Рішення № 95196094, 01.03.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/12981/20

Провадження № 2/712/1015/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_1 21.03.2020 року звернулася до виконавчого комітету Черкаської міської ради з запитом про надання публічної інформації, а саме про надання інформації про наявність на території м. Черкаси вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації, а натомість, рекомендовано позивачу для пошуку вільної земельної ділянки використовувати Інтернет-ресурс публічної кадастрової карти України. Додатково повідомлено позивача, що у виконавчому комітеті Черкаської міської ради відсутня інформація щодо правового статусу земельних ділянок.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року справі № 580/1240/20, позов задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, щодо надання ОСОБА_1 інформації про наявність на території м. Черкаси вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, викладену в листі №3808- 2 від 31.03.2020.

Зобов`язано виконавчий комітет Черкаської міської ради розглянути та надати позивачу ОСОБА_1 інформацію про наявність на території м. Черкаси вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, запитувану у запиті від 21.03.2020.

Протиправними діями Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, їй була завдана Моральна шкода, яка полягає: у стражданні та приниженні, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення її прав з боку суб`єкта владних повноважень викликало у неї негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій.

Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійно психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я.

Також, завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що мені довелося присвятив багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Мені, як позивачу притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду мого запиту порушило мої законні правами, сприймалося мною, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено мій стан душевної рівноваги, для відновлення якого мені доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим, була позбавлена можливості повноцінно насолоджуватися життям працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою.

Крім того, їй доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на її фізичному та моральному стані, через що не встигала закінчити як повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в неї загострене почуття справедливості.

Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені її нормальні життєві зв`язки з партнерами, друзями, яким змушена додатково пояснювати чому вона стала менш привітною, менше приділяти часу друзям, сім`ї, родичам та ін.

Крім того, мені доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на моєму фізичному та моральному стані, через що я не встигала закінчити як повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в мене загострене почуття справедливості.

Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені мої нормальні життєві зв`язки з партнерами, друзями, з яким я змушена додатково пояснювати чому я стала менш привітною, менше приділяти часу друзям, сім`ї, родичам та ін.

Окрім того, тривала боротьба на захист своїх прав виснажує її, викликає у неї психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності як держаних так органів місцевого самоврядування, які опікуються соціальною сферою, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час розгляду її заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.

Причинний зв`язок між протиправними діями відповідача та завданням їй від цього моральної шкоди, моральних страждань можна простежити наступним чином: відповідач не надав доступ до публічної інформації; рішенням Черкаського окружного адміністративного суду визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання позивачу повної інформації на запит про доступ до публічної інформації; тобто, судовими рішеннями підтверджено бездіяльність.

Моральну шкоду оцінює в розмірі 28338 грн.

Розрахунок моральної шкоди здійснила наступним чином: за кожен місяць порушеного права на соціальний захист, вона оцінює у розмірі мінімальної заробітної плати, у січні місяці 2020 року для працездатних осіб - 4723 грн. (ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

Відповідач повинен був надати інформацію в березні 2020. Станом на серпень 2020 р минуло 6 місяців.

Відповідач не надав доступ до публічної інформації. Таким чином, з березня 2020 по серпень 2020 р. минуло - 6 місяців.

6 місяців * 4723 грн. = 28338 грн.

Просить суд стягнути з Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі - 28338 грн.

15.01.2021 року від Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради Головного до суду надійшов відзив на позов, у якому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що позивачем не надано жодних допустимих, належних та достовірних доказів, що діями Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради йому була заподіяна моральна шкода у певному розмірі, виходячи з чого позовні вимоги ОСОБА_1 слід вважати необґрунтованими, а підстави позову - надуманими.

Позивач в судове засідання не з`явилась, скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в позові відмовити з підстав зазначених у відзиві.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Судом встановлено, що 21.03.2020 року ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Черкаської міської ради з запитом про надання публічної інформації, а саме надання інформації про наявність на території м. Черкаси вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації, а натомість, рекомендовано позивачу для пошуку вільної земельної ділянки використовувати Інтернет-ресурс публічної кадастрової карти України. Додатково повідомлено позивача, що у виконавчому комітеті Черкаської міської ради відсутня інформація щодо правового статусу земельних ділянок.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року справі № 580/1240/20, позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Черкаської міської ради та Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, щодо надання ОСОБА_1 інформації про наявність на території м. Черкаси вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, викладену в листі №3808- 2 від 31.03.2020.

Зобов`язано виконавчий комітет Черкаської міської ради розглянути та надати позивачу ОСОБА_1 інформацію про наявність на території м. Черкаси вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, запитувану у запиті від 21.03.2020.

Згідно частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з зазначених обставин, протиправність дій відповідача встановлена рішенням суду, а тому вказаний факт не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальним правилом, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини.

Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення заподіяної шкоди.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Положення ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Ст. 1167 ЦК України визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою особою цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Також цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Отже, необхідною підставою деліктної відповідальності органу державної влади є наявність трьох таких складових у сукупності: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини 2, частиною 3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Вказана позиція узгоджується з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Звертаючись до суду позивач стверджував про завдання йому моральних страждань та переживань внаслідок протиправних дій відповідача щодо відмови Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про надання інформації про наявність на території м. Черкаси вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, що була визнана судом протиправною.

Як встановлено у адміністративній справі № 580/1240/20 суд дійшов висновку про порушення прав позивача внаслідок протиправних дій відповідача.

Обставини, установлені судовим рішенням мають преюдиційне значення, не потребують доказування та засвідчують наявність такого елементу цивільно-правової відповідальності як неправомірність дій органу державної влади.

Так, за усталеною судовою практикою під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відповідно до ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, виходячи з вищевикладеного суд вважає доведеним, що внаслідок вчинення протиправної бездіяльності та ухилення відповідачем щодо надання інформації на заяву позивача від 21.03.2020 року позивачу завдано моральної шкоди, що полягає в душевних стражданнях, пов`язаних в порушенні в його прав, закріплених у Кодексі.

Вирішуючи питання розміру грошового відшкодування завданої моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину й тривалість завданих позивачеві душевних страждань, при цьому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає достатньою сатисфакцією стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України до стягнення за рахунок місцевого бюджету Черкаської міської ради на користь Держави підлягає судовий збір в сумі 29,67 грн.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, ст. 23, 1173, 1174, 1176 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Стягнути за рахунок місцевого бюджету Черкаської міської ради на користь Держави судовий збір в сумі 29,67 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий: Романенко В.А.

Повний текст рішення суду виготовлений 01 березня 2021 року.