Рішення № 95189337, 17.02.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/1786/18

2/465/404/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

17.02.2021 року року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, –

в с т а н о в и в :

позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 01.04.2007 року був прийнятий на посаду водія легкового автомобіля транспортної дільниці ТзОВ «Львівські автобусні заводи». Після чого, 01.04.2011 року був переведений у відокремлений структурний підрозділ ТзОВ «Львівські автобусні заводи» на посаду водія легкового автомобіля транспортної дільниці. Позивач був звільнений 13.08.2013 року згідно з ст.36 КУпАП України за згодою сторін. Керівником підприємства в зазначений період був ОСОБА_2 . Тарифна ставка складала 9,10 грн. за годину, відповідно денна заробітна плата складала 72,80 грн. (8 робочих годин). Так, позивач підрахував різницю зарплати, яку він фактично отримував згідно звіту з Пенсійного фонду із зарплатою, яку мав б отримувати за період з лютого 2009 року по серпень 2013 року. За вказані періоди заробітна плата мала б скласти 37 995,27 грн. включно з компенсацією за невикористані відпустки (лютий 2009 року – 1 373,40 грн., березень 2009 року – 382,10 грн., квітень 2009 року – 616,73 грн., травень 2009 року – 293,70 грн., липень 2009 року – 1 035,30 грн., серпень 2009 року – 318,40 грн., вересень 2009 року – 1 032,80 грн., жовтень 2009 року – 230,80 грн., листопад 2009 року – 742,72 грн., грудень 2009 року – 1 324,02 грн., січень 2010 року – 1 203 грн., лютий 2010 року – 1 000,77 грн., березень 2010 року – 1 203,44 грн., квітень 2010 року – 1 071,77 грн., травень 2010 року – 782,56 грн., червень 2010 року – 1 130,64 грн., липень 2010 року – 1 203,44 грн., серпень 2010 року - 1 014,89 грн., вересень 2010 року – 737,84 грн., жовтень 2010 року – 1 244,40 грн., листопад 2010 року – 749,30 грн., грудень 2010 року – 837,01 грн., січень 2011 року – 560,83 грн., лютий 2011 року – 519,40 грн., березень 2011 року – 700,67 грн., квітень 2011 року – 197,73 грн., травень 2011 року – 162,66 грн., червень 2011 року – 340,26 грн., липень 2011 року – 334,32 грн., жовтень 2011 року – 135,82 грн., жовтень 2012 року – 451,15 грн., листопад 2012 року – 1 601,60 грн., січень 2013 року – 1 519,70 грн., лютий 2013 року – 1 601,60 грн., березень 2013 року – 1 601,60 грн., квітень 2013 року – 1 592,50 грн., травень 2013 року 1 374,10 грн., червень 2013 року – 1 310,40 грн., липень 2013 року – 1 549,28 грн., серпень 2013 року – 364,00 грн., компенсація за невикористану відпустку – 2 548,00 грн.) Зазначає, що за вказаний період не мав прогулів та не писав заяв про надання відпусток, не перебував на лікарняному. ОСОБА_1 зазначає, що йому не було відомо про наявність наказів про зупинку виробництва або простій. Стверджує, що електронна система обліку виходу працівників на роботу була відключена в зазначений період з метою знищення обліку робочого часу працівників. Сума зарплати нарахованої адміністрацією підприємства свідчить про те, що керівництво ТзОВ відправило позивача у відпустку без збереження заробітної плати без його згоди. Крім того, позивач не отримував розрахунку своєї зарплати і кількості відпрацьованих робочих днів. На день пред`явлення позову до суду, сума середнього заробітку, який відповідач зобов`язаний сплатити на її користь за час затримки розрахунку з 13.08.2013 року по 25.03.2018 року складає 84 084,00 грн. Просить задовольнити позов та стягнути з відповідача 122 079,27 грн., що складається з невиплаченої заробітної плати – 37 995,27 грн. та суми середнього заробітку за період затримки розрахунку – 84 084,00 грн.

Суддею Франківського районного суду м.Львова Гулієвою М.І. відкрито провадження у справі 29.05.2018 року та призначено підготовче судове засідання.

За результатами підготовчого судового засідання 18.12.2018 року справу призначено до судового розгляду.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова № 55/Р від 14.05.2019 року, 15.05.2019 року вказану цивільну справу передано судді Мартинишин М.О.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова № 110/Р від 25.09.2019 року, 25.09.2019 року вказану цивільну справу передано судді Мартьяновій С.М.

Ухвалою судді від 10.10.2019 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засіданння.

Представник відповідача подав до суду 28.02.2018 року відзив. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували розмір тарифної ставки. Відповідно розрахунок позивача заробітної плати за період з лютого 2009 року по серпень 2013 року є необґрунтованим. Крім того, відсутні докази, які б підтверджували наявність невикористаної відпустки. Відповідач надав до суду докази, які додатково спростовують викладені у позовній заяві доводи позивача. А саме, Наказ «Про зміни в графіку роботи підприємства в зимовий період» від 01.11.2010 року №60/1, відповідно до якого на всіх підрозділах підприємства встановлюється особливий режим роботи, а саме: з 01.11.2012 року встановлювався один робочий день на місяць. Наказ «Про оплату праці» від 31.05.2012 року №042/1, відповідно до якого на підприємстві з 01.06.2012 року вводилась мінімальна тарифна ставка в розмірі 6,8 грн. за годину. Лист первинної профспілкової організації, в якому наведений перелік працівників, перед якими відповідач має заборгованість по заробітній платі. Відповідно розрахунок середнього заробітку є неправильним, оскільки не відповідає представленим відповідачем доказам. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання позивач не з`явився, однак подав до суду заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов`язки сторін, достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із ч.5 ст.97 КЗпП України ,оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення, або якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.04.2007 року був прийнятий на посаду водія легкового автомобіля транспортної дільниці в ТзОВ «Львівські автобусні заводи».

Переведений ОСОБА_1 на посаду водія легкового автомобіля транспортної дільниці на відокремлений структурний підрозділ ТзОВ «Львівські автобусні заводи» 01.04.2011 року.

Звільнений ОСОБА_1 13.08.2013 року за наказом №85 від 13.08.2013 року за угодою сторін.

Встановлено, що при звільненні відповідачем ТзОВ «Львівські автобусні заводи» не виплачено позивачу заборгованість по заробітній платі та не проведено з ним повного розрахунку.

Як вбачається із розрахунку, наданого позивачем, зробленого, виходячи із індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України, відповідачем за період з лютого 2009 року по серпень 2013 року не доплачено 37 995,27 грн., а саме: (лютий 2009 року – 1 373,40 грн., березень 2009 року – 382,10 грн., квітень 2009 року – 616,73 грн., травень 2009 року – 293,70 грн., липень 2009 року – 1 035,30 грн., серпень 2009 року – 318,40 грн., вересень 2009 року – 1 032,80 грн., жовтень 2009 року – 230,80 грн., листопад 2009 року – 742,72 грн., грудень 2009 року – 1 324,02 грн., січень 2010 року – 1 203 грн., лютий 2010 року – 1 000,77 грн., березень 2010 року – 1 203,44 грн., квітень 2010 року – 1 071,77 грн., травень 2010 року – 782,56 грн., червень 2010 року – 1 130,64 грн., липень 2010 року – 1 203,44 грн., серпень 2010 року - 1 014,89 грн., вересень 2010 року – 737,84 грн., жовтень 2010 року – 1 244,40 грн., листопад 2010 року – 749,30 грн., грудень 2010 року – 837,01 грн., січень 2011 року – 560,83 грн., лютий 2011 року – 519,40 грн., березень 2011 року – 700,67 грн., квітень 2011 року – 197,73 грн., травень 2011 року – 162,66 грн., червень 2011 року – 340,26 грн., липень 2011 року – 334,32 грн., жовтень 2011 року – 135,82 грн., жовтень 2012 року – 451,15 грн., листопад 2012 року – 1 601,60 грн., січень 2013 року – 1 519,70 грн., лютий 2013 року – 1 601,60 грн., березень 2013 року – 1 601,60 грн., квітень 2013 року – 1 592,50 грн., травень 2013 року 1 374,10 грн., червень 2013 року – 1 310,40 грн., липень 2013 року – 1 549,28 грн., серпень 2013 року – 364,00 грн., компенсація за невикористану відпустку – 2 548,00 грн.).

З огляду на те, що відповідачем ТзОВ «Львівські автобусні заводи» не надано ні позивачу, ні суду іншого розрахунку заборгованості, розрахунок позивача не спростований, відомості про відсутність заборгованості не надані, суд вважає, що позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено обов`язок роботодавця регулярно виплачувати заробітну плату його працівникам відповідно до умов договору, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до положень ст.34 Закону України «Про оплату праці», працівникам проводиться компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Положеннями ч.1 ст.83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також суд враховує, що відповідно до положень ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз`яснень, які містить п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником в терміни передбачені ст.116 КЗпП України , є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Аналогічна позиція висвітлена в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України, у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що відповідач ТзОВ «Львівські автобусні заводи» не провів із позивачем повного розрахунку в строк, визначений ст.116 КЗпП, суд приходить до висновку, що з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.08.2013 року по 25.03.2018 року у розмірі 84 084,00 грн. та не виплачену заробітну плату за період з лютого 2009 року по серпень 2013 року в сумі 37 995,27 грн.

Разом з цим, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Рішення суду в частині виплати середньої заробітної плати за один місяць, у відповідності до вимог п.2. ч.1 ст.430 ЦПК України, допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 258, 259, 263-265, 280, 352, 354, ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (03124, м. Київ, бульвар Лепсе, 6) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) не виплачену заробітну плату за період з лютого 2009 року по серпень 2013 року в розмірі 37 995,27 грн. (тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн., 27 коп., а також середню зарплату за період затримки розрахунку з 13.08.2013 року по 25.03.2018 року у розмірі 84 084 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (03124, м. Київ, бульвар Лепсе, 6) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. в дохід держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (03124, м. Київ, бульвар Лепсе, 6; ЄДРПОУ: 33894928).

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26.02.2021 року.

Суддя: Мартьянова С.М.