Рішення № 95194932, 25.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Справа № 160/16895/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі від 15.12.2020 №23874-24861/П-01/8-0400/20 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 28.02.2020 №18-1 вих20 у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, починаючи з 13.12.2019 без обмеження граничного розміру пенсії, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії;

- допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:

- позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з грудня 2010 року та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» за наявності страхового стажу 27 років 00 місяців 02 дня, у тому числі на прокурорських посадах 20 років 22 дні (стаж пораховано на момент призначення пенсії). Пенсія розрахована у розмірі 90% від заробітної плати;

- 28.02.2020, в зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки Прокуратури Дніпропетровської області;

- рішенням у вигляді листа від 23.03.2020 №416/03.7-22 відмовлено в перерахунку пенсії;

- не погодившись з рішенням відповідача позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі №160/11495/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі від 23.03.2020 №416/03.7-22 про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 28.02.2020 №18-1вих20, починаючи з 13.12.2019, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії;

- 25.11.2020 позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі №160/11495/20;

- рішенням у вигляді листа від 15.12.2020 №23874-24861/П-01/8-0400/20 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу виходячи із розрахунку 60% від заробітної плати, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та обмежена максимальним розміром;

- позивач вважає застосування 60% від заробітної плати та обмеження максимальним розміром пенсії неправомірним.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято до розгляду, відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов, витребувано від відповідача копії матеріалів пенсійної справи позивача та встановлено строк для їх подання до 04.01.2021 року.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до наявної у матеріалах справи розписки відповідачем копію ухвали від 21.12.2020 отримано 11.01.2020, тобто строк на подання відзиву до 26.01.2020, у зв`язку з чим з метою забезпечення права відповідача на подачу відзиву з відповідними доказами судом продовжено розгляд справи до спливу терміну на подання відзиву на позов.

21.01.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке:

- неодмінною умовою для задоволення позовних вимог адміністративного позову є встановлення факту порушення прав особи протиправними рішеннями або діями (бездіяльністю) суб`єкта владних повноважень;

- Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року набув чинності 15.07.2015 року;

- відповідно до ч.13 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами;

- Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії;

- 25.11.2020 року позивач надав для перерахунку пенсії заяву та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 №160/11498/20, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 28.02.2020 №18-1вих20, починаючи з 13.12.2019, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії;

- перерахунок проведено з 13.12.2019 розмір пенсії після перерахунку склав: з 13.12.2019 р. - 16380,00 грн.; з 01.07.2020 р. - 17120,00 грн.; з 01.12.2020 р. - 17690,00 грн.

- стосовно обмеження максимального розміру пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області посилається на п.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру»;

- сума доплати пенсії на виконання рішення суду за період з 13.12.2019 по 31.12.2020 відсутня. Розмір пенсії у січні 2021 року - 17 960 грн.;

- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діє в межах повноважень, згідно діючого законодавства.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури України, якому з грудня 2010 року призначена пенсія за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №№1790-XII в розмірі 90% відповідних сум заробітної плати (грошового забезпечення), що підтверджується протоколом від 14.12.2010 №1898.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Постановою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 04.08.2016 року у справі №206/3983/16-а, яка відповідно до інформації Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 23.08.2016, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 Лівобережного об`єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними та зобов`язання виконати певні дії, а саме:

- визнано неправомірними дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 19.04.2016 року №П-8 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області № 18-9 вих.16 від 28.01.2016 року;

- зобов`язано Лівобережне об`єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років згідно зі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 01 травня 2016 року з розрахунку 90% від заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області № 18-9 вих.16 від 28.01.2016 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.05.2016 року.

28.02.2020 прокуратурою Дніпропетровської області видано ОСОБА_1 довідку за №18-1вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з якої вбачається, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019 та постанови КМУ від 30.08.2018 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України що оплати праці працівників прокуратури» розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок а загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою начальник відділу становить 39 587, 34 грн., з яких посадовий оклад - 7 750,00 грн., надбавка за класний чин/оклад за військовим званням (старший радник юстиції) - 2 400,00 грн., надбавка за вислугу років (30%) - 2 325,00 грн., інші щомісячні надбавки, доплати (Надбавка за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи у розмірі 70%) - 8 732,50 грн.; премія (60%) - 12 724,50 грн.; матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально побутових питань) (1/12): 2 827,67 грн. та 2 827,67 грн.

28.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки, виданої прокуратурою Дніпропетровської області, від 28.02.2020 №18-1вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.03.2020 №416/03.7-22 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, з огляду на те, що пунктом 7 постанови №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру».

Не погодившись із вказаною відмовою, 21.09.2020 позивач звернувся з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі №160/11495/20 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі від 23.03.2020 №416/03.7-22 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 28.02.2020 №18-1вих20, починаючи з 13.12.2019, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії;

- відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Вказане рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду згідно з інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 24.11.2020 року.

25.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян №2 управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою із заявою про перерахунок пенсії.

09.12.2020 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача (рішення 912390183088) за вказаним рішенням суду із застосуванням загального проценту пенсії у розмірі 60% заробітної плати (грошового забезпечення) та застосовано обмеження максимального розміру пенсії (з 01.07.2020 по 30.11.2020 розмір пенсії з надбавками - 23752,40 грн (застосовано максимальний розмір пенсії: 17 120 грн.) та з 01.12.2020 та довічно розмір пенсії з надбавками - 23752,040 грн (застосовано максимальний розмір пенсії: 17 690 грн.).

При цьому, з наданого позивачем до матеріалів справи витягу «Перерахунок пенсії. Версія:1.6.59.1. Дата-час розрахунку: 03.12.2020 16:38» (рішення 912390183088 від 03.12.2020) вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020 складав 18 579,66 грн.

07.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про надання роздруківки протоколу призначення/перерахунку пенсії станом на 01.11.2020 (до перерахунку пенсії) та станом на 01.12.2020 (після перерахунку пенсії.

Листом «Про перерахунок пенсії» від 15.12.2020 №23874-24861/П-01/8-0400/20 на звернення позивача від 07.12.2020 було повідомлено, що в п. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

25.11.2020 року позивач надав для перерахунку пенсії заяву та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 №160/11498/20, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 28.02.2020 №18-1вих20, починаючи з 13.12.2019, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

Перерахунок проведено з 13.12.2019 розмір пенсії після перерахунку склав: з 13.12.2019 р. - 16380,00 грн.; з 01.07.2020 р. - 17120,00 грн.; з 01.12.2020 р. - 17690,00 грн.

Не погоджуючись зі зменшення розміру пенсії до 60% від заробітної плати та обмеженням її максимальним розміром при проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, щ.о виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість виконання судових рішень також закріплена положеннями статті 129-1 Конституції України.

Поряд із цим, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19.03.1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України (заява №7321/05 та 107 інших заяв), Робота та інші проти України (заява №7158/04 та 88 інших заяв), Варава та інші проти України (заява №12405/06 та 118 інших заяв), ПМП Фея та інші проти України (заява №27617/06 та 126 інших заяв), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику ЄСПЛ, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Також суд бере до уваги висновки, які сформовані у практиці Європейського Суду з прав людини, відповідно до яких: визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (Ромашов проти України, №67534/01, п.п. 39-46; Дубенко проти України, №74221/01, п.п. 42-51; Козачек проти України, №29508/04, п.п. 29-33; Деркач та Палек проти України, заяви №34297/02 та №39574/02, п.п. 35-51, Шмалько проти України, №60750/00, п.п. 41-57; Сокур проти України, №29439/02, п.п. 30-37; Крищук проти України, №1811/06, п.п. 48, 54; Войтенко проти України, №18966/02, п.п. 37-54; Жовнер проти України, №56848/00, п.п. 33-56).

Частиною 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду - як джерело права.

Поряд із цим, за приписами частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі №160/11495/20 констатовано право позивача на перерахунок пенсії з 13.12.2019 з урахуванням довідки від 28.02.2020 №18-1вих20 про розмір заробітної плані (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, згідно із якою розмір заробітної плати за відповідною посадою вказано станом на 06.09.2017 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 та рішення Конституційного Суду України №7-р(11)/2019 від 13.12.2019.

Крім того, суд звертає увагу, що судовим рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 04.08.2016 в адміністративній справі №206/3983/16-а було визначено відсоткову ставку пенсії позивача у розмірі 90% без обмеження її граничного розміру, з якої орган Пенсійного фонду України має виходити при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 та без обмеження її граничного розміру.

Водночас, вирішуючи питання щодо правомірності зменшення розміру пенсії позивача під час її перерахунку до 60% від заробітної плати, а також застосування обмеження максимального розміру при проведенні перерахунку пенсії, суд зазанчає наступне.

Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому, судом враховується, що згідно з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Крім того, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у пункті 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 р., якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (пункт 5 Прикінцевих положень) визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до окремих Законів України, у томі числі за Законом України «Про прокуратуру».

15.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами, частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII передбачене пенсійне забезпечення працівників прокуратури. Згідно з частиною 9 вказаної статті «Прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років». Відповідно до частини другої цієї статті пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

З аналізу вищевикладеного, можна дійти висновку, що вже після призначення позивачеві пенсії законодавчо внесені зміни до статті, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, зменшили раніше встановлений розмір пенсії у відсотках - до 60%.

Крім того, відповідно до абз.6 ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII (в редакції Законів України від 24.12.2015 №911-VІІІ та від 06.12.2016 №1774-VIII), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн. визначено Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Однак, як слідує з п. 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 року №911-VІІІ, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, згідно з п. 1 Прикінцевих Положень Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб`єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, оскільки у даних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення.

Крім того, суд акцентує увагу, що складовою верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

З огляду на вищевикладене, враховуючи практику Верховного Суду, Конституційного Суду та ЄСПЛ, суд вважає, що з метою дотримання принципу правової визначеності, позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Водночас, на незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні по зразковій справі №240/5401/18 від 04.02.2019. Таку ж правову позицію цей же суд сформував у справі №360/1428/17 від 12.11.2019, в рішенні якого вказав, що на осіб, яким пенсію було призначено до 01.01.2016, обмеження щодо її максимального розміру не поширюється. Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 у справі №127/11720/14-а. Обмеження з цього приводу розповсюджуються лише на осіб, які стали отримувачем пенсій за Законом України «Про прокуратуру» з 01.01.2016.

У той же час, в постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 у справі №127/11720/14-а зазначено, що «...при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому, внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв`язку із прийняттям Закону № 3668-VІ, не зазнали. Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно із статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Крім того, постановою Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 308/11498/16 суд на підставі ст.58 Конституції України дійшов до висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього, суд вражає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Як встановлено під час судового розгляду, до здійсненого відповідачем 09.12.2020 перерахунку із застосуванням загального проценту пенсії у розмірі 60% заробітної плати (грошового забезпечення) та обмеження максимального розміру пенсії розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020 складав 18 579,66 грн., а після перерахунку відповідно - 17 120,00 грн., тобто відвовідачем зменшено розмір пенсії позивача, що є звуженням соціальних гарантій останнього.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку та застосування обмеження її максимальним розміром.

З огляду на викладене, дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 90% (розмір пенсії, який позивач отримував до здійснення перерахунку, що не заперечувалось відповідачем під час судового розгляду справи) до 60% заробітної плати (грошового забезпечення) та обмеження її граничним розміром не відповідають вимогам закону, отже, є протиправними, а право позивача на отримання пенсії виходячи з 90% заробітної плати (грошового забезпечення) та без обмеження її граничним розміром підлягає судовому захисту.

Оскільки рішенням відповідача (лист «Про перерахунок пенсії» від 15.12.2020 №23874-24861/П-01/8-0400/20), яке оскаржується позивачем було лише повідомлено ОСОБА_1 про результати вже здійсненого перерахунку (витяг «Перерахунок пенсії. Версія:1.6.59.1. Дата-час розрахунку: 09.12.2020 16:09; Орган ПФУ: 4575 Лівобережне об`єднане ПФУ в м.Дніпрі; рішення 912390183088 про перерахунок пенсії), то для ефективного захисту прав, свобод, інтересів суд вважає за необхідне скоригувати заявлену позивачем позовну вимогу на підставі ч.2 ст.9 КАС України і визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 13.12.2019 року з 90% від відповідних сум грошового забезпечення до 60% від відповідних сум грошового забезпечення та застосування обмеження розміру пенсії граничним розміром.

В той же час, вирішуючи питання про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, суд звертає увагу на Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Натомість, згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» від 08 листопада 2017 року №821 реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України, зокрема, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, Васильківське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Дніпровське приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Криворізьке південне об`єднане управління Пенсійного фонду України, Криворізьке північне об`єднане управління Пенсійного фонду України, Криворізьке центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України, Нікопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Новомосковське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Павлоградське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Першотравенське об`єднане управління Пенсійного фонду України, П`ятихатське об`єднане управління Пенсійного фонду України та Царичанське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом злиття у Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427).

В той же час, згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Зазначена норма не передбачає дискреційних повноважень у відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати пенсії у розумінні Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 13.12.2019 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90% заробітної плати (грошового забезпечення), врахованого для обчислення пенсії, та виплатити її за вирахуванням раніше виплачених сум.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі наведеної норми, суд приходить до висновку про наявність підстав для допущення до негайного виконання рішення суду у межах стягнення за один місяць.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією від 17.12.2020 року №45810.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 13.12.2019 року з 90% від відповідних сум грошового забезпечення до 60% від відповідних сум грошового забезпечення та застосування обмеження розміру пенсії граничним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, від 28.02.2020 №18-1вих20 у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, починаючи з 13.12.2019 без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

Допустити до негайного виконання рішення суду у межах стягнення на користь ОСОБА_1 пенсії за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно