Рішення № 95193932, 11.01.2021, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 375/394/20

Провадження № 2/379/108/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Таращанський районний суд Київської області

в складі:

головуючого: судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Гопкало О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, розірвання кредитного договору та припинення зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, просить суд розірвати кредитний договір № б/н від 01.04.2011 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» згідно кредитного договору № б/н від 01.04.2011. В обґрунтування позову зазначив, що 01.04.2011 між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н від 01.04.2011 згідно якого, він виявив бажання отримати кредит у розмірі 2500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання ним анкети заявки. З того часу він користувався даною карткою, але кошти які знімав, повертав у повному обсязі. З 2013 року карткою зовсім не користувався. По спливу терміну дії картки вважав, що вона автоматично блокується, тому не телефонував на гарячу лінію банку і, не цікавився. Жодного дзвінка від банку не отримував. Однак, у квітні 2019 року дізнався, що 08.04.2019 відповідач подав до суду позов про стягнення з нього заборгованості по кредиту. Зазначає, що банк без його відому, без його погодження, самовільно та в односторонньому порядку збільшував кредитний ліміт, а також збільшував відсоткову ставку за користування кредитом, а саме 01.09.2014 до 32,4%, а також 31.03.2015 до 42%. Посилаючи на те, що він не виконує належним чином умов укладеного договору, виникла заборгованість за кредитом станом на 25.02.2019 на загальну суму 27438,93 грн, в тому числі: тіло кредиту 12049,36 грн, заборгованість за процентами за простроченим тілом кредиту – 5617,79 грн, 0,00 грн –заборгованість за нарахованими відсотками, 7238,97 грн – пеня за прострочене зобов`язання, 750,00 грн – пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму 100,00 грн, штраф (фіксована частина) 500,00 грн, штраф (процентна складова) – 1282,81 грн. Звертає увагу суду, що відповідачем не було дотримано вимоги ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови правління НБУ від 10.05.2007 за № 168. Щодо істотної зімни обставин зазначає, що у 2011 році він підписав анкету-заявку та виявив бажання отримати кредитний ліміт у розмірі 2500,00 грн, користувався коштами. Проте, коли в нього було розлучення, він потрапив під скорочення (його звільнили), тож він позичив кошти та кредит повністю закрив. У 2019 році банк звернувся до суду про стягнення з нього заборгованості якої просто не існувало, банк не надав жодного доказу існування в нього заборгованості. Тому, 28.05.2019 Рокитнянським районним судом Київської області було винесено рішення, де у позовних вимогах банку було відмовлено. Якби він знав про нечесність та таку поведінку банку, якби була б можливість передбачити обставини він, як сторона договору з відповідачем не укладав би взагалі. Тож у разі не розірвання договору, воно призведе до подальших порушень договору з боку банку. Тож банк в такому випадку буде й надалі продовжувати нараховувати штрафні санкції за неіснуючу кредитну заборгованість.

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області Литвина О.В. від 01.04.2020 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05.06.2020 справа, на підставі розпорядження в.о.голови Рокитнянського районного суду Київської області Литвина О.В. від 29.04.2020, надійшла до Таращанського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2020 справу передано для розгляду судді Зінкіну В.І.

Ухвалою судді від 09.06.2020 справу прийнято до розгляду, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 22.10.2020, яке відкладено до 11.01.2021.

Представником відповідач подано відзив на позовну заяву, зазначаючи про те, що проти заявленої позовної заяви заперечує в повному обсязі, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що відповідно до виписки по рахункам, у позивача на даний час обліковується заборгованість, в зв`язку з чим не має правових підстав визнати договір припиненим. Посилання позивача на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 28.05.2019 як на підтвердження того, що за ним не було встановлено заборгованості, та договір можна розірвати є помилковим. Вважає, що обґрунтування позивачем заявлених вимог стосовно Закону України «Про захист прав споживачів» не повинні братись до уваги, оскільки між сторонами виникли договірні відносин (його виконання), які перш за все регулюються нормами ЦК, а не Законом України «Про захист прав споживачів». Щодо зміни розміру відсоткової ставки вказує, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 20,40% на рік. Далі процентна ставка була змінена, а саме 01.09.2014 встановлена у розмірі 34,80% та 01.04.2015 встановлена у розмірі 43,20%, що підтверджується наказами банку СП-2014-6915682 від 18.08.2014 та СП-2015-6552838 від 18.02.2015. Повідомлення про підвищення процентної ставки позивачу було направлено 15.08.2014 та 15.03.2015, заяв про розірвання кредитного договору від позивача до банку не надходило. Стосовно правомірності внесення змін до Умов та Правил, то заявою позивача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Доказів того, що позивача не було ознайомлено з Умовами та Правилами, Тарифами банку або ж було ознайомлено з іншими Умовами та правилами, позивач не надав.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно. Згідно поданого клопотання, бути присутнім в судовому засіданні не має можливості у зв`язку з тим, що знаходиться на полігоні у обсервації у зв`язку з карантинними нормами. Судовий розгляд просить проводити без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволення. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судові засідання 22.10.2020, 11.01.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи в силу ст. 128 ЦПК України повідомлений належно, про причини неявки до суду не повідомив.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.04.2011 позивач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитки «Універсальна/GOLD» банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 01.04.2011, згідно якої отримав кредит у розмірі 2500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» за період з 24.04.2013 по 01.03.2020 витрати по картці позивача становили 66 216,51 грн, до яких включені відсотки та пеня, сума комісій – 862,75.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання вказаних вимог є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Статтею 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили

Оскільки наслідком розірвання договору є припинення зобов`язань, суд може задовольнити позов про розірвання договору лише в тому випадку, якщо договір невиконаний.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підписав анкету-заяву, згідно якої ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку.

Зі змісту позову вбачається, що він був ознайомлений з розміром кредитного ліміту та умовами кредитування.

ОСОБА_1 з 2014 року користувався кредитною карткою та виконував зобов`язання.

З заявами про надання йому інформації щодо умов кредитування чи роз`яснень щодо виконання зобов`язань позивач до банку не звертався.

Порушуючи питання про розірвання кредитного договору, позивач не оспорює той факт, що 01.04.2011 він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з питанням отримати кредит у розмірі 2500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання ним анкети-заяви. Зі змісту позовної заяви вбачається, що з часу отримання картки він користувався нею два-три рази, але кошти які знімав, повертав у повному обсязі. З 2013 року карткою зовсім не користувався. По спливу терміну дії картки вважав, що вона автоматично блокується, тому не телефонував на гарячу лінію банку і, не цікавився. Жодного дзвінка від банку не отримував.

Також, порушуючи питання про розірвання кредитного договору, позивач наголошує на тому, що в нього було розлучення, потім його звільнили з роботи через скорочення штату, однак кредит він повністю закрив, та він був необізнаний щодо умов підписаної ним заяви та інших документів по отриманню кредиту.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинне виконуватися належним згідно умов договору й вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або ня договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Проте, жодного доказу, який би свідчив про наявність одночасно у відповідача цих умов матеріали справи не містять.

Таким чином, правових підстав для задоволення немає.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 81, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, розірвання кредитного договору та припинення зобов`язання – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін