205, у зв`язку із виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; зобов`язати Подільський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві закінчити виконавче провадження №52210420, у зв`язку із виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; зобов`язати Подільський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві закінчити виконавче провадження №52210205, у зв`язку із виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ст.187 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі (приймає заяву/скаргу до розгляду) не інакше як на підставі заяви (скарги), поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, накладення штрафу, про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною другою статті 74 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За таких обставин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

До таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах №921/16/14-г/15 (провадження №12-93гс18) та №127/9870/16-ц (провадження №14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі №2-01575/11 (провадження №14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі №545/2246/15-ц (провадження №14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах №370/1288/15 (провадження №14-612цс18) та №766/740/17-ц (провадження №14-664цс18), від 29 травня 2019 року у справі №758/8095/15-ц (провадження №14-134цс19).

Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 оскаржують бездіяльність Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві та постанови відповідача про скасування процесуального документа від 17.02.2021 ВП №52210420, якою скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 28.10.2016; та постанову про стягнення виконавчого збору від 17.02.2021 ВП №52210420, та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини дев`ятої статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Оскільки положеннями ЦПК України, які регулюють питання щодо розгляду скарги на дії державного виконавця, не врегульоване питання про відмову у відкритті провадження за скаргою, суд вважає за доцільне у даному випадку застосувати положення частини дев`ятої статті 10 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ч.5 ст.186 ЦПК України, суд роз`яснює позивачу його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства шляхом звернення, з дотриманням територіальної підсудності, з позовом до окружного адміністративного суду.

Таким чином, оскільки скарга у даній справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд роз`яснює заявникам, що вони мають право звернутися у відповідності до вимог статті 287 КАС України із позовною заявою до адміністративного суду.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1ст.186 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 186, 259, 261, 352, 447 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання неправомірними бездіяльності та постанов Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити, що заявники мають право в порядку адміністративного судочинства звернутись з позовом до окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано 26 лютого 2021 року.

Суддя О.І. Якимець