Вирок № 95191834, 26.02.2021, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 688/2244/18

Провадження № 1-кп/675/2/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2021 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., суддів - Трасковського С. Л., Короля О. В., з участю: секретарів судового засідання - Гук-Миронюк Ю. Г., Гедзенюк В. В., Сопронюк С. Л., Кущука А. О., Ящука О. І., прокурорів - Божка Р. В., Арсенюка В. М., Крупельницького О. Г., Лисюка С. О., Шістки О. О., Юхимчук М. О., обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисників - адвокатів Гавриленка Р. В., Кравчука Р. В., Прядуна В. Б., Дем`янова С. М., Тимофєєнко О. А., Дацишиної М. В., Іванова А. Б., Горлюк Ю. В., потерпілої - ОСОБА_3 , представника потерпілої - адвоката Кузьменка Ю. А., перекладачів - Гіжицької М. В., Коропецької Р. О., Ковальчук І. В., Божкевич Ю. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав кримінальне провадження № 12017240000000153 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Томськ Російської Федерації, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, росіянина, освіта вища, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню та одну неповнолітню дитину, раніше судимого 29 травня 2014 року Острозьким районним судом Рівненської області за ст.ст. 121 ч. 1, 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 149 ч. 2, ст. 186 ч. 2, ст. 189 ч. 2, ст. 263 ч. 2, ст. 357 ч. 3 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Славута Хмельницької області, жителя АДРЕСА_3 , громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 149 ч. 2, ст. 357 ч. 3 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в :

Жителька м. Славута Хмельницької області ОСОБА_3 у червні 2016 року працевлаштувалася барменом до клубу гри у більярд, який розташований по АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_1 .

За усною домовленістю ОСОБА_1 із ОСОБА_3 на неї були покладені обов`язки з продажу відвідувачам клубу алкогольних напоїв та обслуговування ігор у більярд, за що ОСОБА_1 їй виплачувалися грошові кошти.

У серпні 2016 року до вказаного приміщення клубу гри у більярд ОСОБА_1 було завезено та розміщено комп`ютерну техніку - термінали електронної системи прийняття ставок для фіксації та обліку ставок у державній лотереї, а ОСОБА_3 повідомлено, що у більярдному клубі відкрито пункт розповсюдження державних лотерей та до її функціональних обов`язків відтепер входитиме прийняття ставок безпосередньо у гравців, виплата призів, а також інші операції, пов`язані з розповсюдженням державних лотерей.

У ніч з 12 на 13 квітня 2017 року ОСОБА_3 , перебуваючи у пункті розповсюдження державних лотерей за вищезазначеною адресою, під час надання послуг із розповсюдження державних лотерей місцевому жителю ОСОБА_4 , замість отримання у нього грошової ставки, на прохання останнього створила йому віртуальний кредит у розмірі 40 000 грн., який надалі був ним програний у миттєву державну лотерею, після чого ОСОБА_4 поставив ОСОБА_3 до відома, що поверне програні кошти лише власнику, тобто ОСОБА_1 .

У подальшому 13 квітня 2017 року до пункту розповсюдження державних лотерей у приміщенні більярдного клубу за вищезазначеною адресою прибув ОСОБА_1 , який, дізнавшись про наявність боргу ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_3 , що вказаний борг він стягуватиме з неї.

Надалі, 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_5 , умисно, з корисливих мотивів, погрожуючи вбивством, усно висунув ОСОБА_3 незаконну вимогу майнового характеру щодо передачі йому грошових коштів у сумі 40 000 грн. Сприймаючи погрози ОСОБА_1 як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, ОСОБА_3 вимушено дала згоду на передачу коштів останньому, при цьому написавши розписку про боргові зобов`язання.

Крім того, ОСОБА_1 наприкінці квітня 2017 року, перебуваючи в приміщені пункту розповсюдження державних лотерей у будівлі більярдного клубу, розташованого по АДРЕСА_4, з корисливих мотивів, умисно, відкрито, повторно викрав належний ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «К10а40», ІМЕІ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , вартістю 1260 грн. 83 коп., вирвавши його із рук останньої, із якого витягнув та повернув потерпілій сім-картку мобільного оператора «Київстар». Своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 1260 грн. 83 коп.

Також ОСОБА_1 наприкінці квітня 2017 року, перебуваючи в приміщені пункту розповсюдження державних лотерей у будівлі більярдного клубу, розташованого по АДРЕСА_4, протиправно вилучив із рук ОСОБА_3 паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 22 серпня 2012 року Славутським РС УДМС України в Хмельницькій області на ім`я ОСОБА_3 , таким чином незаконно заволодівши вказаним важливим особистим документом, не маючи на меті повертати даний паспорт останній та бажаючи використати його для спонукання ОСОБА_3 виконати попередньо висловлену ним незаконну вимогу майнового характеру щодо передачі йому грошових коштів у розмірі 40 000 грн.

У подальшому наприкінці квітня 2017 року в зв`язку з відсутністю паспорта громадянина України ОСОБА_3 була позбавлена ОСОБА_1 реальної можливості змінити своє місце роботи, а тому в силу тяжкого матеріального стану була змушена продовжувати позмінно працювати в пункті розповсюдження державних лотерей у будівлі більярдного клубу по АДРЕСА_4 , оскільки єдиним джерелом доходу для останньої були кошти, які їй виплачував ОСОБА_1

ОСОБА_1 є громадянином України, на якого Конституцією України покладений обов`язок неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 3, 21, 22, 41, 68 Конституції України, згідно яких людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України і не є вичерпними, кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Окрім цього, відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної в резолюції 217А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність, ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані, рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття, при здійсненні своїх прав i свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання i поваги прав i свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку i загального добробуту в демократичному суспiльствi.

Натомість, ОСОБА_1 , розуміючи, що ОСОБА_3 перебуває в матеріальній залежності від нього, переймається хворобою матері, тобто перебуває в уразливому соціальному стані, в середині квітня 2017 року, діючи з корисливих мотивів та маючи на меті власне збагачення, вирішив змусити ОСОБА_3 працювати упродовж певного проміжку часу в Республіці Польща, а зароблені нею кошти незаконним чином звернути на свою користь.

З метою реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_1 вирішив залучити до вчинення злочину свого знайомого ОСОБА_2 , оскільки останній має зв`язки серед роботодавців на території Республіки Польща та працівників УДМС в Хмельницькій області.

Так, у травні 2017 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про свої наміри, спрямовані на протиправне використання праці ОСОБА_3 протягом невизначеного часу в Республіці Польща та привласнення зароблених нею коштів, на що ОСОБА_2 надав свою добровільну згоду на співучасть у вчинені злочину. Таким чином, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 досягли спільного злочинного наміру, тобто вступили у попередню змову, спрямовану на вербування ОСОБА_3 з метою її подальшої незаконної трудової експлуатації у Республіці Польща для привласнення результатів її праці на користь ОСОБА_1 .

Надалі, ОСОБА_2 , діючи за погодженням із ОСОБА_1 , у телефонній розмові наказав ОСОБА_3 прибути 02 червня 2017 року до Славутського районного сектору УДМС в Хмельницькій області для оформлення документів на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон. 01 червня 2017 року ОСОБА_2 з відома ОСОБА_1 наказав останній сплатити грошові кошти у розмірі 557 грн. 32 коп. на розрахунковий рахунок УДМС в Хмельницькій області в якості плати за виготовлення зазначеного вище паспорта. В свою чергу ОСОБА_3 01 червня 2017 року о 13 год. 03 хв. сплатила в касі Славутського відділення № 1 Хмельницької філії ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованій у м. Славута Хмельницької області на площі Шевченка, 6, на рахунок УДМС в Хмельницькій області вказані грошові кошти.

У подальшому 02 червня 2017 року, виконуючи наказ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прибула до Славутського районного сектору УДМС в Хмельницькій області, де написала заяву про надання платної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

14 липня 2017 року о 13 год. 30 хв. ОСОБА_2 , маючи на меті незаконно заволодіти паспортом ОСОБА_3 з метою контролю над її переміщенням до Республіки Польща, прибув до службового кабінету № 4 Славутського районного сектору УДМС в Хмельницькій області, розташованого в м. Славута Хмельницької області по вул. Козацькій, 33, де всупереч п. 75 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152, особисто отримав від провідного спеціаліста УДМС в Хмельницькій області ОСОБА_5 паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 , завідомо не маючи наміру передати чи повернути його останній, таким чином незаконно заволодівши вказаним важливим особистим документом, після чого всупереч волі ОСОБА_3 незаконно утримував його до 19 серпня 2017 року.

Продовжуючи втілення своїх злочинних намірів, 16 серпня 2017 року о 19 год. 38 хв. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи у автомобілі марки «Ford Kuga Trend», д.н.з. НОМЕР_5 , припаркованому на проїзній частині неподалік спортивного комплексу, що по вул. Гната Кузовкова, 19 у м. Славута Хмельницької області, усвідомлюючи, що потерпіла перебуває в уразливому соціальному стані через хворобу матері та скрутне матеріальне становище, викликане безробіттям та значним боргом, під час зустрічі з ОСОБА_3 шляхом переконання та обіцянок про виправлення рівня її фінансової забезпеченості та повернення боргу, не надаючи повної та об`єктивної інформації про майбутню роботу, провели вербування останньої шляхом умовляння виїхати на заробітки до Республіки Польща. В ході вербування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали останній інформацію про умови працевлаштування, а саме: виїзд за кордон України за кошти ОСОБА_1 , проживання та харчування під контролем ОСОБА_2 , зароблені кошти звертатимуться в рахунок погашення боргу, який складав 40 000 грн., а також невизначені умови праці, яка буде пов`язана з прибиранням, після чого остання вимушена була прийняти пропозицію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку із перебуванням в уразливому соціальному стані.

Надалі, 19 серпня 2017 року близько 10 год. 19 хв. ОСОБА_2 за грошові кошти, надані ОСОБА_1 , здійснив у м. Славута Хмельницької області медичне страхування ОСОБА_3 , придбав проїзний документ № 102196136-50 на ім`я ОСОБА_3 на рейсовий автобус марки «ЕОS», д.н.з. НОМЕР_6 , зі сполученням «м. Кам`янець - Подільський (Україна) - м. Лодзь (Республіка Польща)». Того ж дня о 15 год. 00 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи на автостанції, що в м. Славута Хмельницької області, супроводжуючи ОСОБА_3 , за погодженням із ОСОБА_1 здійснив посадку останньої до вказаного автобуса та надалі перевозив її у ньому відповідно до маршруту його руху.

У подальшому 19 серпня 2017 року о 23 год. 20 хв. під час переміщення ОСОБА_3 з м. Славута Хмельницької області до м. Радом Республіки Польща при перевірці паспортів під час проходження прикордонного контролю на міжнародному автомобільному пропускному пункті «Ягодин» у с. Старовойтово Любомльського району Волинської області для перетину кордону України протиправні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було припинено співробітниками правоохоронних органів.

Крім того, ОСОБА_1 у невстановлених органом досудового розслідування місці, час та спосіб з метою незаконного носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу придбав бойовий ніж «КА-ВАR», який розмістив у підлокітнику автомобіля марки «Ford Kuga Trend», д.н.з. НОМЕР_5 , та транспортував його до 19 серпня 2017 року, тобто до моменту, коли на підставі ухвали суду в період часу з 23 год. 40 хв. по 23 год. 59 хв. 19 серпня 2017 року проведено обшук вказаного автомобіля, який на той момент знаходився у м. Славута Хмельницької області на проїзній частині по АДРЕСА_4 та яким на момент обшуку користувався ОСОБА_1 .

У ході обшуку вищевказаного автомобіля у підлокітнику між передніми пасажирським та водійським сидіннями виявлено та вилучено ніж, який відповідно до висновку експерта відноситься до категорії холодної зброї колюче-ріжучої дії, а саме: є виготовленим заводським способом бойовим ножем «КА-ВАR», який ОСОБА_1 без передбаченого законом дозволу транспортував у автомобілі марки «Ford Kuga Trend», д.н.з. НОМЕР_5 , всупереч положенням п. 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організації та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ, п.п. 1-4 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, п.п. 8.1, 8.11, 9.1, 9.14, 10.2, 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час судового розгляду кримінального провадження відповідно до положень ст. 63 Конституції України відмовилися від надання показань, однак вказали, що свою винуватість визнають повністю та щиро розкаюються у вчиненому. ОСОБА_2 просив врахувати, що про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, обвинувачені домовилися у травні 2017 року.

Винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненому підтверджується зібраними по справі та дослідженими судом у судовому засіданні доказами.

Показами потерпілої ОСОБА_3 , яка повідомила суду, що у червні 2016 року влаштувалася на роботу до клубу гри у більярд, розташованого у АДРЕСА_4 , власниками якого, як їй відомо, були ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Деякий вона працювала неофіційно, а пізніше до неї приїхав ОСОБА_6 та вказав на необхідність підписання якихось документів, які вона й підписала «заднім числом». Спочатку на потерпілу було покладено обов`язок обслуговування ігор у більярд. За виконану роботу ОСОБА_3 за попередньою домовленістю із власником отримувала грошові кошти в розмірі 150 грн. на день. Через деякий час до приміщення клубу було завезено та розміщено комп`ютерну техніку, після чого потерпілій повідомили, що у закладі відкрито пункт розповсюдження державних лотерей, а до її обов`язків тепер належить також прийняття ставок у гравців, виплата призів та інші операції, пов`язані із цією діяльністю.

Вночі з 13 на 14 квітня 2017 року до закладу прийшов ОСОБА_4 , повідомив, що має грошові кошти та, зазначивши, що оплатить гру пізніше, грав у лотерею до 5-ї години ранку, програвши близько 2000 грн. Близько 3-ї години ночі у момент гри ОСОБА_4 у лотерею на екрані монітора почав бігати курсор, при цьому мишку потерпіла у руках не тримала. У системі комп`ютера був збій, висвітилося, що там 40 000 грн. боргу. Тому ОСОБА_4 відмовився оплатити гру та вказав, що кошти віддасть тільки особисто ОСОБА_1 . Коли приїхав ОСОБА_1 , то повідомив потерпілій на те, що ОСОБА_4 програв у миттєву державну лотерею вищевказану суму. ОСОБА_1 наказав їй повідомити працівників Славутського відділу поліції про те, що ОСОБА_4 вкрав ці кошти, при цьому погрожуючи для неї вбивством. Тому ОСОБА_3 , побоюючись за власне життя, повідомила поліцейським про такі неправдиві обставини. Надалі, працівник поліції вказав їй на необхідність надання правдивих свідчень, а тому потерпіла розповіла йому про те, що сталося насправді.

Пізніше ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 та наказав їй приїхати до клубу і написати розписку на ім`я ОСОБА_6 про те, що вона поверне вказані кошти. Потерпіла прибула до закладу, де розпочала складати розписку, однак оскільки її паспорт знаходився у неї вдома, з метою правильного зазначення у вказаному документі паспортних даних ОСОБА_3 вони разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 поїхали до місця її проживання. Зазначену розписку ОСОБА_3 писала за відсутності свідків, які у ній зазначені. При цьому ОСОБА_1 , наполягаючи на її написанні, погрожував їй розправою. Пізніше ОСОБА_1 вказав потерпілій на необхідність скласти пояснення щодо правдивих обставин вищеозначеної події, що вона і зробила, однак, ознайомившись із їх змістом, порвав їх та наказав переписати так, як йому потрібно.

ОСОБА_3 повідомила суду, що розписку вона писала двічі, після написання останньої розписки потерпіла більше у закладі не працювала та туди не ходила.

Пізніше ОСОБА_3 на вимогу ОСОБА_1 разом із знайомою останнього їздила до магазину «Фокстрот» з метою оформлення кредиту на придбання телевізора, однак їй відмовили з огляду на наявність у неї іншого кредитного договору, по якому була наявна заборгованість. ОСОБА_1 , дізнавшись про неможливість оформлення кредитного договору, відібрав у потерпілої паспорт громадянина України, вирвавши вказаний документ із її рук. Також ОСОБА_1 відібрав належний їй мобільний телефон та відмовлявся його повернути до погашення боргу.

Крім того, ОСОБА_2 водив її до банку з метою оформлення на неї кредиту. Потерпілій було відомо про дружні стосунки останнього з ОСОБА_1 , а тому вона сподівалася, що ОСОБА_2 зможе допомогти їй розібратися у цій ситуації, однак він сказав їй, що борг потрібно віддавати. Разом з тим, ОСОБА_3 говорила обвинуваченому, що жодного боргу у неї немає.

Надалі, обвинувачені повідомили потерпілій, що вона поїде до Республіки Польща на роботу з метою відпрацювання боргу, при цьому не надавши об`єктивної інформації про умови роботи, лише сказали, що ОСОБА_3 буде працювати прибиральницею та зможе отримувати заробітну плату в розмірі 500-600 доларів США на місяць. ОСОБА_1 також наказав, щоб вона не повідомляла своїм родичам та іншим особам про те, що має намір кудись їхати, мотивуючи це тим, що їй будуть заздрити. При цьому, ОСОБА_3 пояснювала обвинуваченому, що не хоче працювати за кордоном.

У подальшому на вимогу обвинувачених потерпіла в супроводі ОСОБА_2 звернулася до Славутського районного сектору УДМС в Хмельницької області з заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Пізніше вони разом повернулися до того ж сектору міграційної служби, де ОСОБА_2 особисто в її присутності отримав виготовлений паспорт та на її прохання вказаний документ їй не віддав, вказавши, що утримуватиме його у себе до того часу, поки вона не розрахується із ОСОБА_1 .

Кошти за послуги з виготовлення закордонного паспорта ОСОБА_1 наказав потерпілій взяти в касі закладу, а оплату послуг зі страхування здійснював ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 постійно телефонував потерпілій та вказував на необхідність сплати боргу, погрожував їй, вказував, що «вивезе та закопає її, приб`є», відповіді на її питання щодо місця роботи за кордоном та посади, а також розміру заробітної плати ОСОБА_3 не надавав. При цьому, було обумовлено, що кошти, які потерпіла зароблятиме, ОСОБА_2 передаватиме ОСОБА_1 . Раніше, коли при зміні ОСОБА_3 пропали грошові кошти в касі закладу, ОСОБА_1 вивозив її до лісу. Оскільки потерпіла побоювалася за своє життя, вона погодилася їхати на обумовлену обвинуваченими роботу за кордоном.

Спочатку ОСОБА_2 пропонував потерпілій приїхати до Республіки Польща самостійно, однак вона від цього відмовилася, бо не хотіла нікуди їхати. Надалі, ОСОБА_2 повідомив їй, що вона в його супроводі на автобусі поїде за кордон. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 та запитав, чи готова вона їхати, на що потерпіла відповіла, що не хоче цього робити. ОСОБА_1 у відповідь вказав, що це не обговорюється, ствердив, що міг би зв`язати її та вивезти силою, однак не робить цього. Оскільки обвинувачені тиснули на потерпілу, вона змушена була погодитися їхати з ОСОБА_2 . Для того, щоб ОСОБА_3 не могла скористатися мобільним додатком «Viber», їй надали для тимчасового використання мобільний телефон, який не мав доступу до мережі Інтернет. Також обвинувачені повідомили потерпілій, що вона зможе поговорити із родичами через ОСОБА_2 .

Коли ОСОБА_3 прибула до автобусної станції, ОСОБА_2 повідомив їй, що вона правильно не взяла зайвих речей, оскільки повії заробляють достатньо та вона зможе придбати для себе все, що їй необхідно. Перед кордоном обвинувачений дав потерпілій паспорт, страховку, білет і гроші, повідомивши, що ці речі необхідні для перетину кордону.

ОСОБА_3 також показала суду, що мала непогашений кредит за мобільний телефон, по якому їй необхідно було сплачувати протягом 6 місяців по 500-600 грн. щомісячно. Оскільки потерпілій не виплачували заробітну плату, вона не мала змоги виконувати свої зобов`язання за кредитом та виплатила його тільки тоді, коли влаштувалася на іншу роботу невдовзі після цих подій. Крім того, ОСОБА_3 має матір похилого віку, яка хворіє та потребує допомоги. На час вищезазначених подій вона допомагала матері, придбавала ліки і продукти харчування, оскільки інші близькі родичі у той період такої змоги не мали.

З метою повідомлення правоохоронних органів про вказані неправомірні дії обвинувачених ОСОБА_3 поїхала до відділу поліції, що розташований у м. Хмельницькому по вул. Зарічанській, де й написала заяву про вчинення щодо неї злочину. Потерпіла також ствердила, що поліцейські не спонукали її до вчинення будь-яких провокативних дій стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_3 зазначила, що правові механізми стягнення боргу обвинувачений ОСОБА_1 до неї не застосовував, пояснював їй, що недостачу має повернути той, хто перебував на зміні.

Показами свідка ОСОБА_4 підтверджується, що дійсно в нічну пору він грав у лотерею у закладі ОСОБА_1 . Перед початком гри свідок продемонстрував ОСОБА_3 кошти та попросив надати йому чек на гру. Усього він взяв декілька чеків та впродовж гри як вигравав, так і програвав, також перекидав кошти з одного чеку на інший. Ставки робив на суму 100 - 200 гривень. Свідок зазначив, що точний розмір програшу він не пам`ятає, проте вважає, що не міг програти 40 000 грн. Після того, як ОСОБА_3 повідомила йому про такий розмір програшу, ОСОБА_4 попросив продемонструвати йому чек, на якому відображено послідовність ставок та їх сума, проте потерпіла такого чеку йому не змогла надати. Тому він пояснив останній, що розрахується тільки із власником закладу ОСОБА_1 . Вранці близько 10 год. 00 хв. до свідка приїхали працівники поліції, які пояснили, що на нього написана заява з приводу вчинення грабежу в вказаному закладі, та забрали його до відділу поліції, де проводилася очна ставка із ОСОБА_3 . Остання спочатку стверджувала, що він погрожував для неї ножем та викрав грошові кошти, а потім розповіла про те, що сталося. Того факту, що він винен закладу кошти, ОСОБА_4 не заперечив, однак вказав, що з приводу повернення боргу ОСОБА_1 та інші особи до нього не зверталися.

Будучи допитаним у судовому засіданні, свідок ОСОБА_7 , який працює на посаді слідчого СВ Славутського ВП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, суду показав, що навесні 2017 року після 08 год. 00 хв. до відділу поліції надійшло повідомлення про вчинення ОСОБА_4 розбійного нападу. Коли поліцейські прибули до закладу, там перебувала потерпіла, яка повідомила, що ОСОБА_4 грав у лотерею, після чого напав на неї з ножем та викрав грошові кошти. В ході надання показань потерпіла була схвильована, путалася у своїх поясненнях, попередньо вказала на суму в розмірі 8000 грн., однак власники закладу в подальшому повідомили, що загальна сума викраденого складала 40 000 грн. Надалі, ОСОБА_3 розповіла про те, як усе було насправді, пояснила, що ОСОБА_4 винен закладу електронні гроші, оскільки вона дозволила йому грати в лотерею у борг, а повідомити правоохоронні органи про розбійний напад їй наказав хтось із власників закладу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду підтвердила, що в липні 2017 року вона працювала на посаді провідного спеціаліста Славутського районного сектору УДМС в Хмельницькій області, займалася оформленням та видачею громадянам паспортів для виїзду за кордон. Вона видавала закордонний паспорт для ОСОБА_3 , яка особисто зверталася до сектору міграційної служби. До установи потерпіла приходила із знайомим хлопцем, однак хто отримав паспорт, свідок не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що він є братом потерпілої ОСОБА_3 . У 2017 році його сестра розповідала, що має якісь проблеми на роботі, казала, що має їхати за кордон, а у вересні того ж року повідомила, що сталося. Коли він проводив потерпілу на автобус, остання була із якимось незнайомим чоловіком, нервувала, казала, що їй запропонували роботу. Раніше ОСОБА_3 ніколи не висловлювала намірів їхати за кордон. Свідок підтвердив також, що потерпіла допомагала їхній матері, яка хворіє та має групу інвалідності, придбавала для неї ліки. Він також допомагав їй, платив кошти за оренду її житла, бо ОСОБА_3 повідомила, що заробітну плату їй не виплачують. Власник орендованого приміщення шукав її через борг, а тому він давав потерпілій кошти, щоб погасити заборгованість.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що на даний час працює на посаді заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Хмельницькій області, раніше входила до групи слідчих, які проводили досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. Відомості про вчинення кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_3 вносив один із слідчих групи на підставі відповідного рапорту. Коли вона спілкувалася із потерпілою, остання була перелякана, оскільки реально сприймала висловлені їй ОСОБА_1 погрози, характеризувала його як «авторитета», якого всі побоюються. ОСОБА_3 звернулася до ГУНП в Хмельницькій області, бо не довіряла місцевій поліції. Жодного тиску на потерпілу органом досудового розслідування не здійснювалося. 19 серпня 2017 року вона проводила огляд службового кабінету під час затримання ОСОБА_2 з двома понятими. Останній добровільно видав працівникам поліції речі, які в нього вилучалися. Також свідок вказала на те, що з показів понятих, які були присутні при обшуку автомобіля, яким користувався ОСОБА_1 , їй стало відомо, що бойовий ніж був виявлений у підлокітнику між сидіннями транспортного засобу.

Свідок ОСОБА_10 показав суду, що у 2017 році працював на посаді заступника начальника СУ ГУНП в Хмельницькій області. У рапорті від 24 червня 2017 року наявний підпис, який належить йому. Дані рапорту були завуальовані з метою нерозголошення таємниці досудового розслідування. Заяву потерпілої ОСОБА_3 про вчинення злочину приймав він. ОСОБА_3 звернулася до управління поліції 23 червня 2017 року, а він у протоколі допустив механічну описку при зазначенні дати прийняття заяви. Відомості до ЄРДР вносив не він, а заяву потерпілої прийняв у себе в кабінеті. ОСОБА_9 на той час була його підлеглою.

Допитаний у ході судового розгляду свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що проводив обшук автомобіля, яким користувався ОСОБА_1 . Обшук проводився із участю ОСОБА_1 та двох понятих, які були присутні протягом всього часу проведення слідчої дії. У ході обшуку було виявлено і вилучено, крім транспортного засобу, мачете, ніж та розписку. Розписку виявлено у бардачку вказаного автомобіля, а ніж у підлокітнику між водійським та пасажирським сидіннями чи у кармані дверей з боку водія, точного місця свідок не пам`ятає, оскільки пройшов значний проміжок часу. Свідок пояснив, що ОСОБА_12 , який був власником автомобіля, він не знає, пам`ятає тільки обвинуваченого ОСОБА_1 . Вказав, що випадково переніс дані відносно ОСОБА_12 у протокол обшуку з ухвали слідчого судді, якою було надано дозвіл на проведення цієї слідчої дії.

Свідок ОСОБА_13 показав суду, що був запрошений працівниками поліції у якості понятого під час проведення обшуку автомобіля, яким користувався ОСОБА_1 , що був розташований поблизу ресторану «Україна» в м. Славута Хмельницької області. Перед проведенням обшуку слідчим було оголошено ухвалу суду. Обшук проводився у присутності двох понятих та ОСОБА_1 . У ході проведення обшуку в бардачку транспортного засобу виявлено розписку, а поблизу водія ніж та позаду мачете. Ніж перебував у підлокітнику чи в кармані дверей з боку водія, точного місця свідок не пам`ятає. Жодних зауважень щодо дотримання порядку проведення обшуку в учасників слідчої дії не було, автомобіль відкривали при ньому. ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу та вручено його копію.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показав, що влітку 2017 року ОСОБА_2 запропонував йому роботу в Республіці Польща у м. Радом із заробітною платою близько 14-15 злотих на годину, на що він погодився та придбав квиток, метричний паспорт і страховку. Оформленням документів свідок займався сам за власні кошти, також йому достовірно були відомі умови праці та місце проживання за кордоном. ОСОБА_2 жодних активних дій по оформленню документів для ОСОБА_14 не вчиняв. Робочу візу свідок не оформляв. 19 серпня 2017 року він разом із обвинуваченим та ОСОБА_3 їхали на автобусі до Польщі, спілкувалися між собою. Не пам`ятає, щоб потерпіла хвилювалася, силою її ніхто не утримував у автобусі. ОСОБА_2 повідомив свідку, що ОСОБА_3 теж їде на роботу та буде працювати прибиральницею. Паспорт свідка та документи ОСОБА_3 перебували в ОСОБА_2 . Свідок підтвердив, що ОСОБА_2 передавав потерпілій грошові кошти, щоб перетнути кордон. На кордоні їх затримали працівники правоохоронних органів, обвинуваченого одягли у наручники, а після затримання їх розвели по різних кімнатах.

Органом досудового розслідування відповідно до протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів від 31 жовтня 2017 року (Том 5, а.с. 18-19) на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2017 року (Том 5, а.с. 17) здійснено тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12017240210000269, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 квітня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (Том 5, а.с. 20-27).

У вказаному кримінальному провадженні наявний витяг, відповідно до якого 13 квітня 2017 року близько 04 год. 00 хв. у АДРЕСА_4 у приміщенні розважального закладу «Спортлото» ОСОБА_4 , шляхом довіри, під приводом здійснення віртуальної лотерейної гри отримав від касира ОСОБА_3 на віртуальний рахунок грошові кошти в сумі 8000 грн., які використав під час гри та не повернув у касу розважального закладу, чим завдав зазначеному підприємству матеріального збитку на вказану суму (Том 5, а.с. 20). Аналогічний зміст фабули кримінального правопорушення вказаний і в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13 квітня 2017 року (Том 5, а.с. 21).

Судом встановлено, що за результатами проведення досудового розслідування постановою слідчого СВ Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області Броніч М. М. від 28 червня 2017 року вказане кримінальне провадження закрите в зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України (Том 5, а.с. 23-24).

Разом з тим, покази потерпілої ОСОБА_3 відносно того, що вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 їздили до місця її проживання з метою уточнення паспортних даних для написання розписки, підтверджуються відомостями, отриманими від операторів мобільного зв`язку України (Том. 5, а.с. 168-275). Вказані відомості отримані на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2017 року про надання органу досудового розслідування дозволу на тимчасовий доступ до документів ПрАТ «Київстар» (Том 7, а.с. 13) відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 21 вересня 2017 року (Том 7, а.с. 14-16).

Так, згідно наданої інформації щодо абонентського номеру, яким користувався ОСОБА_1 , 20 квітня 2017 о 17 год. 14 хв. зі свого номеру НОМЕР_7 останній здійснив телефонний дзвінок на номер НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_3 , який зафіксовано базовою станцією, що розміщена в м. Нетішин Хмельницької області по вул. Курчатова, 2. У подальшому о 17 год. 57 хв. ОСОБА_1 здійснив телефонний дзвінок потерпілій, який зафіксовано базовою станцією, що розміщена на щоглі даху по АДРЕСА_6 та покриває територію по АДРЕСА_4, тобто територію, де знаходиться будівля більярдного клубу.

Мобільний номер, яким користується ОСОБА_1 , фіксувався базовою станцією, яка розміщена на щоглі даху по АДРЕСА_6 та покриває територію по АДРЕСА_4 , в період часу з 17 год. 52 хв. по 19 год. 15 хв. та лише о 18 год. 34 хв. мобільний номер НОМЕР_7 , яким користується ОСОБА_1 , зафіксовано базовою станцією, яка розміщена на трубі по АДРЕСА_6 та покриває територію по АДРЕСА_7 , тобто місце проживання потерпілої.

Мобільний номер НОМЕР_9 , яким користується ОСОБА_6 , зафіксовано базовою станцією, яка розміщена на щоглі даху по АДРЕСА_6 та покриває територію по АДРЕСА_4 , тобто територію, на якій знаходиться приміщення більярдного клубу, в період часу з 17 год. 46 хв. по 18 год. 13 хв.

У період часу з 18 год. 20 хв. по 18 год. 37 хв. мобільний номер НОМЕР_9 , яким користується ОСОБА_6 , зафіксовано базовою станцією, яка розміщена на трубі по АДРЕСА_6 та покриває територію по вул. Сокола, 2 в м. Славута Хмельницької області, тобто місце проживання потерпілої.

В період часу з 18 год. 49 хв. по 19 год. 34 хв. мобільний номер НОМЕР_9 , яким користується ОСОБА_6 , зафіксовано базовою станцією, яка розміщена на щоглі даху по АДРЕСА_6 та покриває територію по АДРЕСА_4 .

Мобільний номер НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_3 , зафіксовано базовою станцією, яка розміщена на трубі по АДРЕСА_6 та покриває територію по АДРЕСА_7 , тобто місце проживання потерпілої, у період часу з 17 год. 04 хв. по 17 год. 14 хв. та з 18 год. 35 хв. по 18 год. 53 хв., а в період часу з 17 год. 57 хв. до 18 год. 35 хв. мобільний номер ОСОБА_3 зафіксовано базовою станцією, яка розміщена по АДРЕСА_8 та покриває територію по АДРЕСА_4 , тобто будівлю, у якій розміщено більярдний клуб.

Згідно з розпискою, складеною від імені потерпілої ОСОБА_3 20 квітня 2017 року, остання взяла в ОСОБА_6 40 000 грн. 14 квітня 2017 року, які вона поверне 14 травня 2017 року (Том 5, а.с. 74).

Відповідно до даних протоколу огляду предмета від 09 жовтня 2017 року з додатком до нього предметом огляду є боргова розписка потерпілої ОСОБА_3 (Том 5, а.с. 72-73).

Висновком комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів № 6757-6759/17-26 від 21 грудня 2017 року підтверджується, що рукописний текст та підпис у вказаній розписці виконаний потерпілою ОСОБА_3 (Том 5, а.с. 80-88).

Відповідно до даних протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відео-контролю особи) від 17 липня 2017 року (Том 5, а.с. 314-315) та аудіо-відеозапису, який міститься на карті пам`яті «Transcend» microSD ємністю 8Gb № 40 т (Том 5, а.с. 316), встановлено, що 14 липня 2017 року ОСОБА_3 у супроводі ОСОБА_2 попрямували до Славутського районного сектору УДМС в Хмельницькій області, де отримали паспорт потерпілої для виїзду за кордон. Вказаний особистий документ обвинувачений забрав собі та потерпілій не віддав, лише показав його останній, тримаючи у своїх руках. Також ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 , що у неї є дві неділі для того, щоб допомогти хворій матері.

Даними протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 30 серпня 2017 року (Том 5, а.с. 280-287) та аудіо-записом за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, який міститься на DVD-R диску, на поверхні якого наявний запис № 35 т від 04.07.17 (Том 5, а.с. 286), зафіксовано, що 26 липня 2017 року під час телефонної розмови на прохання потерпілої ОСОБА_3 повернути належний їй мобільний телефон ОСОБА_1 відповів категоричною відмовою із посиланням на те, що потерпіла винна йому грошові кошти, та запропонував ОСОБА_3 позичити гроші на поїздку за кордон. Також зафіксовано, що 16 серпня 2017 року у телефонній розмові ОСОБА_1 вмовляв ОСОБА_3 поїхати за кордон на роботу у супроводі ОСОБА_2 , оскільки потерпіла самостійно їхати відмовилася. При цьому, ОСОБА_1 вказав і на те, що робоче місце для потерпілої вже забезпечене.

Також аудіо-записом, отриманим за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, який міститься на DVD-R диску, на поверхні якого наявний запис № 35 т від 04.07.17 (Том 5, а.с. 286), зафіксовано розмову між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 , яка мала місце 14 серпня 2017 року, з якої вбачається факт перебування учасників розмови в близьких стосунках.

У відповідності до даних протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 30 серпня 2017 року (Том 5, а.с. 293-295) та аудіо-запису за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, який міститься на DVD-R диску, на поверхні якого наявний запис № 38 т від 04.07.17 (Том 5, а.с. 296), зафіксовано наступні телефонні розмови:

- 15 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу того, що ОСОБА_2 має поспілкуватися із потерпілою ОСОБА_3 на рахунок поїздки, а також мала відбутися зустріч ОСОБА_1 з потерпілою;

- 16 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де ОСОБА_2 повідомив потерпілій, що найближчим часом вони будуть їхати, заспокоював останню, вказував, що вона перебуватиме в одному місті з ним;

- 17 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у ході якої ОСОБА_2 просив про зустріч із потерпілою та запитував, чи вона підготувалася до поїздки, пояснював про необхідність взяти із собою деякі речі і продукти харчування на дорогу;

- 18 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де обвинувачений вказав потерпілій на необхідність придбати страховку та повідомив, що придбав для неї білет;

- 19 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у ході якої ОСОБА_2 домовився із потерпілою про зустріч для того, щоб придбати страховку; між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , де ОСОБА_2 доповідає ОСОБА_1 , що має зустрітися із потерпілою та придбати для неї страховку, а також, що вони виїжджають о третій годині; між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу того, що обвинувачений та потерпіла сіли в автобус.

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відео-контролю особи) від 22 серпня 2017 року (Том 5, а.с. 297) та аудіо-відеозаписом, який міститься на карті пам`яті «Transcend» microSD ємністю 8Gb № 39 т (Том 5, а.с. 301), зафіксовано, що 16 серпня 2017 року ОСОБА_2 під час зустрічі із ОСОБА_3 розповів про умови праці у Польщі та коли їм потрібно їхати за кордон, запевнив, що все із нею буде добре. Після того, як потерпіла вказала, що не бажає їхати, обвинувачений висловився нецензурною лайкою на її адресу та наголосив на тому, що спричинить останній тілесні ушкодження.

Зі змісту протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відео-контролю особи) від 22 серпня 2017 року (Том 5, а.с. 320-321) та аудіо-відеозапису, який міститься на карті пам`яті «Transcend» microSD ємністю 8Gb № 46 т (Том 5, а.с. 324), встановлено, що 19 серпня 2017 року ОСОБА_2 зустрівся із ОСОБА_3 та пішов із нею до приміщення Страхової компанії «Провідна», де було виготовлено на ім`я потерпілої страховий поліс, призначений для перетину кордону України. Вказаний документ ОСОБА_2 забрав собі та повідомив ОСОБА_3 , що паспорт та інші документи перебуватимуть у нього, щоб вона нормально працювала та не обманула його, а також вказав останній, що вона повинна добре працювати.

Згідно з протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відео-контролю особи) від 22 серпня 2017 року (Том 5, а.с. 322-323) та аудіо-відеозапису, який міститься на карті пам`яті «Transcend» microSD ємністю 8Gb № 46 т (Том 5, а.с. 324), встановлено, що 19 серпня 2017 року ОСОБА_3 пішла на зустріч із обвинуваченими, де в автомобілі ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 150 доларів США для того, щоб ОСОБА_3 могла їх продемонструвати на кордоні контролеру у разі потреби. ОСОБА_1 повідомив потерпілій, що ОСОБА_2 буде про неї все розповідати, дав вказівки, яким чином вони підтримуватимуть зв`язок. Надалі, ОСОБА_1 пояснив ОСОБА_3 , що її паспорт перебуватиме у ОСОБА_2 до того часу, поки вона не розрахується за своїм боргом, сказав, що відправляє потерпілу «в ссилку», але в Європу. Коли вона відпрацює борг, паспорт їй повернуть. Потерпіла намагалася пояснити, що вона нічого йому не винна, а ОСОБА_1 вказав, що вона йому винна електронні гроші, нагадав про розписку, яку ОСОБА_3 написала. У подальшому ОСОБА_1 пояснив, яким чином через ОСОБА_2 буде здійснюватися розрахунок із ним, наголосив на тому, щоб потерпіла не повідомляла нікому, куди їде, а також розповів, як їй необхідно поводити себе за кордоном.

Відповідно до протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відео-контролю особи) від 22 серпня 2017 року (Том 5, а.с. 298-300) та аудіо-відеозапису, який міститься на карті пам`яті «Transcend» microSD ємністю 8Gb № 39 т (Том 5, а.с. 301), встановлено, що 16 серпня 2017 року під час розмови між ОСОБА_3 , а також обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка мала місце в автомобілі, останні повідомили потерпілій, коли вона має їхати за кордон та де вона буде працювати, вказали, що гроші на проживання та харчування їй нададуть. Надалі, ОСОБА_3 вказала, що боїться їхати, а ОСОБА_2 сказав їй не хвилюватися. На запитання потерпілої, де будуть знаходитися її особисті документи, ОСОБА_1 відповів, що у ОСОБА_2 до того часу, поки вона не відпрацює борг, повідомив, що ОСОБА_3 перебуватиме під постійним наглядом ОСОБА_2 . ОСОБА_1 також пояснив, що паспорт громадянина України перебуватиме у потерпілої, а закордонний паспорт - у ОСОБА_2 . Обвинувачені пояснили ОСОБА_3 , що вона не працюватиме повією, оскільки зараз легальний бізнес. Відбуватиметься поступовий розрахунок за борги, а гроші вона передаватиме через «Western Union». Крім того, ОСОБА_1 наголосив на тому, що якби він хотів, то її «упакували би чеченці» та вивезли до Чечні , не запитуючи дозволу, повідомив, що «у них все схвачено» зі злочинцями в Польщі. На прохання ОСОБА_3 повернути її мобільний телефон, який відібрав у неї ОСОБА_1 , останній відповів, що телефон не повернуть, поки вона не відпрацює борг, повідомив, що він знаходиться у його гаражі в м. Нетішин. Коли потерпіла запитала, як їй контактувати із своїми рідними, ОСОБА_1 вказав на те, що його це не цікавить, а вона може просити засоби зв`язку в ОСОБА_2 .

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відео-контролю особи) від 22 серпня 2017 року (Том 5, а.с. 333) та аудіо-відеозапису, який міститься на карті пам`яті «Transcend» microSD ємністю 8Gb № 41 т (Том 5, а.с. 334), зафіксовано, що 19 серпня 2017 року під час розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 остання двічі запитала, чому обвинувачений сказав їй, що вона буде працювати за кордоном повією, на що ОСОБА_2 відповів, що він пожартував. Надалі, потерпіла запитала, чому потрібно говорити, що вони заїжджають на територію Польщі з метою прогулянки, а обвинувачений відповів, що офіційно вони не можуть працювати, проте є спосіб.

Законність проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій підтверджено оглянутими в суді ухвалами Апеляційного суду Хмельницької області від 29 червня 2017 року (Том 5, а.с. 276-279).

Оскільки у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій мав місце судовий контроль за дотриманням прав та свобод особи, вказані докази відповідають усім критеріям належності та допустимості.

Відсутність у вищевказаних протоколах характеристик технічних засобів фіксації, за допомогою яких проводився аудіо-, відео-контроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, на думку суду, не може бути підставою для визнання таких доказів недопустимими.

За змістом протоколу обшуку від 21 серпня 2017 року в ході проведення обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_10 , що знаходиться в гаражному кооперативі «Автолюбитель» по вул. Енергетиків у м. Нетішин Хмельницької області та належить на праві власності ОСОБА_17 , на лічильнику світла, який розташований на стіні праворуч від входу, виявлений та вилучений мобільний телефон марки ««Lenovo» моделі «К10а40», який був упакований у силіконовий чохол та в якому на момент огляду знаходилася сім-картка мобільного оператора «Білайн». Також в ході огляду виявлено відсутність акумуляторної батареї (Том 5, а.с. 105-106). Зазначена слідча дія була проведена на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2017 року (Том 5, а.с. 101) у присутності двох понятих, підписи яких наявні на протоколі. Перед проведенням обшуку 20 серпня 2017 року в присутності понятих з метою збереження наявного у ньому майна було проведено зовнішній огляд вказаного гаражного приміщення та встановлено, що на його воротах та хвіртці, а також на замку, на який воно було зачинене, відсутні будь-які механічні пошкодження, дане приміщення було опечатано до проведення обшуку (Том 5, а.с. 103-104).

Відповідно до протоколу огляду предмета від 19 жовтня 2017 року з додатками до нього предметом огляду є належний потерпілій мобільний телефон марки ««Lenovo» моделі «К10а40» у силіконовому чохлі без акумуляторної батареї (Том 5, а.с. 112-115).

У відповідності до висновку судової товарознавчої експертизи № 756т від 27 вересня 2017 року ринкова вартість відкрито викраденого обвинуваченим ОСОБА_1 у потерпілої ОСОБА_3 мобільного телефону марки ««Lenovo» моделі «К10а40» становить 1260 грн. 83 коп. (Том 5, а.с. 108-111).

Згідно з наявними у матеріалах кримінального провадження копіями анкети для внесення інформації до Єдиного демографічного реєстру № 5491112, заяви по надання платної послуги від 02 червня 2017 року та квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01 червня 2017 року, вказані документи заповнені та подані потерпілою ОСОБА_3 до Славутського районного сектору УДМС України в Хмельницькій області 02 червня 2017 року в зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон (Том 5, а.с. 46-50).

Згідно з даними протоколу огляду місця події від 19 серпня 2017 року з відповідними додатками оглянутим місцем події є міжнародний автомобільний пункт пропуску «Ягодин» с. Старовойтове Любомльського району Волинської області. В службовому кабінеті, розташованому на другому поверсі оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт Римачі) оперативно-розшукового управління Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України перебував ОСОБА_2 , якого співробітниками Державної прикордонної служби України запрошено до вказаного кабінету для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення. При спробі перетину кордону на рейсовому автобусі зі сполученням «м. Кам`янець - Подільський (Україна) - м. Лодзь (Республіка Польща)» при ОСОБА_2 виявлено та вилучено грошові кошти - дві купюри банкнотами по 100 доларів США, дві купюри банкнотами по 10 і 50 злотих, паспорт серії НОМЕР_11 , водійське посвідчення ОСОБА_2 , проїзний документ на автобус, договір добровільного страхування на ім`я ОСОБА_2 , паспорт для перетину кордону № НОМЕР_12 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_13 , мобільний телефон марки «SONY D2303», мобільний телефон марки «SAMSUNG DUOS model SM-B110GSMH», паспорт ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 (Том 5, а.с. 116-127).

Суд констатує, що фактично у даному випадку слідчим було проведено особистий обшук ОСОБА_2 . Вказане також підтверджується ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2017 року, якою на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України надано дозвіл на проведення особистого обшуку ОСОБА_2 , який фактично проведено в період часу з 23 год. 20 хв. 19 серпня 2017 року по 00 год. 20 хв. 20 серпня 2017 року в межах проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (Том 5, а.с. 128).

Відповідно до протоколу огляду предмета від 09 жовтня 2017 року з додатками до нього предметом огляду є належний ОСОБА_2 мобільний телефон марки «SONY D2303», у якому наявна сім-картка «Київстар» та флеш-картка пам`яті марки «micro SD 4GB» (Том 5, а.с. 129-136).

Згідно з даними протоколу огляду предмета від 09 жовтня 2017 року з додатками до нього предметами огляду є належний ОСОБА_2 мобільний телефон марки «SAMSUNG DUOS model SM-B110GSMH», у якому наявні сім-картки мобільних операторів «PLEY» та «VODAFONE», а також паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий на ім`я ОСОБА_3 , картка платника податків ОСОБА_3 (Том 5, а.с. 137-141).

Даними протоколу огляду предметів від 09 жовтня 2017 року з додатками до нього підтверджується, що предметами огляду являються паспорт громадина України, виданий на ім`я ОСОБА_2 , водійське посвідчення серії НОМЕР_14 , видане на ім`я ОСОБА_2 , паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_12 , виданий на ім`я ОСОБА_2 , договір добровільного страхування № 32/8415/16/СМВ, виданий на ім`я ОСОБА_2 , поїзний документ на автобус № НОМЕР_15 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_11 , виданий на ім`я ОСОБА_18 (Том 5, а.с. 142-147).

Відповідно до даних протоколу огляду предмета від 09 жовтня 2017 року з додатками до нього предметом огляду є грошові кошти: дві банкноти номіналом 100 доларів США: АВ228609051, НВ47961205J, одна банкнота номіналом 50 злотих НА8243629, одна банкнота номіналом 10 злотих AW0892324 (Том 5, а.с. 150-152).

Як вбачається із наявного у матеріалах кримінального провадження договору добровільного страхування медичних витрат, від нещасного випадку, багажу під час подорожі № 32/8415/16/СМВ, вказаний договір укладений 10 жовтня 2016 року в інтересах страхувальника ОСОБА_19 на строк по 23 жовтня 2017 року (Том 5, а.с. 148).

У відповідності до проїзного документа на автобус № НОМЕР_15 , вказаний квиток придбаний ОСОБА_2 18 серпня 2017 року з метою проїзду на рейсовому автобусі зі сполученням «м. Кам`янець - Подільський - м. Лодзь» (Том 5, а.с. 149).

З даних протоколу огляду предметів від 10 жовтня 2017 року з додатками до нього встановлено, що предметом огляду є добровільно надані ОСОБА_3 речі та документи, які їй передав ОСОБА_2 під час перетину кордону з Республікою Польща, а саме: розрахункова квитанція серії ГТЛС № 711686 ПРАТ СК «Провідна», проїзний документ на автобус № НОМЕР_16 , виданий на ім`я пасажира ОСОБА_3 , договір добровільного страхування № ТМ 0540734, виданий на ім`я страхувальника ОСОБА_3 , грошові купюри - три банкноти номіналом 50 доларів США: ID61110805A, MG18831720A, MB44213912B, паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_17 , виданий на ім`я ОСОБА_3 , коробка від мобільного телефону марки ««Lenovo» моделі «К10а40», мобільний телефон марки «NOKIA 305» (Том 5, а.с. 154-162).

У відповідності до розрахункової квитанції серії ГТЛС № 711686 ПРАТ СК «Провідна» сплачено грошові кошти в сумі 180 грн. у рахунок оплати за договором добровільного страхування № ТМ 0540734, укладеним на користь страхувальника ОСОБА_3 (Том 5, а.с. 163).

Як встановлено із договору добровільного страхування подорожуючих за межами України № ТМ 0540734, вказаний договір укладений 19 серпня 2017 року в інтересах страхувальника Шеремети Тетяни на строк по 18 серпня 2018 року (Том 5, а.с. 164).

У відповідності до проїзного документа на автобус № НОМЕР_16 , зазначений квиток придбаний на ім`я ОСОБА_3 18 серпня 2017 року з метою проїзду на рейсовому автобусі зі сполученням «м. Кам`янець - Подільський - м. Лодзь» (Том 5, а.с. 165).

Згідно з даними протоколу обшуку від 19 серпня 2017 року в ході обшуку автомобіля марки «Ford Kuga Trend», д.н.з. НОМЕР_5 , яким користувався ОСОБА_1 та який на праві власності належав його батьку ОСОБА_12 , було виявлено та вилучено: металевий предмет, ззовні схожий на ніж; металевий предмет, ззовні схожий на мачете; аркуш паперу з написом «росписка»; а також сам транспортний засіб (Том 5, а.с. 52-55). Вказана слідча дія була проведена на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2017 року (Том 5, а.с. 51) у присутності ОСОБА_1 та двох понятих. Протокол містить підписи ОСОБА_1 та понятих ОСОБА_13 і ОСОБА_21 .

Зазначення слідчим у даному протоколі обшуку від 19 серпня 2017 року про те, що учасником обшуку був батько обвинуваченого ОСОБА_12 суд розцінює як описку, яка не тягне за собою недопустимість вказаного доказу.

Більше того, постановою слідчого спеціальної поліції ВРЗЗС СУ ГУНП в Хмельницькій області Баштанюк О. В. про уточнення обставин кримінального провадження від 16 жовтня 2017 року вирішено виправити допущену при складанні протоколу обшуку від 19 серпня 2017 року описку та вважати надалі особу, в якої проводився обшук, та фактичного володільця транспортного засобу замість помилково зазначеного ОСОБА_12 - ОСОБА_1 , 1972 року народження (Том 5, а.с. 56).

У відповідності до висновку судової експертизи зброї № 64-Х від 11 вересня 2017 року виявлений та вилучений 19 серпня 2017 року під час проведення обшуку автомобіля марки «Ford Kuga Trend», д.н.з. НОМЕР_5 , предмет, схожий на ніж, є холодною зброєю колюче-ріжучої дії, а саме: виготовленим заводським способом бойовим ножем «KA-BAR». Натомість, предмет, схожий на мачете, є різновидом ножів господарсько-побутового призначення, а саме: мачете «Machete 1991», який до категорії холодної зброї не належить (Том 5, а.с. 92-98).

На думку суду, те, що бойовий ніж «KA-BAR» знаходився саме в підлокітнику між водійським та пасажирським сидіннями підтверджується дослідженими судом речовими доказами, а саме: автомобілем марки «Ford Kuga Trend», д.н.з. НОМЕР_5 , та бойовим ножем «KA-BAR». У ході огляду судом у присутності учасників кримінального провадження речових доказів встановлено, що ніж вміщається до ніші підлокітника з можливістю закриття його кришки, у той же час він не повністю вміщається у кармані водійських дверей, що фактично ускладнювало його транспортування.

Відповідно до роз`яснень, наданих судам у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).

Відтак, суд приходить до висновку, що вказаний ніж належить саме обвинуваченому ОСОБА_1 , який свідомо зберігав його в автомобілі та транспортував впродовж тривалого часу, оскільки згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_18 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нетішинського міського управління юстиції у Хмельницькій області 28 квітня 2014 року (Том 5, а.с. 57), власник транспортного засобу ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а фактично транспортним засобом користувався ОСОБА_1 .

Згідно даних постанов про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 20 серпня та 14 листопада 2017 року автомобіль марки «Ford Kuga Trend», д.н.з. НОМЕР_5 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні (Том 5, а.с. 59-61, 369-371).

Постановою про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 23 жовтня 2017 року визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні бойовий ніж «KA-BAR» та предмет, схожий на мачете (Том 5, а.с. 99).

Також постановою про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 23 листопада 2017 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні ключ до автомобіля марки «Ford Kuga Trend», д.н.з. НОМЕР_5 , та брелок до нього, мобільний телефон марки «NOKIA 305», мобільний телефон марки «Iphone 5», мобільний телефон марки ««Lenovo» моделі «К10а40», коробку від вказаного мобільного телефону, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 , виданий Славутським РС УДМС України в Хмельницькій області 22 серпня 2012 року, картку платника податків ОСОБА_3 , паспорт для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_3 . UKR ОСОБА_3<<FG818987 НОМЕР_20, договір добровільного страхування № 32/8415/16/СМВ на ім`я ОСОБА_23 , проїзний документ на автобус № НОМЕР_15 , аркуш паперу, що є борговою розпискою потерпілої ОСОБА_3 , договір добровільного страхування № 0540734 на ім`я ОСОБА_3 , розрахункову квитанцію серії ГТЛС 711686 ПрАТ СК Провідна ІД 1054-734 ОСОБА_3, грошові кошти: дві банкноти номіналом 100 доларів США: АВ228609051, НВ47961205J, одну банкноту номіналом 50 злотих НА8243629, одну банкноту номіналом 10 злотих AW0892324, мобільний телефон марки «SONY D2303», бойовий ніж «KA-BAR», грошові кошти: три банкноти номіналом 50 доларів США: ID61110805A, MG18831720A, MB44213912B, карту флеш-пам`яті марки «micro SD 4Gb», сім-картку оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_19 », мобільний телефон марки «SAMSUNG DUOS model SM-B110GSMH», сім-картки оператора мобільного зв`язку «PLEY» та «VODAFONE» (Том 5, а.с. 372-373).

На думку суду, матеріалами кримінального провадження підтверджено, що вербування потерпілої ОСОБА_3 відбулося із використанням її уразливого стану.

Так, поняття уразливого стану є оціночною юридичною категорією (п. 2 примітки до ст. 149 КК України). При з`ясуванні його наявності доцільно звернути увагу на те, що він може бути двох видів (фізіологічний та соціальний). Соціальний уразливий стан - це збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин. Сукупність таких обставин змушує людину погодитися бути експлуатованою. При цьому, для наявності соціального уразливого стану не є характерним обмеження здатності особи усвідомлювати свої дії, керувати ними та чинити опір неправомірному впливу. Тому наявність такого стану має, насамперед, підтверджуватися сукупністю доказів існування низки тяжких особистих, сімейних або інших обставин (довідок або документів, що містять відомості про склад сім`ї, стан здоров`я хворих членів сім`ї, вартість їх лікування, відсутність постійного доходу, пошук роботи, наявність боргів, відсутність майна у власності, характеристику особи тощо).

Судом встановлено, що на час вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_3 втратила роботу, не мала постійного джерела доходу, переживала емоційне напруження через вимагання у неї ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 40 000 грн., мала непогашений кредит за мобільний телефон, який у неї відібрав ОСОБА_1 , піклувалася про хвору матір, яка є інвалідом 3 групи загального захворювання, що підтверджується виписними епікризами її матері (Том 5, а.с. 33-34), довідками до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0536793 від 17 червня 2015 року (Том 5, а.с. 35) та серії АВ № 0793954 від 23 червня 2016 року (Том 5, а.с. 36), повідомленням про візит з приводу заборгованості перед ПАТ «ПУМБ» від 03 серпня 2017 року № 1791 (Том 5, а.с. 41), вимогою ТОВ «Українська Боргова Компанія» щодо необхідності виконання зобов`язань за кредитним договором № 300766884301 від 13 січня 2017 року (Том 5, а.с. 42).

Згідно з психологічним висновком Державного закладу «Хмельницький обласний центр соціально-психологічної допомоги» № 104/01-06 від 15 листопада 2017 року пережита потерпілою ситуація визнається нею як психотравмуюча та така, що негативно позначилася на психосоматичному стані особи, її життєвих позиціях і орієнтирах. У потерпілої ОСОБА_3 спостерігається ряд симптомів психотравми, зокрема: розлади сну, уникнення негативних переживань, постійне повернення подумки в психотравмуючу подію, труднощі у встановленні емоційних зв`язків, високий рівень тривоги, невмотивовані страхи, невпевненість, меланхолійно забарвлений настрій, замкнутість, втрата апетиту. На даний час потерпіла перебуває у стані гострого стресу, джерелом якого є необхідність повторного пригадування подій, які з нею відбулися в рамках ведення слідчих дій та невизначеність соціального становища (Том 5, а.с. 39).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 619 від 15 листопада 2017 року ОСОБА_3 на момент обстеження перебуває в стані емоційного напруження, постійної тривоги, в пониженому настрої з фіксованістю на емоційно-негативних переживаннях. Такий стан потерпілої зумовили події, які склалися навколо неї у період з 13 квітня 2017 року по 19 серпня 2017 року. Малозабезпеченість, хвороба матері, безробіття, значний борг являються уразливими зонами для ОСОБА_3 , які виникли за період часу, який прослідковується по справі. В період часу з 13 квітня 2017 року по 19 серпня 2017 року ОСОБА_3 знаходилася в стані високої емоційної напруги, яка була викликана значним боргом, безробіттям, погрозами з боку підозрюваних стосовно неї, хворобою матері, невизначеністю. В цей період потерпіла перебувала у стресовому стані, в стані підвищеної тривожності на невизначеності з фіксованістю на емоційно-негативних внутрішніх переживаннях, які були викликані погрозами фізичною розправою в її адресу, значним боргом, хворобою матері (Том 5, а.с. 43-45).

Разом з тим, у судовому засіданні за клопотаннями сторони захисту були допитані свідки, які показали суду наступне.

Свідок ОСОБА_6 суду повідомив, що тривалий час являвся бізнес-партнером ОСОБА_1 , з яким вони спільно були представниками ТОВ «СПОРТ-ЛОТО», яке розташоване у м. Київ. ОСОБА_3 займалася розповсюдженням державних лотерей. ОСОБА_1 приймав її на роботу як працівника більярдної, а він - для розповсюдження державної лотереї. Обов`язком свідка було представництво інтересів ТОВ «СПОРТ-ЛОТО» перед іншими особами. Пояснив, що спорт-лото - це миттєва лотерея, яку можна розіграти через комп`ютер.

13 квітня 2017 року о 05 год. 00 хв. свідок прокинувся та виявив через мережу «Інтернет», що було розповсюджено лотереї на суму 40 000 грн. На його телефонні дзвінки потерпіла не відповідала. Коли ОСОБА_6 прийшов до закладу, ОСОБА_3 повідомила йому, що на неї напали з ножем та забрали всю готівку, тому він сказав зателефонувати у поліцію та передзвонив ОСОБА_1 , якому повідомив про дану подію. Надалі, потерпілу забрали до відділу поліції, щоб остання написала заяву про вчинення правопорушення. Коли свідок звернувся до поліції, слідчим було повідомлено йому, що ніякого нападу не було, а ОСОБА_3 надала можливість ОСОБА_4 пограти у лотерею на 40 000 грн. ОСОБА_6 розповів про вказані обставини ОСОБА_1 , а той викликав потерпілу, яка спочатку все заперечувала, а потім зізналася, що дійсно надала ОСОБА_4 пограти у лотерею на вказану суму. ОСОБА_3 обіцяла, що поверне кошти протягом 2-х місяців, просила залишити її на роботі та запропонувала написати розписку, сама залишила свій мобільний телефон на барній стійці, який вони поклали до сейфу. Свідок також ствердив, що потерпіла сама хотіла поїхати за кордон, просила надати їй аванс для оформлення закордонного паспорта, а тому він дав останній 600 грн. без відома ОСОБА_1 ОСОБА_3 писала розписку добровільно при свідках, які розписалися у ній із самого початку. Розписку вона писала на ім`я ОСОБА_6 , бо він тоді займався лотереєю. Оскільки у них не було паспортних даних, потерпіла попросила завезти її додому, де перебувала копія її паспорта. Тому вони разом спочатку поїхали до закладу «ЄС», де бармен виніс ОСОБА_3 мобільний телефон та вона вставила у нього сім-картку. У подальшому вони поїхали до потерпілої додому, де чекали на неї, а коли потерпіла вийшла, то на капоті автомобіля написала у розписці реквізити свого паспорта. Надалі, у ОСОБА_3 постійно виникали недостачі, тому в червні 2017 року було проведено ревізію, у результаті якої встановлено недостачу на значну суму. Потерпіла у присутності працівників закладу також написала пояснювальну записку з приводу виявленої нестачі в розмірі 1000 грн., яку ОСОБА_1 поклав у свій автомобіль. У подальшому ОСОБА_3 не вийшла на роботу, слухавку не брала, а потім прийшла до закладу та набрала товар на суму близько 200 грн.

Через деякий час свідку зателефонувала дружина ОСОБА_1 та повідомила, що останнього погрузили в автомобіль та кудись повезли. Коли обшукували автомобіль, він помітив, що хтось підійшов до нього зі сторони, а в подальшому побачив, що на сидінні водія лежить ніж. Тільки через 15 хвилин працівники поліції привезли ОСОБА_1 та повідомили, що будуть проводити обшук. Поліцейські обшукали гаманець ОСОБА_1 , у якому були кошти, що належать закладу, та кинули його у підлокітник, розташований між сидіннями. Свідок повідомив, що ОСОБА_3 просила у нього грошові кошти в сумі 150 доларів США для поїздки за кордон з метою повернення боргу, однак він їй відмовив.

ОСОБА_6 також ствердив, що вони з ОСОБА_1 розраховувалися перед ТОВ «СПОРТ-ЛОТО» за боргом, який виник при зміні ОСОБА_3 , протягом періоду часу близько двох місяців. Погасили цей борг за потерпілу, щоб продовжувати співпрацю із ТОВ «СПОРТ-ЛОТО». У подальшому він звертався до суду з приводу вказаної обставини в порядку кримінального судочинства. З цивільним позовом до ОСОБА_3 свідок не звертався. Договір про повну матеріальну відповідальність потерпіла не підписувала, однак підписала із ТОВ «СПОРТ-ЛОТО» договір субдоручення № 2585СЛ від 10 квітня 2017 року, який надав їй право розповсюджувати державну лотерею, чим вона почала займатися з 12 квітня 2017 року.

Свідок ОСОБА_25 суду показала, що працює у закладі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , у силу своїх посадових обов`язків займається обслуговуванням гри у більярд. У квітні 2017 року їй зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що в неї вкрали 40 000 грн., а пізніше з`ясувалося, що ці кошти вона дозволила програти у державну лотерею у борг для ОСОБА_4 . Потерпіла пояснювала свідку, що їй не відомо, чому так сталося. Коли про ці обставини дізналися ОСОБА_6 і ОСОБА_1 та запитали, яким чином вона поверне борг, ОСОБА_3 з власної ініціативи написала боргову розписку. Остання обіцяла повернути кошти, хотіла працювати й надалі в закладі. Свідок зазначила, що при ній жодних погроз ОСОБА_1 потерпілій не висловлював. Оскільки паспорта у ОСОБА_3 із собою не було, у розписці залишено місце для зазначення паспортних даних. Після того, як свідки підписали розписку, потерпіла разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_1 поїхали до неї додому, де її і дописали. Також свідок ствердила, що свій мобільний телефон ОСОБА_3 з власної ініціативи поклала на барну стійку в якості застави за виконання обов`язку по сплаті боргу, діставши з нього сім-картку. Вказаний телефон хтось із працівників закладу поклав до сейфу. Потерпіла розповідала ОСОБА_25 , що просила в ОСОБА_1 про допомогу, а про те, що її хтось до чогось примушував, не повідомляла. Свідок зазначила також, що, на її думку, потерпіла звернулася до правоохоронних органів, оскільки не мала наміру повертати свій борг.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 суду показав, що у квітні 2017 року вранці йому зателефонував ОСОБА_6 та попросив зайти до більярдного залу, бо в ОСОБА_3 наявна недостача. Остання пояснила йому, що грошей немає, однак про причини їх відсутності нічого не повідомила. Бачив, як із потерпілою спілкувався ОСОБА_6 , а потім ОСОБА_1 . Надалі, вони викликали поліцію, бо сталося пограбування. Також він був свідком, як потерпіла писала пояснення, однак розмови між нею та обвинуваченими він не чув. Свідок пояснив, що займався інкасацією при зміні потерпілої, під час її роботи траплялися незначні недостачі. Ствердив, що він не бачив, щоб хтось погрожував або сварився на ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_27 суду показала, що у квітні 2017 року у закладі ОСОБА_1 сталося пограбування, про яке було повідомлено правоохоронні органи. Пізніше ОСОБА_3 зізналася, що насправді дозволила відвідувачу закладу пограти в лотерею у борг. Під час змін потерпілої траплялися недостачі. Також під час проведення перевірки було виявлено, що ОСОБА_3 брала у касі гроші в сумі близько 600 грн. на виготовлення паспорта для виїзду за кордон. 17 червня 2017 року потерпіла на пропозицію ОСОБА_1 написала пояснення з приводу виявленої недостачі. Пізніше ОСОБА_3 брала у барі закладу напої. 19 серпня їй зателефонував ОСОБА_1 та сказав, що його затримують працівники правоохоронних органів. Також донька повідомила про проведення обшуку у житловій квартирі. Свідок заперечила факт перебування бойового ножа у автомобілі, яким користувався ОСОБА_1 , вказала, що перед проведенням обшуку останнього возили по місту, а транспортний засіб був не опечатаний. Про обставини написання розписки свідку нічого не відомо. Ствердила, що її чоловік вказував на те, що не має наміру зачіпати потерпілу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що протягом тривалого часу знайома з ОСОБА_1 , перебуває із ним у дружніх відносинах, а тому часто спілкувалася з обвинуваченим. Також товаришує із ОСОБА_27 . Ствердила, що під час написання ОСОБА_3 розписки вона перебувала у закладі обвинуваченого, де пила каву. ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спілкувалися із приводу виявленої недостачі. Потерпіла просила не звільняти її з роботи, обіцяла, що якось вирішить питання щодо погашення боргу в сумі 40 000 грн., просила не повідомляти про ці обставини її батьків. ОСОБА_3 сказала, що залишить обвинуваченому свій мобільний телефон, який поклала на барну стійку. Надалі, ОСОБА_3 з власної ініціативи запропонувала написати розписку на ім`я ОСОБА_6 , однак оскільки у неї не було з собою паспорта, у розписці було залишено місце для написання паспортних даних. Потім ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та потерпіла поїхали до неї додому за паспортом та повернулися до закладу без неї. ОСОБА_15 підтвердила суду, що поставила свій підпис у вказаній розписці. Свідок також зазначила, що при ній жодних погроз ОСОБА_3 ніхто не висловлював. У червні 2017 року свідок знову перебувала у вказаному закладі, де була очевидцем того, як потерпіла підійшла до ОСОБА_1 і повідомила, що хоче їхати за кордон, просила допомогти з грошима, говорила, що їй потрібні гроші для виготовлення паспорта для виїзду за кордон. Обвинувачений відповів їй, що коли остання знайде роботу, тоді вони й поговорять. Натомість, ОСОБА_2 сказав, що допоможе знайти для неї роботу.

Свідок ОСОБА_28 суду показав, що тривалий час товаришує із ОСОБА_1 . Перебуваючи у закладі ОСОБА_1 , він був свідком емоційного спілкування між обвинуваченим та ОСОБА_3 . При цьому, жодних погроз останній ніхто не висловлював. ОСОБА_1 говорив йому, що хтось уночі пограбував заклад, а потерпіла казала, що знає хто це зробив. Обвинувачений запропонував ОСОБА_3 написати заяву або відшкодувати кошти самостійно за рахунок її заробітної плати, а потерпіла мовчала, схиливши голову, однак борг повернути добровільно не погоджувалася. Пізніше свідок дізнався, що ОСОБА_2 затримали на кордоні з Польщею. ОСОБА_28 також пояснив, що знайомий із ОСОБА_29 , який є власником фірми «Філін». Вони разом із останнім займаються відновленням батарей. ОСОБА_29 готував виклики на роботу для громадян України, які працювали у нього. Знає про випадки, коли особи виїжджали до Польщі без виготовлення робочої візи, а потім поверталися і оформляли робочу візу. Також від ОСОБА_29 він чув, що ОСОБА_2 оформляв для нього виклики працівників із України на роботу.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 суду показав, що проживає у м. Радом Республіки Польща, являється підприємцем з 1999 року, має готель, дитячий садочок, надає послуги з розваг та атракціонів для дітей. Оскільки працівників для його бізнесу у Польщі не вистачає, він постійно займається їх пошуком, у тому числі в Україні. Свідок ствердив, що знайомий із ОСОБА_2 із 2015 року, звертався до нього з приводу пошуку працівників для його бізнесу. З обвинуваченим був укладений трудовий договір, за надані послуги з пошуку працівників він отримував заробітну плату, однак робочої візи йому не оформляли, оскільки він працював на території України. До обов`язків ОСОБА_2 входило надання зразків документів, пошук працівників по спеціальності, здійснення правильного підбору кадрів. Особи, які бажають працевлаштуватися, проходять відповідне тестування та медичне обстеження, бо працюють із дітьми. Усі працівники працюють офіційно, за них сплачуються податки, вони мають медичні книжки та соціальний захист, їм забезпечуються проживання та харчування. Зазвичай усі, хто прибували на роботу, вже були обізнані про умови праці, до них застосовувався випробувальний термін, оскільки не кожен має здібності для роботи з дітьми. Заробітна плата їм виплачується на картку або під розписку в бухгалтерії. Були випадки працевлаштування і жінок. Трудовий договір із ними укладається вже на території Польщі. ОСОБА_2 останній раз телефонував йому, коли їхав до Польщі, мав знайти для жінки, яка працює у свідка, заміну. Остання повинна була гратися із дітьми, доглядати їх, а потім прибирати. До її посади не було ніяких обов`язкових вимог, крім чистоти рук, відсутності шкірних хвороб та необхідності проходження медичного обстеження. У день затримання ОСОБА_2 . ОСОБА_29 протягом дня телефонував йому, однак той слухавку не підіймав. Свідок також ствердив, що ОСОБА_2 не міг отримувати за потерпілу заробітну плату, був проінформований про умови її праці. Якби свідок побачив, що потерпіла за своїми здібностями може виконувати роботу з дітьми, він відразу надав би дозвіл на її працевлаштування. Однак, без офіційного запрошення жодна особа не може влаштуватися на роботу в його заклад. У Польщі протягом випробувального терміну, який становить 7 днів, можна було працювати на підставі біометричного паспорта та польської страховки. Також свідок підтвердив, що знайомий з ОСОБА_28 , який має офіс у Польщі, оскільки співпрацює із ним.

Відповідно до положень ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Суд не знаходить підстав сумніватися в правдивості показань потерпілої ОСОБА_3 , оскільки її показання підтверджуються результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, де зафіксовані чіткі та злагоджені дії обвинувачених, спрямовані на вербування потерпілої з метою її подальшої експлуатації, зокрема, вмовляння поїхати за кордон на роботу, обіцянки, що все із нею буде добре, погрози, інструкції щодо порядку розрахунку за боргом через обвинуваченого ОСОБА_2 , виготовлення у супроводі ОСОБА_2 паспорта та полісу страхування, необхідних для поїздки за кордон, відмова у поверненні особистих документів та мобільного телефону до погашення боргу.

Суд також не може погодитися із твердженнями сторони захисту про те, що обвинувачених до скоєння кримінальних правопорушень спровокували працівники правоохоронних органів.

Як вказують захисники в обґрунтування своїх доводів щодо наявності провокації (підбурювання) до вчинення злочину, яка, на їх думку, мала місце зі сторони працівників поліції, відомості про скоєння відносно ОСОБА_3 кримінального правопорушення були внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань до звернення потерпілої із відповідною заявою. Крім того, досудове розслідування проводилося правоохоронними органами за фактом незаконної вимоги грошових коштів із застосуванням погроз, а не за ст. 149 КК України.

Як встановлено судом із витягу з кримінального провадження № 12017240000000153 24 червня 2017 року о 11 год. 43 хв. до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за фактом вимагання грошових коштів шляхом здійснення погроз застосування фізичного насильства з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 189 КК України. У вказаному витягу також вказано, що відповідні відомості було внесено на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (Том 6, а.с. 50).

У відповідності до рапорту заступника начальника ВРЗЗС СУ ГУНП в Хмельницькій області Демчишина К. О. від 24 червня 2017 року, зареєстрованого в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за вх. № 770 від 24 червня 2017 року, останній доповів заступнику начальника ГУНП в Хмельницькій області - начальнику слідчого управління ОСОБА_30 , що 23 червня 2017 року до СУ ГУНП в Хмельницькій області звернулася громадянка України, яка повідомила про те, що певні особи шляхом погроз застосування фізичного насильства вимагають у неї грошові кошти (Том 6, а.с. 51).

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 24 червня 2017 року, який зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за вх. № 770 від 24 червня 2017 року, вбачається, що 24 червня 2017 року о 14 год. 35 хв. заступник начальника ВРЗЗС ГУНП в Хмельницькій області Демчишин К. О. прийняв усну заяву від ОСОБА_3 з приводу того, що з квітня 2017 року по даний час ОСОБА_1 штучно створив ситуацію, за якої у потерпілої виник фіктивний борг, та організовує переміщення її через кордон України, примушуючи відпрацювати вказані гроші, використовуючи її примусову працю для власного незаконного збагачення. Окрім того, ОСОБА_1 заволодів її телефоном та особистими документами (Том 5, а.с. 12-14).

З аналізу вказаних доказів випливає, що відомості про вчинення щодо ОСОБА_3 кримінального правопорушення дійсно внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до відібрання у потерпілої відповідної заяви.

Разом з тим, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду підтвердив, що у 2017 році він працював на посаді заступника начальника СУ ГУНП в Хмельницькій області. У рапорті від 24 червня 2017 року про вчинення щодо ОСОБА_3 кримінального правопорушення наявний підпис, який належить йому. Дані рапорту були завуальовані з метою нерозголошення таємниці досудового розслідування. Заяву потерпілої ОСОБА_3 про вчинення злочину приймав він. Потерпіла звернулася до управління поліції 23 червня 2016 року, а він у протоколі допустив механічну описку при зазначенні дати прийняття заяви.

Також у вищевказаному рапорті ОСОБА_10 від 24 червня 2017 року на ім`я заступника начальника ГУНП в Хмельницькій області - начальника слідчого управління ОСОБА_30 зазначено, що потерпіла звернулася із відповідною заявою до органу досудового розслідування саме 23 червня 2017 року.

За таких обставин, враховуючи покази зазначеного свідка та дані вищенаведених письмових доказів, суд вважає достовірним те, що ОСОБА_3 звернулася до правоохоронних органів 23 червня 2017 року, тобто до внесення відомостей щодо скоєного відносно нею злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а допущена ОСОБА_10 описка у даті відібрання заяви жодним чином не свідчить про провокацію (підбурювання) до вчинення злочину та/або незаконність доказів, одержаних у ході проведення досудового розслідування.

Також неодноразово допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 заперечила наявність фактів впливу на неї працівників поліції з метою провокування (підбурювання) обвинувачених до вчинення злочину, надала суду свідчення щодо їх протиправних дій, які є послідовними та узгоджуються із даними протоколів негласних слідчих (розшукових дій) та іншими доказами по справі, дослідженими та оціненими судом. Не встановлено таких фактів і під час допиту свідків захисту.

Покази потерпілої, свідків і дослідженні судом письмові докази в їх сукупності спростовують ствердження захисників про наявність провокації з боку працівників поліції, так як жодних активних дій як зі сторони потерпілої, так і з боку правоохоронних органів з метою спонукання обвинувачених до скоєння злочину, зокрема прояву ініціативи у контактах із ними, повторних пропозицій, наполегливих нагадувань, судом не встановлено.

Натомість, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вживали активних дій з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вербування та переміщення потерпілої ОСОБА_3 з метою подальшої її експлуатації, що знайшло своє підтвердження у досліджених судом доказах по справі.

Також суд зазначає, що обов`язок щодо встановлення дійсних обставин справи покладається на орган досудового розслідування, який в ході досудового слідства з`ясовує усі юридично значимі факти.

У відповідності до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. При цьому згідно з п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Отже, досудове розслідування починається на основі відомостей про злочин, наданих заявником, на підставі яких діянню дається лише попередня правова кваліфікація. Остаточна кваліфікація дій здійснюється на наступних стадіях кримінального процесу і може уточнюватися.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що визначення правової кваліфікації кримінального правопорушення, як попередньої, так і остаточної, на стадії досудового розслідування входить лише до компетенції слідчого, прокурора та з урахуванням встановлених досудовим розслідуванням обставин може уточнюватися. Тому при проведенні перевірки відомостей, викладених в заяві ОСОБА_3 , здобуто докази, які стали підставою для перекваліфікації дій обвинувачених у даному кримінальному провадженні.

Відтак, порушень вимог КПК України щодо визначення органом досудового розслідування попередньої кваліфікації вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень судом не встановлено.

Надаючи оцінку показам свідків захисту з приводу того, що потерпіла ОСОБА_3 добровільно написала боргову розписку та передала обвинуваченому ОСОБА_1 свій мобільний телефон, а також з власної ініціативи прагнула поїхати за кордон, щоб відпрацювати борг, суд враховує, що свідок ОСОБА_6 являється бізнес-партнером обвинуваченого ОСОБА_1 , що він підтвердив у судовому засіданні. Із свідком ОСОБА_15 ОСОБА_1 перебуває у близьких стосунках, що підтверджується даними негласних слідчих (розшукових) дій, а також її показами щодо наявності між ними тривалих дружніх стосунків. Свідок ОСОБА_25 є найманим працівником ОСОБА_1 , якій він виплачував заробітну плату, а тому міг вплинути на неї з метою зміни її показань на свою користь.

Відтак, на думку суду, вказані свідки є заінтересованими у тому, щоб посприяти обвинуваченому в ухиленні від кримінальної відповідальності.

Крім того, покази вищевказаних свідків у цій частині спростовуються іншими належними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Зокрема, показами потерпілої ОСОБА_3 , яка, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, ствердила, що обвинувачений ОСОБА_1 примусив її написати боргову розписку, погрожуючи розправою, а також відібрав у неї паспорт та мобільний телефон, які відмовлявся їй повернути до погашення боргу. Крім того, з її показань вбачається, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із застосуванням вмовлянь і погроз примусили потерпілу їхати за кордон з метою відпрацювання коштів у сумі 40 000 грн.

Такі показання потерпілої ОСОБА_3 об`єктивно співпадають із результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, де зафіксовано, що на неодноразові прохання ОСОБА_3 повернути їй паспорт та мобільний телефон, які у неї відібрав ОСОБА_1 , останній відповідав категоричною відмовою, мотивуючи це наявністю боргу, який потерпіла має повернути. Крім того, результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій підтверджується, що потерпіла вказала обвинуваченим, що не бажає їхати за кордон, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_31 постійно переконували її у необхідності відпрацювати борг, покликаючись на те, що можуть застосувати до неї силу та відправити її до Чечні . Також ОСОБА_1 пригадував потерпілій про наявність написаної нею боргової розписки.

Отже, даними негласних слідчих дій підтверджується, що саме ОСОБА_1 незаконно вилучив у потерпілої паспорт та відкрито викрав належний їй мобільний телефон, які потерпілій не повернув та зберігав у себе, змусив написати боргову розписку, а також, що саме обвинувачені змушували ОСОБА_3 поїхати за кордон з метою примусової експлуатації та обернення зароблених нею коштів на користь ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу. Жодних даних про те, що потерпіла добровільно написала розписку, передала обвинуваченому особистий документ і мобільний телефон, а також з власної волі прагнула поїхати у Польщу, результати проведених негласних слідчих (розшукових) дій не містять.

Також, як вбачається із вищенаведених даних, отриманих за результатами проведення негласних слідчих дій, під час розмови із потерпілою, яка мала місце 16 серпня 2017 року, обвинувачений ОСОБА_1 обмовився, що мобільний телефон ОСОБА_3 перебуває у його гаражному приміщенні в м. Нетішин.

Такі обставини також знайшли своє підтвердження за результатами проведеного 21 серпня 2017 року обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_10 , що знаходиться в гаражному кооперативі «Автолюбитель» по вул. Енергетиків у м. Нетішин Хмельницької області, де на лічильнику світла, який розташований на стіні праворуч від входу, виявлений та вилучений належний потерпілій мобільний телефон марки ««Lenovo» моделі «К10а40».

Натомість, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_25 , надаючи показання суду, ствердили, що свій мобільний телефон ОСОБА_3 поклала на барну стійку, а один із працівників закладу поклав його до сейфу.

Оскільки покази потерпілої ОСОБА_3 узгоджуються із результатами проведення негласних слідчих дій та проведеного обшуку, суд вважає їх достовірними. У той же час покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та ОСОБА_25 стосовно добровільного написання потерпілою боргової розписки, передання обвинуваченому ОСОБА_1 свого паспорта та мобільного телефону, а також наявності у неї бажання поїхати за кордон на роботу судом не враховуються.

З цих же підстав судом не враховуються покази свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_27 щодо проведення працівники правоохоронних органів обшуку автомобіля, яким користувався ОСОБА_1 , з порушеннями вимог чинного законодавства.

Суд констатує, що як вбачається із даних протоколу обшуку від 21 серпня 2017 року, зазначені свідки учасниками обшуку вказаного транспортного засобу не були, даний документ підписаний понятими та самим ОСОБА_1 без жодних доповнень та зауважень. Правомірність проведення цієї слідчої дії підтвердив також свідок ОСОБА_13 , який був запрошений до участі в обшуку у якості понятого.

За клопотанням сторони захисту судом досліджено звукозапис допиту свідка ОСОБА_18 , який проведено слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Салоїд Н. М. в порядку ст. 225 КПК України у ході здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Так, з показів свідка ОСОБА_18 вбачається, що оформленням усіх документів, необхідних для виїзду на кордон, в тому числі страхового полісу, він займався сам. Придбавав квиток на дорогу та їхав за кордон самостійно. Всі витрати на оформлення документів були понесені виключно ним. Також ОСОБА_18 достовірно знав, на яку роботу їхатиме, чим займатиметься, де проживатиме та яку заробітну плату отримуватиме, а обвинувачений ОСОБА_2 тільки повідомив йому інформацію про те, що необхідно зробити для працевлаштування та допоміг у пошуку роботи. Крім того, свідок вказав на те, що до Польщі він поїхав, вже маючи виклик на роботу, без наявності якого працевлаштування було неможливе.

Разом з тим, наявними у даному кримінальному провадженні доказами підтверджено, що оформленням документів для ОСОБА_3 для виїзду за кордон займався ОСОБА_2 з відома та за кошти ОСОБА_1 . Так, під контролем ОСОБА_2 було виготовлено для потерпілої паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який обвинувачений забрав собі та не повертав ОСОБА_3 на її прохання, останнім було також придбано для потерпілої за рахунок наданих ОСОБА_1 коштів квиток на автобус і страховку, необхідні для перетину кордону. Підтвердження наявності запрошення потерпілої на роботу за кордон, медичної довідки та інших документів, які необхідні для офіційного працевлаштування, матеріали справи не містять.

Крім того, матеріалами кримінального провадження доведено і стороною захисту не спростовано, що ОСОБА_3 , перебуваючи в уразливому стані, змушена була їхати на роботу за кордон на вимогу обвинуваченого ОСОБА_1 , пов`язаною з погрозами розправою, який переслідував мету привласнити кошти, що будуть зароблені потерпілою.

Таких висновків суду не спростовують також і надані стороною захисту письмові докази, а саме: рекламні візитівки та буклети щодо послуг з розваг і атракціонів для дітей, які надає у Республіці Польща ОСОБА_29 (Том 6, а.с. 7, 8; Том 8, а.с. 175-180), а також укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_29 трудовий договір, який передбачав виконання обвинуваченим робіт із пошуку та підбору працівників для працевлаштування у Польщі (Том 6, а.с. 9-12; Том 8, а.с. 181-184).

Щодо наданих стороною захисту та досліджених у судовому засіданні документів, які стосуються свідка ОСОБА_18 , а саме: відомостей про доходи платника податків, податки та внески, інформації про доходи і податки, заяви про намір довірити роботу громадянину України, довідки про роботу, трудового договору, медичної довідки, договору про відкриття карткового рахунку (Том 8, а.с. 181-213), суд зазначає, що такі письмові докази особи потерпілої ОСОБА_3 не стосуються та не є доказами, що можуть підтвердити відсутність у діях обвинувачених складу інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Не є підтвердженням необґрунтованості пред`явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення також і посилання сторони захисту на неграмотність потерпілої ОСОБА_3 та відсутність у неї навиків письма, що вбачається зі змісту поданих нею під час проведення досудового розслідування слідчому Баштанюк О. В. заяв від 19 жовтня 2017 року (Том 12, а.с. 112-114).

У відповідності до копії договору субдоручення № 2585 С/л на розповсюдження державних лотерей (Том 12, а.с. 109-110), який відкрито стороні обвинувачення захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Гавриленком Р. В. у відповідності до ст. 290 КПК України, вказаний договір укладено між ТОВ «СПОРТ-ЛОТО» (далі повірений) та ОСОБА_3 (далі розповсюджувач) 10 квітня 2017 року. Згідно з умовами договору повірений доручає, а розповсюджувач зобов`язується розповсюджувати (продавати) від імені, за дорученням та під контролем довірителя та повіреного державні лотереї, у тому числі лотерею «Золотий кубок» та лотерею «Лото Платинум» в електронній формі, шляхом прийняття сплати участі в лотереї через електронну систему прийняття ставок, а також здійснювати виплату переможцям лотереї належним їм виграшів (призів). За несвоєчасне або неповне виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства. Повірений несе відповідальність за дії розповсюджувача та відшкодовує довірителю (підприємство з 100 % іноземними інвестиціями «Українська Національна Лотерея») будь-яку шкоду, завдану діяльністю розповсюджувача. Розповсюджувач самостійно несе відповідальність та відшкодовує будь-які збитки або шкоду, завдану повіреному або довірителю внаслідок виявлення випадків несанкціонованого втручання в лотерейну систему, несанкціонованого прийняття ставок, виплат призових сум тощо. За несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування або передачу в касу повіреного розповсюджувачем коштів, отриманих від розповсюдження лотерей, розповсюджувач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, що підтверджується щоденним звітом розповсюджувача, який формується лотерейною системою. Всі суперечки, які виникають у зв`язку з цим договором, сторони будуть вирішувати шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному чинним законодавством України. В разі виникнення заборгованості розповсюджувача перед повіреним сторони на вимогу повіреного підписують акт взаєморозрахунків сторін. Вказаний акт є належним, достатнім та допустимим доказом, який визначає стан розрахунку сторін.

Отже, вказаний договір субдоручення № 2585 С/л від 10 квітня 2017 року містить умови щодо відповідальності розповсюджувача, порядку проведення взаєморозрахунків між сторонами та вирішення спорів.

Також стороною захисту відкрито стороні обвинувачення довіреності, видані ТОВ «СПОРТ-ЛОТО» на ім`я свідка ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_1 10 квітня 2017 року (Том 12, а.с. 107-108), які надані прокурором та досліджені судом у судовому засіданні. Відповідно до вказаних довіреностей ТОВ «СПОРТ-ЛОТО» уповноважило останніх представляти інтереси товариства з усіх питань, що стосується захисту прав та інтересів товариства, пов`язаних з розповсюдженням державних лотерей за адресою: АДРЕСА_4 . Довіреності надають ОСОБА_6 та ОСОБА_1 право вести справи товариства в судах з усіма необхідними для цього правами.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2017 року надано органу досудового розслідування дозвіл на тимчасовий доступ до документів з можливістю їх вилучення із ТОВ «СПОРТ-ЛОТО» за адресою, вказаною у договорі субдоручення № 2585 С/л від 10 квітня 2017 року як адреса здійснення товариством своєї діяльності, а саме: АДРЕСА_9 , з метою доступу до матеріалів виготовлення, оформлення та реєстрації договорів субдоручень, журналу реєстрації договорів субдоручень, оригіналу договору № 2585 С/л від 10 квітня 2017 року (Том 5, а.с. 28).

З метою виконання ухвали слідчого судді, слідчим надано доручення оперативному підрозділу, за результатами виконання якого встановлено, що за вказаною адресою знаходиться багатоповерховий житловий будинок та під час спілкування з мешканцями вказаного будинку з`ясовано, що будь-яких офісних приміщень ТОВ «СПОРТ-ЛОТО» там немає, що підтверджується рапортом старшого оперуповноваженого ВБЗПТЛ ГУНП в Хмельницькій області Низовця О. М., який виконував доручення слідчого (Том 5, а.с. 31).

Крім того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 33739116, тобто кодом ТОВ «СПОРТ-ЛОТО», що вказаний на печатці товариства, відтиск якої наявний на договорі субдоручення № 2585 с/л від 10 квітня 2017 року, зареєстровано ТОВ «ХОРВАРТ» за адресою місцезнаходження юридичної особи: м. Харків, пров. Сімферопольський, 6 (Том 12, а.с. 111).

Разом з тим, суд констатує, що матеріали кримінального провадження не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення ОСОБА_6 та/або ОСОБА_1 передбачених умовами укладеного з ОСОБА_3 договору від 10 квітня 2017 року та чинним законодавством України правомірних дій щодо вжиття заходів, спрямованих на відшкодування ТОВ «СПОРТ-ЛОТО» шкоди, завданої діями розповсюджувача державної лотереї, тобто потерпілої.

Також допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 не заперечував того факту, що такі дії ним та обвинуваченим ОСОБА_1 не здійснювалися, лише зазначив, що звертався до суду стосовно дій ОСОБА_3 із скаргою, поданою у порядку кримінального судочинства.

Так, з матеріалів справи № 682/3595/17, яка перебувала у провадженні Славутського міськрайонного суду Хмельницької області, вбачається, що ОСОБА_6 звертався до суду зі скаргою на бездіяльність Славутського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення за його заявою від 09 вересня 2017 року. Ухвалою слідчого судді від 18 грудня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовлено з посиланням на те, що звернення останнього від 09 вересня 2017 року не містить опису об`єктивних даних про вчинення ОСОБА_3 відносно ТОВ «СПОРТ-ЛОТО», ОСОБА_1 та ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Натомість, обвинувачений ОСОБА_1 , переслідуючи корисливий мотив, розуміючи, що потерпіла ОСОБА_3 перебуває в матеріальній залежності від нього, переймається хворобою матері, тобто перебуває в уразливому соціальному стані, вирішив змусити ОСОБА_3 працювати упродовж певного проміжку часу в Республіці Польща, а зароблені нею кошти незаконним чином звернути на свою користь, та з метою реалізації свого злочинного наміру залучив до вчинення злочину обвинуваченого ОСОБА_2 . Останні за попередньою змовою між собою вчинили активні дії, направлені на вербування та переміщення потерпілої за кордон з метою її подальшої експлуатації.

Слід зазначити, що обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 149 КК України, є мета експлуатації людини, яку повинна усвідомлювати винна особа. Проте фактична реалізація такої мети не обов`язкова для наявності закінченого складу злочину.

У випадку експлуатації праці кінцевою метою злочину є саме примусова праця.

Статтею 2 Конвенції про примусову чи обов`язкову працю № 29 від 28 червня 1930 року визначено, що примусова чи обов`язкова праця означає будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи під загрозою якогось покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг. Про те, що праця є примусовою, може свідчити: використання людини, яка працює через погрозу застосування насильства; невиплата винагороди за раніше виконану роботу; погроза видачі працівника-нелегала органам влади; обмеження свободи пересування, неповернення відібраного паспорта та інші обставини.

Наявними у даному кримінальному провадженні доказами підтверджено наступні факти: незаконна вимога ОСОБА_1 по відношенню до потерпілої ОСОБА_32 щодо передачі грошових коштів з погрозою вбивства, внаслідок чого остання змушена була написати розписку про боргові зобов`язання; пов`язані з погрозами вмовляння обвинуваченого ОСОБА_1 щодо потерпілої поїхати за кордон на роботу; погрози ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 про можливість заподіяння останній тілесних ушкоджень у випадку відмови відпрацювати перед ОСОБА_1 борг за кордоном; незаконне вилучення та утримування обвинуваченими паспортів потерпілої до виплати боргу; зобов`язання потерпілої щодо передачі через ОСОБА_2 одержаної нею у подальшому заробітної плати за місцем роботи в рахунок погашення боргу.

Вказані обставини свідчать про те, що робота, яку мала б виконувати ОСОБА_3 за кордоном, має передбачені нормами міжнародного законодавства ознаки примусової праці.

Водночас, на думку суду, покази свідка ОСОБА_29 з приводу того, що потерпіла могла би працювати у нього офіційно з наданням усього необхідного соціального захисту, не спростовують висновку суду щодо вчинення відносно неї обвинуваченими злочину з метою примусової експлуатації, оскільки наявними у матеріалах даного кримінального провадження належними та допустимими доказами підтверджено те, що ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 вжив заходів щодо вербування потерпілої та подальшого переміщення за кордон з метою примусового використання її праці й обернення зароблених нею коштів на свою користь.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 , прямуючи до Республіки Польща, не мала робочої візи або запрошення ОСОБА_33 на роботу, не здійснювала жодних дій по оформленню санітарної книжки, не була поінформована про конкретні умови праці, точний розмір грошової винагороди, яка їй видаватиметься на руки, умови проживання та розпорядок дня. Жодних документів про працевлаштування ОСОБА_2 ОСОБА_3 не надавав. Також ОСОБА_3 не була поінформована про випробувальний термін у 7 днів, у неї не було з собою грошових коштів, а відтак повернутися до України вона не мала можливості.

Всі ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були зацікавленні у тому, щоб ОСОБА_3 працювала за кордоном, вчиняли активні дії для її працевлаштування, надавали власні грошові кошти для оформлення документів та не повідомляли повну та достовірну інформацію про умови праці, що свідчить про відсутність добровільної волі у потерпілої на працевлаштування та наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мети експлуатації ОСОБА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_1 переслідував мету експлуатації потерпілої з корисливих мотивів, оскільки вимагав у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 40 000 грн., а так як у потерпілої таких коштів не було, вирішив використати її працю з метою власного збагачення.

У той же час у діях обвинуваченого ОСОБА_2 вбачається мета експлуатації потерпілої для збереження свого авторитету, що підтверджується даними протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відео-контролю особи) від 22 серпня 2017 року (Том 5, а.с. 297) та аудіо-відеозаписом, який міститься на карті пам`яті «Transcend» microSD ємністю 8Gb № 39 т (Том 5, а.с. 301), де в ході розмови з ОСОБА_3 обвинувачений повідомив їй, що якщо вона його підставить, то він її задушить, що він потрапив в незручну ситуацію, домовився за неї, у зв`язку з чим взяв на себе зобов`язання, а тому, якщо потерпіла щось зробить не так, то він матиме проблеми.

Суд вважає недопустимим доказом та не бере до уваги покази свідка ОСОБА_34 , які вона надавала під час судового розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Суд враховує, що під час перехресного допиту в якості свідка матір потерпілої ОСОБА_34 втратила свідомість, внаслідок чого її допит було припинено та викликано швидку для надання їй медичної допомоги, а розгляд справи було відкладено. У подальшому в зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_34 сторона обвинувачення відмовилася від подальшого допиту зазначеного свідка, внаслідок чого сторона захисту не мала можливості належним чином допитати свідка.

Вказані обставини призвели до порушення права сторони захисту на перехресний допит, що визнається судом істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, яке є підставою для визнання показань даного свідка недопустимим доказом у силу п. 5 ч. 1 ст. 87 КПК України.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться безпосередність дослідження показань, речей і документів.

Тому суд не бере до уваги та визнає недопустимими надані стороною захисту під час судового провадження протоколи допиту свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_35 , ОСОБА_25 , ОСОБА_28 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , потерпілої ОСОБА_3 (Том 3, а.с. 155-166, Том 4, а.с. 200-212), а також письмові пояснення ОСОБА_14 (Том 7, а.с. 17-21).

Наведені докази та їх оцінка переконують суд, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена: 1) в умисних діях, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, та вказані дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України; 2) в умисних діях, які виразились у висуненні вимоги передачі чужого майна з погрозою вбивства, та вказані дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 189 КК України; 3) в умисних діях, які виразились у незаконному заволодінні паспортом, та вказані дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 357 КК України; 4) в умисних діях, які виразились у вербуванні та переміщенні людини, вчинених з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, вчинених за попередньою змовою групою осіб, особою, від якої потерпілий був у матеріальній залежності, та вказані дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 149 КК України; 5) в умисних діях, які виразилися у носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу, та вказані дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 263 КК України.

Вина ОСОБА_2 доведена: 1) в умисних діях, які виразились у вербуванні та переміщенні людини, вчинених з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, вчинених за попередньою змовою групою осіб, та вказані дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 149 КК України; 2) в умисних діях, які виразились у незаконному заволодінні паспортом, та вказані дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 357 КК України.

Підходячи до обрання міри покарання обвинуваченим, виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх особливості, особи винних, зокрема, характеристики, сімейний стан, фактичні обставини справи, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Вчинені обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальні правопорушення за ст. 186 ч. 2, ст. 189 ч. 2 КК України є тяжкими злочинами, за ст. 263 ч. 2 КК України - нетяжким злочином, вчинене обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальне правопорушення за ст. 149 ч. 2 КК України є особливо тяжким злочином, а за ст. 357 ч. 3 КК України - кримінальними проступками.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень під час судового провадження визнали повністю.

ОСОБА_2 раніше не судимий, ОСОБА_1 раніше судимий, частину з інкримінованих йому суспільно небезпечних діянь вчинив під час іспитового строку, встановленого йому за попереднім вироком суду.

ОСОБА_1 є приватним підприємцем, являється членом громадських організації «Асоціація підприємців» та «Захисту засуджених», якими характеризуються виключно позитивно,займається у спортивних секціях з футболу та боксу, одружений, має на утриманні одну малолітню та одну неповнолітню дитину, має хронічні захворювання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

ОСОБА_2 не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченим, судом не встановлено.

Разом з тим, суд не визнає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченим, щире каяття у вчинених кримінальних правопорушеннях. Так, розкаяння передбачає крім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Однак, у ході судового розгляду ознак щирого каяття обвинувачених у вчинених кримінальних правопорушеннях суд не встановив.

Суд враховує той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні не висловили осуду своєї поведінки, не вжили заходів щодо відшкодування шкоди потерпілій, що свідчить про формальний характер їх каяття у вчинених кримінальних правопорушеннях.

Відтак, обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченим, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. У справі «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року та «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним», а у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16 жовтня 2008 року суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи».

Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до вчиненого, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та іншими особами, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкціями ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 263 КК України, а також покарання у виді обмеження волі, передбачене санкцією ч. 3 ст. 357 КК України.

До призначеного ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за правилами ч. 1 ст. 70 КК України покарання слід у відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Острозького районного суду Рівненської області від 29 травня 2014 року.

Обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ч. 2 ст. 149 КК України, а також покарання у виді обмеження волі, передбачене санкцією ч. 3 ст. 357 КК України.

Також, враховуючи повне визнання обома обвинуваченими своєї винуватості, суд вважає за необхідне не застосовувати до них передбачене ч. 2 ст. 149 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна.

На думку суду, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та запобігання вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням відсутності у обвинувачених щирого розкаяння у вчиненому, того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , крім іншого, вчинили за попередньою змовою групою осіб особливо тяжкий злочин, який характеризується підвищеною суспільною небезпечністю, не вжили жодних заходів для відшкодування шкоди потерпілій, підстав для застосування до них положень ст. 69 та ст. 75 КК України суд не вбачає.

Згідно з положеннями ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

У п. 1 ч. 2 ст. 96-1 КК України зазначається, що спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Згідно з вимогами п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація підлягає застосуванню у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження добровільно видані потерпілою ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 150 доларів США були використані обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою перевезення потерпілої за кордон для подальшої трудової експлуатації у Республіці Польща. Відтак, вони підлягають спеціальній конфіскації.

Разом з тим, виходячи з аналізу положень ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК України випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, якщо власник знав про їх незаконне використання.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у національному законодавстві.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 було вчинено інкримінований йому злочини у тому числі за допомогою автомобіля марки «Ford Kuga Trend», д.н.з. НОМЕР_5 , що на даний час належить ОСОБА_27 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу Хмельницької області Ковальчук Л. Я. 07 лютого 2019 року, зазначений транспортний засіб успадкувала ОСОБА_27 як спадкоємець за заповітом ОСОБА_17 .

Даний транспортний засіб обвинуваченому ОСОБА_1 на праві власності ніколи не належав та перебував у його фактичному використанні.

Водночас згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України під час ухвалення судового рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів. Відповідно до пункту 1 вказаної норми гроші цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Проте, матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту про те, що ОСОБА_27 знала чи могла б знати про незаконне використання вказаного автомобіля. Відтак, відносно нього не може бути застосована спеціальна конфіскація.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа, яка вчинила кримінальний проступок, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи нетяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються, крім іншого, у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 3 ст. 357 КК України, за які передбачено покарання у виді обмеження волі, котрі вони вчинили наприкінці квітня 2017 року ( ОСОБА_1 ) та 14 липня 2017 року ( ОСОБА_2 ).

Останній за часом злочин обвинувачених був припинений співробітниками правоохоронних органів 19 серпня 2017 року, а тому відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг строку давності за кримінальними проступками, передбаченим ч. 3 ст. 357 КК України, переривався та обчислення починається з дня припинення останнього кримінального правопорушення, тобто з 19 серпня 2017 року.

Відтак, з моменту вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357 КК України, минули строки, визначені ст. 49 КК України.

Таким чином, обвинувачені підлягають звільненню від покарання за вчинення вказаних кримінальних проступків.

Потерпілою ОСОБА_3 подано до суду цивільний позов про стягнення на її користь із обвинуваченого ОСОБА_1 45 400 грн. майнової шкоди та 35 000 моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також із обвинуваченого ОСОБА_2 - 20 000 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив проти задоволення цивільного позову в частині вимог ОСОБА_3 про стягнення з нього майнової шкоди, щодо вирішення цивільного позову про стягнення на користь потерпілої моральної шкоди не заперечував та при вирішенні позову в цій частині вимог ОСОБА_3 поклався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 проти задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 заперечив.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обґрунтовуючи свій цивільний позов у частині вимог про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 майнової шкоди, ОСОБА_3 зазначила, що завдана їй матеріальна шкода полягає у:

1) заборгованості по кредиту згідно з укладеним із Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» кредитним договором № 300766884301 від 13 січня 2017 року, предметом якого є мобільний телефон марки ««Lenovo» моделі «К10а40», яка станом на 02 грудня 2017 року становить 2800 грн.;

2) витратах по оплаті житла протягом серпня-грудня, що становить 12 500 грн.;

3) заробітній платі за період з травня по грудень 2017 року в загальному розмірі 25 600 грн.;

4) витратах на придбання медичних препаратів у сумі 4500 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі, понесення потерпілою витрат на оплату житла і придбання лікарських засобів, а також щодо розміру її боргу перед банком за відповідним кредитним договором станом на 02 грудня 2017 року.

Крім того, цивільний позов потерпілої не містить жодних обґрунтувань, яким чином її витрати по оплаті житла стосуються обвинуваченого ОСОБА_1 та чому саме він повинен відшкодувати їй ці витрати.

Слід також вказати, що в силу положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України ОСОБА_1 не є стороною укладеного ОСОБА_3 із Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» кредитного договору та жодного відношення до вказаного правочину не має, а тому відсутні законні підстави для покладення на нього обов`язку по сплаті потерпілій заборгованості за цим кредитним договором.

З огляду на викладене, цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 у частині вимог про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 45 400 грн. майнової шкоди до задоволення не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, судом враховується, що потерпіла перенесла душевні страждання та хвилювання, яких зазнала у зв`язку з вчиненням щодо неї обвинуваченими неправомірних дій, чим було порушено її нормальний спосіб життя. Вказане негативно позначилось на психологічному стані ОСОБА_3 . Протягом досудового розслідування та судового провадження шкода потерпілій обвинуваченими добровільно не відшкодовувалася.

Виходячи з суспільної небезпечності вчинених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діянь, з урахуванням характеру, обсягу та тривалості душевних страждань потерпілої, а також засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне визначити моральне відшкодування з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у сумі 35 000 грн., а також з ОСОБА_2 - в сумі 20 000 грн., яких буде достатньо для моральної компенсації потерпілій завданих їй моральних страждань від кримінального правопорушення.

Така грошова сума, на думку суду, є виваженою та справедливою, як стосовно потерпілої, так і обвинувачених.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи належного потерпілій мобільного телефону марки «Lenovo» моделі «К10а40», який відкрито викрав обвинувачений ОСОБА_1 , у сумі 296 грн. 61 коп., витрати на проведення судової експертизи зброї щодо виявленого під час обшуку автомобіля, яким користувався обвинувачений ОСОБА_1 , бойового ножа «KA-BAR» у сумі 1484 грн. 40 коп., а також витрати на залучення експерта для проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів щодо складеної потерпілою ОСОБА_3 за вимогою ОСОБА_1 боргової розписки в сумі 5942 грн. 40 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави в повному обсязі.

Оскільки обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпочали свою злочинну діяльність по відношенню до потерпілої до 20 червня 2017 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) їм слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Як вбачається із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, офіційне затримання ОСОБА_2 відбулося 20 серпня 2017 року (Том 5, а.с. 360-362). Водночас суд констатує, що фактичне затримання ОСОБА_2 відбулося 19 серпня 2017 року. До таких висновків суд приходить з аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема, показів свідка ОСОБА_14 , який повідомив суду про те, що працівники правоохоронних органів одягли на обвинуваченого наручники відразу при припиненні правопорушення, а також даних ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2017 року, якою надано дозвіл на проведення особистого обшуку ОСОБА_2 , що фактично розпочався ще 19 серпня 2017 року.

Обвинуваченого ОСОБА_2 слід вважати таким, що відбув призначене йому покарання за даним вироком. Відтак, обраний щодо нього запобіжний захід підлягає скасуванню, а ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти.

Водночас, на думку суду, у зв`язку з призначенням ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків по відбуванню покарання йому слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не довше, ніж на 60 днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 357 КК України, призначивши йому покарання:

- за ч. 2 ст. 149 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 186 КК України - 5 (п`ять) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 189 КК України - 5 (п`ять) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 263 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Острозького районного суду Рівненської області від 29 травня 2014 року та остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 7 (семи) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149, ч. 3 ст. 357 КК України, призначивши йому покарання:

- за ч. 2 ст. 149 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 357 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.

Відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави грошові кошти в сумі 150 доларів США, які перебувають на зберіганні у Південно-Західному РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: три банкноти номіналом 50 доларів США: ID61110805A, MG18831720A, MB44213912B.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не довше ніж по 26 квітня 2021 року включно.

Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_1 з 26 лютого 2021 року, зарахувавши в цей строк на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ час тримання під вартою з 20 серпня 2017 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за дві дні позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ зарахувати ОСОБА_2 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 19 серпня 2017 року по 26 лютого 2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та вважати його таким, що відбув покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_2 , у вигляді тримання під вартою скасувати. Звільнити ОСОБА_2 з-під варти негайно.

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт:

- накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2017 року на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку у автомобілі марки «Ford Kuga Trend», д.н.з. НОМЕР_5 , яким користувався ОСОБА_1 , а саме: на металевий предмет, ззовні схожий на ніж, металевий предмет, ззовні схожий на мачете, боргову розписку потерпілої ОСОБА_3 ;

- накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2017 року на Ѕ частину квартири АДРЕСА_10 , яка належить обвинуваченому ОСОБА_2 ;

- накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2017 року на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку за фактичним місцем проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 , а саме: на сім-картку оператора мобільного зв`язку «Київстар», тримач для сім-картки оператора мобільного зв`язку «Астеліт», мобільний телефон марки «Samsung GTI 9082», мобільний телефон марки «Nokia 6500 S-1», мобільний телефон марки «Nokia 6303 С», мобільний телефон марки «Nokia 6230 І», сім-картку оператора мобільного зв`язку «Київстар», мобільний телефон марки «LG KP 200», мобільний телефон марки «Fly MC 120», мобільний телефон марки «Samsung Е1100Т», мобільний телефон марки «Iphone 4», мобільний телефон марки «Iphone 5S».

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_11 , 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_11 , 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

У задоволенні решти позову потерпілої ОСОБА_3 до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відмовити.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «Ford Kuga Trend», д.н.з. НОМЕР_5 , який перебуває на зберіганні у ОСОБА_27 , залишити у власності ОСОБА_27 ;

- ключ до автомобіля марки «Ford Kuga Trend», д.н.з. НОМЕР_5 , та брелок, які перебувають на зберіганні у Нетішинському ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області, передати власнику автомобіля ОСОБА_27 ;

- бойовий ніж «КА-ВАR», який перебуває на зберіганні у відділі УЛМТЗ ГУНП в Хмельницькій області, знищити;

- предмет, схожий на мачете, який перебуває на зберіганні у відділі УЛМТЗ ГУНП в Хмельницькій області, повернути обвинуваченому ОСОБА_1 ;

- мобільний телефон марки «NOKIA 305» та мобільний телефон марки «Iphone 5», які перебувають на зберіганні у камері схову Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, повернути обвинуваченому ОСОБА_1 ;

- мобільний телефон марки ««Lenovo» моделі «К10а40», коробку від вказаного мобільного телефону, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 , виданий Славутським РС УДМС України в Хмельницькій області 22 серпня 2012 року, картку платника податків ОСОБА_3 , паспорт для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_3 UKR ОСОБА_3<<НОМЕР_4 НОМЕР_20, які перебувають на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3 , залишити у власності потерпілої ОСОБА_3 ;

- мобільний телефон марки «SONY D2303», картку флеш-пам`яті марки «micro SD 4Gb», сім-картку оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_19 », мобільний телефон марки «SAMSUNG DUOS model SM-B110GSMH», сім-картки оператора мобільного зв`язку «PLEY» та «VODAFONE», які перебувають на зберіганні у камері схову Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, повернути обвинуваченому ОСОБА_2 ;

- грошові кошти: дві банкноти номіналом 100 доларів США: АВ228609051, НВ47961205J, одну банкноту номіналом 50 злотих НА8243629, одну банкноту номіналом 10 злотих AW0892324, які перебувають на зберіганні у Південно-Західному РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», повернути обвинуваченому ОСОБА_2 ;

- договір добровільного страхування № 32/8415/16/СМВ на ім`я ОСОБА_23 , проїзний документ на автобус № НОМЕР_15 , аркуш паперу, що є борговою розпискою потерпілої ОСОБА_3 , договір добровільного страхування № 0540734 на ім`я ОСОБА_3 , розрахункову квитанцію серії ГТЛС 711686 ПрАТ СК Провідна ІД 1054-734 ОСОБА_3, які перебувають у матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 7723 (сім тисяч сімсот двадцять три) грн. 41 коп. судових витрат за проведення судових експертиз.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: підпис В. І. Столковський

Судді: підпис С. Л. Трасковський підпис О. В. Король

Згідно з оригіналом: суддя

Секретар: