Ухвала суду № 95190095, 26.02.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-р/490/2/21 Справа № 490/940/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

У Х В А Л А

26 лютого 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі :

головуючого судді – Гуденко О.А.,

при секретарі – Дудник Г.С.,

за участі державного виконавця Мельнікова М.О., стягувача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві подання державного виконавця Центрального відділу ДВСу місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) Мельнікова М.О. про роз`яснення судового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області , ТОВ “Соляні” про усунення перешкод та забезпечення прав в користуванні спільним майном сумісної власності, -

В С Т А Н О В И В :

14 січня 2021 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про розяснення судового рішення, в якому просить надати йому роз`яснення “ які саме дії слід вчинити задля приведення коридоу загального користування до попереднього стану ; які матеріали облицювання коридору загального користувавння слід використати для його приведнення до попереднього стану; чи потрібно при виконанні рішення суду зводити іншу дверну перегородку, яка існувала в коридорі загального користування до проведення відповідачем реконструкції своєї квартири з захопленням частину позаквартирного коридору загального користування на сходовому майданчику 4 поверху".

В обгрунтування посилається на те, що на виконанні Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) — (далі — Центральний ВДВС ) перебуває зведене виконавче провадження № 60938590 з примусового виконання виконавчого листа № 490/940/17, виданого 23 серпня 2019 року Центральним районним судом м.Миколаєва відносно боржника ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 10.09.2020 замінено сторону стягувача по цивільній справі № 490/940/17 ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області , ТОВ “Соляні” про усунення перешкод та забезпечення прав в користуванні спільним майном сумісної власності - з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 ) - в межах всіх задволених судом позовних вимог.

06.01.2021 року державним виконавцем винеесно постанову про поновленння виконавчого провадження.

06.01.2021 року державним виконавцем винесено постанову про залучення оосби для проведення виконавчих дій.!!.01.2021 року до віідул надійшла заява стягувача про відкладення виконавчих дій, оскільки особа, залучена для проведення виконавчих дій , відмовилася від виконання через те, що їй не зрозумілі дії, які необхідно виконати для приведення коридору до попереднього стану.

Отже, виникає питання щодо змісту резолютивної частини рішення суду “, так як судовим рішенням не визначено які матеріали оздоблення слід використати для приведення коридору до попереднього стану , та чи є достатнім для виконання рішення суду демонтажу втсановленої перегородки, товщиною 0,12 м з дверним прорізом, окільки коридор за первісного стану містив у стіні дверний проріз , який слугував входом до житла боржника.

Державний виконавець Мельніков М.О. в судовому засіданні підтримав вимоги подання, просив про його задоволення.

Боржник в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Стягувач залишила вирішення питання на розсуд суду, пояснила, що вимогами стягувача є саме знесення спірної пергородки, а не щодо відновлення попереднього входу в квартиру боржника.

Вивчивши подання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

04 квітня 2019 року Центральним районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення по справі №490/940/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області , ТОВ “Соляні” про усунення перешкод та забезпечення прав в користуванні спільним майном сумісної власності.

Позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Зобов`язано Кадацьку Надію Вікторівну, якій на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , демонтувати встановлену перегородку, товщиною 0,12 м з дверним прорізом , заповненим металевим дверним блоком в коридорі загального користування між мешканями квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та привести коридор загального користування до попереднього розміру та стану внутрішнього оздоблення , які існували до проведення реконструкції квартири АДРЕСА_3 у вигляді прибудови тамбуру, розміром 1,7 мх1,35м, площею 3,9 кв.м.

У задоволенні інших позовних вимог в частині зобов`язання приведення у первісний стан та відповідно до технічної документації будинку несучу стіну в спільному коридорі та електричні мережі, які знаходяться в спільному користуванні — відмовити.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.07.2019 року вищевказане рішення суду від 04.04.2019 р. залишено без змін.

Ухвалою суд від 13 липня 2020 року за ініціативою суду виправлено арифметичну помилку в мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду в написанні розміру тамбуру квартири АДРЕСА_1 з «…1,7м х 1,35м= 3,9 кв.м….» на «…1,7м х 1,35м= 2,3 м.».

Згідно ч. 3 ст. 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Виходячи з цієї норми закону, роз`яснення рішення суду це уточнення, більш чітке і зрозуміле викладення справжнього його змісту.

Роз`яснення рішення є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового рішення. Таким чином, суд роз`яснює суть судового рішення, якщо воно є незрозумілим для суб`єкта, якому надано право звернення за відповідним роз`ясненням. Між тим, необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його тяжко виконати, оскільки має місце ймовірність неправильного його виконання чи невиконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Як роз`яснено у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.

Отже, роз`яснення рішення полягає у викладенні судом його змісту у більш доступній, чіткій та конкретизованій формі, при цьому забезпечуючи дотримання принципів «незмінності» змісту рішення та виключно в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.

Так, ОСОБА_3 зобов`язано демонтувати встановлену перегородку, товщиною 0,12 м з дверним прорізом , заповненим металевим дверним блоком в коридорі загального користування між мешканями квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 якій на праві власності належить квартира АДРЕСА_1

Зі змісту судового рішення чітко вбачається, що спірна перегородка, яку слід демонтувати, є перегородкою з дверним прорізом, заповненим металевим дверним блоком, встановлена ОСОБА_3 в місці спільного користування- в позаквартирному коридорі на сходовому майданчику між мешканцями квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , перегородка встановлена на відстані близько 40 см від вхідних дверей до квартири ІНФОРМАЦІЯ_3 за вказаною адресою.

Що стосується зобов`язання ОСОБА_3 привести коридор загального користування до попереднього розміру та стану внутрішнього оздоблення , які існували до проведення реконструкції квартири АДРЕСА_3 у вигляді прибудови тамбуру, розміром 1,7 мх1,35м, площею 2,3 кв.м. - то в цій частині рішення суду також є чітким і зрозумілим, оскільки з його змісту вбачається, що попередній стан коридору загального користування — є стан, визначений технічним паспортом будинку АДРЕСА_4 , тобто стан до проведення відповідачем реконструкції своєї квартири з захопленням частину позаквартирного коридору загального користування на сходовому майданчику 4 поверху.

Відповідно до Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі „Шмалько проти України“ від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу– у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень судів України відбувається на основі виконавчих документів, які є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Такими документами є виконавчі листи, що видаються судами; накази господарських судів; ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом; інші документи, визначені у статті 3 Закону.

Як вбачається з тексту рішення суду, воно є повним, чітким та зрозумілим, ухвалено на підставі наявних в справі матеріалів та не потребує роз`яснення.

Питання, яке ставить державним виконавцем у своєму поданні , не потребує додаткового роз`яснення. Так, питання " 1. Які саме дії слід вчинити задля приведення коридору загального користування до попереднього стану? 2.Які матеріали облицювання коридору загального користування слід використати для його приведення до попереднього стану? 3.Чи потрібно при виконанні рішення суду зводити іншу дверну перегородку, яка існувала в коридорі загального користування до проведення відповідачем реконструкції своєї квартири з захопленням частину позаквартирного коридору загального користування на сходовому майданчику 4 поверху" - взагалі виходять за межі позовних вимог, які були предметом судового розгляду , адже облицювальні матеріали та відновлення дверної перегородки боржника - жодним чином не має значення для обов`язкового виконання рішення суду щодо обов`язку ОСОБА_3 демонтувати встановлену перегородку з дверним прорізом , заповненим металевим дверним блоком в коридорі загального користування між мешканями квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та приведення коридору загального користування до попереднього розміру та стану ( адже очевидним є те, що саме демонтаж вказаної перегородки і є фактичним приведенням коридору до попереднього стану) .

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання про роз`яснення рішення суду.

Керуючись ст.ст. 247, 271 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Центрального відділу ДВСу місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) Мельнікова М.О. про роз`яснення судового рішення .

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ ГУДЕНКО О.А.