Ухвала суду № 95194615, 03.02.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/15898/20

Провадження № 1-кс/234/964/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

слідчого судді Нейло І.М.,

при секретарі Ридош Г.Ю.,

за участю прокурора Самедова Е.Х.огли

слідчого Симоненко А.Ю.

захисника Гостренко С.Д.

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорську в режимі відеоконференції клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Симоненко А.Ю., погоджене прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Самедова Е.Х.огли , в межах кримінального провадження № 62020050000002356, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2020 року за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 408, ч.3 ст.410 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Вінниця, громадянина України, з неповною вищою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, військовослужбовець військової служби за контрактом, навідника відділення зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А1619, солдата, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 408, ч.3 ст.410 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду Донецької області надійшло клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Симоненко А.Ю., погоджене прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Самедова Е.Х.огли , в межах кримінального провадження № 62020050000002356, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2020 року за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 408, ч.3 ст.410 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку відносно ОСОБА_1 .

Згідно клопотання, солдат ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом і проходячи її на посаді навідника відділення зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А1619, діючи з прямим умислом, направленим на ухилення від військової служби, без наміру її проходження у майбутньому, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 125, 126, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, приблизно о 22 годині 00 хвилин 21.11.2020 року самовільно залишив місце служби із зброєю автоматом АКС-74у № НОМЕР_1 року виготовлення 1 од., 120 (сто двадцяти) набоями калібру 5,45 мм ПС та 4 (чотирма) магазинами, а саме район виконання бойового завдання командного пункту ЗРАДН військової частини А1619, який тимчасово дислокується у н.п. Дубово-Василівка, Бахмутського району, Донецької області.

Дії старшого солдата ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 408 КК України - дезертирство із зброєю, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

07.12.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України.

За даним фактом оголошено ОСОБА_1 у розшук та отримано дозвіл слідчого судді на затримання підозрюваного ОСОБА_1 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

12.12.2020 на підставі ухвали слідчого судді згідно ст. 191 КПК України слідчим ТУ ДБР у м. Краматорську Симоненко А.Ю. затримано ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності.

13.01.2021 постановою прокурора до матеріалів кримінального провадження №62020050000002356 від 22.11.2020 року об`єднано матеріали кримінального провадження №42020051100000171 від 08.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України за фактом заволодіння ОСОБА_1 автоматом АКС-74У, 4 магазинами та набоями до них у кількості 120 штук, бронежилетом.

13.12.2020 підозрюваному ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України строком на 60 діб, а саме до 09.02.2021 року включно.

Необхідність продовженням стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами продовження стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 , покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що підтверджується тим, що солдат ОСОБА_1 був оголошений у розшук за вчинення ним дезертирства зі зброєю та добровільно до правоохоронних органів не з`являвся, останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання. Зазначений ризик, окрім іншого підтверджується тим, що солдат ОСОБА_1 залишив місце служби, та з метою переховуватися від органів досудового розслідування направився у невідомому напрямку, таким чином є підстави вважати, що підозрюваний зможе та має намір переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначений ризик, окрім іншого підтверджується тим, що ОСОБА_1 не має постійних джерел доходу, не має міцних соціальних зв`язків, а також, не має дітей, що у свою чергу свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків у ОСОБА_1 .

Крім того, солдат ОСОБА_1 не має постійного місця проживання на території Донецької області, та зареєстрований у Вінницькій області, і беручі до уваги карантинні заходи по всій країні, це фактори можуть створити складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розсліду та суду, з огляду на вказане, з метою швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, це може створити передумови уникненню підозрюваним кримінальної відповідальності та правосуддя.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що солдат ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем військової частини А1619, може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Крім того, слідством отримано дозволи на проведення слідчих експериментів на території в/ч А 1619 за участю безпосередніх свідків ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 , проведення яких заплановано найближчим часом. Так, підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, зможе здійснювати вплив на вказаних свідків, які будуть надавати викриваючи показання стосовно ОСОБА_1 під час проведення слідчих експериментів.

Водночас ОСОБА_1 , проходить військову службу в підрозділі, яка тимчасово розташовувалась на території Бахмутського району Донецького області, що фактично може створити умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків з числа цивільних осіб, у яких ОСОБА_1 тривалий час переховувався від правоохоронних органів, які є місцевими жителями м. Бахмута, які також проживають у вказаному місті, які турбуються за своє життя та здоров`я, а також життя і здоров`я своїх рідних.

Слід також врахувати, те що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А1619, який володіє навиками вогнепальної стрільби та по роду своєї діяльності ОСОБА_1 неодноразово доводилось фізично знешкоджувати противників, оскільки він бере участь у проведенні Операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей та застосування вогнепальної зброї по цивільним особам підтверджується вчинення ним іншого злочину у м. Бахмут, що, поміж іншого вказує на вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення.

- вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі у період дезертирства із зброєю, вже вчинив інше кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, що підтверджується розпочатим досудовим розслідуванням за даним фактом, про що свідчить відомості внесені слідчим СВ Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області до ЄРДР за №12020050150001794 від 12.12.2020, повідомлення про підозру у вчиненні даних злочинів та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 в межах вказаного кримінального провадження, в якому наразі проводиться досудового розслідування, тим самим ризик вчинення іншого кримінальне правопорушення та впливу на свідків є неминучим.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, судовий розгляд якого здійснюється Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, відповідальність за яке передбачає позбавлення волі від п`яти до дванадцяти років.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що солдат ОСОБА_1 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, який наразі проходить військову службу у військовій частині А1619, може здійснити вплив на свідків, як шляхом благання або умовляння їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони не приймали участь у слідчих експериментах, відмовились від своїх показань, які вони, ще не надали в суді першої інстанції. Крім цього, солдат ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому, підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування, і як військовослужбовець, вказані дії, слід кваліфікувати за ст. 409 КК України.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строки понад п`ять років.

Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_1 пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний, обвинувачений зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання обвинуваченим його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_1 повинен буде повернутися до місця тимчасового мешкання або реєстрації, тобто на територію Вінницької області, що створить умови та змогу ОСОБА_1 здійснювати вплив на свідків, що значно віддалена від органу досудового розслідування, у зв`язку із чим неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя. Водночас солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини А1619, яка тимчасового розташовується на території Донецької області та будь-який час може змінити місце своєї дислокації в іншу область, що створить передумови переховуванню ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду та можливого уникнення від кримінальної відповідальності, поряд з цим, це створить складності пересування підозрюваного між містами та областями, враховуючи, наданий час і тимчасові обмеження з карантинними заходами, що дасть останньому можливість переховуватись від суду та здійснювати тиск на свідків.

Водночас солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини А1619, яка тимчасового розташована на території Донецької області, і в будь-який час може змінити місце своєї дислокації в іншу область, що створить передумови переховуванню ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та можливого уникнення від кримінальної відповідальності.

Неможливість застосування запобіжного заходу, у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою:АДРЕСА_1 , та немає будь-якого місця проживання на території Донецької області, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування ОСОБА_1 від правосуддя та фактично уникнення кримінальної відповідальності. Більше того, за таких обставин ОСОБА_1 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, здійснювати на них психологічний або фізичний вплив.

Водночас, необхідно брати до уваги і саму особистість підозрюваного, враховуючи його репутацію, соціальні зв`язки тощо.

Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показів в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. З огляду на це, вважає, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не виправдовує настання ризику п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, під час розгляду можливого клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен звернути увагу на з`ясовування позиції власника житла та підтвердження його однозначної згоди на застосування домашнього арешту до ОСОБА_1 в такій ситуації. Сторона захисту повинна надати суду згоду повнолітніх осіб, які проживають в одному житловому приміщення із обвинуваченим щодо застосування цього запобіжного заходу, вказаним особам суд повинен роз`яснити при цьому порядок здійснення контролю за дотриманням умов застосування домашнього арешту, зокрема - щодо права з`являтися в житло. Вказана позиція прослідковується в п. 15 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» де зауважується, що правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, судів, які застосовують домашній арешт, з`ясувавши при цьому думку власника житла та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст.177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді застави до ОСОБА_1 , відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов`язана з тим, що він підозрюється у вчиненні злочину дезертирстві із зброю, тобто самовільному залишенні місця служби із зброєю з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України. Під час затримання ОСОБА_1 12.12.2020 було встановлено, що останній здійснював постріли по дверям приміщення АЗС в м. Бахмут та поблизу території АЗС, в ході огляду місця події було вилучено 38 гільз, в результаті його дій могли постраждати та загинути невинні особи, за даним фактом внесено відомості до ЄРДР.

Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відносно ОСОБА_1 , пов`язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу, де проходив військову службу ОСОБА_1 , а також проживають по всій території України.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість обвинуваченогосвідчить про те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

У разі обрання судом стосовно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, останній зможе реалізувати дії, зазначені у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, це може призвести до втрати доказів для доведення вини ОСОБА_1 в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, що являється найвищою соціальною цінністю в державі.

В свою чергу, це створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля, а в очах суспільства уяву неспроможність правоохоронних органів захистити пересічних громадян.

Крім того, слід звернути увагу, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, і будучі покликаним захищати територіальну цілісність держави та народ України, замість виконання своїх службових обов`язків, вчинив дезертирство із зброєю, разом з тим є обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_1 і іншим злочинах, про які вже зазначалось у даному клопотанні стосовно цивільних осіб та хуліганські дії із застосування вогнепальної зброї.

Крім того, бажання ОСОБА_1 уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.

Не утворює підстав для звільнення підозрюваного і наявність у нього міцних соціальних зв`язків та статусу учасника бойових дій, оскільки ці обставини мали місце і на час вчинення злочину, а отже вони не утворюють для ОСОБА_1 жодних моральних запобіжників при обранні ним моделі поведінки.

Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, звертаємо увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_1 під вартою є не лише очікування розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання підозрюваного під вартою.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом тримання ОСОБА_1 під вартою.

Сторона обвинувачення зазначає, що процесуальні ризики, що були підставою для затримання ОСОБА_1 та обрання йому запобіжного заходу, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися й виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою.

Беручи до уваги те, що солдат ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію в регіоні через проведення ООС та карантині заході в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 , може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується скоєнням ОСОБА_1 тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом зміни запобіжного заходу на більш м`який та підстав для визначення розміру застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не має.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, просили суд продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого підозрюваного, захисника, суд вважає необхідним задовольнити клопотання з наступних підстав.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.408, ч.3 ст. 410 КК України.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

Надані прокурором докази,свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 за вказаним кримінальним правопорушенням.

Санкція ч.3 ст. 408 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п?яти до десяти років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Санкція ч.3 ст. 410 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п?яти до дванадцяти років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.

07.12.2020р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.408, ч.3 ст. 410 КК України.

Слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування у клопотанні та прокурором у судовому засіданні обґрунтовано наведений перелік ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, 2) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне провадження, оскільки підозрюваний має вільний доступ до вогнепальної зброї, боєприпасів, 3) впливати на свідків.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії», затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликали підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

В інших рішеннях «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28.10.1994), факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини та наведені норми Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 слідчий суддя враховує: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, його вік, задовільний стан здоров`я, не одружений, дітей на утриманні не має, особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вагомість наведених доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, та приходить до висновку про те, що є всі підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м`якого, в тому числі домашнього арешту, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. За наведених вище обставин, враховуючи інтереси суспільства у відношенні суспільної безпеки більш м`який запобіжний захід застосований бути не може, саме такий запобіжний захід сприятиме забезпеченню виконанню підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, наявні по справі реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи підозрюваного.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців», затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.09.2013 №656 гауптвахта Служби правопорядку - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку) для виконання покарання щодо військовослужбовців (військовозобов`язаних), засуджених до арешту, військовослужбовців (військовозобов`язаних), на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту з триманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців (військовозобов`язаних), або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому місцем його утримання під час арешту необхідно визначити гауптвахту Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного, наявних ризиків, майнового стану підозрюваного, суд визначає ОСОБА_1 розмір застави в 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 227000 гривень, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатньою мірою гарантувати виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає Вінницька область, Шаргородський район, с.Слобода-Шаргородська, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованих йому злочинів;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 196, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Симоненко А.Ю., погоджене прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Самедова Е.Х.огли, в межах кримінального провадження № 62020050000002356 від 22 листопада 2020 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для розслідування кримінального провадження № 62020050000002356, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2020 року за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 408, ч.3 ст.410 КК України, на строк до 07 березня 2021 року включно.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконання після її проголошення.

Ухвала втрачає силу 07 березня 2021 року о 00 год. 00 хв., якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.

Одночасно визначити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить сума 227000 грн. (двісті двадцять сім тисяч), яка може бути внесена як підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Донецькій області: р/р UA828201720355259003000011792 в ГУ ДКСУ в м. Києві, код банку 820172, код ЄДРПОУ 26288796, отримувач - ТУ ДСА України в Донецькій області. В призначені платежу платіжного документу необхідно зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, та прізвище, ім`я, по-батькові підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає Вінницька область, Шаргородський район, с.Слобода-Шаргородська, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованих йому злочинів;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення грошових коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі гауптвахти Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа гауптвахти Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Симоненко А.Ю., прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону Самедова Е.Х.огли та слідчого суддю Краматорського міського суду Донецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до гауптвахти Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали буде виготовлено 05 лютого 2021 року.

Слідчий суддя: І.М.Нейло