Ухвала суду № 95195057, 05.02.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/1072/21

Провадження № 4-а/521/41/21

У Х В А Л А

про залишення скарги без руху.

05 лютого 2021 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Мирончук Н.В,, розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 зі скаргою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано до розгляду судді Мирончук Н.В.

Вивчивши матеріали вказаної скарги та додатки до неї, приходжу до висновку про таке.

Право на звернення до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця законодавцем передбачено ст. 447 ЦПК України.

Відповідно до положень вказаної ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Вказана норма розміщена у Розділі VІІ ЦПК України, який має назву «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення до суду сторін виконавчого провадження із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З аналізу вказаних норм, у Постанові Великої Палати Верховного Суду, від 29 травня 2019 року, у справі № 760/14437/18, провадження № 14-224 цс 19, ВП зробила висновок щодо застосування норм права та вказала, що право на звернення за правилами цивільного судочинства зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого згідно з ЦПК України, та його примусовим виконанням відповідним органом.

Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити, зокрема, найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Проте, вищевказані вимоги скаржником при зверненні до суду в повному обсязі не виконані.

Отже, в даному випадку слід керуватись п. 4 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження».

Проте, скаржник у своїй скарзі наводить, як рішення за правилами цивільного судочинства, так і за правилами адміністративного судочинства.

Так, скаржник в описовій частині скарги вказує, що через нерозуміння Земельного законодавства Виконавча служба та Поліція закрили всі провадження, а стягувач залишився із судовим рішенням, яке невиконане.

Тому, як вказано в описовій частині скарги, він вважає за можливе зобов`язати Виконавчу службу поновити виконавче провадження з примусового виконання рішення суду.

Проте, в резолютивній частині вимог скарги, скаржником цього не заявлено, а заявлено інші вимоги.

Також, скаржник в описовій частині скарги вказує, що у позові до Одеського окружного адміністративного суду він більш детально описав правову позицію щодо даної скарги та в додатках до адмінсуду він вказав 15 судових рішень, які можливо стануть в нагоді при розгляді скарги і їх «можно взяти з реестра».

Проте, яке відношення має адміністративний позов до адміністративного суду до цієї його скарги, скаржником не вказано.

Тобто, скаржник, подаючи скаргу до суду так і не визначився, чи то скаргу слід розглядати за правилами цивільного судочинства, чи то за правилами адміністративного судочинства.

Приписами ч. 1 ст.287 КАС України, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Проте, всупереч встановленому Законом, в порушення наведених норм закону, заявником вказані вимоги закону також не виконані.

Звертаючись до суду, заявник не надав позовну заяву, а надав указану скаргу.

Хоча в вимогах скарги, ним заявлено вимоги позову.

Також, заявником у його скарзі взагалі не вказано за нормами якого судочинства він подає вказану скаргу, та, у його скарзі відсутнє будь-яке нормативне обгрунтування.

Отже, виходячи з наведеного, заявнику слід було надати до суду скаргу, в якій вказати нормативне обгрунтування та вказати в резолютивній частині вимог скарги ті вимоги, які б відповідали вимогам закону щодо подання до суду скарги.

Крім того, суддя звертає увагу скаржника на те, що з його скарги не відомо, на кого саме він подає до суду скаргу, оскільки в його скарзі це не вказано, а вказано лише: позивач, відповідач та третя особа.

Проте, наведені учасники справи вказуються, якщо подається до суду позов, однак скаржник подав скаргу.

Між тим, у Постанові Великої Палати Верховного Суду, від 29 травня 2019 року, у справі № 760/14437/18, провадження № 14-224 цс 19, ВП зробила висновок що саме сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Проте, скаржником не вказано у його скарзі, хто саме являється сторонами виконавчого провадження та не вказано номеру того виконавчого провадження, не вказано дії якого саме органу державної виконавчої служби або приватного виконавця він оскаржує, не вказано, які саме норми законодавства порушено тим органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Не вказано та не надано доказів стосовно того, коли саме йому стало відомо про його порушене право, коли саме було відкрито те виконавче провадження та коли саме він отримав ті постанови виконавця, які він має намір оскаржити.

Не долучено і копій постанов за тим виконавчим провадженням.

Отже, скаржнику необхідно усунути вказані суддею недоліки скарги.

Також, з указаної скарги не відомо, що саме оскаржує скаржник, оскільки в вимогах скарги, скаржник просить: 1. Поновити порушене право заявника на юридичне оформлення спадкових земельних ділянок

АДРЕСА_1 та право на виконання судового рішення шляхом :

1.Зобов`язання боржника виконати угоди від 19 травня 2009 року, що є татожним

встановленню меж земельних ділянок

АДРЕСА_1 в натурі.

2.Або іншим шляхом на розсуд суду (наприклад скасувати постанову держвиконавця

про закінчення ВП та зобов`язати держвиконавця відновити виконавче

провадження (через нововиявленні обставини)).

3.Вважати усі додатки завірені моїм підписом, а орігінали знаходяться у мене.

4.Поновити строк на подання скарги через його пропуск з поважних причин.

Проте, як вбачається з зазначених вимог скарги, вказані вимоги скарги не конкретизовані, не вказано, кого саме суд повинен зобов`язати поновити його право на юридичне оформлення спадкових земельних ділянок.

Крім того, заявлені вимоги, фактично являються вимогами позову, а не вимогами скарги, оскільки скарга подається до конкретної особи, а наведені вимоги стосуються різних осіб.

Крім того, заявлені в вимогах скарги вимоги під номерами 3 та 4: -«Вважати усі додатки завірені моїм підписом, а орігінали знаходяться у мене; - Поновити строк на подання скарги через його пропуск з поважних причин», - фактично являються не вимогами скарги і не вимогами позовної заяви, а вимогами до суду та вони повинні бути заявлені в окремому клопотанні, яке повинно відповідати вимогам ст. 183 ЦПК України.

Проте, це також скаржником, подаючи скаргу до суду, не виконано.

Окрім того, з наведених вимог скарги, не відомо, хто саме повинен виконати і дві перші заявлені скаржником, вимоги скарги.

Отже, виходячи з викладеного, скаржнику необхідно надати скаргу, якщо він визначився та подає її в рамках цивільного судочинства, виправивши вказані суддею недоліки скарги, визначитись, до кого саме він подає скаргу, визначитись з нормативним обгрунтуванням скарги та визначитись в рамках якого саме судочинства він подає скаргу, конкретизувати вимоги скарги, а вимоги до суду, при необхідності, викласти в окремому клопотанні, яке б відповідало вимогам ст. 183 ЦПК України.

Крім того, скаржник веде мову про те, що на розсуд суду слід скасувати постанову держвиконавця про закінчення ВП.

Проте, ні копії тієї постанови ВП, ні доказів, коли саме ним отримано було ту постанову, скаржником до суду не надано.

Отже, скаржнику необхідно усунути і цей недолік скарги та надати до суду копію тієї постанови ВП, про яку він веде мову та докази, коли саме ним було отримано ту постанову.

Також, суддя звертає увагу скаржника на те, що всі надані до суду копії, скаржником не завірені належним чином, у відповідності до норм ч.5 ст.95 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.5 ст.95 ЦПК України та ч. 5 ст. 94 КАСУ, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Отже, скаржнику необхідно усунути і цей, вказаний недолік скарги та надати до суду додатки до скарги, які повинні бути ним завірені, у відповідності до вимог наведених норм Закону.

Відповідно до ч. 9 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Також, згідно до ч.6 ст. 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За приписами ст. 187 ЦПК України, суддя встановивши, що скаргу подано без додержання вимог ст. 175 ЦПК України, залишає скаргу без руху та надає заявнику строк для усунення її недоліків.

Згідно до ч.1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки, суддя встановив, що скаргу подано без додержання вказаних вимог як норм КАСУ так і норм ЦПК України, скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 10, 175, 183, 187, 353-355, 447 ЦПК України; ч.1 ст. 169 КАС України, суддя,

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 , зареєстровану за вх.номером - 3825, залишити без руху.

Скаржнику слід усунути недоліки скарги, вказані в мотивувальній частині ухвали, в строк не пізніше п`яти днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити скаржнику, що, в разі виконання вимог суду, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо скаржник не усуне недоліки скарги у строк, встановлений судом, вона буде вважатися неподаною і повертається скаржнику.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Мирончук