Рішення № 9519532, 13.05.2010, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 2-616-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2010 Краснолиманский міський суд Донецької області в складі :

головуючого судді - Шавиріної Л.П.

при секретарі - Подосельник Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман за участю представника позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 справу за позовом комунального підприємства «Краснолиманська житлово-експлуатаційна контора» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 1739,20 грн., суд

В С Т А Н О В И В :

23 липня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 1739,20 грн. та судових витрат в сумі 81 грн.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав повністю і суду показав, що КП «Краснолиманська житлово-експлуатаційна контора» забезпечує обслуговування та ремонт багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 являється відповідач, та утримання відповідної прибудинкової території. Відповідач в свою чергу зобовязаний сплачувати надані йому послуги. Позивач виконав свої обовязки, але відповідачі надані послуги не сплачували взагалі, в результаті чого за період з 01.01.2005 року по 01.07.2009 року виникла заборгованість в сумі 1251,04 грн., які позивач разом з понесеними судовими витратами в розмірі 81 грн. просить стягнути з відповідача.

Крім того на підставі ст.625 ЦПК України позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення зобовязання 414,54 грн. та 73,62 грн.

Відповідач позов не визнав і суду показав, що незважаючи на те, що являється власником квартири АДРЕСА_1, вказаною квартирою він не користується бо з моменту її придбання в ній не проживає і відповідно до п.6 ч.1 ст. 20 закону «Про житлово-комунальні послуги» має право не сплачувати вартості житлово-комунальних послуг, письмовий договір з позивачем на надання комунальних послуг по обслуговуванню будинку та при будинкової території він не укладав, позивач неналежно утримує переданий на обслуговування йому будинок, в якому знаходиться квартира відповідача, тому вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.12).

Відносини з приводу постачання фізичним особам комунальних послуг по обслуговування будинків та при будинкових територій регулюються ст. 19-27,31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 67-68 ЖК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, постановою КМУ від 12.07.23005 року № 560 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій».

Постачання фізичним особам комунальних послуг здійснюється на підставі договору про надання таких.

Але придбання відповідачем квартири у багатоквартирному будинку, який перебуває на балансі та обслуговуванні позивача відповідно до розпорядження Краснолиманського міського голови від 17.01.2003 р. № 41, слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини.

Виходячи з положень ст.ст.6,626-631,526 ЦК України укладений договір є обовязковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.67,68 ЖК України, ст.ст.526,530 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач комунальних послуг зобовязаний своєчасно вносити плату за використані послуги.

Стаття 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

В судовому засіданні встановлено, що позивач виконав свої обовязки по наданню послуг по утриманню та обслуговуванню багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 належить відповідачу, та утриманню відповідної прибудинкової території. Про це свідчать матеріали справи(а.с.73), а також пояснення позивача.

Але не зважаючи на це відповідач взагалі не сплачує надані послуги (а.с.6-8).

Відповідно до вимог п.2 ст. 10 закону «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями власниками приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку на утримання будинку та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій зобовязані сплачувати як наймачі так і власники квартир.

Крім того згідно п. 2 ч.1 ст.7 закону «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить установлення цін(тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

А на підставі ч.3 ст. 31 закону «Про житлово-комунальні послуги» органи місцевого самоврядування затверджують ціни(тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Тому рішенням виконавчого комітету Краснолиманської міської ради Донецької області № 451 від 28.12.2006 року «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків та при будинкової території та послуги з вивезення твердих побутових відходів в м. Красний Лиман», прийнятого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 560 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій» в п. 1 якого було визначено механізм формування вказаних тарифів, який поширюється на субєктів господарювання всіх форм власності, котрі надавали зазначені послуги.

Пунктом 5 вказаного порядку було передбачено, що калькуляційною одиницею розрахунку нормативних витрат є 1 квадратний метр загальної площі квартир будинку, а не чисельність мешканців будинку.

Тому відсутність власника житла в ньому не звільняє його від зобовязання несення витрат на його утримання та обслуговування.

Згідно ст.ст.525,526,530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк і одностороння відмова від умов договору або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені законом відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що комунальні платежі власників та наймачів житла відповідно до діючого законодавства не носять персоніфікований характер і не можуть бути витрачені лише на надання послуг тим споживачам, які їх сплачують, суд приходить до висновку про те, що відповідач не надав суду жодного доказу тому, що позивач не виконує свої обовязки щодо надання послуг по утриманню будинку та при будинкової території. А надані відповідачем фото таблиці(а.с.66-70) наглядно свідчать про те, що позивач надає послуги лише в межах тих коштів, які сплачують відповідач та інші споживачі. Більш того, матеріали справи(а.с. 74) свідчать про те, що як до моменту звернення позивача до суду з позовом так і до теперішнього часу відповідача не хвилював неприглядний стан будинку, в якому знаходиться належна йому на праві власності квартира.

Тому, враховуючи те, що до теперішнього часу відповідач у добровільному порядку заборгованість не відшкодували (а.с.6-8), суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню бо згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. При цьому збитками є доходи, які особа могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Але задоволенню підлягають вимоги за період з 1.07.2006 року по 1.07.2009 року в розмірі 992,54 грн., бо позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України. Будь-яких доказів пропуску строку з поважної причини та відновлення його позивач не надавав.

Також суд знаходить не обґрунтованими і вимоги позивача в частині стягнення втрат від інфляційних процесів в сумі 414,54 грн. та 3% річних 73,62 грн., бо відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо вказане грошове зобовязання встановлено письмовим договором або законом. Але матеріали справи свідчать про те, що відсутні письмові докази прийняття відповідачем на себе таких зобовязань.

Крім того при зверненні до суду позивач сплатив судові витрати по судовому збору в сумі 51 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.(а.с.1,2).

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині відшкодування збитків. відповідно до ст.. 88 ЦК України вказані судові витрати слід стягнути з відповідачів як і суму заборгованості.

Керуючись ст..ст.6,22,525,526,530,610,611,636-631 ЦК України, ст.ст.64,67,68 ЖК України, ст.ст. 20,32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, ст..ст..10,11,60,88,212-215 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги комунального підприємства «Краснолиманська житлово-експлуатаційна контора» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Краснолиманська житлово-експлуатаційна контора» (розрахунковий рахунок № 26004304661403, ЕРДПОУ 31046265 в ТОБО ПІБ м. Словянськ МФО 334561) в рахунок відшкодування заборгованості за надані послуги 992,54 грн. та судових витрат 81 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог комунальному підприємству «Краснолиманська житлово-експлуатаційна контора» відмовити у звязку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті у 1 примірнику.

Головуючий суддя