Рішення № 95195995, 25.02.2021, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/1736/20

Провадження № 2/571/103/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючої судді - Качмар М.Я.,

з участю: секретаря судового засідання - Качановської О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач звернувся в суд із зазначеним позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 16522,49 грн. та 2102,00 грн. судового збору.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №б/н від 22.01.2015 року відповідач отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.2.3, п.2.1.2.4 Договору, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.5.7 Договору. Згідно п.2.1.5.5 Договору погашати заборгованість за Кредитом, процентами та його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. У разі не виконання зобов`язань за Договором, у відповідності п.2.1.5.6, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту, оплати винагороди банку. Також покликається на те, що відповідач свої зобов`язання за умовами договору не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями відповідно до умов договору. У зв`язку з цим, станом на 28.09.2020 року, виникла заборгованість в сумі 16522,49 грн., що складається з: 4858,93 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2,56 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 11661,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. У зв`язку із вказаними обставинами, вважає, що наявні всі обставини для стягнення зазначеної заборгованості в повному обсязі та, відповідно, судові витрати позивача, пов`язані із розглядом цієї справи.

Ухвалою судді Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28.12.2020 року у цій справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

21.01.2021 року в судове засідання відповідач не з`явилася, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, до канцелярії суду подала заяву у якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, вказавши, що позовні вимоги визнає частково, незгідна на сплату пені та штрафних санкцій, оскільки термін дії карточки закінчився в 2015 року. З тілом кредиту згідна, оскільки отримувала кредит. Судове засідання віддалено на 03.02.2021 року.

03.02.2021 року судове засідання відкладено в зв`язку з перебування головуючої по справі на лікарняному.

02.02.2021 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 згідно якого, просить у задоволені позовних вимог за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 відмовити повністю оскільки відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, визначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Пам`ятка Клієнта, Тарифи, а також заява про приєднання до Умов та Правил становить укладений Договір про надання банківських послуг.

В той же час, позивачем, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучена позивачем до матеріалів позовної заяви анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг «Приватбанку». Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, то можна дійти висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Крім того, зазначає, що у правовій позиції, викладеній ВСУ по справі N 6-240цс14 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначено, що "Суди апеляційної та касаційної інстанцій, погоджуючись з доводами позивача про застосування п`ятирічного строку позовної давності, не звернули увагу на те, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови споживчого кредиту в редакції, яка передбачає збільшення строку позовної давності, ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувалися". Тобто ВСУ у своєму правовому висновку зазначив, що якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі вказані умови не є складовою частиною укладеного між ним та банком договору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом проте, позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за Кредитним договором № б/н від 22.01.2015 року у сумі 16522,49 грн., а саме, не надано пояснення щодо нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом та пенею за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором.

Тому, як видно із вищезазначеного, заявлені позивачем суми процентів до стягнення та пені не ґрунтуються на умовах кредитного договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню.

Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необґрунтованим, а позовні вимоги - недоведені.

Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками банку - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту.

Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредита та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов`язання, не може перевищувати один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України) і належні докази щодо погодження сторонами збільшення вказаного терміну позивачем суду не надано.

Судове засідання відкладено на 10.02.2021 року.

10.02.2021 року сторони в судове засідання не з`явились. На електронну адресу суду надійшла заява представника позивача Чепіга Д.О. в якій просить суд відкласти судове засідання на іншу дату у зв`язку отриманням додаткового часу для надання доказів та пояснень по справі. Судове засідання відкладено на 25.02.2021 року.

25.02.2021 року сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача до суду подав відповідь на відзив в якому вказує, що генерації заяви було допущено помилку та Банком будепідготовлено та направлено до суду уточнену позовну заяву. Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованостіта приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 22.01.2015 року ОСОБА_1 отрималакредит у розмірі 5439.35 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.01% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з "1" по "25" число кожного місяця Відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом.

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 22.01.2015 року уклали генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг по наступним кредитним договором: № RO10R3345090421 від 13.09.2013 року.

Тобто, 22.01.2015 року відповідач маючи невиконані кредитні зобов`язання за якими ним неодноразово порушені строки та порядок погашення заборгованості, за власним бажанням звернувся до Банку з метою створення сприятливих умов для виконання зобов`язань по вищевказаному кредитному договору.

Банком пішовши на зустріч Відповідачу погоджено підписання генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та списання частини заборгованості за вказаним договором.

Генеральною угодою сторони погодили новий строк погашення заборгованості, а саме з 22.01.2015 по 31.07.2015 року, розмір заборгованості, розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платежів на погашення заборгованості, а саме шляхом відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі загальної суми заборгованості.

З моменту підписання генеральної угоди пройшло 5 років та Відповідач до Банку не звертався з запитами/претензіями щодо нарахування штрафів та пені, невідповідності суми боргу, та решти заперечень, які були висловлені в суді, що додатковий раз підтверджує хибність тверджень Відповідача та бажання уникнути відповідальності.

Більше того Відповідачем не надано до суду жодного належного доказу на підтвердження своїх заперечень.

В генеральній угоді від 22.01.2015 року чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що останній погодив наступне " Я згодна з тим, що Генеральна угода, разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Кредитний Договір . Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку.

Також з Генеральної угоди чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточнупроцентну ставку у розмірі 0.001% (0.01% на рік), вказано розміри штрафів тощо,тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

Підписавши Генеральну угоду Відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власний підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту Відповідач прийняв умови договору та погодився з ними.

30.09.2014 року Наказом СП-2014-6951966 від 30.09.2014 року внесено зміни до умов договору, а саме з 01.10.2014 року у разі виникнення прострочених зобов`язань за договором реструктуризації Банком нараховується пеня, розмір якої складає 4% від суми заборгованості за кредитом. Розмір та нарахування відсотків визначено Генеральною угодою від 22.01.2015 року тому заперечення відповідача є безпідставними.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів Відповідача всі проведені операції. Виписка є первинним бухгалтерським документом.

Також вказують,що розрахунок заборгованості Банку проведений автоматизованою системою станом на 28.09.2020 року і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору, а також здійсненні боржником платежі на його виконання.

Враховуючи викладене просять суд задоволити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

25.02.2021 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості вбачається, що з матеріалів справи, ОСОБА_1 складена та підписана Генеральна угода. Генеральна угода, разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.

Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, визначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Пам`ятка Клієнта, Тарифи, а також заява про приєднання до Умов та Правил становить укладений Договір про надання банківських послуг.

В той же час, позивачем, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із Генеральною Угодою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Пам`яткою клієнта. Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучена позивачем до матеріалів позовної заяви анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг «Приватбанку». Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника то можна дійти висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Проте, позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за Кредитним договором № б/н від 22.01.2015 року у сумі 16522,49 грн., а саме, не надано пояснення щодо нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом та пенею за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором.

Тому, як видно із вищезазначеного, заявлені позивачем суми процентів до стягнення та пені не ґрунтуються на умовах кредитного договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню.

Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необґрунтованим, а позовні вимоги - недоведені.

Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками банку - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту.

Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов`язання, не може перевищувати один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України) і належні докази щодо погодження сторонами збільшення вказаного терміну позивачем суду не надано.

При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст.253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Отже, аналіз норми ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.

Просить врахувати при розгляді даної справи поданий мною відзив на позовну заяву подану Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» до мене ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.01.2015 року.

У задоволені позовних вимог за позовною заявою поданою Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 22.01.2015 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. На підставі зазначеної заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та у подальшому встановлено кредитний ліміт у розмірі 5439,35 грн.. Відповідно до п.2.1.5.5, 2.1.5.7, 2.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором, слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, а в разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком заборгованості (а.с.5-6), станом на 28.09.2020 року становить 16522,49 грн. та складається з: 4858,93 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2,56 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 11661,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У заяві позичальника від 22.01.2015 року не вказано розміру наданого кредиту, термін та його умови, в тому числі умови відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути з відповідача відсотки, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту, посилаючись на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, викладених на сайті:www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, до позову долучений витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Водночас, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов відповідач ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Судом встановлено, що надані позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору, не містять підпису відповідача, а відтак у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений з Тарифами та Умовами та правилами надання банківських послуг.

Частиною п`ятою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору, не є належним і достовірним доказом у справі.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справах N6-16цс15 від 11 березня 2015 року та N 6-1926цс15 від 4 листопада 2015 року, зазначається, що Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо Умови не містять підпису позичальника. Крім того, відсутні належні та допустимі докази, які би підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» № 342/180/17, провадження №14-131цс19 (постанова від 3 липня 2019 року) де зазначив, що «Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.».

За вказаних обставин суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 11663,56 грн.

Водночас, згідно позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що наявна заборгованість по тілу кредиту в сумі 4858,93 грн..

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачеві не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому суд стягує з відповідача на користь позивача 4858,93 грн. заборгованості по тілу кредиту.

Також, на підставі ч.1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, підлягають документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 618,20 грн., оскільки позовні вимоги задоволені судом на 29.41 %.

Керуючись ст.ст.2, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України,

ухвалив:

позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 4858,93 грн. (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень дев`яносто три копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - судовий збір в розмірі 618,20 грн. (шістсот вісімнадцять гривень двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дані паспорта: серія НОМЕР_2 , виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 04.06.1998 року.

Суддя М.Я.Качмар